Батькам
Рекомендації батькам
щодо профілактики суїцидальної поведінки дітей:
ФАКТОРИ РИЗИКУ СУЇЦИДУ:
• попередні спроби самогубства;
• погрози суїцидом (прямі й замасковані);
• сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);
• суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;
• алкоголізм батьків;
• уживання наркотиків і токсичних речовин;
• афективні розлади (особливо – важкі депресії);
• хронічні й смертельні захворювання (СНІД);
• важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);
• фінансові проблеми.
ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:
• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;
• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
• занурення в роздуми про смерть;
• відсутність планів на майбутнє;
• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок.
ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ
Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку
Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища .
Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи
1. Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі .
2. Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя
3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.
ГОЛОВНИМ ПРЕВЕНТИВНИМ ЗАХОДОМ ЩОДО ВЧИНЕННЯ САМОГУБСТВА ПОСТАЄ ЗАПОБІЖНЕ ЗАПЕВНЕННЯ ДИТИНИ В ТОМУ, ЩО ЇЇ ЖИТТЯ ДУЖЕ ЦІННЕ ДЛЯ ІНШИХ, І ЗАВЖДИ, ЗА БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИН БЛИЗЬКЕ ОТОЧЕННЯ ЗРОЗУМІЄ ЇЇ.
Рекомендації батькам
Батькам важливо пояснювати дітям, як себе поводити. Але найважливіше ─ це довіра між батьками та дітьми, аби діти могли звернутися до них. Наприклад, якщо це булінг у школі або кібербулінг. Є випадки, коли діти скоюють самогубство через конфлікти з батьками чи однолітками. Тому якщо дитина зникає, необхідно повідомляти поліцію. Якщо це підліток, який любить погуляти, необхідно знати, кому з його компанії зателефонувати, знати, де дитина може знаходитися. Якщо дитина залишає записку, потрібно обов’язково негайно телефонувати у поліцію, тому що буває запізно.
У разі зникнення дитини, потрібно негайно звернутися або до найближчого відділку поліції або зателефонувати 102. Також можна зателефонувати на Національну дитячу гарячу лінію за номером 116 111.
Щодо розшуку дітей, чим раніше ви звернетесь, тим краще. Батьки повинні знати контакти дітей, у що вона була одягнена, повинне бути обов’язково останнє фото дитини. Часто бувають випадки, коли батьки взагалі не знають, де дитина знаходиться, можуть і через тиждень повідомити, що дитини немає вдома. Є діти, які тікають декілька разів з дому. До того ж, і з забезпечених сімей через непорозуміння з батьками, що є досить розповсюдженим явищем, провокує конфлікти і діти тікають з дому. Іноді діти не хочуть навчатись або батьки нав’язують їм свою філософію, або обмежують дітей у їхніх бажанням. Тому батькам варто побачити причину і у собі.
Батьки можуть створювати комфортну атмосферу вдома для того, щоб діти могли довіритися, якщо раптом щось сталося. Якщо менші діти не дуже хочуть розповідати, як у них справи, то запитайте у них щось цікаве, наприклад, що вони цікаве почули, з ким грались, що найбільше подобається у школі, крім перерви тощо. Тобто варто ставитися з гумором до певних ситуацій і підходити до дитини з посилом “я б дуже хотіла тобі допомогти, якщо у тебе немає настрою, то повернемося до цієї теми чи розмови трохи згодом ”. Можливо, після смачної вечері у дитини з’явився настрій і вдасться поговорити.
Шановні батьки, бережіть своїх дітей!
Причини, що зумовлюють дитину до залишення місця проживання
До основних причин, що зумовлюють дитину до залишення місця проживання, відносять:
Економічні: економічна криза, бідність сімей з дітьми, безробіття або надмірна зайнятість батьків, експлуатація батьками праці дітей.
Соціальні: ослаблення сімейних традицій, криза сім’ї, збільшення розлучень, жорстоке поводження з дітьми.
Психологічні: уразливість дитячої психіки, прагнення дитини до незалежності, недоліки виховання.
Медичні: поширення алкоголізму, наркоманії, зростання генетично обумовлених психічних захворювань серед дорослого населення та дітей.
Правові: недостатньо чітко розроблений механізм профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності.
Педагогічні: негативний мікроклімат у шкільному колективі, незадовільний стан розвитку дитячих позашкільних закладів тощо.
