Перша в Україні кафедра педагогічної майстерності, яка створена в Полтаві 1 червня 1981 року, мала передісторію, сповнену пошуків і творчої праці. До цього часу в межах комплексної цільової програми «Вчитель», започаткованої у педагогічному інституті ректором І. А. Зязюном, де визначався генеральний план вдосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя, кафедрі педагогіки наказом ректора № 7 від 11 березня 1979 року було запропоновано розробити програну спецкурсу з педагогічної майстерності і положення про відповідні кабінети. Саме тоді була підготовлена перша програма спецкурсу «Основи педагогічної майстерності» (1979 р.) для випускників інституту доцентами Т. І. Гаваковою, І. Ф. Кривоносом і Н. М. Тарасевич під керівництвом І. А. Зязюна. Для розробки змісту курсу і читання лекцій були запрошені провідні викладачі факультетів: доценти Н. В. Хоменко, П. К. Загайко, М. Т. Безкишкіна на філологічному, М. О. Авдеєва на історичному, Н. Г. Кривошапка на природничому, О. Л. Верезомська – на фізико-математичному. Практичні заняття вели викладачі кафедри педагогіки і психології. Написана через рік (1980 р.) нова програма, розрахована на 4 роки навчання, підготовлені методичні рекомендації, перший позитивний досвід окреслили основні напрямки змісту викладання цього курсу і методичні принципи побудови практичних занять. Цілеспрямована пошукова наукова і методична робота активізувалася з часу створення самостійної кафедри, фундаторами якої стали: доц. Н. М. Тарасевич – завідувач, доц. Т. І. Гавакова, доц. Л .В. Крамущенко, ст. викладач Г. В. Брагіна (нині кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри дошкільної педагогіки і методики початкового навчання Кримського індустріально-педагогічного інституту), асистент Л. О. Савенкова (нині доктор педагогічних наук, професор Київського Національного економічного університету). Головним завданням кафедри стала розробка нової моделі професійно-педагогічної підготовки вчителя, яка, на відміну від традиціоналістської парадигми, скерованої на забезпечення випускника високим рівнем знань і умінь, відстоювала стратегію особисгісно орієнтованого професійного розвитку майбутнього вчителя, формування професійно значущих якостей особистості (комунікативність, емоційна стабільність, спостережливість, гуманістична спрямованість тощо) вже в період навчання у вищому закладі освіти. За час існування кафедра розробила чотири програми курсу (1979, 1980, 1988, 1993 рр.), які відбивають шлях пошуку ефективних форм і методів професійного становлення особистості випускника. У 1983 році МО СРСР затвердило програму полтавських авторів для педагогічних Інститутів, а в 1985 р. для інститутів вдосконалення вчителів. Видається програма факультативу «Юний педагог» (Полтава, 1988), яку склали Н. М. Пивовар, Л. О. Савенкова, І. Ф. Кривонос та ін. Особливе досягнення кафедри – написання оригінальних підручників: «Основи педагогічної майстерності» – К.: Вища школа, 1987. – 208 с.; «Основи педагогічної майстерності» – М., 1989. – 302 с.; «Педагогічна майстерність» – К.: Вища школа, 1997. – 349 с. Останній – номінований на Державну премію України. Створено курс, оригінальний не лише за змістом, а й за методикою викладання, органічною частиною якої є психофізичний і педагогічний тренінги. Для цього підготовлено і надруковано 2 комплекти методичних розробок всіх лабораторних занять: у 1981–1984 рр. – 39 методичних розробок, у 1987-1988 рр. – 34 методичні розробки, загальною ємністю більше 60 друкованих аркушів. У останні десятиріччя кафедра забезпечила викладання курсу створенням методичного комплексу, куди, крім програми, підручника, увійшли: «Словник термінології з педагогічної майстерності» (Полтава, 1985. – 64 с.), який уклали Л. В. Малаканова, О. Г. Самещенко, О. Г. Штепа та. ін.; Педагогічна майстерність: Тести. – Ч І. Комплект завдань для контролю знань. – Ч. II. Дешифратори. Ч. III. Комплект методик професійного самомопізнання» (Полтава, 1996. – 290 с.), у розробці яких брали участь – В. А. Семиченко, Н. М. Савельева, Т. Г. Дмитренко та. ін.; хрестоматія з педагогічної майстерності «Педагогічна майстерність: Тексти». Модуль І. Ч. 1-2. – Полтава, 2001. – 448 с., над укладанням якої працювали: Н. М. Тарасевич, А. В. Ткаченко, Л. Ф. Українець та. ін. Створення методичного комплексу забезпечило організацію самостійної роботи студентів над курсом. Кафедра залишається методичним центром з питань організації навчально-виховного процесу у викладанні курсу «Основи педагогічної майстерності». Усі члени кафедри педмайстерності надавали консультації, проводили відкриті заняття (особливо М. О. Цуркава, А. І. Шумська), знайомили з діяльністю і науково-методичною продукцією, забезпечували стажування представників різних регіонів (Дніпропетровськ, Караганда, Глухів, Бердянськ, Мінськ, Одеса, Полтава). Робота кафедри високо поцінована: вона була дипломантом виставок ВДНГ СРСР і УРСР, викладачі нагороджувалися значком «Відмінник народної освіти України», грамотами інституту, обласних організацій, міністерства освіти. Тут свого часу розпочинали наукову діяльність доктор психологічних наук, професор В. А. Семиченко, доктор педагогічних наук, професор Л. О. Савенкова, доктор педагогічних наук, професор О. А. Лавріненко, доктор економічних наук, професор С. О. Гладкий та інші відомі вчені. Кафедра є визнаним в Україні і поза її межами науково-організаційним центром Міжнародної макаренківської асоціації (ММА), яку було засновано у 1991 році на Установчій конференції, що проходила 23-28 вересня у Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка. Робота оргкомітету конференції проходила під головуванням Міністра освіти України  І. А. Зязюна, який, ще будучи ректором ПДПІ, доклав багато зусиль для створення унікального Державного музею-заповідника А. С. Макаренка під Полтавою (1985-1988 р.р.), розширення бази макаренкознавчих досліджень в Україні, ствердження у макаренкознавстві духу справжньої наукової культури. Ідею полтавських учених – професорів В. Є. Лобурця, В. О. Пащенка та доцентів В. Ф. Моргуна, Л. В. Крамущенко, К. М. Ширяєвої, І. Ф. Кривоноса, Н. М. Тарасевич, М. П. Лебедика щодо об’єднання макаренкознавців з різних країн на засадах діалогу і творчої співпраці підтримали визнані у всьому світі дослідники з Європи, Азії, Америки. Об’єднало всіх цих макаренкознавців визнання Антона Макаренка видатним педагогом, який вплинув на розвиток педагогічної теорії і практики 20 століття. Відповідальним секретарем ММА з 1991 по 2002 р.р. працювала кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогічної майстерності,  завідуюча лабораторією А. С. Макаренка ПДПІ Л. В. Крамущенко. З 2002 по 2013 рік цю посаду обіймав проф. А. В. Ткаченко.

Провідними тенденціями сучасного розвитку кафедри є:

• оптимізація кадрового забезпечення;

• оновлення змісту, форм, методів, педагогічних технологій у системі професійної підготовки бакалаврів і магістрів;

• поглиблення міжнародного співробітництва в сфері інноваційних педагогічних технологій (Німеччина, Польща, Франція, Італія, Канада, Ізраїль);

• створення сучасного інформаційно-освітнього середовища кафедри у контексті цифровізації освітнього процесу;

• підготовка дисертаційних досліджень.