🔻Дитяча залежність від гаджетів 🔻

У сучасному світі технології стали невід'ємною частиною нашого життя. Однак їхній вплив на дітей викликає чимало занепокоєння. Гаджети — це не лише зручний інструмент для навчання й розваг, але й потенційне джерело залежності.

🔹Чому діти залежні від гаджетів?

1. Миттєве задоволення. Ігри, мультфільми та соціальні мережі пропонують миттєве заохочення (яскраві картинки, звуки, лайки), що активізує "систему винагороди" в мозку дитини.

2. Брак альтернатив. Якщо в реальному житті дитина не має цікавих занять або недостатньо спілкується з батьками, ровесниками, гаджети стають основним джерелом емоцій.

3. Модель поведінки дорослих. Якщо батьки самі постійно користуються телефонами, діти наслідують їхню поведінку.

🔹Як залежність впливає на дитину?

👉Психологічно: знижується здатність концентруватися, зростає тривожність, можуть виникати проблеми із самоконтролем.

👉Соціально: дитина може уникати реального спілкування, що призводить до ізоляції.

👉Фізично: тривале сидіння перед екраном шкодить зору, поставі, сну, психоемоційному стану, і тд.

🔹Що можуть зробити батьки?

1. Встановіть чіткі правила. Обмежуйте час користування гаджетами, наприклад, 1-2 години на день залежно від віку.

2. Пропонуйте альтернативи. Замість гаджетів організуйте активні ігри, творчі заняття, чи прогулянки на свіжому повітрі.

3. Будьте прикладом. Мінімізуйте час використання телефону при дитині.

4. Вчіть відповідальному користуванню. Говоріть про переваги й ризики технологій, допоможіть дитині знайти корисні додатки.

5. Створіть "зони без екранів". Наприклад, під час сімейної вечері чи перед сном гаджети мають бути поза увагою.

✳️Головне — це баланс. Гаджети можуть бути корисними, якщо використовувати їх з розумом. А увага, підтримка та любов батьків допоможуть дитині вирости щасливою та гармонійною особистістю.

КІ Б Е Р Б У Л І Н Г  Т А  Ч А Т - Б О Т " КІ Б Е Р П Е С "

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через:

поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах; повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот "Кіберпес". У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу.

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті "Кіберпес" можна знайти інформацію про те:

що таке «кібербулінг» та як він проявляється; як визначити контент, що містить кібербулінг; що робити, якщо вас кібербулять;

як видалити матеріали, що містять кібербулінг; як попередити кібербулінг;

як не бути кібербулером.

Правила поведінки в соціальних мережах

Налаштування конфіденційності. Сайти соціальних мереж та Інтернет-форумів мають безліч параметрів налаштування, і ви маєте їх знати. Хто може бачити ваші фотографії? Хто може надсилати повідомлення? Зверніть увагу на можливість використання якогось іншого зображення, ніж свого власного, у якості «зображення профілю», тобто того, яке може побачити будь-який користувач.

Ретельно вибирайте свій образ в мережі. Для деяких Інтернет-спільнот найкраще використовувати вигаданий псевдонім, що не надасть ніяких ключів для розгадки вашої особистості. Контролюйте все, що ви пишете онлайн, незалежно від того, використовуєте власне ім'я або псевдонім.

Уявіть, що всі бачать те, що ви пишете. Навіть якщо ваша сторінка частково прихована, це не є гарантією того, що ваші слова не поширяться далі. Користувачі соціальних мереж діляться один з одним тим, що вони бачать, і навіть електронні листи можуть вірусним шляхом поширитися мережею як лісова пожежа. Ніщо ніколи не видаляється. Це завжди знаходиться на чиїхось серверах або в електронній пошті.

Пишіть онлайн тільки те, що ви сказали б в обличчя. Зазвичай це називають «золотим правилом» онлайн-етикету. Воно оберігає від багатьох проблем, але чомусь порушується знову і знову. Якщо ви будете дотримуватись цього правила, у вас буде менше шансів зіпсувати відносини з однолітками, отримати неприємності в школі, або гірше того – зробити помилку, яка негативно вплине на ваше майбутнє.

Обмежте «Інтернет мову». «Мережева мова» передбачає відсутність уваги до правил граматики та орфографії або свідоме їх спотворення, використання малих літер замість великих, нерегулярну пунктуацію, велику кількість скорочень, використання цифр у значенні літер тощо. Використання «мережевої мови» формує погані звички. Ми стаємо суспільством людей, які не можуть грамотно писати і висловлювати свої думки словами. Те, що було б дозволено серед однолітків, може виявитися небажаним по відношенню до дорослого члена сім'ї. Однак, якщо ви буде писати пости в мережі, які змусили б вашого вчителя мови і літератури пишатися вами, ви фактично будете набувати навичок, що допоможуть і під час навчання в школі, і в житті.

Не беріть участі в розпалюванні ворожнечі. У жвавих дебатах немає нічого поганого, але важливо навчитися виходити з обговорення, якщо розмова стає занадто спекотною. Краще  висловлювати будь-яке своє обурення в розмові з батьками і друзями, замість того, щоб продовжувати ці дебати онлайн.

Не завжди добре ділитися. Різноманітні сайти спростили можливість «поділитися» до одного кліку. Це робить соціальну мережу більш захоплюючою і цікавою, але важливо при цьому встояти перед бажанням поділитися особистим повідомленням або фотографією. Навіть повідомлення і фотографії з обмеженою конфіденційністю - ті, які відправляються обраній групі людей - мають бути збережені тільки для себе.

Відчувайте, коли варто вийти. Соціальні мережі, програми з миттєвого обміну повідомленнями та надсилання інших текстових повідомлень полегшують спілкування з друзями і близькими людьми, але важливо чітко усвідомлювати, коли потрібно вийти з мережі. Важливо навчитися розпізнавати, коли краще спілкуватися телефоном, а коли все ж особисто. 93 % спілкування становить невербальне спілкування; це те, що ми бачимо і відчуваємо. Але навіть відео не здатне передати рукостискання, теплоту посмішки або те, з якою енергетикою людина входить до кімнати.

І пам’ятайте – важливо поводити себе так само виховано у віртуальному світі, як ви робите це і в реальному житті.

Куди звертатися у випадку кібербулінгу: 

● Національна дитяча “гаряча лінія”  116 111 або 0 800 500 225

● Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116000

● Національна "гаряча лінія" з питань запобігання насильству  116 123 або 0 800 500 335

● Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 501 720

● Уповноважений Президента України з прав дитини 0442557675

● Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

● Національна поліція України 102