В основній групі ризику перебувають діти підліткового віку. Діти такого віку є уразливими, оскільки не здатні об’єктивно оцінити ризики своїх дій, та, як правило, можуть піддаватися негативному впливу з боку інших: однолітків, дорослих, телебачення, кіберпростору, спілкування з незнайомцями в соціальних мережах.
Однією з найпоширеніших причин зникнення є складні стосунки з батьками через те, що діти, намагаючись довести свою незалежність та самостійність, покидають рідну домівку, не сповістивши рідних про свої наміри. Проте не слід виключати випадки, коли зникнення дитини відбувається проти її волі, шляхом насильницьких дій.
Інформація про безвісному зникненню дітей
За 12 місяців 2023 року до територіальних органів поліції Головного управління Національної поліції в Одеський області надійшло 772 звернення щодо залишення місця мешкання 837 дітьми (в 2022 році було зареєстровано 719 звернень у відношенні 804 дітей), з числа яких 387 дівчат та 450 хлопців.
У переважній більшості це діти віком від 14 до 16 років: на території районів області залишили місце мешкання 474 дитини, а саме:
в Одеському районі - 166, в гру дні - 6;
у Березівському районі -28, в грудні - 0; у Білгород-Дністровському районі - 63, в грудні - 2;
у Болградському районі - 15, в грудні - 1;
в Ізмаїльському районі - 77, в грудні - 7;
у Подільському районі - 94, в грудні - 2;
у Роздільнянському районі -31, в грудні - 3.
З метою попередження, усунення причин та умов, що сприяють безвісному зникненню здобувачів освіти, враховуючи нестабільну безпекову ситуацію в Одеському регіоні, просимо батьків:
- тримати на особистому контролі питання захисту, збереження життя і здоров'я дітей;
- забезпечити безпечні умови перебування у родинах після освітнього процесу;
- провести роботу з дітьми щодо дотримання правил дорожнього руху, правил поведінки з небезпечними, у тому числі вибухонебезпечними предметами
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
ДАВАЙТЕ РАЗОМ УСУНЕМО ПРИЧИНИ ТА УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ БЕЗВІСНОМУ ЗНИКНЕННЮ НАШИХ ДІТЕЙ!
Дія. Освіта
Веб-портал цифрової освіти має офіційну адресу в Інтернеті – https://osvita.diia.gov.ua./ Даний портал призначений для реалізації права кожного на якісну та доступну освіту шляхом забезпечення створення можливості дистанційного навчання через Інтернет.
Це освітні серіали, що дозволяють українцям відкрити нові кар’єрні можливості та зробити перший крок до нової професії. Користувач Дія. Освіта може створити персональну траєкторію навчання, вибравши ті навички, які цікавлять найбільше, щоб отримати персоналізовані освітні серіали. Для тих, хто ще не визначився з пріоритетами, доступний тест для пошуку професії – на основні відповідей користувачу будуть запропоновані рекомендації щодо навчання та перелік актуальних вакансій.
Тематика освітніх серіалів надзвичайно широка – від дата-аналітика до баристи, від таргетолога до пекаря, від тестувальника програмного забезпечення до пакувальника. Пріоритет на професіях, що мають попит на ринку праці. Також на Дія. Освіта можна переглядати освітні серіали із цифрової грамотності чи кібербезпеки. Усі вони є безоплатними та доступними всім охочим. І завжди такими залишатимуться.
Перелік серіалів, які під час війни мають особливо вагоме значення:
1. Освітні продукти для ВПО: https://osvita.diia.gov.ua/catalog/appointment/for-ipds
2. Профорієнтаційний тест: https://osvita.diia.gov.ua/career-quiz-start
Як вберегти свою дитину від участі у ПВК Редан
Участь дитини у будь-якій субкультурі може свідчити про бажання віднайти приналежність до певної групи. Однак не може свідчити напряму про стан її сім’ї.
Найчастіше підліток прагне знайти розуміння, якого йому не вистачає у буденному оточенні. Тож якщо у батьків з дитиною налагоджені довірливі стосунки й вони можуть сісти та у комфортній обстановці поговорити про те, що хвилює підлітка, то ймовірність її участі у субкультурі може значно зменшитись.
До уваги батьків! Мобільний додаток «Возз'єднати Україну»
Національною поліцією України приділяється особлива увага діяльності, спрямованої на захист прав та інтересів дітей, створення безпечного дитячого середовища та встановлення місцезнаходження дітей, зокрема й тих, які у результаті військових дій зникли безвісти чи з якими втрачений зв'язок.
З початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України до органів поліції надійшло 11 257 звернень щодо зникнення 11 442 дітей. наразі в активному розшуку перебуває 381 дитина.
