Народився Андрій 8 червня 1988 року в смт. Буча Київської області. 2005 року закінчив загальноосвітню школу № 8 м. Ірпені Київської області та Бучанську школу мистецтв Імені Левка Ревуцького. З дитинства займався вокалом.

Після закінчення школи вступив до Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя на факультет культури і мистецтв, обравши спеціальність «Музика і художня культура», який успішно закінчив у 2011 році здобувши кваліфікацію бакалавра, вчителя музики.

Андрій Шипіло мав рідкісний тембр голосу та любив співати. Тітка Ірина Гаврилюк каже, що його талант розкрився у старших класах. «Андрій шукав себе, мав унікальний бас, грав на багатьох інструментах. У будинку родини стояли фортепіано, гітара, завжди звучали музика і спів, – розповідає тітка Андрія Олена Ситник. – Йому було важко в цьому світі, він не розумів жорстокості, зради…». Андрій співав у церковному хорі Бучі, займався у вокальній студії «Хрещатик». Мама ходила на всі його концерти. Часто Андрій їздив з гастролями і за кордон. Оперна та естрадна співачка й викладачка вокалу Елеонора Дзісяк розповіла, що Андрій був її учнем. Він знайшов її сам і попросив попрацювати над його вокалом, адже хотів стати співаком професійного хору. «Ми з ним підготували дві пісні. Андрія взяли у Київський професійний хор. Він дуже радів, але мріяв також про хор оперного театру. В Андрія був молодий бас – за статурою, фактурою, тембром. Під час занять він поводив себе дуже чемно. Вихований, завжди подавав мені руку, як справжній джентльмен», – пригадала Елеонора Дзісяк. Останні два роки з Андрієм Шипілом займався викладач вокалу та музикант Олексій Бєглєцов, він пригадує: «Андрій був скромним у житті, але на сцені розкривався, включав артиста, працював над образом. Це було щиро і від душі».

Андрій Шипіло загинув орієнтовно в другій половині березня у Бучі. Російські військові закатували Андрія. Загинули також його мама Тетяна, батько Володимир та дядько Олег. Їхні обгорілі тіла після звільнення Бучі Збройними силами України знайшли на перехресті вулиць Старояблунської та Івана Франка. Йому було 33 роки... Через жорстоку війну з російськими окупантами ми продовжуємо втрачати нашу хоробру, талановиту та героїчну молодь.

Не забудемо... Світла пам’ять про Андрія назавжди залишиться у наших серцях...