Інформація для батьків
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки.
🔸 Скажіть дитині, що *це – не її вина*. Похваліть за те, що вона розповіла вам про ситуацію, та запевніть, що разом ви впораєтеся.
🔸 *Не обмежуйте* доступ до інтернету – це може викликати ще більше занепокоєння.
🔸 *Заохочуйте свою дитину не реагувати* на залякування. Іноді реакція – це саме те, чого чекає кривдник/-ця.
🔸 Розкажіть, що *дитина може припинити спілкування*, якщо почувається некомфортно.
🔸 Розкажіть про важливість *захисту особистої інформації* та перевірте налаштування приватності у соцмережах. Сторінка дитини має містити мінімум особистої інформації та бути відкритою лише для реальних знайомих.
🔸 *Збережіть докази*. Знімки екрана з загрозливими повідомленнями, зображеннями та текстами можуть бути використані як доказ.
🔸 *Заблокуйте кібербулера*.
🔸 *Вживайте рішучих дій*. Якщо атаки не припиняються – варто звернутися з цим питанням до поліції (ювенальної превенції або кіберполіції) номер гарячої лінії – 0 800 505 170.