Крім того, за інформацією Національного інформаційного бюро 19 544 українських дітей депортовано (за даними з відкритих джерел ,озвучених рф, - 744 000 дітей, близько 5 мільйонів людей загалом) та / або незаконно переміщено.
За даними різних міжнародних організацій більше ніж 2 мільйона дітей переїхали в сусідні країни та близько 3 мільйонів дітей – є внутрішньо перемішеними, що складає понад половину дитячого населення України.
У зв’язку із чим Управління ювенальної превенції Національної поліції України спільно з компанією «Find My Parent» розроблено мобільний додаток «Reunite Ukraine» для пошуку осіб, зокрема дітей, які безвісти зникли, а також возз’єднання членів сімей, які були внутрішньо переміщені, виїхали за межі України або були незаконно депортовані до російської федерації, білорусі чи тимчасово окупованих територій.
Завантажити додаток можна в App Store i Google Play, а також дізнатись більше на сайті www.reunite-ukraine.com .
“Моя дитина-підліток зв’язалася з поганою компанією:
як її вберегти?”
*Страх, що дитина зв’яжеться з поганою компанією, один з найрозповсюдженіших серед батьків. Особливо щодо підлітків, коли вони починають формуватися як окремі особистості.
*Чи можливо запобігти спілкуванню дитини з поганою компанією та що робити, якщо вона вже має нових друзів, які тобі не подобаються?
Яка компанія може вважатися поганою
Треба розуміти, що таке погана компанія. Бо найчастіше ми уявляємо підлітків у парку на лавці, які п’ють алкогольні напої, лаються та курять цигарки.
Насамперед погані компанії можуть бути різними. Їх можуть очолювати діти з цілком добрих родин, але, наприклад, схильні до агресії та булінгу. Також це можуть бути суїцидальні субкультури, пов’язані з небезпечними іграми, релігійні секти та навіть політичні групи.
Погана компанія — це насамперед та група людей, серед яких твоя дитина втрачає власне “я”, не може критично мислити, не має власної думки. От це дійсно небезпечно.
А рожеве волосся, пірсинг та нові друзі можуть бути звичайним самовираженням дитини. І це не вплив поганої компанії. Це потрібно прийняти.
Як зрозуміти, що дитина зв’язалася з поганою компанією
Є основні маркери, які можуть свідчити про те, що дитина у небезпеці і її потрібно забирати з нового кола спілкування:
*зміна поведінки та інтересів;
*дитина почала тобі брехати;
*уникає розмов про нових друзів;
*віддалилася від тебе;
*з’являються “емоційні гойдалки”;
*падає успішність у школі;
*з дому починають зникати речі;
*є ушкодження на тілі.
*Якщо ти помітиш хоч декілька з цих пунктів, треба починати діяти.
Важливо розуміти причини попадання у погану компанію
Щоб допомогти своїй дитині, потрібно зрозуміти першопричину.
Найчастіше у погану компанію потрапляють підлітки у складних життєвих обставинах. Але це не завжди так. У зоні ризику також діти з низькою самооцінкою, що почуваються самотніми. Найбільшу роль у цьому відіграють стосунки з батьками.
Чому саме підлітки найбільше піддаються впливу
Підлітковий вік — найважчий період у житті кожної людини. Коли ти вже не дитина і ще не доросла людина. Це час змін як фізіологічних, так і психологічних.
Наразі поріг входження дитини у підлітковий вік: дев’ять років у дівчат і 11 — у хлопців. І це лише початок, а закінчується цей складний період аж у 24 роки, коли людина вже повністю сформована як особистість.
Щоб допомогти підлітку, важливо розуміти його фізіологію. У підлітковому віці дозрівають ті ділянки мозку, які відповідають за зрілість. Тобто здатність спрогнозувати наслідки своїх дій, планувати, не давати емоціям брати над собою гору тощо.
Потрібно розуміти, що у підлітків ця система перебуває у стані формування, тому в цьому віці вони часто потрапляють в якісь халепи, погані компанії, їх тягне до небезпеки.
Що робити батькам? Як вплинути на дитину та забрати її з поганої компанії
Ідеальний варіант, коли в батьків та підлітків формуються довірливі стосунки з самого дитинства. Коли дитина знає, що вона може поділитися з вами чим завгодно і при цьому її не звинуватять, не покарають. Але така картина зустрічається не так часто, як хотілося б.
Зачинити дитину вдома, відібрати гаджети та заборонити спілкуватися з новими друзями — не вихід. Це лише погіршить ситуацію і ще більше віддалить вас від дитини.
· Потрібно допомогти дитині знайти себе. Дізнатися її інтереси, знайти сильні сторони, намагатися їх розвивати разом із комунікативними та соціальними навичками.
· Також запропонувати дитині нове коло спілкування. Наприклад, піти на якісь спортивні секції, творчі гуртки.
· Важливо розмовляти з дитиною виключно за допомогою “я”-висловлювань. Говорити про свої почуття. Наприклад, не “ти зв’язався з поганою компанією, перестань із ними спілкуватися”, а “я дуже за тебе переживаю, мені боляче через те, що я не знаю людей, з якими ти спілкуєшся”. Тобто використовувати неконфліктне спілкування.
· Будувати довірливі стосунки, але ненав’язливо. Підлітку потрібен свій простір. Так він вибудовує власні кордони. Дитина просто має знати, що може прийти до вас із будь-чим і отримати підтримку.
Якщо я не можу впоратися самостійно зі своєю дитиною, до кого слід звертатися
· Ти можеш звернутись до психолога. Але не потрібно одразу тягнути дитину до фахівця. Дай собі та їй час. Звертатися до психотерапевта слід тоді, коли дитина почала порушувати закон, вживає психотропні речовини, має ігрову залежність.
· Також потрібен лікар, коли ти помітиш у дитини депресивні елементи. Тоді психолог може зрозуміти першопричину і допомогти.
· Часто підлітки не готові йти до фахівця. Тоді за психологічною консультацією слід звернутися батькам. Це допоможе зрозуміти, як спілкуватися з підлітком, не втратити з ним емоційну близькість та відновити довіру. На жаль, в Україні немає центрів батьківства. А вони дуже потрібні.
· Втім, є багато фахівців, які готові допомогти. В Україні також є безплатні ресурси, куди можна звернутися за психологічною допомогою. Головне — визнати, що проблема існує, а працювати з нею ніколи не буде пізно.
«Еко-вчинок на захист пернатих»
Пернаті як біологічна зброя від шкідників та біозахист лісів, парків і садів
Еко-вчинок на захист пернатих!"», з метою привернення уваги учнівської молоді до проблем охорони птахів.
Просимо донести до вчителів, учнів та батьків дану інформацію:
Пернаті як біологічна зброя від шкідників та біозахист лісів, парків і садів
Птахи – окраса нашого життя. Вони зачаровують своїм співом, поведінкою і надають природі неповторного колориту. Пернаті –наші помічники, бо доглядають за деревами і поїдають комах. Роблять те, що людям не під силу – рятують наші ліси, парки і сади від шкідників.
Поїдаючи комах, птахи масово винищують їх у великій кількості, чим запобігають загрозі виникнення та розмноження осередків особливо небезпечних шкідників рослинного світу. Для більшості птахів ліс, парк, сад слугує місцем поселення, розмноження та харчування. Пернаті розносять у лапах та дзьобі насіння, плоди дерев і кущів, завдяки цьому розростаються наші зелені масиви, які є постачальниками кисню для всього живого на планеті.
Сьогодні уся жива природа України постала перед загрозою зникнення. РФ веде бойові дії на заповідних територіях міжнародного та європейського значення. Знищує середовища існування рідкісних і ендемічних видів та оселищ. Це може змінити поведінку птахів, включаючи міграцію.
Через Україну проходять 3 основні міграційні шляхи птахів:
· уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу;
· Азово-Чорноморський із найбільшою кількістю перелітних птахів;
· Дніпровський – проходить уздовж річки Дніпро та його притоки Десни.
Його використовують водоплавні та прибережні птахи – гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші. Іноді птахи утворюють міграційні коридори на окремих ділянках, де є водойм. «Болючим» прикладом впливу війни на птахів стали наслідки захоплення у 2014 році росією водно-болотного угіддя «Крива коса» на азовському узбережжі. Після того, як у 2015 році окупанти почали використовувати його для воєнних цілей, там зникло гніздове угруповання.
Україна втратила місця гніздування:
· кучерявого пелікана;
· найбільшої у Європі колонії з 3 тисяч пар червонокнижного мартина каспійського;
· близько 60 тисяч пар рябодзьобих крячків.
Ми не виключаємо, що через бойові дії деякі унікальні осередки ендемічних видів можуть просто зникнути.
