Методичний кейс

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Олена ШПАЧЕНКО

вчитель початкових класів Комунальний заклад «Кущівська гімназія Міської ради міста Кропивницького

Анотація. У статті висвітлено проблему розвитку у педагогів сучасних цифрових компетентностей. Зазначено, що цифрова компетентність включає в себе впевнене, критичне, відповідальне використання, взаємодію з цифровими технологіями для навчання, роботи та участі в суспільному житті. Особливу увагу приділено аналізу рамкових документів з цифрових компетентностей. Розглянуто умови набуття педагогами цифрової компетентності в системі післядипломної педагогічної освіти, та самоосвітньої діяльності.Ознайомлено з наявними нормативно-правовими документами щодо стандартів і вимог до цифрової компетентності педагога. Окрім того, важливою умовою визначено мотивацію педагога до неперервного професійного розвитку й самооцінювання ним цифрової компетентності. Наголошено на проблемах, котрі перешкоджають ефективному використанню педагогами цифрових технологій у навчальному процесі. Зроблено висновок, що набуття цифрової компетентності сприяє всебічному розвитку педагогів, спонукає їх до самовдосконалення, навчання впродовж усього життя, розвиває здатність застосовувати здобуті знання, що забезпечує підвищення якості освіти.

Ключові слова:цифрова компетентність, цифрова компетентність педагога, цифровізація, цифровий інтелект, конкурентноспроможна особистість опитування, рівень цифрової компетентності.

Постановка проблеми. Сучасний світ характеризується прискореним розвитком технологій, що викликають закономірні зміни в житті людства і стосуються всіх сфер діяльності, зокрема й освітньої, оскільки освіта завжди була, є і буде основою й рушійною силою розвитку суспільства. На Світовому ринку праці сьогодні зростає попит на фахівців, здатних до нестандартних рішень, таких, які вміють орієнтуватися в інформаційному просторі, мобільних до пристосування виконувати поставлені цілі в умовах, продиктованих постійними і непередбачуваними змінами, наприклад, такими, як всесвітня пандемія. Для цього і самі педагоги повинні мати можливість постійно вдосконалюватись і професійно зростати. Стало дуже актуальним вивчення рівня розвитку цифрової компетентності.

Це стало предметом різноманітних досліджень умов формування й розвитку цифрової компетентності педагога в контексті післядипломної освіти та самоосвіти.

Аналіз останніх досліджень і публіацій. Досвід європейських країн свідчить про суттєвий вплив здійснених заходів щодо цифрових компетентностей населення на розвиток економіки та конкурентоспроможність країн ЄС на міжнародному рівні.

Так, Європейський Парламент і Рада ЄС 22 травня 2018 р. ухвалили Рамкову програму оновлених ключових компетентностей для навчання впродовж життя, в якій цифрова компетентність визнана однією з восьми ключових компетентностей для повноцінного життя та діяльності громадян ЄС.

В нашій державі сьогодні теж приділяється увага розвитку цифрової компетентності. Рамка цифрової компетентності для громадян України – це інструмент, створений для того, щоб покращити рівень цифрових компетентностей українців, допомогти у створенні державної політики та плануванні освітніх ініціатив, спрямованих на підвищення рівня цифрової грамотності та практичного використання засобів і сервісів IT-технологій конкретними цільовими групами населення. [5].

В Постанові Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки», серед інших загальнодержавних викликів, що стримують розвиток регіонів і держави в цілому, визначено низький рівень цифровізації регіонів і цифрової обізнаності. [6].

Реформа освіти в Україні продовжується, відповідно до Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та Концепції «Нова українська школа», в 2021 році розпочато пілотування реформи «Нова українська школа» на наступному рівні – на рівні базової середньої освіти

В Концепції НУШ зазначено, що наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху нової української школи. Запровадження ІКТ в освітній галузі має перейти від одноразових проєктів у системний процес, який охоплює всі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетентності. [1, 12].

Державний стандарт базової середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898, визначає інформаційно-комунікаційну компетентність такою, що передбачає впевнене, критичне і відповідальне використання цифрових технологій для власного розвитку і спілкування; здатність безпечно застосовувати інформаційно-комунікаційні засоби в навчанні та інших життєвих ситуаціях, дотримуючись принципів академічної доброчесності.

Одним з основних документів, прийнятим на державному рівні, став документ: «Концепція розвитку цифрових компетентностей», схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 167-р. В Загальних положеннях Концепції йдеться про те, що із збільшенням темпів розвитку цифрових технологій, впровадженням інноваційних рішень у всіх сферах суспільного життя виникає необхідність у підвищенні якості підготовки працівників для створення можливості модернізації економіки країни відповідно до сучасних вимог.

Відсутність концептуальних засад формування державної політики у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових компетентностей громадян не дозволяє забезпечити розвиток усіх сфер суспільного життя відповідно до сучасних вимог, процесів глобальної цифровізації економіки, сфер життєдіяльності суспільства, які відбуваються у більшості країн світу.

Таким чином, виникає необхідність забезпечення готовності суспільства до таких процесів, опанування ним ключових комбінацій знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій (цифрова компетентність).

Так, цифровою компетентністю є динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність із використанням таких технологій. Реалізація цієї Концепції передбачена на період до 2025 року. [3]

З метою підвищення рівня цифрової компетентності педагогічних працівників Наказом МОН України від 10 грудня 2021 року №1340 було затверджено Типову програму підвищення кваліфікації педагогічних працівників з розвитку цифрової компетентності. Метою програми є підвищення рівня компетентності слухачів, а також підготовка до подальшої роботи в умовах цифровізації та європейського вектору розвитку за такими напрямами:

• цифровізація суспільства та освіти;

• цифрові технології для професійного розвитку, комунікації та співпраці; електронні освітні ресурси;

• використання інформаційно-комунікаційних технологій;

• інформаційна та кібернетична безпека в інформаційному суспільстві та цифровому освітньому середовищі;

• цифрові сервіси для навчання, оцінювання результатів здобувачів освіти та підвищення їхньої цифрової компетентності.

Типова програма спрямована на розвиток компетентності слухачів через здатність opiєнтуватися в інформаційному просторі, поглиблення знань щодо безпеки, удосконалення організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання, розуміння правових і етичних аспектів, а також уміння підтримувати комунікацію, творчість, співпрацю та інноваційність.[4]

Процес початку реформи освіти, запровадження Нової української школи супроводжувався тенденцією розвитку інформаційного суспільства, що розкрито в працях В. Бикова, С. Квіта, В. Кременя, М. Лещенко та ін. Огляд історії розвитку й аналіз досліджень інформаційно-комунікаційних технологій в Україні і світі здійснено О. Воронкіним, В. Чичук. Проблеми розбудови вітчизняної освіти, пов’язані зі створенням інформаційного (цифрового) освітнього середовища у закладах вищої освіти, висвітлено в наукових працях Т. Архіпової, Ю. Горошка, Р. Гуревича, Т. Коваль, І. Онищенко, Т. Тихонової та ін. Умови формування й розвиток цифрової компетентності педагога в контексті післядипломної освіти та самоосвіти стали предметом аналізу І.Воротникової, Г. Дегтярьової, С. Іванової, В. Ороса та ін.

Зміст цифрової освіти в даний час знаходиться під пильною увагою у всіх розвинених країнах. Особливий інтерес представляють питання розробки і застосування освітніх технологій в школі в умовах цифрового освітнього простору. Тому питанням підготовки вчителів відводиться особливе місце [9]. В методичних рекомендаціях щодо організації освітнього процесу із застосуванням технологій дистанційного навчання (з досвіду роботи педагогів Кіровоградської області) за загальною редакцією Ольги Литвиненко, викладача КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» зазначено, що методика проведення дистанційних занять, їх особливості стали серйозними викликами для системи освіти в цілому. Одним із викликів, описаних в рекомендаціях, є сформованість певного рівня умінь щодо використання цифрових технологій у педагогів. Сучасні учні, зокрема й учні початкової школи, швидко опановують електронні засоби навчання. Для вчителів ця проблема ускладнюється тим, що їм потрібно не просто опанувати новий засіб, а й змінити власну відпрацьовану роками методику навчання, знайти та застосувати нові методи і форми так, щоб досягти обов’язкових результатів навчання.[6]

Перехід на дистанційне навчання в зв’язку із введенням карантину сприяв проведенню дослідження в галузі формування цифрової

компетентності вчителів закладів середньої освіти

Воно було проводено: Морзе Наталією Вікторівною

(доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, професор кафедри комп’ютерних наук і математики Факультету інформаційних технологій та управління), Василенко Марією Володимирівною (Магістр Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна), Смирнова-Трибульською Євгенією Миколаївною (доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри комп’ютерних систем і математики Факультету інформаційних технологій та управління Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна.

Метою дослідження стало визначення рівня цифрової

компетентності вчителів закладів середньої освіти (ЗСО) шляхом проведення опитування для вчителів двох ЗСО м. Кривий ріг.

Мета статті: Привернути увагу освітян на прикладі досліджень цифрової компетентності до необхідності її розвитку в системі безперервної освіти, оскільки це є актуальною проблемою не тільки в Україні,а й в світі і стало вимогою часу, коли весь світ живе і продовжується розвиватись в умовах світової пандемії.

Виклад основного матеріалу.

Дослідження проводилося в 2018-2020 рр., для досягнення мети досліджння було використано метод опитування, а саме метод анкетування, який є різновидом дослідного методу опитування в педагогіці, що дозволяє на основі відповідей на запропоновані питання виявити тенденції, що проявлені в групі респондентів. Після отримання результатів були застосовані кількісні та якісні методи аналізу даних. Опитування проводилось на базі Криворізьких загальноосвітніх шкіл №17 та №26 та складалось з трьох частин: загальні відомості про вчителя; стислі відомості про впровадження цифрових технологій при викладанні; опитування на основі Європейської рамки цифрових компетентностей для освітян .

Вчителі мали оцінити себе по 22 пунктам, які представляють певні компетентності в Digital Competence of Educators. Кожен з варіантів відповідей має певний бал. Наприкінці опитування сума балів відображала приблизний рівень цифрової компетентності вчителя. Загальний розподіл за рівнем компетентностей викладачів показав те, що основна кількість викладачів визначає свій рівень цифрової компетентності на рівні Інтегратора Такі вчителі використовують цифрові технології в освітньому процесі та проводять експерименти в цьому напрямку в різних контекстах і з різними цілями, інтегруючи їх в свою викладацьку практику. Вони мають високий потенціал досягти рівня Експерта (В2). Це є позитивною динамікою у розвитку цифрових компетентностей опитуваних вчителів двох ЗСО України.

Використовують цифрові технології систематично, 42,3 % - іноді, і лише 11,5% (6/52) вчителів відповіли, що використовують цифрові технології у навчанні дуже рідко та 3,8 % (2/52) майже не використовують, це були вчителі фізкультури, вчитель фізики та образотворчого навчання. Це означає, що більшість вчителів предметників поступово навчаються до практики використання цифрових технологій в освітній процес та вважають, що використання цифрових технологій є важливою частиною у навчанні сучасних школярів.

Серед сервісів, які використовують вчителі для організації дистанційного та змішаного навчання, лідерами серед популярних додатків є Viber, Skype, освітній портал “На Урок” та Zoom. Найбільш зручними та корисними способи, які використовують вчителі для підвищення своєї кваліфікації в роботі з цифровими технологіями, вчителі вважають можливості переглядати навчальні відео на YouTube та радитися з колегами щодо питань, що цікавлять Перегляд відео на YouTube дає можливість навчатися у будь-який час та не прив’язуватись до певної платформи, швидко знаходити відповіді на запитання тощо. Але такий спосіб навчання для підвищення кваліфікації є достатньо поверховим і іноді не розкриває питання повністю. Співпраця вчителів задля підвищення рівня свої цифрової компетентності дозволяє обмінюватися вчителям цікавою інформацією, новинками та надихати одне одного на роботу з цифровими технологіями. Обмін досвідом є сприятливим для підтримки співпраці у педагогічному колективі та є ефективним у підвищенні їх кваліфікації. Розподіл відповідей вчителів щодо способів підвищення кваліфікації в роботі з цифровими технологіями

Шляхом адаптування цифрових технологій до певного конкретного середовища та більш глибокого занурення у тему використання цифрових технологій у викладанні, вони мають високий потенціал досягти рівня Експерта (В2). Це є позитивною динамікою у розвитку цифрових компетентностей опитуваних вчителів двох ЗСО України. На сьогодні, практика використання цифрових технологій в освіті свідчить, що ефективне їх використання у навчанні та викладанні робить освітній процес більш мобільним та цікавим для учнів. Усі вчителі відповіли, що використовують цифрові інструменти для організації освітнього процесу. Вони намагаються використовувати на своїх уроках комп'ютери з доступом в інтернет, телевізори, смартфони, інколи інтерактивні дошки.

Загалом результати опитування вчителів засвідчили, що більшість вчителів розуміє важливість використання цифрових технологій у освітньому процесі як для розвитку учнів, так і для спрощення та підвищення цікавості навчання та підвищення результатів їх навчальної діяльності. Вони намагаються, залежно від обставин, в яких знаходяться, ефективно застосовувати ІКТ-інновації у своєму викладанні та поступово розвивають свої цифрові компетентності. На основі приведених відповідей анкетування та залежно від актуального рівня цифрової компетентності вчителя підготовлено рекомендації для підвищення рівня цифрової компетентності вчителів.

План управління системою підвищення рівня цифрової компетентності вчителів на базі ЗСО може передбачати:

1) Проведення опитування “Цифрова компетентність вчителів

загальноосвітніх закладів” на основі Європейської рамки цифрових компетентностей для освітян (DigCompEdu Redeker Christine (2017) European Framework for the Digital Competence of Educators) - https://cutt.ly/ayVaglj

2) Отримання результатів (балів), що відповідають приблизному рівню

цифрової кваліфікації вчителя: Новачок (А1) - до 20 балів, Дослідник (А2) - від 20 до 33 балів Інтегратор (В1) - від 34 до 49 балів Експерт (В2) - від 50 до 65 балів Лідер (С1),- від 66 до 80 балів Піонер С2 - від 80 балів і вище.

3) Підготовка рекомендацій для підвищення рівня цифрової компетентності

вчителів відповідно до визначеного рівня кожного вчителя, на основі використання матеріалів Наукового центру Європейського Союзу - REDECKER Christine (2017) The European Framework for the Digital Competence of Educators .

4) Перевірка якості впровадження підготовлених рекомендацій проводиться за допомогою відповідних звітів. Кожен вчитель один раз на місяць складає короткий звіт про виконану роботу: проведені експерименти, пройдені курси, участь у вебінарах.[7]

Висновки. Пріоритетними завданнями мають стати свідоме розуміння рівня цифрової компетентності, отримання знань кожним педагогом під час безперервної освіти з метою розвитку вміння активізувати потенціал цифрового інтелекту суб’єктів освітнього процесу; створювати освітні продукти в умовах цифрової творчості; реалізувати новаторську і пошукову діяльність за допомогою цифрових технологій; удосконалювати оригінальний і нестандартний підхід до власної професійної діяльності; безперервно оновлювати знання з інформаційно-цифрових та інноваційних методик, що спрямовані на розвиток конкурентноздатної особистості.

Вимушена перебудова організації освітнього процесу у 2019-2020 навчальному році в зв’язку із введенням карантину, показало, що вчителі не були готові до переходу на дистанційне навчання, але швидкими темпами виправляли ситуацію, оскільки дистанційне навчання дало поштовх і стимулювало вчителів до активної самоосвітньої діяльності з метою розвитку інформаційно-цифрової компетентності. При цьому педагоги повинні знати шляхи і способи безпечного поводження в мережі Інтернет, а також бути здатними захищати особисту інформацію в цифровому просторі. Тому для педагога нагальною потребою є формування його цифрової компетентності через систему безперервної освіти.

Список літератури:

1. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf.

2. Закон України про освіту (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.

3. Концепція розвитку цифрових компетентностей [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167-2021-%D1%80#Text

4. Типова програма [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/uhvaleno-tipovu-programu-pidvishennya-kvalifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-rozvitku-cifrovoyi-kompetentnosti

5. Опис рамки цифрової компетентності для громадян України [Електронний ресурс].-Режим доступу: https://cutt.ly/yIFfFHP

6. Постанова Кабінету міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF#Text

7. Морзе Н.В., Василенко М.В., Смирнова-Трибульська Є. М. Деякі Результати Дослідження в галузі формування цифрової компетентності вчителів закладів середньої освіти. [Електронний ресурс].-Режим доступу: file:///C:/Users/Osvita/Downloads/381-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-2090-1-10-20210428.pdf

8. Організація освітнього процесу із застосуванням технологій дистанційного навчання (з досвіду роботи педагогів Кіровоградської області) [методичні рекомендації] / за заг. ред. Ольги Литвиненко — Кропивницький: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2021. – 72 с.

9. Потьомкіна Т. В. Зарубіжний досвід розробки профілю цифрових компетенцій вчителя. Наукове забезпечення системи підвищення кваліфікації кадрів. 2018. No 2. С. 25-30