Кургузов Дмитро Юрійович

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ПРО ТИХ, ХТО ПІШОВ У БЕЗСМЕРТЯ…

       Народився Дмитро 8 січня 1994 року в селі Губське Лубенського району Полтавської області.
      Після закінчення школи у 2008 році вступив до Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму на спеціальність «Буріння свердловин».

У 2012 році отримав диплом молодшого спеціаліста з присвоєнням кваліфікації техніка з буріння.

       У 2013-2015 рр. проходив строкову службу в 101-ій окремій бригаді охорони Генерального Штабу в/ч А 0139 м. Києва.

З серпня 2015 р. по травень 2016 р. працював помічником бурильника у приватній установі «Українська сервісна бурова компанія». 

З 2016 по 2019 р. служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка (в/ч А 0501). Брав участь в АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей на посаді командира відділення. 

У 2020 р. перебував в АТО/ООС на території Донецької області у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи в/ч 0693 на посаді командира відділення.

4 квітня 2022 р. був мобілізований на військову службу у 32-й окремий стрілецький батальйон,
в/ч А 4020. Був командиром кулеметного взводу.

Боронив Україну, перебуваючи в Харківській та Луганській областях.

22 липня 2023 р. під час бойових дій на позиції «Венеція» (Луганська область) отримав осколкове поранення. Через неможливість видалення металевого уламка відмовився від подальшого лікування і 27.07.2023 р. прибув до місця тимчасової дислокації підрозділу у м. Лиман Донецької області.

1 жовтня 2023 р. у м. Лиман Донецької області під час проходження служби гранатометник, командир відділення, молодший сержант Кургузов Дмитро Юрійович помер.

   Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав.

Зі слів матері Дмитра Н.В. Кургузової:

«У мого Дмитра улюблені слова були: «Усе добре, мамо!» Ніколи не скаржився… Його побратими, які приїжджали на похорон і зараз не забувають, підтримують нас, говорили про нього, що він не шкодував себе… І не було такого, аби він не допоміг, залишив когось у скруті… Скільки життів урятував! Як він із товаришами під шквальним вогнем виносив пораненого, ризикуючи життям…

До всіх ставився доброзичливо, казав: «Я з усіма дружу, мамо!» Щедрий був неймовірно! Ніколи власних коштів не шкодував для побратимів… Разом із тим міг бути упертим, емоційним, коли бачив безлад, безвідповідальність… Доводив свою точку зору, якщо знав, що має рацію…

Дуже любив тварин… У зруйнованих війною селах і містах покинуті людьми собаки горнулись до нього, ніби відчували: добра людина, не образить…

Був справжнім фахівцем у воєнній справі, володів чи не всіма видами зброї. Навіть поранений не хотів покидати товаришів. Казав: «Мене хтось оберігає! Скільки разів я вже міг загинути – а живий!..»

Не вберіг його янгол-охоронець, таки не вберіг…».