7 чудес
Тясминський каньйон. Кам'янський р-н, м. Кам'янка
Заказник місцевого значення. Місце з наявністю перегляціальної форми Дніпровського зледеніння на Україні. Скелястий каньон р. Тясмин. Красивий ландшафт.
Тясминський каньйон природа створила два мільярди років тому
Щаслива людина, яка в дитинстві мала вірного і щирого друга – річку. Минають роки, а в пам’яті не стираються враження від світлих зустрічей з добрим однодумцем, якому можна довірити і таємницю, і мрію…
Кам’янський заповідник. Зелений будиночок
Історичні дослідження свідчать про те, що освоєння земель Притясминщини відбувалось ще в період IV—III тис. до н.е. Тоді сучасна територія Кам’янського району була заселена праслов’янськими племенами. Тут виявлено понад 400 пам’яток археології—курганів, поселень, городищ.
До складу заповідника входять літературно-меморіальний музей О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського, історичний музей та картинна галерея.
Маєток поміщика Володимира Ростішевського
Величний маєток поміщика Володимира Ростішевського, що в селі Косарі Кам’янського району – одне з небагатьох дворянських помешкань на Черкащині, яке уціліло від знищення під час революції. Нині це історична пам’ятка, яку понад 100 років тому збудував для своєї коханої молодий поміщик.
Володимир Ростішевський був польським шляхтичем. Його дід Франц Сигизмундович купив село Косарі в поміщика Давидова, що мешкав у сусідньому містечку Кам’янці. Того самого Давидова, предок якого, Василь Давидов, був декабристом і загинув на засланні в Сибіру. На той час Кам’янські поміщики мали багато боргів, значна частина з яких – через картярство, тому й вирішили продати одне зі своїх володінь. У 1872 році Франц заснував у селі ґуральню на місці цукрозаводу. Нині тут – відомий Косарський спиртовий завод.
Одна з таких річок – Тясмин. Хіба можна забути прозорі липневі світанки, коли з чистих плес піднімається і горнеться до берегів, порослих лозами і різнотрав’ям, густий білий туман? Пахне сіном, вишнями і молодими огірками. Тихо скрізь, спокійно, і тільки серце рибалки мало не вискочить з грудей, коли поплавець враз застрибає і невидима рибина поведе його в холодні глибини.
Річка дитинства. Єдина, незабутня. І в пору життєвої зрілості зустріне вона тебе як доброго давнього друга. І не тільки в рідному селі, місті. Та де б не був, а Тясмин на всій своїй течії залишається однаковим – найкращим. І водночас різним. Хто хоч раз бачив красу його берегів, то розлогих, мов південний степ, то крутих, кам’янистих, то заквітчаних лісом, той довго зберігатиме в серці зустріч із цією річкою.
Великі й маленькі струмочки й річечки, джерельця, заховані серед лісових нетрів Холодного Яру і кам’яних урвищ, з назвами й безіменні – їх тут багато. Скільки загадок ховають вони! У синій імлі понад Тясмином видніються минулі віки й губляться сліди бурхливої цивілізації. Коли народився Тясмин, що омиває каміння льодовикового періоду, точно встановити неможливо: сотні тисяч, мільйони років тому...
Щодо історії розвитку гідрологічної сітки Тясмину висловлюються різні припущення. Оскільки басейн лежить у зоні дії колишнього Дніпровського льодовика, то, можливо, основна гідрологічна сітка у басейні утворилася після його відступу. Найсильніший у Європі Дніпровський льодовик відступив у пізньому палеоліті (40 – 13 тис р тому). Льодовикові води поширювалися на 20 – 40 км південніше межі самого льодовика. У період танення льодовика утворились і численні струмки-притоки Тясмина.
На це вказує і сама територія, яка надмірно розчленована ярами й балками, що надає поверхні хвилястого вигляду. Походження їхнє пов’язано з річками, що прорили собі глибокі річища. Від високих правих берегів їхніх відходили яри, що далеко йшли в бік вододілу й теж розгалужувалися. Ще до війни 1914 року в Чигиринському повіті налічувалося 366 ярів, в Черкаському – 100. Найбільша їхня кількість розташована вздовж усієї течії Тясмина. Балки тут глибокі, з рівними і стрімкими схилами і часто вкриті листяними лісами, а на піщаних терасах–масиви звичайної сосни та подекуди ялини.