Останнім часом в Україні все більшого поширення набувають «інтенсивні» методи охорони рідкісних видів, засновані, на відміну від «екстенсивних» (заборона видобутку, створення охоронюваних природних територій, консервація геному тощо), на активному втручанні людини в життя виду, який намагаються врятувати. Вони особливо необхідні там, де звичайні способи охорони вже не дають результату через сильні антропогенні зміни середовища проживання або катастрофічно низьку чисельністю. Стосовно до охорони рідкісних видів птахів, біотехнічними заходами можна назвати діяльність людини щодо оптимізації умов проживання рідкісних видів з метою підвищення або стабілізації їх чисельності. В Україні використовується лише незначна їх частина цих заходів: розведення і реакліматизація, підживлення, влаштування штучних гніздівель деякі інші.
Основні етапи та методи роботи біотехнічних заходів.
Підготовчий.
Потрібно визначити коло рідкісних видів птахів регіону (не обов’язково «червонокнижних»), ким необхідна і реальна допомога шляхом проведення біотехнічних заходів. При цьому потрібно враховувати: 1) наскільки даний вид потребує допомоги; 2) він повинен мати хоча б мінімальну чисельність в регіоні, яка дозволить оцінити ефективність проведених заходів (не доцільно тому братися за допомогу виду, який на території регіону практично не зустрічається); 3) можливості місцевих організацій.
Визначення кола біотехнічних заходів.
По-перше треба визначити ті заходи, які реально зможуть підняти або хоча б стабілізувати чисельність цього виду в регіоні. Для цього вони повинні бути спрямовані, насамперед, на нейтралізацію основних факторів, що лімітують чисельність. Наприклад, марно будувати штучні гнізда для рідкісних птахів, якщо для них немає відповідної кормової бази.
Проведення конкретних заходів.
Потрібно прагнути залучати до співпраці різні державні та громадські організаційних, використовувати їх як джерело фінансування, будматеріалів і т.д.
Вивчення ефективності проведених заходів.
Для того, щоб з’ясувати, чи є який-небудь сенс від таких заходів, чи потрібно проводити їх далі, чи слід вносити певні зміни тощо, треба уважно стежити за тим, як впливають біотехнічні заходи на даний вид – по-можливості проводити періодичні обліки чисельності, з’ясувати використання штучних гніздівель, виживаність випущених з розплідника тварин та ін.
Пропаганда.
Необхідно всіляко пропагувати успішно проведені біотехнічні заходи, їх впровадження у широку практику, проводити всілякі акції підтримки.
Необхідні біотехнічні заходи:
1. Оптимізація умов розмноження (створення штучних місць розмноження і захист існуючих, підтримання оптимального стану).
2. Оптимізація захисних умов середовища проживання створення заростей і різних укриттів).
3. Оптимізація умов зимівлі (створення укриттів для зимівлі).
4. Оптимізація кормової бази (посадка кормових рослин, підживлення, поліпшення природних водопоїв і влаштування штучних водопоїв і ін..
5. Захист від стихійних лих і наслідків людської діяльності (захист від паводків, зниження загибелі тварин на лінії електропередач).
6. Створення реабілітаційних центрів для рідкісних видів (за участю фахівців і працівників відповідних відділів зоопарків), а також розповсюдження методик виходжування поранених і хворих птахів.
Методику проведення різних біотехнічних заходів, організацію компаній по їх пропаганді та широкому впровадженню доцільно спочатку відпрацювати на більш звичайних видах. Наприклад, будівництві штучних гніздівель для хижих птахів і чорного лелеки – на білому лелеці. Привчивши населення до проведення біотехнічних заходів для більш звичайних видів, легше буде перейти до рідкісних. В силу малої чисельності рідкісних видів біотехніка на перших порах може не дати відчутних результатів, а це призведе до втрати інтересу до неї у багатьох функціонерів та інших зацікавлених осіб. Якщо ж будуть певні попередні успіхи, подібного результату можна буде уникнути.
При здійсненні біотехнічних заходів потрібно враховувати їх необхідність. Якщо природа може обійтися своїми силами, якщо можна обмежитися підтримуючими заходами, проведення багатьох «інтенсивних» заходів недоцільно. Не можна перетворювати птахів на утриманців і ще більше посилювати їх залежність від людини. Перед здійсненням заходів, що приводять до значних змін у природному середовищі, потрібно добре продумати і передбачити можливі наслідки – причому не тільки для видів, на які ці біотехнічні заходи спрямовані. Слід враховувати, що для ряду робіт (відлов, розселення, утримання у розплідниках і ін.) необхідно спеціальний дозвіл органів, що відають охороною тваринного світу.
