ТЕМА 1

Призначення та зміст складального креслення. Зображення на складальних кресленнях. Умовності та спрощення на зображеннях складальних креслень. Розміри на складальних кресленнях. н6омери позицій і специфікація.

249183.pptx

Зміст складального креслення

Розглядаються креслення виробів, що складаються не з однієї, а з декількох складових частин, показаних в зібраному вигляді, тобто креслення загальних видів і складальні креслення.

Креслення загального виду - це документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його основних частин і пояснювальний принцип роботи виробу.

Інформація, що міститься на кресленні загального виду, в сукупності з іншими документами технічного проекту становить основу для розробки робочої документації. За кресленнями загальних видів розробляють робочі креслення деталей, складальні креслення виробів (їх складових частин) та інші документи, що служать для забезпечення процесу виготовлення виробів.

Складальним кресленням називають документ, що містить зображення виробу та інші дані, необхідні для його складання (виготовлення) і контролю.

Для нескладних по конструкції виробів виконують лише робочу документацію. Робочі креслення деталей складають по складального креслення. У навчальній практиці також користуються не кресленнями загальних видів, а складальними кресленнями.

До складальними кресленнями відносяться також гідромонтажние, пневмомонтажние та електромонтажні креслення. Складальні креслення, застосовувані для ремонту виробів, називають ремонтними. На цих кресленнях виділяють місце, яке підлягає ремонту. Групові складальні креслення дозволяють по одному кресленню виготовити кілька складальних одиниць (виробів), що відрізняються в основному розмірами. Їх виконують за типом групових креслень деталей (див. П. 8.1).

При виконанні складальних креслень діє більшість правил, встановлених для креслень деталей: так само в проекційної зв'язку розташовуються зображення, для виявлення форми виробів застосовуються види, перетини і розрізи, таке ж призначення і накреслення ліній креслення, такі ж розміри форматів і т.п. (рис. 9.1). Однак крім цих загальних правил існують особливі правила, які стосуються виконання і читання складальних креслень. Зміст складальних креслень визначено ГОСТ 2.109-73 "Основні вимоги до креслень".

Складальне креслення повинен містити:

• зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розташування і взаємного зв'язку складових частин, що з'єднуються за даним кресленням;
• експлуатаційні, установочні і приєднувальні розміри (всі вони довідкові) та інші розміри, параметри і вимоги, які повинні бути виконані і проконтрольовані за даним кресленням;
• вказівки про характер і способі з'єднання деталей, у тому числі нероз'ємних з'єднань (зварних, паяних, клепаних і т.п.);
• номери позицій 1-18 складових частин, що входять до складу складальної одиниці, розташовані на полицях ліній-виносок;
• основні характеристики виробу (коли це необхідно).

Наприклад, складальне креслення вентиля (рис. 9.1) містить шість зображень [1]: фронтальний розріз в з'єднанні з частиною виду попереду, половину виду зліва в з'єднанні з половиною профільного розрізу, половину виду зверху в з'єднанні з половиною горизонтального розрізу, розріз В - В (неповне зображення), вид Б (неповне зображення) і вид Г. Ці зображення дають уявлення про геометричній формі, взаємному розташуванні й характері з'єднання деталей.

Призначення і особливості складальних креслень

Багато предметів, якими користуються люди у побуті і на виробництві, неможливо виготовити суцільними. Окремі їх частини в процесі використання повинні зазнавати взаємних переміщень, інші частини спрацьовуються чи руйнуються, і їх потрібно періодично замінювати. Тому переважна більшість знарядь праці, побутових приладів, засобів пересування тощо складаються з окремих частин, певним чином з’єднаних і пристосованих одна до одної. Кожна з цих частин має своє призначення.

Окремо виготовлені частини, з яких складають предмети різного призначення, називають деталями. Вали, осі, втулки, диски, шківи, кришки, корпуси, кронштейни, важелі — все це деталі. Слід зауважити, що деталі — це суцільні неподільні предмети.

Виріб, складений з окремих деталей, називають складальною одиницею. Кількість деталей у виробі залежить від складності його конструкції.

