Батькам

Шановні батьки! Зараз надзвичайно важливо зберігати спокій, не впадати в паніку про це говорять з усіх телеекранів, у соціальних мережах. Але як допомогти впоратись зі стресом нашим дітям в той час, коли за сигналом тривоги ми всі біжимо в укриття? Практичний психолог нашої школи підготовала для Вас кілька порад.

1.  Чим менша дитина, тим менше інформації

Будь-яка дитина будь-якого віку перебуває в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але хвилюємося, дитина “втягується” в нашу воронку. Чим активніші емоції, тим важливіша раціоналізація – пояснення.

 Відповідати на запитання дитини обов’язково. Говорити можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності та спокою.

2.  Складна тема – привід поговорити

Поговорити про те, що робити в екстремальних ситуаціях.

Слова, які важливо чути дитині:

·       Зараз ми в безпеці. Я і багато людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.

·       У всіх своя доля і своє життя. Я вірю в твою та нашу щасливу і добру долю.

·       Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо тих, хто тебе любить, і тих, хто про тебе піклується.

3.  Важливі дії:

Якщо є можливість дій – подумати, яка допомога, які посильні дії -можливості є в цій ситуації.

v  Грати. Лімбічна система мозку – активна під час страху та гри. Нехай у дітей там буде гра.

v  Обіймати: кожен раз обіймаючи дитину, ми створюємо навколо неї додаткові кордони безпеки.

v  Дозволити, якщо це необхідно, проявити напругу тілесно – побігати, пострибати, покричати.

v  Малювати й розмальовувати, описувати долоньки, стопи, усе тіло, розмальовувати розмальовки з широкими межами – усе це допомагає повертати відчуття кордонів.

v  Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль – пластилін, глина, хлібний м’якуш, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.

v  Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки і з цих шматочків за допомогою клею-олівця робити колаж).

v  Малювати олійною пастеллю на темному папері.

v  Стрибати, масажувати ніжки.

v  Робити дихальні вправи (видих довший за вдих) – свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.

v  Малювати – майструвати будиночки, робити істот з будиночками на спинках (наприклад, равликів), грати зі сірниковими коробками.

v  Фантазувати – малювати, моделювати, створювати уявний чарівний безпечний світ.

v  Якщо зараз немає можливості трансформувати страх, створити для нього сейф – скриню, папку. Намалювати, покласти в “надійне місце”, міцно-міцно закрити. (Це дає тимчасовий перепочинок від страху).

v  Створювати образ Оберігача (чогось більшого, ніж просто людина), Ангела, чарівного-провідника, Собаку тощо.

v  Говорити щиро.

v  Грати з водою. Уявляти воду, спостерігати, як бурхливі хвилі трансформуються в баранці, малювати водний простір (нехай цей малюнок буде динамічним – починаємо з сильних хвиль, які поступово заспокоюються, тримати руки під водою, поступово зменшуючи натиск, тарабанити по воді долонями, знижуючи інтенсивність).

Дорогі батьки, я розумію, що неспокійно, непросто та страшно, але, будь ласка, не панікуємо, говоримо з дітьми. В разі необхідності я, практичний психолог нашої школи, сьогодні працюю дистанційно. Якщо потрібна моя допомога – звертайтесь. Мій телефон у Вайбері: 0930586399

З повагою, практичний психолог Галина Владиславівна Матвєєва

Візьміть 4 папірці (можна різного кольору).

• На першому папірці напишіть, що ви будете робити (три дії) після війни.

     З дітьми можна зробити цю дію, справу в уяві.

• На другому папірці напишіть ім’я людини або декілька імен, кому ви хотіли би подякувати за те, що вони для вас зробили у цей час.

• На третьому папірці напишіть три ваших сильних сторін, якості які більше за все вам допомогли у цей складний час.

    Можна згадати про події минулого ( або сьогодення), в яких ви почувалися гарно, згадати певні місця (ліс, гори, місця в будинку) - безпечне місце але треба мати на увазі, що це місце може бути вже зруйноване, в такому разі треба його замінити. Пошук опори та сильних якостей може звертатися до досвіду «тут і тепер».

• Останній папірець -«криза як можливість». Напишіть на папірці одну гарну подію або зміну, яка сталася завдяки війні.

Всі ці папірці можуть бути «Скринькою нашої сили», їх можна тримати в одному місці, обговорювати.

1. Режим дня. Повертайте дитину у звичний режим дня, або створіть новий, з огляду на ті обставини, в яких ви перебуваєте. Це прискорює «загоєння» психотравми. У режимі дня дитини мають бути: гігієнічні процедури, прийоми їжі, елементи навчання, ігри з дорослими, вільна гра, час для бесід та казок (або цікавих історій), сон.

2. Обговорення тривожних подій. Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен розповідає, що він відчував протягом цього тривожного періоду. Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її відчуття співпадають з відчуттями дорослих, а також зняти емоційне напруження.

3. Нові ритуали. Створіть нові ритуали, які допоможуть відчути дитині єдність та силу сім’ї. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні молитви або співи.

4. Щоденне спілкування на різні теми. Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травматичний для психіки подіях.

5. Емоційна близькість. Щоб укріплювати та зберігати емоційну близькість дитини з батьками, потрібно обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, що демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції.

6. Почуття гумору. Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, щоб посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює.