Гришанов Данило Володимирович

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ПРО ТИХ, ХТО ПІШОВ У БЕЗСМЕРТЯ…

  Данило Володимирович Гришанов народився 03 квітня 2002 року в м. Полтава.
    Виріс у Рибцях. Навчався у школі № 36.  У 2017 році вступив до Полтавського коледжу нафти і газу Полтавського національного технічного університету  імені Юрія Кондратюка на навчання за спеціальністю «Нафтогазова інженерія та технології», освітньо-професійна програма «Експлуатація нафтових і газових свердловин». Брав активну участь у громадському житті коледжу, студентському самоврядуванні. Його захопленням були бальні танці, якими він займався упродовж 10 років.
    27 лютого 2022 року Данило Гришанов без вагань пішов захищати свою країну, став добровольцем до лав ЗСУ.
    У складі 144-го батальйону 116-ї окремої бригади територіальної оборони виконував бойові завдання на території Сумської та Донецької областей.
    Брав участь в запеклих боях поблизу Соледара та Мар'їнки.
    З 8 листопада 2023 року вважався зниклим безвісти на Авдіївському напрямку.
26 листопада 2024 року Данило Гришанов (позивний "CHILLIЄЦЬ") востаннє повернувся до рідної Полтави на щиті.

Вічна пам’ять Захиснику рідної землі!

Зі спогадів викладача англійської мови Руденко С.І.

«Даня був із тих, кого називають душею колективу… Був… Як дивно говорити про нього в минулому часі… Такий життєрадісний, оптимістичний, рухливий, комунікабельний… Енергії й бадьорості йому ніколи не бракувало. Не пригадаю його жодного разу засмученим, пригніченим. На всіх фото Даня завжди усміхнений.

Не знаю, як кількома словами описати таку багатогранну особистість, як наш Данило.

Він добре знав англійську мову, не дуже любив писати довгі конспекти, але навчальний матеріал, як кажуть, сприймав  з півслова. Брав активну участь у студентському самоврядуванні. Жоден захід у коледжі, мабуть, не минав без нього. А як він танцював! І вишуканий вальс, і запальний кримськотатарський танець… Даня  миттєво перевтілювався, коли виходив на сцену. Усіх зачаровували його граційність, плавність рухів, неймовірна харизма… Без перебільшень, майже вся дівоча частина студентства коледжу була в нього закохана…

Його знали й помічали всі: і викладачі, і студенти. Є люди, які володіють неповторним магнетизмом, випромінюють сонячний позитив, запам’ятовуються, мабуть, на все життя. Це про Даню.

… Він міг лишатись осторонь трагічних подій воєнного лихоліття. Міг продовжувати навчатись, дружити, радіти… Але він свідомо і беззаперечно став на захист України у такому юному віці.

Мабуть, ми всі, хто знав Данила Гришанова, так до кінця й не усвідомили факт його загибелі. Здається, що це якась прикра помилка. Даня повернеться. Усміхнеться, скаже щось підбадьорливе… На жаль, ні. Але ніколи він не помре у пам’яті кожного – наш веселий, талановитий, неповторний Даня».