Грип — це респіраторне захворювання, яке викликають різноманітні серотипи вірусу грипу. Воно супроводжується запаленням дихальних шляхів та інтоксикацією. У дітей грип разом з іншими ГРВІ — дуже поширені явища, що пов’язано з особливостями дихальної системи та низькою активністю імунітету. За неправильного лікування та відсутності необхідних заходів хвороба може призводити до тяжких ускладнень.

Зміст:

• Причини виникнення грипу

• Види грипу

• Симптоми грипу

• Діагностика грипу

• Методи лікування грипу

• Наслідки грипу

Причини виникнення грипу

Причиною виникнення є вірус грипу людини, який належить до сімейства Orthomyxoviridae.

Характеристика збудника

Вірус — це біологічна частка, яка не може самостійно розмножуватися. З цією метою вона використовує клітини господаря. Для ефективного проникнення в них збудник озброєний двома видами так званих шипів. За хімічною структурою це глікопротеїди H (гемаглютинін) і N (нейрамінідаза). Вони мають різні комбінації, що обумовлює специфічність того чи іншого штаму вірусу. Наприклад, людину вражають збудники, які мають на поверхні H1, H2 і H3 (різновиди гемаглютиніну) і N1, N2 (підвиди нейрамінідази).

Кількість варіацій поверхневих глікопротеїдів дуже велика, що й обумовлює сезонність спалахів грипу. Імунна система в разі проникнення інфекції запам'ятовує лише одну комбінацію, але через рік з'являється новий штам з іншою антигенною структурою, тому організм не готовий до боротьби з нею.

Механізм передачі та патогенез

Джерело зараження — хвора людина. Вона виділяє вірус у період розпалу хвороби, а також на етапі одужання. У дітей вірусоносійство триває довше, що і зумовлює більший ризик передачі збудника в дитячих садках, школах та інших організованих колективах. Частіше за інших хворіють діти у віці 1–14 років. До 6 місяців дитина захищена, оскільки в цей період вона отримує антитіла разом з молоком матері.

Під час чхання або кашлю частинки вірусу потрапляють у повітря у вигляді аерозолю. Шлях передачі — повітряно-крапельний. Дитина вдихає заражене повітря, і вірус потрапляє в дихальні шляхи. Там він фіксується на слизовій оболонці, проникає в клітини і починає інтенсивно розмножуватися. Потім виникає запалення трахеї та бронхів. При цьому клітини гинуть, виділяючи продукти власного розпаду, які діють на організм як токсини, всмоктуючись у кров. Вірусні частинки самовідтворюються в геометричній прогресії, величезна їх кількість призводить до важкої інтоксикації та катаральних змін у слизовій оболонці дихальних шляхів.

Також збудник грипу провокує зниження тонусу судин, підвищення їх ламкості, збільшення ймовірності кровотеч. Погане кровопостачання стає причиною ураження внутрішніх органів: печінки, нирок, мозку та його оболонок. Вірус пригнічує імунну систему людини, зменшуючи активність нейтрофілів, що ускладнює перебіг хвороби.

Види грипу

Збудник класифікують на роди А, В і С. Вони відрізняються один від одного структурою антигенів (чужорідних для організму білків) і активністю:

• Тип А. Вражає людей, птахів і деяких ссавців. Його особливістю є висока варіабельність генної структури. Це обумовлено тим, що в одному організмі можуть перехрещуватися представники різних штамів. Така здатність призводить до підвищеної виживаності збудника та збільшення його вірулентності. Саме тип А та його підтипи А1 і А2 стають причиною епідемій і пандемій.

• Тип В. не настільки небезпечний, оскільки інтенсивність мутацій генів і ймовірність схрещувань набагато менша. Однак епідемії грипу типу В виникають 1 раз на 4–5 років.

• Тип С. найменш мінливий за генетичною структурою. Вражає людей і свиней. Виникнення епідемій для цього серотипу не характерне, однак він стає причиною спалахів інфекції в дитячих колективах.

Симптоми грипу

Залежно від симптоматики розрізняють типову й атипову форми грипу.