Креслення, які ви вчились виконувати раніше — це креслення деталей. Щоб скласти виріб з окремих деталей або уявити його будову, потрібне інше креслення — його називають складальним. На складальному кресленні виріб зображують у складеному вигляді з усіма деталями, що до нього входять.

На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім за складальним кресленням з’єднують їх у виріб.

Щоб розглянути характерні особливості складального креслення, звернемось до прикладу.

Рис. 200. Складальне креслення підшипника

Креслення містить три основних вигляди: головний, зверху і зліва, а також місцевий А. Ці зображення дають уявлення про зовнішню форму підшипника і про взаємне розміщення його частин. На головному вигляді виконано два місцевих розрізи, призначення яких — показати, як з’єднані між собою окремі деталі підшипника. Місцеві розрізи на вигляді зліва необхідні для з’ясування форми отворів. Зверніть увагу, що на розрізах суміжні деталі заштриховано у різних напрямах. Це зроблено для того, щоб краще відрізняти контури окремих деталей на складальних кресленнях.

Креслення підшипника має невелику кількість розмірів. Це також характерна особливість складального креслення.

Як і на всіх кресленнях, у правому нижньому куті складального креслення розміщують основний напис. У ньому зазначають назву виробу та деякі інші відомості про нього.

Складальні креслення, на відміну від розглянутих раніше, містять зображення взаємозв’язаних деталей. Зображений на рисунку 200 підшипник складається з 11-ти деталей. Усі вони показані на кресленні. Відомості про кожну деталь (її назва, кількість у виробі, матеріал деталі) заносять у спеціальну таблицю, яку називають специфікацією. Щоб скласти специфікацію, кожній деталі призначають порядковий номер, який проставляють на поличках ліній-виносок.

ЗАПИТАННЯ

1. Чому предмети, якими користуються люди, не завжди можуть бути суцільними?
2. Що таке деталь?
3. Що називають складальною одиницею?
4. У чому різниця між кресленням деталі і кресленням складальної одиниці?
5. Для чого призначені складальні креслення?

Основні елементи складального креслення

Зображення. Ними можуть бути вигляди, розрізи й перерізи.

Вигляди розташовують у проекційному зв’язку. Крім основних застосовують місцеві і додаткові вигляди. Наведений на рисунку 200 місцевий вигляд пояснює розміщення кріпильних елементів.

Щоб виявити будову виробу, складальні креслення звичайно містять розрізи й перерізи. Розрізи можуть бути

повними й місцевими. На симетричних зображеннях поєднують половину вигляду з половиною розрізу (чи їх частини). За допомогою перерізів пояснюють форму окремих деталей, що входять до складу виробу.

Вибір зображень на складальному креслені залежить від потреби з’ясування форми і взаємного розміщення деталей виробу.

Виконують зображення на складальних кресленнях за вже відомими вам правилами. Тут ми лише нагадаємо деякі з них.

1. Вигляди, розміщені у проекційному зв’язку, не позначають і не надписують.
2. Додаткові і місцеві вигляди позначають стрілкою з літерою (як на рисунках 192, 193).
3. Розрізи позначають розімкненою лінією із стрілками і літерами.
4. Якщо січна площина збігається з площиною симетрії і зображення розрізу розміщене на місці відповідного вигляду, то розріз не позначають.
5. Місцеві розрізи обмежують суцільною тонкою хвилястою лінією.
6. Штриховка однієї деталі (чи однакових деталей) на всіх її зображеннях виконується з нахилом 45 в один бік із однаковою відстанню між лініями.
7. Суміжні деталі штрихують в різні сторони.
8. Місце дотику двох суміжних деталей показують однією суцільною товстою основною лінією без її потовщення (подвоєння).
9. Якщо в розріз потрапляють три і більше деталей, що дотикаються, то змінюють відстань між лініями або напрям штриховки (див. рис. 200).
10. Більшу відстань між лініями штриховки залишають для більших деталей.
11. Вузькі площі перерізу, ширина яких на кресленні дорівнює 2 мм або менше, показують зачорненими.