Наша мета – попередити зменшення чисельності та зниження птахів, підтримувати різноманіття їх видів у природі шляхом збереження та охорони ключових екосистем, що є визначальними для птахів і людей.
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України та Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання запрошують долучитися юним натуралістам різних поколінь до участі у природоохоронних конкурсах, акціях, операціях «Годівничка», «День зустрічі птахів», «Всесвітній день водно-болотних угідь» з метою збереження орнітофауни України, біорізноманіття для відновлення балансу в екосистемі.
Подбаємо про птахів і вони подбають про нас!
Птахи – окраса нашого життя. Вони зачаровують своїм співом, поведінкою і надають природі неповторного колориту. Пернаті –наші помічники, бо доглядають за деревами і поїдають комах. Роблять те, що людям не під силу – рятують наші ліси, парки і сади від шкідників.
Поїдаючи комах, птахи масово винищують їх у великій кількості, чим запобігають загрозі виникнення та розмноження осередків особливо небезпечних шкідників рослинного світу. Для більшості птахів ліс, парк, сад слугує місцем поселення, розмноження та харчування. Пернаті розносять у лапах та дзьобі насіння, плоди дерев і кущів, завдяки цьому розростаються наші зелені масиви, які є постачальниками кисню для всього живого на планеті.
Сьогодні уся жива природа України постала перед загрозою зникнення. РФ веде бойові дії на заповідних територіях міжнародного та європейського значення. Знищує середовища існування рідкісних і ендемічних видів та оселищ. Це може змінити поведінку птахів, включаючи міграцію.
Через Україну проходять 3 основні міграційні шляхи птахів:
· уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу;
· Азово-Чорноморський із найбільшою кількістю перелітних птахів;
· Дніпровський – проходить уздовж річки Дніпро та його притоки Десни.
Його використовують водоплавні та прибережні птахи – гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші. Іноді птахи утворюють міграційні коридори на окремих ділянках, де є водойм. «Болючим» прикладом впливу війни на птахів стали наслідки захоплення у 2014 році росією водно-болотного угіддя «Крива коса» на азовському узбережжі. Після того, як у 2015 році окупанти почали використовувати його для воєнних цілей, там зникло гніздове угруповання.
Україна втратила місця гніздування:
· кучерявого пелікана;
· найбільшої у Європі колонії з 3 тисяч пар червонокнижного мартина каспійського;
· близько 60 тисяч пар рябодзьобих крячків.
Ми не виключаємо, що через бойові дії деякі унікальні осередки ендемічних видів можуть просто зникнути.
Останнім часом в Україні все більшого поширення набувають «інтенсивні» методи охорони рідкісних видів, засновані, на відміну від «екстенсивних» (заборона видобутку, створення охоронюваних природних територій, консервація геному тощо), на активному втручанні людини в життя виду, який намагаються врятувати. Вони особливо необхідні там, де звичайні способи охорони вже не дають результату через сильні антропогенні зміни середовища проживання або катастрофічно низьку чисельністю. Стосовно до охорони рідкісних видів птахів, біотехнічними заходами можна назвати діяльність людини щодо оптимізації умов проживання рідкісних видів з метою підвищення або стабілізації їх чисельності. В Україні використовується лише незначна їх частина цих заходів: розведення і реакліматизація, підживлення, влаштування штучних гніздівель деякі інші.
Основні етапи та методи роботи біотехнічних заходів.
Підготовчий.
Потрібно визначити коло рідкісних видів птахів регіону (не обов’язково «червонокнижних»), ким необхідна і реальна допомога шляхом проведення біотехнічних заходів. При цьому потрібно враховувати: 1) наскільки даний вид потребує допомоги; 2) він повинен мати хоча б мінімальну чисельність в регіоні, яка дозволить оцінити ефективність проведених заходів (не доцільно тому братися за допомогу виду, який на території регіону практично не зустрічається); 3) можливості місцевих організацій.
Визначення кола біотехнічних заходів.
По-перше треба визначити ті заходи, які реально зможуть підняти або хоча б стабілізувати чисельність цього виду в регіоні. Для цього вони повинні бути спрямовані, насамперед, на нейтралізацію основних факторів, що лімітують чисельність. Наприклад, марно будувати штучні гнізда для рідкісних птахів, якщо для них немає відповідної кормової бази.
Проведення конкретних заходів.
Потрібно прагнути залучати до співпраці різні державні та громадські організаційних, використовувати їх як джерело фінансування, будматеріалів і т.д.
Вивчення ефективності проведених заходів.