Якщо вірити геологам, то неповторної краси долини утворилися в часи танення льодовиків. З настанням періоду потепління величезна льодова маса танула, і на її місці утворювалася долина.
Чудом природи Черкащини, зі своїми загадками й незвіданими таємницями є Тясминський каньйон, що в Кам’янці, – застигла краса скель, льодовикових мохів, живої води та дерев. З’явився він у результаті геолого-тектонічних процесів, які виштовхнули на поверхню землі гранітні породи. Якщо уявою перенестись в найстародавнішу епоху історії Землі, 2 млрд років тому, то перед очима постане незвична картина природи нашого краю. Правобережну територію тоді вкривали височенні складчасті гори.
Внаслідок діяльності сил природи вони були знищені в наступні геологічні епохи. Від цих гір залишилось лише коріння, яке ми бачимо у вигляді твердих кристалічних порід в ярах та долинах.
Тясминський каньйон – цінна пам’ятка природи. Прямі скелі на лівому боці річки піднімаються вгору подекуди на 12 – 15 м. Вони густо заросли кленами, глодом та іншою рослинністю. Правий берег каньйону ви-кликає інтерес степовими схилами.
Загалом Тясминський каньйон та його степові схили й ділянки степу є цінним в науковому відношенні
об’єктом. Цей мальовничий ландшафт лісостепової зони, що розташований в нашому регіоні, оголошено пам’яткою місцевого значення. Однак науковці Інституту ботаніки АН України ставлять питання про оголошення Тясминського каньйону пам’яткою природи державного значення. Тож, входження до переліку 7 чудес Черкащини сприяло б швидшому вирішенню цього питання і подальшому збереженню мальовничої природи й барвистого рослинного світу Тясминського каньйону та популяризації цього унікального куточка в туристичному плані.
Олександр Вєтров, член Всеукраїнської спілки краєзнавців, депутат Черкаської обласної ради
До складу Кам'янського державного історико-культурного заповідника входять також чотири пам`ятки містобудування, що внесені до Державного реєстру Національного культурного надбання. Це флігель садиби Давидових (Зелений будиночок), водяний млин, побудований у 1825 році – унікальна пам`ятка архітектури господарського призначення, що органічно вписалась в ансамбль садиби Давидових, парк, закладений в кінці ХVІІІ ст. та архітектурна прикраса цього парку – грот, також побудований в кінці ХVІІІ ст. Крім того до складу заповідника входять п`ять пам`яток мистецтва – пам`ятники декабристам, О.С. Пушкіну, П.І. Чайковському, стела Декабристів і пам`ятний знак при в`їзді в Кам`янку, три пам`ятки природи – Тясминський каньйон, урочище Тростянка і Пушкінська скеля.
Літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського, заснований в лютому 1937 року, розміщений в одному з флігелів колишньої садиби Давидових, так званому Зеленому будиночку, спорудженому на початку ХІХ ст. В цьому будиночку бували видатні герої Вітчизняної війни 1812 року Денис Давидов, Микола Раєвський, Михайло Орлов, проводили свої наради декабристи. Тишу цього будиночку любив О.С. Пушкін, а пізніше він став одним із улюблених місць перебування П.І. Чайковського. Експозиція музею розповідає про діяльність Кам'янської управи Південного товариства, очолюваної власником кам'янського маєтку В.Л. Давидовим, про перебування в Кам'янці О.С.Пушкіна, який саме тут написав один із шедеврів світової лірики "Поволі рідшає хмарок легкий туман..." та закінчив поему "Кавказький бранець".
Відділ музею, присвячений П.І.Чайковському, розповідає про особливу роль, яку відіграла Кам'янка в житті композитора. Адже Петро Ілліч приїздив до родини своєї сестри Олександри Іллівни Давидової впродовж 28 років. З усіх міст світу, де бував Чайковський, Кам'янка, і пов'язана з нею родина Давидових, є найчастіше згадуваною ним в листах і щоденнику. Саме тут він працював над найбільшою кількістю свої творів (близько 30).
В експозиції літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського представлені меморіальні речі родини Давидових, особисте піаніно П.І.Чайковського, прижиттєвий портрет композитора, написаний в Кам'янці, інші цікаві речі. Сімейний рояль Давидових, на якому часто грав Петро Ілліч, донині звучить в в стінах цього меморіального будиночку. Адже тут уже традиційними стали літературно-музичні вечори при свічках, якими захоплюються і кам'янчани і гості міста.
Історичний музей, розміщений в колишньому будинку сестри П.І. Чайковського, де композитор жив під час свого перебування в Кам'янці. Будинок побудований в середині ХІХ ст. В 20-х роках ХХ ст. тут знаходилась Кам'янська ЧК, пізніше поліклініка, потім дитяча музична школа ім. П.І. Чайковського. Історичний музей в цьому будинку було відкрито в 1995 році. За період 1995 – 2006 рр. в музеї було проведено велику роботу по збору експонатів і реекспозиції музею. На сьогоднішній день музей має 7 залів: меморіальний зал П.І.Чайковського, стародавньої історії, періоду 1917 – 1920 рр., українського побуту і етнографії, розвитку культури ХХ ст., Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., зал сучасності. В експозиції зібрано біля 2500 експонатів, які розповідають про історію краю з періоду палеоліту ( 30-50 тис.років тому) до сьогодення. Серед них – унікальні знахідки археологів, цікаві скарби ХVІІ ст., нумізматична колекція, яка охоплює час з ХІV по ХХ ст. В музеї в 1997 році відкрито єдину на території Черкаської області експозицію,що розповідає про період Української революції 1917 – 1920 рр. і, зокрема, про діяльність Холодноярської республіки. Цікава колекція періоду Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., в якій представлені зразки зброї та військового спорядження і реліквії війни. В експозиції навіть представлена протитанкова гармата, якою воювали бійці Радянської Армії.
Володимирові Ростішевському в спадок дісталася частина села. Його навряд чи можна було назвати гарним господарем. Основним заняттям поміщика була гра в карти.
Та от щастя усміхнулося Володимирові. Він завоював серце мільйонерки, башкирки-німкені, що прагнула дворянського імені. І тут виникла проблема – дружину-мільйонерку не можна було привести в стару родинну резиденцію, де головою можна було дістати стелю. І на пустій дворянській садибі закипіла робота. Проект замку розробив німецький архітектор. Прорабом теж був німець. За словами старожилів, під час будівництва палацу в розчин добавляли курячі яйця. Можливо, саме тому він вистояв століття, і нині на цегляній кладці немає тріщин. Будівля дорого обійшлася косарським селянам, які працювали на поміщика. На непокірних чекали спеціальні верстати для биття, встановлені в центрі села.
Через рік садибу Ростішевського не можна було впізнати. Тут виріс двоповерховий вишуканий замок із високими дзеркальними вікнами, нарядними, прикрашеними зубчастим орнаментом стінами, гранітними сходами, пологими терасами. Будівництво замку обійшлося поміщику в 90 тис. рублів. Будинок оточував розкішний сад. Квіти та екзотичні рослини сюди було завезено з Київського ботанічного саду.
Садиба була готова достойно прийняти багату дружину господаря. Але подружжя насолоджувалося життям у розкішних кімнатах недовго. Пані, яка звикла до бурхливого міського життя (бенкетів, театрів, придворних музикантів), незабаром у селі занудьгувала. Тут вона чула лише дівочі пісні, а ночами – крик сов, що швидко обжилися на горищі. Понудьгувавши рік у своїх розкішних хоромах, німкеня покинула їх назавжди й повернулася на батьківщину. Незабаром село покинув і Ростішевський, а своє помістя – замок та садибу площею 5 га — продав Чигиринському земству за 25 тис. рублів.
3 1912 року палац перетворився на лікарню, яку завдяки зусиллям її завідуючого Олександра Модестова було оснащено найсучаснішою на той час медичною технікою. Панські хороми стали палатами, в яких лікувалися селяни. Лікарня пережила імперіалістичну, громадянську, Велику Вітчизняну війни, була притулком для поранених, сховищем для переслідуваних, партизанів, євреїв.
На початку 2001 року тут розмістилося стаціонарне відділення районного територіального центру для обслуговування одиноких непрацездатних людей похилого віку. У кімнатах, де колись ходила багата пані, тепер мешкає старість. Для багатьох стареньких замок став останнім земним притулком...
Тетяна ВЕКЛІЧ, Косарі