Поради психолога

Рекомендації щодо емоційного розвантаження дітей і всіх учасників освітнього процесу в умовах воєнних дій і збройних конфліктів.

1. Піклуйтеся про себе. Прислухайтеся до власних відчуттів. Слухайте улюблену музику, займайтеся медитацією, розв’язуйте кросворди, головоломки, читайте, ходіть на прогулянки, обіймайтеся з рідними та близькими вам людьми, спілкуйтеся, грайтеся, смакуйте улюблені страви та напої.

2. Частіше займайтеся улюбленою справою. Зайняття приємним хобі допомагає зняти емоційне напруження.

3. Будьте уважні. У деяких випадках, коли людина нервує, головною проблемою є не сам факт переживання, а нестача усвідомлення, що саме відбувається і що стало причиною неспокою.

4. Слідкуйте за сном.

5. Одна з причин емоційної втоми полягає, як не дивно, у відсутності регулярних фізичних навантажень. Добре впливають на емоційний стан людини вправи, пов’язані з хобі.

6. Підтримуйте соціальні контакти.

7. Відчувайте свою значимість та відновлюйте власний ресурс через допомогу іншим.

8. Робіть щось нове, те, чого ніколи не робили, чи робили мало.

9. Плануйте свої справи.

10. Виконуйте ігри-вправи на релаксацію.

11. Збагачуйте свої теоретичні та практичні знання щодо вашої безпеки під час війни

П Е Д А Г О Г А М

10 заповідей класного керівника

—  Головний принцип виховання ― Любити! Розуміти! Приймати! Співпереживати! Допомагати! Підтримувати!

— Завдання класного керівника ― допомогти кожному знайти свій шлях, повести дітей дорогою успіху, навчити їх мистецтву успішного життя, роботи, творчості.

— Любіть, й поважайте, цінуй кожну дитину.  Умійте слухати дітей, будьте терплячими.

— Не сприймайте дитину як власність.

— Головне  ― привчити дітей до самостійної роботи, до впевненості в собі, до уміння, бажання і здатності думати, аналізувати, приймати рішення.

— Важливо пробудити в дітях любов до знань і праці, поклоніння творчості і несамовите бажання творити самим, веселе і радісне відчуття життя, готовність допомогти собі й іншим. Укажіть їм вірний шлях і нехай вони ідуть дорогою випробувань і отримують справжнє задоволення від маленьких своїх перемог.

—  Кажіть дитині не тільки те, чим ви незадоволені, а й те, що вас у ній радує.

— Головний вихователь ― життя, основний вихователь ― сім'я.  Зв'яжіть перше з другим і щось додайте від себе.

— Допомагайте  батькам виростити дитину для життя серед людей.

— Намагайтеся виховувати так, щоб кожен учень із задоволенням ходив у свій клас, із задоволенням учився, любив свою сім'ю, прагнув до всього нового та цікавого і поважав  у собі і в інших Людину.

Як запобігти булінгу в учнівському середовищі

• Якщо ви помітили чи запідозрили булінг, доведіть до відома адміністрації школи.

• Не приховуйте випадки булінгу в класі заради збереження власної репутації чи репутації школи. Повідомте батькам дітей ситуацію.

• Залучіть психологічну службу до розв’язання конфлікту.

• Не ігноруйте прояви агресивної або провокативної поведінки учнів.

• За витівками булера не можна спостерігати, адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну поведінку.

• При виникненні конфлікту на уроці можна спробувати відволіктися від заняття і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу.

• Не підтримуйте жодного з учасників конфлікту.

• Ретельно аналізуйте причини виникнення булінгу; не шукайте винного.

• Будьте неупередженими в своїх оцінках, діях, висловлюваннях.

• Говоріть з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагайте від них публічних- пояснень, вибачень. Створіть умови, щоб ситуація не повторилася.

• Розкажіть дітям, що таке булінг. Можливо, булери і самі потерпають від агресії батьків, старших сестер, братів і просто копіюють звичну модель поведінки.

• Створіть у класі атмосферу довірливого спілкування, шукайте спільні інтереси.

• Покажіть дитині, що вона не наодинці з проблемами, підтримуйте її і дайте зрозуміти, що вона може розраховувати на вашу допомогу. Допоможіть учням потурбуватися про того, кого ображають.

Варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.

 У Ч Н Я М 

Про булінг 

Корисні правила-поради для профілактики і подолання кібер-булінгу

1. Не поспішай

   Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, анаписане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.

2. Будуй свою репутацію

   Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.

3. Поважай факти

   Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

• Що ігнорувати

Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібер-буллінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

• Коли ігнорувати не варто

Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.

 Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:

• Повідомляйте про залякування в мережі, незважаючи на те, чи воно стосується вас безпосередньо. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.

