Москотін Леонід Павлович народився 14 січня 1956 року в селі Комарівка Борзнянського району Чернігівської області. З 1963–1973 рік навчався у Ніжинській середній школі №1. Після закінчення 1973 року вступив до Ніжинського державного педагогічного інституту ім. Миколи Гоголя на природничий факультет. Здобувши професію, почав працювати вчителем хімії та біології у школі села Григоро-Іванівка Ніжинського району. Потім перейшов на завод Сільмаш, де 5 років пропрацював майстром. Згодом доля переносить його на північ тодішнього Радянського Союзу – Чукотку, де в суворих кліматичних у мовах 5,5 років пропрацював енергетиком. Після розпаду Радянського Союзу повернувся на Батьківщину і приєднався до прогресивних політичних рухів. На початку 1990 років підтримав ідею незалежності України. З 2012 року стає членом Ніжинської міської організації ВО «Свобода».

Останні роки політичну діяльність поєднував з роботою на Ніжинському комбінаті хлібопродуктів. Події Революції гідності знайшли палкий відгук у його відданому Україні серці. Леонід Павлович був одним із героїчних учасників Майдану. Пройшов його з перших днів до останнього.

Після того, як на сході країни розпочалася неоголошена війна, Леонід Павлович, не задумуючись пішов добровольцем на фронт та став бійцем «Легіону Свободи», солдатом зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

З травня по липень 2015 року Воював під Донецьким аеропортом неподалік села Піски та Водяне. На жаль, життя палкого патріота обірвалося 11 липня 2015 року. Леонід загинув під час бойового чергування у районі Донецького аеропорту у результаті обстрілу з гранатомету, від осколкових поранень несумісних з життям.

Поховали Леоніда Павловича у місті Ніжині на Овдіївському кладовищі. Без Леоніда залишилася кохана дружина Ольга, дочка Аделіна, син Орест та дворічний онучок Руслан.

На запитання до дружини, чому її чоловік у 59 років пішов на війну Ольга відповідає: «Боротьба за незалежність у Леоніда Павловича закладена генетично, його дід по материнській лінії прийшов з Другої світової війни у чині майора з купою нагород, його інші предки воювали у складі УНР, та й вперше жовто-блакитний прапор на півострові Чукотка замайорів завдяки Леоніду Москотіну. Найбільша його мрія – це бачити вільну, незалежну Україну європейською державою без московського панування».

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов’язку нагороджений: орденом «За мужність» III ступеня (посмертно); медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно); Лицарським Хрестом Добровольця (посмертно).

У жовтні 2015 року на будівлі Ніжинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 встановлена меморіальна дошка.

Віднині Леонід Москотін щодня зустрічає і проводжає поглядом учнів, нагадуючи кожному, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. На честь Леоніда та загиблих земляків у Ніжині відкриті: меморіал «Герої не вмирають» і пам’ятник «Борцям за Незалежність України».