Марченко Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Марченко народився 23 лютого 1988 року в селі Мильники (Григорівка) Ніжинського району Чернігівської області. Після закінчення сільської школи вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військової і фізичною підготовкою, так як завжди марив небом. 2005 року вступив до Харківського університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба на факультет наземного забезпечення бойових дій авіації. Закінчив університет з відзнакою в 2010 році. Після чого був направлений для проходження служби в смт. Озерне Житомирської області. Згодом одружився, в 2016 році народився син Денис. 2017 року повернувся до свого університету, але вже у якості викладача на кафедру аеродромно-технічного забезпечення авіації, де пропрацював до 2018 року, в цьому ж році вступив до аспірантури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (спеціальність 011 – Освітні, педагогічні науки кафедри педагогіки, початкової освіти та освітнього менеджменту, вечірня форма навчання). Восени 2018 року йому було запропоновано очолити одну з військових частин у місті Кропивницькому. Погодився, оскільки відчував потребу в роботі з технікою. Так, у віці 31 року, в званні майора, очолив військову комендатуру, зробивши вагомий внесок в її розвиток. Наполегливо працював, любив свою роботу, багато часу приділяв їй, але ніколи не забував про сім’ю. У вільний від роботи час багато подорожував. У віці 33 років отримав звання підполковника. Після подій 24 лютого Володимир не лишився осторонь, до останнього захищав рідну землю від ворога. Загинув Володимир Михайлович 23 липня 2022 року під час ракетного обстрілу на аеродромі “Кантове” Кіровоградської області. Командувач повітряного командування «Центр» Анатолій Кривоножко говорить, що Володимир Марченко загинув як справжній герой. «Він, знаючи, що йде велика кількість ракет, продовжував виконувати свої обов’язки, до останнього керував силами і засобами безпосереднього прикриття, намагаючись знищити ці ракети, але, на жаль, кількість їх була занадто велика». Похований в рідному селі поруч з батьками. Нагороджений відзнакою “Честь і слава Кіровоградщини” (посмертно) та орденом «За мужність» (посмертно).

  Володимир назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих усміхненим і щирим, справжнім чоловіком та офіцером. Це гірка втрата для колег і рідних. Спочивай з миром, добрий Янголе! Вічна пам’ять і слава Українському Воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!