• Ніколи не відповідайте на такі коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.

• Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.

• Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.

• Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.

• Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.

• Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. Якщо ви натрапите на такий випадок, повідомте про це та запропонуйте свою допомогу – розкажіть користувачеві про CyberMentors.

Почувайтеся безпечно в мережі, використовуючи наведені нижче поради щодо запобігання залякуванню:

• Не публікуйте в мережі особисту інформацію.

• Нікому не повідомляйте свої паролі.

• Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.

• Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимсь не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.

• Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.

Якщо ви, хоча б частково, будете слідувати цим правилам, то будете почуватися більш впевнено і безпечно в мережі

Як не стати жертвою злочину

1. Перебуваючи на вулиці, будьте уважні: не підходьте до машини, що зупинилася, навіть якщо вас просять показати напрямок руху, або вказати точну адресу, чи незнайомі дорослі хочуть передати вам якесь доручення від батьків.

2. Завчасно обирайте найбезпечніший маршрут, обговорений із батьками, якщо ви будете пересуватися самі. Вулиці повинні бути освітлені та багатолюдні

3. За можливістю уникайте маршрутів через безлюдні сквери та парки.

4. Ідіть по краю тротуарів або назустріч руху машин – таким чином ви зменшите можливість раптового нападу.

5. Не користуйтеся без необхідності в салонах транспорту мобільними телефонами, це може спровокувати грабіжників вийти за вами та пограбувати вас.

6. Будьте уважні та обережні в годину пік у транспорті.

7. Гроші та документи носіть у внутрішніх кишенях одягу, задні кишені – легка здобич для грабіжника.

8. Не носіть мобільний телефон на шнурку на шиї – всі шнурки елементарно обриваються або зрізаються.

9. Не давайте свій мобільний незнайомцям, навіть для «дуже важливого дзвінка», або якщо вони представилися працівниками поліції. Діти мають право не давати без дозволу батьків цінні речі.

10. Якщо ви помітили, що вас переслідують, намагайтеся змінити темп та напрямок, зайдіть у людне місце: кафе, магазин, кіоск, за можливості попросіть своїх близьких зустріти вас (зайти за вами).

11. У випадку нападу якомога голосніше кличте на допомогу, кричіть слово «пожежа», на нього люди реагують швидше, визираючи у вікна, або «допоможіть».

12. Якщо ви впевнені, що самостійно подолаєте супротивника, використовуйте своє право на необхідну самооборону.

13. Перебуваючи вдома наодинці, в жодному разі не відчиняйте незнайомим двері, навіть якщо до вас завітали з поліції. Передзвоніть і повідомте батькам про візит незнайомців. Якщо вас запитують, коли повернуться батьки, скажіть, що вони скоро прийдуть (вийшли у магазин чи до сусідів тощо), а самі в цей час зателефонуйте батькам.

14. Пам’ятайте, що ваші цінні речі, особливо вироби із золота і срібла можуть стати легкою здобиччю грабіжників, тому бажано носити цінні прикраси тільки в присутності батьків. Шахраї можуть виманювати під будь-яким приводом (узяти подивитися, порівняти їх зі своїми і т.п.). Пам’ятайте, що дитина зазвичай першою потрапляє в поле зору злочинця. Тому у стінах навчального закладу робітники та педагогічний колектив не несуть відповідальності за ваші мобільні телефони, цінні речі, дороге взуття та вбрання, золоті прикраси. 

15. Увага! У будь-якому випадку намагайтеся запам’ятати зовнішність злочинця, його вік, зріст, ходу, у що він був одягнений, напрямок руху та негайно повідомте про це поліції за телефоном 102. Багато злочинів можна попередити, а ті, що сталися, – розкрити за «гарячими слідами», у разі вашого своєчасного звернення в поліцію.

Що таке стрес та як з ним боротися

Стрес— це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін. У людинистресчасто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники сприймаються як загроза добробуту організму

    Напружені стосунки з однолітками, проблеми у школі, вдома, почуття самотності... І це ще не повний перелік тих ситуацій, які можуть призвестидо стресу. Що ж робити? Відомий дослідник стресу М. Сельє за­значав, що важливо не те, що з вами трапляється, а те, як ви це сприймаєте. Стрес є інколи необхідним явищем у жит­ті людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на працездатність і творчість. Стрес вчить нас долати пере­шкоди на життєвому шляху, мобілізувати свої сили і ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати руйнівним, від нього потерпають найслабші органи. Зміни, що відбуваються в організмі при стресі, передбачені природою як захисна реакція на небезпечні ситуації. Стрес здатний пробудити приховані ре­зерви людини, множачи її сили і розумові здібності. Головне при цьому - спрямову­вати їх у потрібному напрямку та з’ясувати причини стресу.

Щоби зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:

• Правильно харчуватися ― більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів; зменшити споживання солі. Обов’язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.

• Бувати на повітрі, гуляти, бігати, зайнятись аеробікою.

• З’їсти морозиво ― там є компонент, який покращує настрій.

• З’їсти банан: у ньому є серотин ― гормон щастя.

• Постійні вправи на релаксацію знижують напруження у стресових ситуаціях.

• Необхідно слухати спокійну музику.· Робити те, що подобається. Хобі ― те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитеся.

• Не треба братися за непосильні справи. Це допоможе запобігти розчаруванню, невдачам.

• Не зловживайте кавою, алкоголем.

• Зі стресом можна впоратися, треба тільки мати бажання та трохи вільного часу виключно для себе.

• Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях ― це збереже здоров'я та сприятиме успіху.

• Справжнє психічне та фізичне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмось нормам та стандартам, а в тому, щоб дійти згоди із самим собою.

Традиційні засоби «першої допомоги» при стресах

• Сон

• Контрастний душ

• Відпочинок на природі

• Вечірні прогулянки

• Заняття улюбленою справою

• Фізичні вправи, спорт

• Приємне спілкування

Позитивне мислення ― важливий чинник запобігання стресам

1. Стрес ― це ваші особисті відчуття

2. Відчувати або не відчувати стрес ― це залежить від вас

3. Виявляйте причини, що викликають у вас стрес

4. Намагайтесь змінити своє поводження, якщо те, що ви робите, не приносить успіху.

5. Вірте у позитивне майбутнє і дотримуйтесь принципу: «Все, що робиться, ― все на краще»

6. Невдоволення навколишнім світом ― головне джерело стресів, що виникають у людини.

7. Ви ― головна цінність для самого себе. Формуйте впевненість у собі і почніть любити і поважати самого себе

Б А Т Ь К А М

9 технік, які допоможуть батькам відновити емоційну рівновагу дітей під час війни

«Як спілкуватися з дитиною»

• Спілкування на рівних. Рівень очей.

• Попросити дитину вас чому-небудь навчити

• Запитування у дітей поради

• Цікавитися планами дитини та їх враховувати

• Перш, ніж увійти в кімнату дитини, постукати

• Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати

• Давати посильні поручення з відомим успіхом

• Підтримувати дитину у важкій ситуації

• Якщо ви не праві, просіть вибачення

• Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми

• Дозволяйте дітям робити помилки і зустрічатися з їхніми наслідками

• Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації

• 
  

«Як почути свою дитину»

• Не віддавати накази і команди, що заперечують дитячі почуття

• Уникати попереджень, застережень, погроз («Якщо ти ще раз…»)

• Намагатися не «читати» моралі, проповіді («Твій обов’язок…», «Ти повинен…»)

• Не надавати готових рішень «Я б на твоєму місці…»)

• Не критикувати, уникати доган та обвинувачень («Усе через тебе…»)

• Не обзиватися і не висміювати (навіть жартівливо)

• Не випитувати і не розслідувати

«Покарання. Подумай, навіщо?»

Запам’ятайте 7 правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному( воно має бути корисним)

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»)

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінку перегорнуто, не згадуйте про це.

6. Покарання, але без приниження. Якщо дитина відчуває перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє в зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

«Коли не потрібно карати і сварити»

Не можна карати і сварити:

• якщо дитина хвора;

• якщо дитина не повністю одужала після хвороби;

• якщо дитина їсть;

• перед сном і після сну;

• під час гри;

• під час виконання завдання;

• одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння…) – необхідно перечекати (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

• якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;

• в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

• якщо внутрішні мотиви вчинків дитини вам не відомі;

• якщо ви самі в поганому настрої, роздратовані.

«Як не потрібно хвалити»

• Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя «норма» похвали, вона завжди змінюється і її треба знати

• Якщо похвали було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання

• Не можна хвалити за те, що досягнуте не власною працею дитини

• Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

ІНФОРМАЦІЯ ПРО БУЛІНГ

Що треба знати про булінг?

Булінг – це цькування однієї людини іншою, агресивне переслідування.

    Випадки насильства серед учнів завжди були частиною школи, однак зараз вони стають дедалі помітнішими і в оточуючому дитину середовищі в позаурочний час. Сьогодні в Україні жертвами булінгу стають 8 з 10 дітей. Початок цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли, наприклад, старші діти відбирають у них мобільні телефони. Серед же дітей 11-15 років поширені плітки, принизливі жарти та бойкот. Цькування, як правило, завжди починає одна людина для того, аби затвердити свій авторитет, розважитися або отримати якусь вигоду. "Глядачі", спостерігаючи за діями булера, або їх ігнорують, або обурюються та намагаються втрутитися. В залежності від ситуації (жертва не чинить опір, дорослі не підримують їхні втручання), настрій "глядачів" може змінитися – від співчуття жертві до роздратування і байдужості.

Основні ознаки булінгу і так званого мобінгу (менш радикальних образ) це:

• Нерівність сил агресора і жертви;

• Повторюваність насильства;

• Гостра емоційна реакція жертви.

      Найчастіше цькування відбувається в школах, де діти апатичні і розчаровані, а їхня потреба у визнанні та розумінні не задоволена. Там же, де образа честі людини вважається порушенням більшим, ніж прогул або вандалізм, булінг виникає дуже рідко і скоріше є винятком з правил.

Жертви та булери

      Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний).Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям. Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу. Іноді це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти з близькими людьми, то краще за все звернутися на національну гарячу лінію (телефон – 0-800-500-225).

Що можуть зробити батьки вразі булінгу їхньої дитини?

      Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвою булінгу.

Проте, якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу,то скажіть їй:

- Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що ви повністю на її боці)

- Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що ви переживаєте за неї і співчуваєте їй)

- Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося)

- Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня і багатьом її одноліткам доводиться переживати подібне в той чи інший момент свого життя)

- Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу)

- Я люблю тебе і намгатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитися у майбутнє та відчути захист)

Рекомендації для батьків щодо попередження психоемоційних розладів у дітей

• Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).

• Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).

• Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

• Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

• Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп'ютером.

• Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.

• Заборонити лихослів'я у домашньому колі.

• Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

• Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

• Розвивати постійні дружні стосунки в сім'ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

• Підвищувати авторитет батьків у сім'ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

• Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

• Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв'язання проблемних ситуацій.

• Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості.

• Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

• Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.( Добірка упорядкована Н.Ф. Поступальською, начальником відділення змісту позашкільної освіти та виховної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти)

Батьки знають, як краще...

      Один господар вирішив давати доберману риб'ячий жир, оскільки це дуже корисно для собаки. Кожного дня він затискав між колін голову пса, який зі страшенною силою виривався, і силоміць проштовхував жир у глотку.
      Одного разу пес вирвався і розлив жир на підлогу. Потім, здивувавши свого господаря, повернувся й почав вилизувати до останньої краплі весь жир. Виявляється, він чинив опір не самому риб'ячому жиру, а тому способу, у який йому цей жир вливали.
      Батьки завжди знають, як краще...
Знають, що подарувати дитині на день народження, яку курточку купити на зиму, з ким у класі дружити, яку музику слухати, як провести канікули, яку професію обрати - не собі, а доньці чи сину, не тільки професію, а й пару для подружнього життя...
      Не завжди, правда, знають батьки, як відремонтувати квартиру, як зробити кар'єру, як бути щасливими.
Але для того, щоб щодня пригощати власну дитину черговою порцією повчань і нотацій, не обов'язково самому бути щасливим і успішним. Для такого виховання достатньо хоча б теоретично знати, що є корисним для підростаючого покоління і що приносить шкоду.А ви теж знаєте, як краще?

Що ми чули, коли були дітьми:

    Не біжи, бо  впадеш; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом...

Що ми хотіли б почути:

      Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти - дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти — щасливий? мені приємно, коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; кажи, якщо я помилився...

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли почути ще в дитинстві

Консультація для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

• приймайте дитину такою, яка вона є;

• висуваючи до тинини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

• розширюйте кругозір дитини;

• включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

• ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно:

• Терпінням.Це найбільша чеснота, яка тільки може бути у батьків і вчителів.

• Поясненням.Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

• Заохоченням.Якщо ви хвалите свою дитину за гарне поводження, то це розбудить у неї бажання ще раз почути цю похвалу.

Консультація для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

• приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;

• розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

• із розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

• заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Консультація для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

• частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

• якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

• знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

• не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

• Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

• Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції ― це результат тривалого стримування емоцій.

• Не слід вчити дитину пригнічувати свої емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

• Не слід у процесі занять із «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

• Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

• Із метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття спортом, танцями.

Рекомендовані сайти для батьків

• https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBZm9lLUNoM3AwRms/view?usp=sharing- "Правова освіта батьків"

• https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBcGV6SW82eUt4NFE/view?usp=sharing "Сімейне виховання"

• https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBR2h1TkQyWW5yWGM/view?usp=sharing- "Без примусу та покарань"

• https://www.youtube.com/watch?v=BWx2i2YTEW8 -" Про безпечний Інтернет"

• https://drive.google.com/file/d/0BxW84oDNt8NBWHpoSk1Lb0JVUm8/view?usp=sharing- "Вікові проблеми підлітків"