Розміри. Ви вже знаєте, що за складальним кресленням виріб збирають з окремих деталей, виготовлених раніше. Тому розміри окремих деталей на складальному кресленні не потрібні і їх не наносять. На ньому потрібні лише ті розміри, які визначають правильне розміщення деталей у виробі, розміри поверхонь чи елементів, якими приєднують складальну одиницю до інших виробів. На всіх складальних кресленнях наносять розміри, які визначають найбільші довжину, висоту і ширину виробу, тобто габаритні розміри.

Звернемося до креслення на рисунку 200. Розміри 45, 24 і 18 визначають правильне розміщення деталей у виробі. Для встановлення і закріплення підшипника за місцем призначення передбачені чотири отвори Ø 6 у плиті. їх положення визначають розміри 60 і 20 — їх називають установочними. За розмірами Ø 12 і 26 у підшипник встановлюють вал — це приєднувальні розміри. Габаритні розміри підшипника — 70, 62 і 30.

Специфікація і номери позицій. На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують (згадайте, для чого це роблять). Ці номери називають позиціями. Номери позицій наносять на горизонтальні полички, від яких проводять лінії-виноски, що закінчуються точками на зображеннях деталей. Якщо зображення невелике чи зачорнене у перерізі, лінію-виноску закінчують стрілкою. Полички і лінії-виноски проводять суцільними тонкими лініями.

Позиції показують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проеціюються як видимі, — як правило, на основних виглядах чи розрізах. Щоб легше було знаходити номери позицій на складальному кресленні, полички групують у рядок чи стовпчик на одній лінії і розміщують паралельно і (або) перпендикулярно до основного напису . Для групи кріпильних деталей, призначених для одного місця кріплення (наприклад, болт, гайка і шайба) застосовують спільну лінію-виноску . У цьому разі полички сполучаються тонкою вертикальною лінією.

Рис. 201. Розміщення поличок ліній-виносок з номерами позицій: а — загальне правило; б — для групи деталей

Лінії-виноски проводять так, щоб вони не були паралельними до ліній штриховки, а також не перетинались між собою і з розмірними лініями.

Номери позицій, призначені деталям виробу, заносять до специфікації. Для складних виробів специфікації виконують на окремих аркушах формату А4. На навчальних кресленнях і на кресленнях формату А4, якщо виріб не складний, специфікацію суміщують з кресленням і розташовують над основним написом

У першій (крайній зліва) графі специфікації записують зверху вниз порядкові номери (позиції) деталей виробу.

У другій графі записують назву деталі. Для крипільних (або інших стандартних деталей) тут же записують їх умовне позначення. Наприклад, «Гайка М5», «Болт М5 х 38».

Рис. 202. Специфікація до складального креслення

У третій графі зазначають кількість кожної з деталей, з яких складається виріб.

У четвертій графі записують назву матеріалу, з якого виготовлено деталь.

Графа «Примітка» містить додаткові відомості про деталі, що входять до складу виробу.

ЗАПИТАННЯ

1. Які зображення містить креслення підшипника, наведене на рисунку 200?
2. Чому розрізи, суміщені з виглядами на кресленні підшипника (рис. 200), не позначені?
3. Як можна визначити контури зображень суміжних деталей на складальному кресленні?
4. Чому на складальному кресленні не потрібно наносити розміри окремих деталей?
5. Для чого на кресленні підшипника (рис. 200) нанесено розміри 06, 60 і 24?
6. У яких випадках дозволяється суміщувати специфікацію з кресленням?
7. Який зв’язок між номерами позицій у специфікації і на кресленні?
8. Із скількох деталей складається підшипник (рис. 200)? Як ви це визначили?

Умовності та спрощення на складальних кресленнях

З метою раціоналізації роботи з виконання складальних креслень допускається ряд умовностей і спрощень.

