Омельченко Олександр Михайлович народився 14 листопада 1978 року в м. Київ. До шестирічного віку проживав з батьками в селі Олександрівка Бобровицького району Чернігівської області. На початку 1985 року сім’я переїхала в село Козацьке, що стало його малою батьківщиною. 1995 року Олександр Омельченко з відзнакою закінчив Козацьку середню школу. Навчався в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя за спеціальністю математика та основ інформатики. Після закінчення університету працював вчителем інформатики в ЗОСШ №259 м. Києва. Нагороджений грамотою управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації за результатами атестації.

2004 року переїхав до міста Чернігів. Працював інженером з комп'ютерних систем АС Чернігів1. Неодноразово нагороджений почесними грамотами Чернігівського обласного підприємства автобусних станцій. Киянин за місцем народження, чернігівець за місцем проживання, бобровичанин по духу - це все про Олександра Омельченка. Він захоплювався Чернігівщиною, її природою, судячи зі сторінок у соцмережах обожнював сплави на Снові, велопрогулянки тощо. Чоловік вів та пропагував здоровий та активний спосіб життя, захоплювався велоспортом та байдарками. Був товариським, життєрадісним, сповненим планів та надій на мирне майбутнє. Однак все це перекреслила війна… Олександр був призваний на військову службу в ЗСУ 17 лютого 2023 року. З того часу він став на захист Батьківщини від російського загарбника. Побратими і командування характеризують його як відданого та мужнього  воїна, справжнього патріота, працьовитого та витривалого до надскладних навантажень. 22 жовтня 2025 року солдат Омельченко Олександр Михайлович загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. «Він не боявся труднощів, з честю виконував складні бойові завдання. Опанував декілька військових спеціальностей. За час військової служби Олександр Омельченко був нагороджений медалями «Гордість нації», «Відзнака командира батальйону», відзнакою Міністра оборони України «Захиснику України». Олександр Михайлович мав міцну сім'ю, був люблячим чоловіком і неймовірно  турботливим  батьком.

У тяжкій скорботі залишилися рідні Олександра Михайловича: дружина, донька Дарина, батьки, сестра, племінниці та хрещениця Аня.

Вічна пам’ять Герою!