Типова форма

Основні ознаки типової форми грипу — це інтоксикація та катаральні (запальні) зміни в дихальних шляхах. Інкубаційний період триває, в середньому, один день. Хвороба має гострий початок, який супроводжується різким підйомом температури до 38–39°С та більше. З'являється озноб, який незабаром переходить у почуття жару. Хворий відчуває слабкість, загальне нездужання, а також головний біль, який локалізується переважно в лобовій та скроневій області. Дитину турбує світлобоязнь, біль у м'язах і суглобах, підвищена пітливість. Спостерігається порушення сну. У тяжких випадках перераховані вище ознаки поєднуються з блювотою та пригніченням свідомості.

Температура зазвичай корелює з тяжкістю грипу:

• легкий ступінь — лихоманка до 38°С;

• середній ступінь — до 39°С, симптоми виражені помірно;

• тяжкий ступінь — лихоманка вище 39°С, критичне порушення стану організму.

У деяких випадках тяжкість грипу не відповідає температурі.

Деякі автори окремо виділяють гіпертоксичну форму грипу як швидко прогресуючий варіант інфекційного захворювання з геморагічним і судомним синдромом.

Гіпертермія триває 3–5 днів. У цей період можна звернути увагу на почервоніння обличчя та ціаноз (посиніння) губ. Характерною особливістю грипозної інфекції є ін'єкція судин очей — чітка візуалізація судинної сітки.

Одночасно з інтоксикаційним синдромом у процес втягуються дихальні шляхи, і розвивається ринофарингіт, ларингіт, трахеїт або бронхіт. Сухість і першіння в горлі — класичні прояви катарального запалення. При цьому діти відзначають біль за грудиною і виснажливий сухий кашель, з'являється закладеність носа без нежитю.

Атипова форма

Найчастіше атипова форма перебігає за гіпертоксичним типом. Тут на перше місце виступає системний вплив вірусу грипу та токсинів. З'являються неврологічні (запаморочення, судоми, втрата свідомості) та геморагічні (носові кровотечі, блювота «кавовою гущею», поява крові в сечі) симптоми. Також страждає серцево-судинна система: пульс прискорюється або сповільнюється, артеріальний тиск падає, в серці вислуховуються шуми.

Вікові особливості

• Грип до першого року життя. Хвороба починається з помірної лихоманки, яка поступово наростає. Симптоми інтоксикації відсутні або проявляються не так виражено. Шкіра стає блідою, дитина відмовляється від годування грудьми. Катаральні явища (нежить, закладеність носа) виражені помірно. Незважаючи на мізерність клінічної картини, грип у цьому віці вкрай небезпечний, оскільки легко ускладнюється пневмонією або отитом.

• Грип у дітей після року. Хвороба перебігає важко, з розвитком значної інтоксикації, ураженням легенів, мозку та його оболонок.

Діагностика дитячого грипу

Діагностика грипу в дітей охоплює:

• Збір анамнезу та огляд. Під час епідемії легко встановити грип у дитини, оцінивши перераховані вище симптоми, наявність інтоксикаційного синдрому, підвищення температури, а також запалення верхніх дихальних шляхів.

• Загальний аналіз крові. За рахунок пригнічення імунітету відбувається зменшення числа нейтрофілів. Паралельно з цим підвищується кількість лімфоцитів, які борються з вірусною інфекцією.

• Загальний аналіз сечі дає картину про стан нирок, щоб лікар міг виключити нефрит.

• Біохімічний аналіз крові призначається за підозри на ураження печінки.

• Рентген органів грудної порожнини дає можливість оцінити стан легенів, виключити або підтвердити пневмонію.

• Виявлення антигенів вірусу в змивах носоглотки за допомогою експрес-методів (імунофлюоресценція або імунохроматографія).

• Електронна мікроскопія мазків з антигенами вірусу, міченими антитілами.

• Серологічні методи (реакція гемаглютинації або зв'язування комплементу) виявляють антитіла до збудника в сироватці крові.

Методи лікування грипу

Госпіталізація у стаціонар необхідна дітям із тяжкими формами грипу, а також у разі неможливості ізолювати дитину від членів сім'ї. Раціон слід скорегувати: рекомендовано віддавати перевагу легкозасвоюваним продуктам (каші, супи, дієтичні види м'яса). Рясне пиття допоможе дитині швидше впоратися з токсинами. Замість звичайної води краще давати теплі компоти, морси, чай.

Медикаментозне лікування полягає в призначенні противірусних, протизапальних препаратів, дезінтоксикаційної терапії, судинозвужувальних назальних крапель, залежно від віку дитини та тяжкості прояву симптомів.

