Відповідно до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (від 27.01.1995 № 32/95-ВР України) http://surl.li/ujzx бібліотека є інформаційним, культурним, освітнім закладом (установою, організацією) або структурним підрозділом, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.
У Законі України «Про інформацію» http://surl.li/byxs зазначено, що одним із головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людства, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати й накопичувати інформацію і знання, мати до них вільний доступ, користуватися й обмінюватися ними.
Шкільна бібліотека як частина інформаційного простору теж має долучитись до виконання цих завдань. У сучасному інформаційному світі, масовому доступі до електронних ресурсів бібліотеці доводиться віднаходити свою роль. Шкільна бібліотека – єдине доступне джерело інформації для учнів, яке забезпечує їх інформаційними ресурсами; місце соціальних комунікацій, де зустрічаються учні різного віку та всі учасники освітнього процесу.
Одним із завдань шкільної бібліотеки є формування інформаційної культури учня. Сьогодні обсяг інформації стрімко зростає. Саме тому головним для сучасного учня є вміння орієнтуватися в розмаїтті інформаційних ресурсів, критично їх оцінювати і виокремлювати потрібне.
Шкільна бібліотека – це педагогічне середовище, де бібліотекар у своїй професійній діяльності виступає як тьютор, що формує навички й уміння самостійної самоосвітньої діяльності учнів, консультант при пошуку джерела інформації, наставник, який навчає критичному осмисленню інформації, організатор індивідуальної та колективної діяльності учнів.
Таким чином, він розвиває, навчає, виховує дітей бібліотечними формами й методами – здійснює педагогічну діяльність. Паралельно в бібліотеці відбувається постійне навчання і підвищення кваліфікації педагогів з питань керівництва дитячим читанням, удосконалення особистої самоосвітньої та інформаційної діяльності.
НУШ – це зміна підходів до навчання та змісту освіти. Утверджуючи компетентнісний підхід, вона відмовляється від накопичення дитиною знань, відірваних від дитячого досвіду. Щоб отримати знання про щось, дитина має експериментувати практично або подумки. Розвивати компетентності з опорою на знання у вигляді понять. без опанування нових знань, не можна уявити учнівського поступу.
Тому компетентний читач НУШ добирає текст для читання, відтворює емоції літературних героїв під час інсценізацій, на основі тексту малює і добирає ілюстрації, обирає книжку для читання, пояснює власний вибір.
Виховання активного і компетентного читача передбачає:
• здійснення якісної інформаційно-ресурсної підтримки освітнього процесу в умовах очної та віддаленої взаємодії;
• діяльність над розширенням читацького середовища: сформованість читацьких інтересів і задоволеність потреб користувача;
• розвиток читацького україномовного середовища. Важливо зосередити увагу на активних формах популяризації українських книжок – сприяють пізнавальні літературні
заходи, ознайомлення з різними жанрами книг, різні види читання, декламування віршів, текстів;
• просвічувати та заохочувати до читання. Використання різноманітних форм роботи: індивідуальні бесіди про прочитані книги, залучення до групової форми через участь в обговоренні книг, голосні читання, конкурси віршів і малюнків, пізнавальні ігри, огляди книг, розповіді;
• організація заходів, спрямованих на виховання культури, соціальної самосвідомості та сприяння емоційному розвитку школярів, дозвілля для дітей, які потребують емоційного розвантаження (підтримка дітей в умовах війни; підвищення психостійкості (бібліотерапія, казкотерапія, віршотерапія, арттерапія тощо);
• ребрендинг – нове обличчя книгозбірні. бібліотека працює над створенням комфортного читацького середовища, привабливого простору для спілкування, навчання, відпочинку своїх читачів (куточок для відпочинку, фото зона, інформаційний стенд, абонемент, читальний зал, ІКТ, книгозбірня).
Також бібліотеки, як соціокультурні центри, основну свою місію реалізовують через спеціально організовану діяльність, спрямовану на задоволення інформаційних і культурних потреб школярів, педагогів і батьків, що сприяє інтелектуальному, естетичному й духовному розвитку користувачів, поширенню знань за допомогою організації культурно-масових заходів: книжкових виставок, диспутів, конференцій, семінарів, професійних і творчих зустрічей тощо. Здійснюючи соціокультурну діяльність, шкільні бібліотеки приділяють значну увагу формуванню та утвердженню національної свідомості, вихованню у користувачів почуття патріотизму та гідності.