Бут Дмитро Михайлович
Бут Дмитро Михайлович
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ПРО ТИХ, ХТО ПІШОВ У БЕЗСМЕРТЯ…
09.09.1980 –14.08.2022
01.09.1995 – 30.06.1999
– навчання у Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі
за спеціальністю
«Обслуговування і ремонт обладнання нафтових і газових промислів ».
Дмитро Бут народився 9 вересня 1980 року у с. Абазівка Полтавського району. Закінчив Полтавську школу № 34.
У 1995 році вступив до Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму за спеціальністю «Обслуговування і ремонт обладнання нафтових і газових промислів». Добре навчався, був старанним та наполегливим. у 1999 році закінчив технікум із відзнакою, здобувши кваліфікацію техніка з експлуатації устаткування.
Продовжив навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Працював за спеціальністю в управлінні бурових робіт, «БТФ-Колтюбінг». Служив у лавах Збройних сил України.
9 березня 2022 року Дмитро добровольцем став на захист України, був солдатом кулеметного взводу 3-го механізованого батальйону.
14 червня 2022 року Дмитро Михайлович отримав поранення у голову в бою під Сєвєродонецьком. Після лікування повернувся на передову.
14 серпня 2022 року помер у лікарні міста Костянтинівка Донецької області.
У нього лишилися батьки, син і донька, а також сестра.
Вічна пам’ять Герою!
Розповідає мати загиблого Дмитра Бута Тетяна Бут:
«Дмитро воював у Сєверодонецьку, був поранений у голову. Після шпиталю знову повернувся на фронт. Він у мене патріот був, любив свій край і свою землю. Розповідав: "Я сиджу, як на голках. Я не можу, хлопці воюють, як я в очі синові дивитимуся?".
Невже я ніколи більше не почую: "Мамулічко, я тебе люблю, ти в мене найрозумніша і найкрасивіша» ...
Згадує друг Дмитра Роман Галушка:
«Він давав добрі поради, спрямовував на правильний шлях, був як старший брат. Я хрестив його сина Вадима. Гарною був людиною, гарним другом, надійним. Останній раз, коли з ним спілкувався, сказав: "Якщо мене не стане, ти ж другий батько сину"...