Наслідки грипу

Через складний патогенез вірус грипу може викликати ускладнення з боку внутрішніх органів:

• з боку дихальної системи: пневмонія, набряк легенів, набряк голосових зв'язок;

• з боку серцево-судинної системи: міокардит, ендокардит, аритмія;

• з боку ЛОР-органів: гострий синусит, фарингіт, тонзиліт, отит;

• з боку нервової системи: менінгіт, набряк мозку, радикуліт, невралгія.

Що таке кір і чому він небезпечний

Кір — це гостре інфекційне захворювання, яке викликає вірус, що передається повітряно-крапельним шляхом. Що таке кір – це інфекція, яка вражає весь організм і може дати ускладнення навіть на мозок чи легені. Кір у дітей небезпечний через високу заразність, ризик ускладнень і тяжкий перебіг. Вірус дуже швидко поширюється серед дітей — особливо в садочках, ігрових кімнатах чи на гуртках і може призвести до масового зараження серед дітей, якщо у групі є невакциновані діти.

Як передається кір

Збудник кору потрапляє до організму повітряно-крапельним шляхом — під час кашлю, чхання або навіть розмови. Дитина може заразитися після контакту з хворим у період катаральних проявів, ще до появи висипу.

Перші симптоми кору в дітей

На ранньому етапі кір може нагадувати застуду чи грип: з’являється висока температура тіла (до 39–40°C), сухий кашель, нежить, почервоніння очей і чутливість до світла. Але є ознаки, які відрізняють кір від інших інфекцій:

• Плямки Коплика — маленькі білі або сіруваті цятки з червоною облямівкою на слизовій щік (з’являються за 1–2 дні до висипу). Це практично патогномонічна ознака (тобто типова саме для кору), яку не спостерігають при ГРВІ чи грипі.

• Послідовність симптомів — для кору характерна етапність: спочатку з’являється гарячка й катаральні прояви (кашель, нежить, кон’юнктивіт), а на 3–5 день хвороби — висип.

• Інтенсивність і тривалість лихоманки — на відміну від застуди, температура при кору тримається довше і може знову підвищуватись у момент появи висипань.

• Поступове поширення висипу — спочатку обличчя та шия, потім тулуб і кінцівки, що не характерно для вітрянки чи алергії, де висип розкиданий більш хаотично.

Вікові особливості симптомів кору у дітей

• У немовлят до 1 року кір часто має стерту або атипову форму, оскільки дитина ще може мати залишковий материнський імунітет (якщо мати перехворіла або була щеплена).

• У дітей від 1 до 5 років кір зазвичай проявляється класично, з яскравими симптомами і високим ризиком ускладнень.

• У підлітків перебіг іноді важчий, ніж у малюків: вища температура, сильніше ураження слизових, частіше трапляється ураження легень або енцефаліт.

• У дітей з імунодефіцитом (вродженим або на фоні хронічних хвороб) кір може мати дуже важкий перебіг без типового висипу, тому діагноз іноді складно встановити одразу.

Стадії хвороби

Інкубаційний період

Тривалість інкубаційного періоду — від 7 до 14 днів з моменту контакту із зараженим. У цей час симптоми не проявляються, але вірус уже активно розмножується в організмі.

Катаральна фаза

Період катаральних проявів триває 3–5 днів. У дитини з’являються гарячка, кашель, риніт, почервоніння очей. Саме в цей період кір найбільш заразний.

Поява висипу і його поширення

Кір висипка зазвичай має чітку послідовність поширення і не супроводжується свербінням, як при алергії. Висип при корі з’являється спочатку на обличчі, за вухами, потім переходить на тулуб і кінцівки. Висипання з’являється хвилеподібно, у супроводі повторного підвищення температури.

Відновлення та можливі ускладнення

Період висипань змінюється фазою пігментації та одужання. Проте кір у дітей може спричинити серйозні ускладнення: пневмонію, отит, енцефаліт. У перехворілих знижується імунітет протягом кількох тижнів.

Як діагностують кір

Діагностика кору починається з уважного огляду дитини та збору анамнезу. Педіатр оцінює клінічні прояви, які є типовими для цієї хвороби. До них належать:

• Висока температура, що тримається кілька днів;

• Сухий, надсадний кашель, нежить, почервоніння очей — класичні катаральні симптоми;

• Плямки Коплика на слизовій оболонці щік — з’являються за 1–2 дні до висипу;

• Поступове поширення висипу з обличчя на тулуб і кінцівки.

