Кабінет психолога

ПАМ’ЯТКА  ДЛЯ  БАТЬКІВ

«ВЗАЄМИНИ З ДИТИНОЮ

З ОСОБЛИВИМИ

ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ»

   Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилось, розмірковуйте, як із цим жити далі. Пам’ятайте, що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває інтуїтивно. Якщо не хочете, щоб дитина росла нервовою, похмурою, намагайтесь знайти в собі сили оптимістично дивитися в майбутнє.

  Ніколи не жалійте дитину лише тому, що вона не така, як усі. Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що усі члени родини мають можливість для саморозвитку та повноцінного життя.

   Організовуйте побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя. Не захищайте дитину від обов’язків та проблем. Якщо стан дитини дає змогу, вигадайте їй прості домашні обов’язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею.

  Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.

Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можливість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.

  Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас.  Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

Не відмовляйтеся від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай у вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радощам.

Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини з ООП потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. Більше читайте, проте не лише спеціалізовану літературу, а й художню.

  Спілкуйтесь із родинами, де є діти з особливими освітніми потребами. Це важливо не лише для вас, а й для дитини, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.

Рекомендації щодо психологічної просвіти батьків з дітьми з особливими освітніми потребами

Виховуючи дитину з особливими освітніми потребами, треба навчитися поважати свою дитину, сприймати її такою, як вона є та дозволяти їй бути собою.

Найбільше ви зможете допомогти дитині, коли розумітимете та цінуватимете її сильні сторони та особливі потреби. Дитина стає більш впевненою і спокійною, коли розуміє свою особливість та значимість.

Що б не трапилося з дитиною у школі, вона має бути впевнена, що вдома її підтримають і зрозуміють. Відчуття сімейної захищеності сприятиме подоланню можливих емоційних проблем, які виникли під час навчання.

У спілкуванні з дитиною використовуйте такі стратегії:

·         виявляйте зацікавленість шкільним життям своєї дитини. Складіть план роботи на кожен день, в якому дитина сама зможе відмічати свої успіхи та невдачі і розфарбовувати яскравим кольором позитивні моменти і темним – негативні;

·         давайте окремі поради, які б допомогли вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам’ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;

·         пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать ситуацію на власні очі;

·         використовуйте слова, які ваша дитина розуміє;

·         наголошуйте на тому, що ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, родина, персонал школи;

·         давайте дитині змогу спілкуватися з різними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами;

·         обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;

·         проводьте рольові ігри, моделюючи можливі складні ситуації у школі;

·         надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити.

Важливо хвалити і заохочувати до пізнання нового. Хваліть за конкретну дію, будьте красномовними:

«Ти дуже добре зробив...»

«Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли...»

«Я помітив покращення в ...»

«Хочеш, попрацюємо разом над...»

«Чим я можу тобі допомогти...»

«Я бачу, ти добре попрацював над...»

«Дякую, що ти ретельно виконав завдання...»

·     Позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.                                                                                               

· Використовуйте у повсякденному спілкуванні привітні фрази: «Мені добре з тобою. Я радий (рада) тебе бачити. Дуже добре, що ти в мене є. Я за тобою скучила (скучив)»;

·     Щоденно не менше чотирьох-восьми разів обіймайте, погладжуйте, притискайте до себе свою дитину. І вона буде почувати себе улюбленою і захищеною у великому та невідомому світі.

Потрібно, щоб дитина чітко знала свої обов’язки та відчувала авторитет батьків щодо вирішення важливих питань навчання і виховання. Батьківський авторитет надасть дитині відчуття захищеності й упевненості в подоланні можливих труднощів.