Гальонка ОлеКсій Анатолійович 

Олексій Анатолійович Гальонка народився 24 березня 1952 року в селі Півці Чернігівської області. Після закінчення Чернігівської загальноосвітньої школі № 9 вступив до Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя, обравши філологічний факультет. Починав свій шлях із посади вчителя української мови і літератури Мокровеличківської школи на Чернігівщині. Олексія Анатолійовича любили і учні, і вчителі. А він був закоханий в літературу і в усе українське та щедро ділився з іншими цим захопленням. Надалі його доля була пов'язана з Чернігівським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, де він був методистом, завідувачем науково-методичного кабінету української мови й літератури, заступником директора, проректором з науково-методичної роботи. У 1984-1987 роках навчався в аспірантурі Інституту педагогіки, де у 1988 році захистив дисертацію з методики української літератури на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.

Пізніше став доцентом кафедри філологічних дисциплін і методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Костянтина Ушинського. Завжди шукав нестандартні шляхи, щоб зацікавити своїм предметом.

Разом із актором Сергієм Поспєловим на базі школи №20 у Чернігові організував театр «Слово», де вчили і сценічній мові, і основам акторського мистецтва, і глибшому розумінню літератури. Започаткував педагогічні зустрічі в Чернігові для лауреатів і переможців всеукраїнського конкурсу «Учитель року», які перетворилися на чудову платформу обміну досвідом. Готував до друку науково-методичний журнал «Педагогічні обрії».

2010 року Олексія Гальонку обрали президентом Асоціації вчителів та викладачів української мови і літератури.

У нього була унікальна бібліотека – близько 4000 томів. Ще з 1968 року він почав збирати українські газети, журнали, відеозаписи. Мав цілу колекцію старовинних вишитих сорочок та багато картин. Все це згоріло на його очах у березні 2022 року, коли російський снаряд потрапив у його будинок в приватному секторі на околицях Чернігова. Сам вчений встиг сховатися у підвалі, а от дім вигорів вщент. Йому пропонували переїхати в гуртожиток, модульний будиночок, давали квартиру. Але вчений відмовився залишати рідне обійстя.

У свої 72 роки він не полишав улюблену роботу в Інституті післядипломної освіти. Незадовго до загибелі обговорював із колегами підготовку до олімпіади з української мови та літератури, опрацьовував завдання до конкурсу Шевченка, готував літературні екскурсії, які всі дуже любили і чекали з нетерпінням. 3 січня 2025 року росіяни обстріляли ракетами Чернігів. Дві ракети впали неподалік будинку Гальонки. На місце трагедії поспішили рятувальники та швидкі. Олексій Анатолійович теж вийшов подивитися, чим він може допомогти. В цей час прилетіла третя ракета. Один із осколків потрапив ученому в голову.

Поховали науковця у Чернігові. У нього залишились брат, племінниці, онуки та інші рідні.

Вічна пам’ять Олексію Анатолійовичу! росія вбиває…