Клінічна картина зазвичай настільки характерна, що вже на етапі консультації педіатра можна запідозрити кір. Однак у разі атипового перебігу хвороби або для підтвердження діагнозу додатково використовують лабораторні тести:

• Серологічні аналізи крові — виявлення IgM-антитіл до вірусу кору, які з’являються вже в перші дні висипу (серологічні тести — це аналізи крові, які виявляють наявність антитіл до певного збудника інфекції)

• За потреби — ПЛР-тест (полімеразна ланцюгова реакція) на РНК вірусу в крові або слизу з носоглотки.

Батькам варто звертати увагу на поєднання кількох симптомів, особливо якщо:

• дитина контактувала з хворим на кір;

• немає вакцинації або пройшло багато років з моменту останнього щеплення;

• з’явилися плямки Коплика чи висип особливого характеру.

У всіх таких випадках важливо якомога швидше звернутись на консультацію до педіатра, щоби не згаяти час на діагностику та уникнути ускладнень.

Як лікують кір у дітей

Специфічного лікування не існує, тому застосовують симптоматичну терапію: жарознижувальні препарати, рясне пиття, ізоляція дитини. Обов’язковим є призначення вітаміну A у вікових дозах. У разі ускладнень можуть знадобитися антибіотики. Важливо своєчасно розпізнати симптоми кору у дітей, серед яких: висока температура, кашель, світлобоязнь, нежить та висип при корі, що з’являється на 3–5 день хвороби.

Протокол лікування кору у дітей (наказ МОЗ №354 від 09.07.2004):

• Жарознижувальні засоби: парацетамол, ібупрофен при температурі.

• Муколітики: амброксол, бромгексин — при кашлі.

• Очні краплі: сульфацил натрію при кон’юнктивіті.

• Антигістамінні препарати — за показаннями.

• Вітамін А (за ВООЗ):
  
  

  • до 6 міс — 50 000 МО,

  • 6–11 міс — 100 000 МО,

  • від 1 року — 200 000 МО (2 дні поспіль).

Це рекомендація ВООЗ лише в країнах із високим рівнем ускладнень та дефіцитом вітаміну A, а у нас в Україні це призначає лікар за потреби.

• Антибіотики — лише при бактеріальних ускладненнях (отит, пневмонія): макроліди, цефалоспорини.

• Кортикостероїди: преднізолон — при тяжкому перебігу (1–2 мг/кг/добу).

Домашній догляд лікування кору у дітей

• Постільний режим протягом гарячки.

• Гігієна очей і рота,бажано перебути в затемненій кімнаті

• Рясне пиття

• Їсти легку їжу збагачена вітамінами.

• Часте провітрювання приміщення.

Госпіталізація потрібна дітям до 1 року, з ускладненнями або тяжким перебігом хвороби. У разі появи судом,при ознаках дихальної недостатності або порушення свідомості, задишки — викликати «швидку» негайно.

Ускладнення та довготривалі наслідки

Кір може спричинити тяжкі ускладнення: пневмонію, менінгоенцефаліт, отит. Особливо небезпечне захворювання для дітей до 5 років і людей з ослабленим імунітетом. Іноді наслідки інфекції проявляються через місяці після хвороби.

Профілактика кору

Найефективніша профілактика — вакцинація. Дітям вводять дві дози вакцини проти кору згідно з календарем щеплень. У разі контакту з хворим необхідно якнайшвидше звернутись до лікаря: у перші 72 години після контакту можлива екстрена вакцинація, а для дітей з імунодефіцитом — введення імуноглобуліну.

Часті питання батьків про кір (FAQ)

Чи може дитина захворіти на кір, якщо була вакцинована?

Так, але дуже рідко. У вакцинованих дітей кір зазвичай проходить у легкій формі без ускладнень.

Скільки триває інкубаційний період кору?

Інкубаційний період кору триває приблизно 7–14 днів від моменту контакту до перших ознак.

Чи можна заразитися кором вдруге?

Після перенесеної хвороби формується стійкий імунітет, тому повторне зараження вкрай рідкісне.

Як виглядає висип при кору

Як виглядає кір? Висипка кору — плямисто-папульозна, починається з обличчя, поширюється вниз, має тенденцію до злиття. Вона змінюється пігментацією і злущуванням шкіри.