Для того, щоб з’ясувати, чи є який-небудь сенс від таких заходів, чи потрібно проводити їх далі, чи слід вносити певні зміни тощо, треба уважно стежити за тим, як впливають біотехнічні заходи на даний вид – по-можливості проводити періодичні обліки чисельності, з’ясувати використання штучних гніздівель, виживаність випущених з розплідника тварин та ін.
Пропаганда.
Необхідно всіляко пропагувати успішно проведені біотехнічні заходи, їх впровадження у широку практику, проводити всілякі акції підтримки.
Необхідні біотехнічні заходи:
7. Оптимізація умов розмноження (створення штучних місць розмноження і захист існуючих, підтримання оптимального стану).
8. Оптимізація захисних умов середовища проживання створення заростей і різних укриттів).
9. Оптимізація умов зимівлі (створення укриттів для зимівлі).
10. Оптимізація кормової бази (посадка кормових рослин, підживлення, поліпшення природних водопоїв і влаштування штучних водопоїв і ін..
11. Захист від стихійних лих і наслідків людської діяльності (захист від паводків, зниження загибелі тварин на лінії електропередач).
12. Створення реабілітаційних центрів для рідкісних видів (за участю фахівців і працівників відповідних відділів зоопарків), а також розповсюдження методик виходжування поранених і хворих птахів.
Методику проведення різних біотехнічних заходів, організацію компаній по їх пропаганді та широкому впровадженню доцільно спочатку відпрацювати на більш звичайних видах. Наприклад, будівництві штучних гніздівель для хижих птахів і чорного лелеки – на білому лелеці. Привчивши населення до проведення біотехнічних заходів для більш звичайних видів, легше буде перейти до рідкісних. В силу малої чисельності рідкісних видів біотехніка на перших порах може не дати відчутних результатів, а це призведе до втрати інтересу до неї у багатьох функціонерів та інших зацікавлених осіб. Якщо ж будуть певні попередні успіхи, подібного результату можна буде уникнути.
При здійсненні біотехнічних заходів потрібно враховувати їх необхідність. Якщо природа може обійтися своїми силами, якщо можна обмежитися підтримуючими заходами, проведення багатьох «інтенсивних» заходів недоцільно. Не можна перетворювати птахів на утриманців і ще більше посилювати їх залежність від людини. Перед здійсненням заходів, що приводять до значних змін у природному середовищі, потрібно добре продумати і передбачити можливі наслідки – причому не тільки для видів, на які ці біотехнічні заходи спрямовані. Слід враховувати, що для ряду робіт (відлов, розселення, утримання у розплідниках і ін.) необхідно спеціальний дозвіл органів, що відають охороною тваринного світу.
Наша мета – попередити зменшення чисельності та зниження птахів, підтримувати різноманіття їх видів у природі шляхом збереження та охорони ключових екосистем, що є визначальними для птахів і людей.
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України та Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання запрошують долучитися юним натуралістам різних поколінь до участі у природоохоронних конкурсах, акціях, операціях «Годівничка», «День зустрічі птахів», «Всесвітній день водно-болотних угідь» з метою збереження орнітофауни України, біорізноманіття для відновлення балансу в екосистемі.
Подбаємо про птахів і вони подбають про нас!
Міністерство соціальної політики інформує, що Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) разом із навчально-реабілітаційним центром «Джерело» підготували брошуру «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям».
Брошура містить інформацію про порядок дій для оформлення інвалідності дитині, види допомог та підтримки, на які має право дитина з інвалідністю, та порядок їх отримання, інклюзивну освіту, а також рекомендації щодо батьківської підтримки дитини, облаштування домашнього та освітнього простору тощо.
Завантажити брошуру можна за посиланням:
https://www.unicef.org/ukraine/documents/acquired-disability
Практичні рекомендації для батьків, як підвищити самооцінку своєї дитини
1. Пам'ятайте, що всі ми припускаємось помилок. Важливо пам'ятати, що ніхто не досконалий. Коли ви вимагаєте від своїх дітей досконалості, це викликає в неї тривогу та депресію. Вони відчувають, що ніколи не зможуть досягти таких висот. Установіть у своїй родині нове правило: важливіше намагатися стати достатньо хорошим, аніж прагнути ідеальності і, не досягнувши її, почувати себе кепсько.
2. Зверніть увагу на те, що говорите. Будьте уважні до того, що ви кажете у присутності ваших дітей. Негативні коментарі, вимовлені вами про себе, діти запам'ятають і потім будуть відтворювати їх, але вже на свою адресу. Коли ваші діти знаходяться поруч, розмовляйте доброзичливо (та за їх відсутності також будьте привітними із собою).