На видах і розрізах в складальних кресленнях годі й показувати такі елементи деталей, як фаски, галтелі, проточки поглиблення, виступи, рифлення, насічки, обплетення та інші дрібні елементи (рис. 9.10). Шестигранні і квадратні гайки і головки болтів рекомендується зображати спрощено, без конічних фасок і ліній, їх зображують (рис. 9.10). На рис. 9.11 ці елементи показані для порівняння. Якщо складові частини виробу закриті кришками, щитами, кожухами, перегородками і т.п., то останні допускається не показувати. У цьому випадку на кресленні повинна бути зроблена напис типу: Кришка не відображено або Кришка поз. 4 не відображено. Див. подібні записи на рис. 9.1.

Рис. 9.10. Спрощене зображення на складальних кресленнях

Рис. 9.11. Креслення вироби, наведеного на рис. 9.10, але містить докладні зображення (без спрощень)

Допускається не показувати видимі частини виробів або їх елементи, розташовані за пружиною або частково закриті деталями, розташованими попереду.

Предмети, виготовлені з прозорих матеріалів, слід зображати як непрозорі.

Шліци головок гвинтів, шурупів та інших подібних виробів рекомендується показувати однією суцільною потовщеною лінією (див. Рис. 9.1).

Відповідно до ГОСТ 2.420-69 допускається підшипники кочення зображати на складальних кресленнях спрощено: замість викреслювання розрізу (див. Рис. 9.11) проводять всередині його контуру тонкі неперекрещівающіеся лінії (див. Рис. 9.10). ГОСТ допускає і таке зображення підшипника, коли половина його показана розрізом, а друга половина - спрощеним способом.

Якщо вид, розріз або перетин являють собою симетричну фігуру, рекомендується показувати половину зображення (див. Рис. 9.1) або трохи більше половини з проведенням лінії обриву.

Якщо деталь на складальному кресленні має кілька однакових рівномірно розташованих елементів, то рекомендується показувати повністю один-два таких елемента, а решта показувати спрощено або умовно. Наприклад, при зображенні однакових отворів на фланці повністю показуються одне-два отвори, а місце розташування інших фіксується перетинанням центрових ліній (див. Рис. 9.1).

Написи на табличках, фірмових бланках, шкалах та інших подібних деталях не пишуть, а показують тільки їх контур. Шкали, циферблати, стрілки приладів, розташовані за прозорими предметами, внутрішній устрій ламп тощо зображують як видимі.

На складальних кресленнях застосовують такі способи спрощеного зображення складових частин виробів:

а) складові частини на розрізах зображають нерассеченнимі, якщо на них оформлені самостійні складальні креслення;
б) для типових, покупних та інших широко застосовуваних виробів дають лише їх зовнішній обрис.

Якщо на складальному кресленні зустрічається кілька однакових складових частин (коліс, опорних катків і т.п.), можна дати повне зображення однієї частини, а решта показати спрощено.

Зварне, паяне, клеєний виріб з однорідного матеріалу в зборі з іншими виробами в розрізах і перетинах штрихують в одну сторону, зображуючи кордону між деталями вироби суцільними основними лініями (рис. 9.12), але коли воно зображено не в зборі з іншими виробами, його показують як звичайно, тобто як на рис. 9 .13.

Рис. 9.12. Зображення зварного вироби з однорідного матеріалу в зборі з іншими виробами

Рис. 9.13. Зображення зварного вироби з однорідного матеріалу без інших деталей

На складальних кресленнях іноді доводиться зображати деталі, що не входять в дану складальну одиницю - "обстановку". Ці деталі викреслюють з метою показати зв'язок зображеної на кресленні складальної одиниці з іншими деталями або механізмами.

Для того щоб відрізнити деталі, що мають допоміжне значення, від деталей, з яких збирається дана частина вироби, їх зображення викреслюють тонкими суцільними лініями. Приклад такого креслення наведено на рис. 9.14, на якому тонкими лініями I показаний контур деталі, яка не є частиною цього вироби (контур деталі, закріпленої в пристосуванні).

Рис. 9.14. Креслення пристосування для свердління

Про упрощениях і умовності зображень кріпильних деталей на складальних кресленнях див. П. 9.7.

282486.pptx

ТЕСТ

Page updated

Report abuse