Пам'ятка для населення: Що необхідно знати про сказ

Захворювання на сказ було описано ще 3000 років тому, але і в наші дні воно не втратило своєї актуальності і реєструється більш ніж в 160 країнах світу. Щорічно понад 10 мільйонів людей отримують різні пошкодження від тварин і близько 50 тисяч гинуть від укусів тварин, хворих на сказ. 

До кінця 19 століття ніякі засоби не рятували людей і тварин від цієї хвороби. Кожен заражений був приречений. І тільки в 1885 році французький вчений Луї Пастер відкрив метод профілактики проти сказу. Його перший пацієнт - дев'ятирічний хлопчик, покусаний скаженою собакою, був врятований від неминучої загибелі.

Що таке сказ? 

Сказ - це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.

Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.
Збудник сказу - специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини. При укусі разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження.

Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких тварин.

За останні роки найчастішим джерелом поширення хвороби стали лисиці.

Ознаки сказу у тварин

Вони дуже різноманітні. Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.

Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос - пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.

Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо. 

Шляхи зараження людини

• Зараження людини може відбутися при укусі та ослиненні хворою твариною, коли вірус разом зі слиною тварини потрапляє в рану.

• Також у разі потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота, пошкоджені шкірні покриви.

• Дуже небезпечні подряпини, нанесені кігтями, тварини часто лижуть лапи, тому на пазурах залишається певна кількість збудника інфекції, яка достатня для зараження.

• Заразитися сказом можна і від зовні здорової тварини, тому що в ряді випадків сказ у тварин може протікати у безсимптомній формі (у собак перші ознаки захворювання проявляються через 3-6 тижнів після зараження).

При всіх подібних контактах з тваринами необхідно:

• Промити рану, садно, подряпину великою кількістю проточної води з милом.

• Обробити рани йодною настоянкою.

• Накласти стерильну пов'язку.

• Негайно звернутися в медичний заклад.

Перебіг хвороби у людини 

Захворювання настає після інкубаційного періоду (4-6 тижнів), протягом якого вірус з місця проникнення в організм просувається до головного мозку і викликає його запалення. У деяких випадках цей період скорочується до 1-2 тижнів або збільшується до 1 року і більше.

Спочатку з'являються симптоми загального нездужання: температура, нудота, блювота, головний біль, загальна слабкість.

Поступово наростає сильне почуття тривоги, з'являється свербіж, поколювання, тянучі болі по ходу найближчих до місця укусу нервових шляхів.

Далі хвороба переходить у стадію виражених клінічних явищ. Розвивається водобоязнь - хворобливе судомне скорочення м'язів глотки і гортані при спробі пити воду, при вигляді води, при звуці води, що ллється.

Заходи профілактики та захисту від сказу 

• Суворо дотримуватися правил утримання собак, котів та інших тварин, щорічно робити їм щеплення проти сказу;

• Уникати контактів з дикими та безпритульними тваринами; роз'яснювати це дітям, щоб уникнути зараження не тільки сказом, але й іншими небезпечними захворюваннями;

• Проявляти насторогу у разі незвичної поведінки тварини або без причини агресивної поведінки будь-якої домашньої тварини і повідомляти про це Держпродспоживслужбу;

• При виявленні трупів тварин не чіпати їх, не знімати шкірку, а в обов'язковому порядку повідомити Держпродспоживслужбу;

• Не слід вбивати домашню тварину, що покусала або подряпала людину, за нею має бути встановлено 10-денне спостереження;

• У разі укусу будь-якою твариною - НЕГАЙНО звернутися до лікаря!

Щеплення від сказу - залишається поки що єдиним засобом, щодо запобігання цьому захворюванню. Курс щеплень складає всього шість ін'єкцій і передбачає їх своєчасне проведення відповідно до призначення лікаря і за певною схемою.

Ні в якому разі недопустимо самовільно перервати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні.

Профілактика гострих кишкових інфекцій у дитячих колективах

Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, опубліковано 19 лютого 2024 року о 08:37

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) – це захворювання, які можуть бути викликані продуктами, зараженими хвороботворними мікробами або мікробами, що виділяють дуже сильні токсини. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами. Серед інфекційних захворювань у дітей гострі кишкові інфекції займають одне із перших місць. Діти є найбільш вразливими до ГКІ, бо у них ще немає належних гігієнічних навиків, вони легко забруднюють руки, будь-який предмет тягнуть до рота. Провідним симптомом гострої кишкової інфекції є діарея (рідкі або водянисті випорожнення щонайменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкова інфекція може спричиняти зневоднення та електролітні порушення, які можуть загрожувати життю дитини.