3. Навчайте поважати інших. Ставтесь до дітей з повагою. Це не означає, що ви повинні їм потурати, це означає, що в розмові ви не станете їх переривати, а вислухаєте уважно. Звертайтесь до них з любов'ю. Неважливо, скільки років вашій дитині, з нею все одно треба розмовляти з повагою.
4. Обійміть свою дитину. Прихильність дає зрозуміти вашій дитині, що ви її любите і вона гідна вашої любові. Пам'ятайте, що підліткам потрібно стільки ж обіймів, скільки й маленьким дітям, якщо не більше.
5. Дотримуйтесь своєї обіцянки. Батьки, які ніколи не приходять вчасно або постійно змінюють свої плани, виховують недовірливих дітей. Якщо ви не можете довіряти іншим, то й не зможете добре себе почувати. Якщо ви виросли в сім’ї, де не дотримувалися свого слова, змініть цю ситуацію заради своєї дитини.
6. Покладіть на дитину відповідальність. Батьки повинні доручити дитині якусь справу по дому і простежити за тим, щоб вона була попереджена про негативні наслідки, які чекатимуть на неї у випадку її невиконання. Так дитина почне усвідомлювати, що вона є важливою частиною сім'ї, а її невеликі обов’язки – це посильний внесок у справу сімейного добробуту. Батьки, які не залучають дітей до роботи по дому, виховують дітей, які думають, що вони насправді нічого не значать для сім'ї. Це призводить до сімейних розладів.
7. Проявіть інтерес до захоплень вашої дитини. Будь-який інтерес, який проявляє ваша дитина, – це можливість підвищити її самооцінку. Порозмовляйте з нею детальніше про те, чим вона цікавиться. Вислухайте її. Купіть їй книги, відведіть у відповідні музеї чи запишіть у гурток, де діти поділяють такі ж інтереси. Коли ви проявляєте інтерес до захоплень вашої дитини, ви дозволяєте їй відчути себе цінною й важливою. Це сприяє її допитливості. Діти зі здоровою самооцінкою більш ініціативні, тому що не бояться ризикувати. Їх не лякають невдачі, а навіть якщо й виникають, діти їх сприймають і переборюють спокійно й впевнено.
8. Виховати здорову дитину – дуже важливо. Здорові мама й тато потенційно гарантують їй повноцінну самосвідомість і самооцінку. Якщо ви виросли в сім'ї, де не було прийняття та прихильності, навчити дитину любити може стати важким завданням. Але ніколи не можна здаватись. Робіть щодня всього один маленький крок, і цим ви вже забезпечите своїй дитині успіх.
ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ'Ї
Якими діти народжуються, це не
від кого не залежить, але щоб вони
шляхом правильного виховання
зробилися хорошими — це в нашій
владі.
Плутарх
Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.
Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних рецептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.
А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.
У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.
То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.
Аналіз педагогічної практики показує, що найкращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі" з класом, до виконання доручень батьківського комітету.
Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.
Стаття 59 Закону України «Про освіту»
Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
ü постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
ü поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;
ü сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту,, рівня та обсягу;
ü виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Стаття 60
Права батьків
— Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
— вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;
— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;
— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
— захищати у відповідних державних, судових органах законні інтереси своїх дітей.
Сім принципів виховання дисципліни у дитини
1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.
2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.
3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).
5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.
6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.
7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, дозволене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.
Як виховати обдаровану дитину?
Американський доктор Девід Льюїс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:
Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.
Я поставив стенд, на якому малюк може демонструвати свої роботи.
Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.
Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.
Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.
Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.
Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.
Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, поговорити.
Я ніколи не докоряю дитині за помилки. Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.
Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.
Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце
Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.
Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, коли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.
Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».
Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє завдання.
Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкладай».
Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною - не наздоженеш родиною».
Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.
Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».
Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме допомогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.
Пам'ятка для батьків
1. Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою, церквою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
2. Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.
3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, по бачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.
4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а - добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.
5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
6. Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).
Що повинен знати школяр, ідучи до школи
1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.
2. Місце роботи батьків, їх посади.
3. Шлях від школи додому і назад.
4. 3нати і виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці, в школі.
5. Відкривати й закривати самостійно двері квартири, будинку.
6. Чітко відповідати на запитання дорослих.
Діти вчаться жити у життя
Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.
Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.
Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.
Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі. (Із пластового часопису «Цвіт України»).