Григоренко Артем Олександрович 

Народився 2 липня 1996 року в місті Ніжині Чернігівської області. Після закінчення місцевої школи № 15 вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею № 35. Зі слів рідної сестри, Катерини, зростав веселим непосидючим та життєрадісним хлопцем. Займався вільною боротьбою, мав багато нагород.

2016 року пішов на військову службу, потрапив до бригади «Чорних запорожців», де навчався на снайпера і мав значні успіхи. Також отримав посвідчення кінолога, але не працював по даній спеціальності, бо завжди тягло до військової служби. Службу любив та хотів все життя присвятити їй.

2020 року став студентом історико-юридичного факультету (заочна форма навчання) Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Навчався на третьому курсі. Після перемоги хотів відкрити власну справу.

Герой мужньо відстоював суверенітет і незалежність України. Учасник бойових дій. Близько чотирьох років, на передовій у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького. Захисник побував у багатьох гарячих точках: Донеччина, Луганщина, Харківщина. На зв’язок з рідними виходив при кожній можливості.

8 вересня 2022 року під час бою біля міста Ізюм на Харківщині старший солдат, 26-річний Артем Григоренко загинув, до останнього подиху виконуючи чергове бойове завдання. Поховали Артема в Ніжині на Алеї Слави.

Вдома на нього чекала родина: мати, сестра, бабуся. Після смерті батька він залишився єдиним чоловіком в сім'ї, її надією та опорою. Низький доземний уклін Григоренко Артему, Захиснику і Герою! Вічна йому пам'ять і слава! Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях!