Сторінка психолога

Мотивація та тривога у дитини щодо навчання

Кожна дитина має свою мотивацію до навчальної діяльності, власний рівень відповідальності та інтересу. Як правило, до практичного психолога звертаються батьки учнів із двома протилежними запитами: або відсутністю мотивації до навчання або ж страхом у дитини перед уроками, вчителями, контрольними роботами. Цікаво, що в обох випадках учні можуть проявляти, як високий так і низький рівень досягнень у навчанні.

Погодьтеся, що зрозумілою є ситуація коли дитина не хоче та не вчить. Але досить дивно, якщо дитина має значний інтелектуальний потенціал, старанно готується до занять, проте рівень досягнень у навчанні не є високим.

Тривожні стани особливо гостро дитина може переживати в стресових ситуаціях, наприклад: новий колектив, нові вчителі, контрольні роботи, іспити, нові обов’язки тощо. Нові, незвичні умови освітнього процесу у випадку коли ми говоримо про дистанційну форму навчання – також можуть супроводжуватися певними страхами та емоційним напруженням.

На що варто звернути увагу батькам дитини, аби профілактично вплинути на розвиток негативного емоційного стану дитини. Перш за все, діти розуміють емоційний стан дорослих, а не те, що дорослі намагаються донести на вербальному рівні. Тому першочергово необхідно зробити – це зрозуміти свої емоції та власне ставлення до ситуації, яка склалася. Можливо декому з дорослих доведеться усвідомити власний страх та переживання що стосується невдач у її дитини. Звісно ж, хвилюватися за дитину – це нормально. Проте, ситуація коли успіхи або невдачі дітей виходять на «перше місце» в житті сім’ї, можуть призвести до того, що мотивація дитини до навчання із позитивної втрачає своє значення та стає для неї тягарем відповідальності, викликає емоційне напруження.

Різниця між позитивною внутрішньою мотивацією та зовнішньою полягає в тому, що в першому випадку дитина хоче навчатися аби знати, вміти, розвиватися, їй цікавий сам процес навчання; в другому випадку – дитина може боятися підвести, розчарувати, «зганьбити» батьків власними невдачами, боїться критики з боку вчителів або здатися невдахою в очах однокласників.

В умовах сьогодення та необхідності перейти на дистанційну та змішану форми навчання мотивація дітей може зазнати коректив під впливом тривоги, що спричинена думкою «а як це буде?». Тому дитині важливо отримувати чітку та доступну інформацію з боку дорослих, яка стосується організації її навчання. Важливо обговорити разом з дитиною ситуацію, сформулювати обов’язки дитини. При цьому стабільність дитини значною мірою залежить від стабільної поведінки дорослих та злагоджених дій між батьками та вчителями. Незалежно від віку дитини – вона не є досить самостійною аби самою забезпечувати своє життя та потребують підтримки дорослих. Але в залежності від віку, діти потребують різного рівеня свободи аби навчатися самостійності та розуміти себе, шукати власне місце в соціумі. Це означає, що батькам слід бути сприйнятними до проявів самостійності дитини та гнучкими при вихованні.

Кілька порад для батьків щодо профілактики тривоги серед дітей під час дистанційного навчання:

1. За можливості максимально забезпечити необхідні технічні умови для умов дистанційного навчання.

2. Поговорити з дитиною, щодо розпорядку дня, навчити її планувати свій день. Режим дня має враховувати необхідні для фізичного та психічного здоров’я дитини компоненти: сон, регулярне здорове харчування, прогулянки на свіжому повітрі, позитивні емоції та навчальну діяльність.

3. Проявляючи контроль батькам слід бути гнучкими, залежно від особливостей характеру та темпераменту дитини. При цьому, найкращим прикладом є самі батьки, адже діти, перш за все, розуміють поведінку дорослих та звичний для сім’ї спосіб життя. Життєві цінності батьків є для дитини більшим орієнтиром ніж те, що дитина ніколи не бачила, проте їй це намагаються пояснити «на словах».

4. Зрозуміти свої емоції та проаналізувати їх: які з них є раціональними, а які – деструктивними.

5. Прийняти ті зміни, що відбуваються в житті. Ми не можемо передбачити на який час затягнеться ситуація, тому маємо з нею «подружитися». Найпростіший спосіб це зробити – це спробувати уявити, що ситуація є для нас звичною (ніби так і було).

6. Забезпечити дитині безпечне середовище та безпечний доступ до Інтернет-ресурсів, адже діти велику кількість часу проводять за комп’ютером та без нагляду дорослих.

Якщо ці поради є для Вас актуальними, намагайтеся, втілюючи їх в життя відстежувати свій емоційний стан, «прислухайтеся» до того що відчуваєте, які думки Вас хвилюють. У випадку, якщо впоратися з емоціями самостійно не вдається Ви можете звернутися за консультацією до практичного психолога.

Рекомендації психолога батькам учнів,

які знаходяться на дистанційному навчанні.

Ø Зберігайте та підтримуйте звичний розклад та ритм дня дитини: сон, відпочинок, час уроків, час перерв і таке інше;

Ø У зв’язку з тим, що емоційний стан дитини пов’язаний зі станом дорослих, батькам необхідно намагатись зберігати спокій та адекватне відношення до ситуації, яка відбувається. Дуже важливо батькам поводитись спокійно, врівноважено, бути розсудливими. Створюйте атмосферу сімейної довіри.

Ø Через ситуацію паніки та тривоги створюється зона ризику для учнів з підвищеним рівнем тривожності, тому рекомендується не навантажувати дітей в досить тривалі міркування про пандемію та її ризики. Але, не уникайте питань від дітей про вірус.

Ø Батькам рекомендую орієнтуватися тільки на офіційну інформацію о превентивних кроках, тобто як поводитись в умовах карантину. Будь ласка, будьте уважними і критично аналізуйте інформацію в соціальній мережі Інтернет. Усвідомлюйте, що в умовах створеного хибного інформаційного простору дуже легко отримати невірну, дезорієнтовану інформацію.

Ø В цей період діти повинні звести коло реального спілкування до мінімуму, тому вони продовжують спілкуватися онлайн. Діти, підлітки не випускають гаджети з рук. Їх поведінка може дратувати батьків. Будь ласка, батьки, зрозумійте своїх дітей, намагайтесь відноситись до цих особливостей з розумінням і повагою. Учням зараз нелегко, вони обмежені у задоволені спілкування один з одним. В підлітковому віці спілкування з однолітками дуже важливо. Воно сприяє гармонійному психологічному розвитку, формуванню соціально-комунікативної компетентності, соціалізації.

Ø Час карантину – це можливість провести час з вашою дитиною разом. Складіть разом перелік важливих справ, а можливо і ігор, які можуть замінити проведення часу у телевізора або комп’ютера. Доручайте дітям справи. Діти можуть вам допомогти. Не беріть на себе всі хатні справи. В умовах соціальної ізоляції важливо пам’ятати о потребах дітей бути корисними для вас. Помічайте маленькі успіхи дітей, відмічайте, намагайтеся хвалити їх, але підкреслюйте:

- за що саме хвалите;

- за які конкретні вчинки;

- що конкретно вам сподобалось.

Будьте щирими і чесними. Діти розуміють, коли їх хвалять не щиро. Але, пам’ятайте про те, що ми любимо дітей безумовно.

Ø Не забувайте проводити сумісні фізичні хвилинки вдома. Є прямий взаємозв’язок між фізичною активністю і позитивною динамікою психіки.

Ø Рекомендую в кінці кожного дня обговорювати з дитиною наступне:

- що вийшло дуже добре;

- які були труднощі, що не вдалось.

Діліться своїми емоціями та почуттями. Слухайте уважно свою дитину! Таким чином створюється довірлива атмосфера в родині, яка служить психологічним захистом для дитини в цей нелегкий період.

Ø Важливо вміти встановлювати діалог та доброзичливе спілкування з дитиною, довіряти їй, вірте в її здібності!

Ø Допомагайте організувати вашій дитині місце для навчання. Забезпечте всім необхідним. Додаткові труднощі з щоденним переобладнанням робочого місця можуть негативно впливати на навчальну мотивацію. У дитини повинно бути власне робоче місце.

Ø Намагайтеся разом розібратися в рекомендаціях педагогів школи щодо організації дистанційного навчання дітей та підлітків. Орієнтуйтесь на офіційну інформацію від класного керівника та адміністрації гімназії. Пам’ятайте про обсяг домашніх завдань. Так, в перших класах домашніх завдань не повинно бути зовсім, в 2 класі дитина може зробити завдання самостійно за 45 хвилин, в 3 класі – за 1 годину 10 хвилин, в 4 класі – за 1 годину 30 хвилин. У методичних рекомендаціях наголошено на неприпустимості перевантаження учнів завданнями, які містяться у додаткових посібниках, зошитах з друкованою основою тощо. Якщо ваша дитина вчиться в 5-6 класах не вимагайте від неї, щоб вона робила домашнє завдання більше 2 годин, 7-8 класах - не більше 2,5 годин. Учні 9-11 класів можуть виконувати домашні завдання протягом 3 годин. Пам’ятайте про перерви на 10-15 хвилин. Школа – це ще не все життя. Не розвивайте у дитини «синдром відмінника».

Ø Звертайте увагу на те, що оцінювання – це конфіденційна інформація, яка стосується лише вчителя, дитини і її батьків, тобто навчальні досягнення учнів не мають вивішуватися публічно на навчальних платформах дистанційного навчання. Якщо таке трапилось, ввічливо нагадайте вчителю про це.

Ø Спробуйте разом з дитиною взяти участь у дистанційних уроках. По-перше, ви зрозумієте реальну складність і об’єм завдань, по –друге, ви можете сприяти пізнавальній мотивації вашої дитини. Наприклад, можна разом спробувати виконати творчі завдання, взяти участь у дискусії і таке інш.

Ø Намагайтеся не концентрувати свою увагу на негативних новинах. Рекомендую зменшити суцільний інформаційний потік, який лунає з усіх каналів телебачення, соціальних мереж. Для того, щоб бути в курсі актуальних подій, достатньо обрати одно джерело новин та читати не частіше 1-2 разів на день, але не пізніше чим за 2 години до сну.

Ø Допоможіть собі і дитині зберегти спокій. Одночасно залишайтесь в контакті з близькими та друзями. В спілкуванні намагайтеся не концентрувати увагу на темах, які присвячуються короновірусу та іншим подіям, які визивають страх і тривожність.

Ø Організуйте періоди самостійної активності дитини. Дитину не обов’язково розважати та займати собою весь час. Головна ідея в тому, що сумісне перебування - це не покарання, а ресурс для отримання нових знань, засвоєння нових навичок, час для цікавих справ. Допомагайте тільки в тому випадку, якщо бачите, що дитина не може впоратись самостійно. Не робить за дитину, робить разом.

Ø Підкажіть дитині сайти віртуальних екскурсій, корисних і цікавих лекцій і інших позитивних пізнавальних активностей. Запропонуйте підліткам вести власний відеоблог на цікаві теми (спорт, музика, улюблене хобі, кіно).

Ø Дистанційне навчання – це новий формат не тільки для дітей, але й для педагогів. З розумінням ставтесь до технічних проблем або недоліків на сайті, на навчальній он-лайн платформі. Не ображайте та не критикуйте педагогів, намагайтеся бути позитивно налаштованими на навчальний процес. Негативне відношення до вчителів з боку батьків негативно відображується на пізнавальній мотивації учнів і як наслідок, дитина негативно відноситься до вчителя, до процесу навчання. І в решті решт, страждає дитина.

Бажаю успіхів в дистанційному навчанні!