Основні три шляхи передачі ГКІ:

- харчовий - зараження відбувається через споживання продуктів харчування та готові з них страви, а також овочі та фрукти, забруднені мікроорганізмами і вжиті в їжу без достатньої гігієнічної та термічної обробки;

- водний шлях передачі збудників інфекцій в основному через забруднення питної води внаслідок аварій на водопровідних та каналізаційних мережах;

- контактно-побутовий  шлях передачі - збудник інфекції може передаватися через забруднені руки, предмети побутового вжитку (білизна, рушники, посуд, іграшки).

Основними заходами профілактики ГКІ у дитячих колективах є:

• контроль за санітарно-епідеміологічним станом дитячого закладу, забезпечення закладу питною водою гарантованої якості, задовільний стан систем водопостачання, каналізації, очищення, поводження з відходами; вжиття заходів щодо створення безпечних умов для організації харчування дітей;

• контроль санітарно-гігієнічного режиму на харчоблоку, дотримання технологій приготування страв, санітарного стану харчоблоку, дотримання особистої гігієни персоналом, відсутність у персоналу гнійничкових захворювань та ознак ГКІ;

• дотримання санітарних правил первинної та термічної обробки продуктів у процесі приготування страв;

• недопущення хворої дитини на гостру кишкову інфекцію до дитячого закладу;

• спостереження за дітьми, які були у контакті з інфекційними хворими, вжиття протиепідемічних заходів та швидка ізоляція дітей з дисфункцією шлунково-кишкового тракту та харчовою інтоксикацією;

• здійснення контролю за дотриманням особистої гігієни дітей та персоналу, зокрема за миттям рук дітей перед прийманням їжі та після відвідування туалету;

• забезпечення якісного проведення вологого прибирання, систематичного прибирання приміщень туалетних блоків, дотримання належного дезінфекційного режиму.

Пам’ятайте! Щоб запобігти ГКІ у дітей, слід дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог до особистої гігієни, здійснювати контроль за індивідуальним використанням дітьми одягу та речей.

Все про вакцинацію від дифтерії та правця: розʼяснення та інструкція

В умовах воєнного стану імунізація — чи не найбільш ефективний метод убезпечити себе та своїх дітей від тяжких захворювань та їхніх наслідків. Вакцинацію проти дифтерії та правця розпочинають у ранньому дитячому віці — згідно з Національним календарем профілактичних щеплень, затвердженим наказом МОЗ України від 16.06.2011 № 595 (зі змінами), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 під № 1159/19897. Надалі ревакцинацію слід робити щодесять років. 

В дорослому віці ревакцинація починається у 26, 36, 46, 56, 66, 76, 86… років.

Держава закуповує всі вакцини, які входять до Національного календаря профілактичних щеплень, і ви можете отримати їх безоплатно. Усе, що треба зробити, — звернутися до сімейного лікаря.

Дифтерія проявляється у вигляді ангіни, під час якої в горлі утворюються плівки, що ускладнюють дихання. Вона передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту — посуд, іграшки тощо.

Коли дифтерійна бактерія потрапляє в дихальну систему, вона виробляє токсин, який потрапляє до крові й вражає різні органи, найчастіше — серце, нервову систему, нирки.

Для лікування дифтерії використовується протидифтерійна сироватка та антибактеріальна терапія. Навіть попри своєчасне лікування близько 20 % хворих помирають.

Правець вражає нервову систему і проявляється сильними судомами, що іноді можуть призвести до переломів кісток, проблем з ковтанням. Хвора людина відчуває сильні болі.

Інфікуватися правцем можна при потраплянні бруду в рану або поріз, внаслідок укусів тварин чи травмування гострими предметами, уламками деревини. Наприклад, дитина може інфікуватися, поранившись цвяхом чи об паркан, через подряпини, в які потрапить земля.

Прогноз у разі захворювання несприятливий. Навіть попри екстрену реанімацію та оперативне медичне втручання, смертність досягає 25–80 %. Смерть, як правило, настає через спазм дихальних м’язів і параліч серцевого м’яза. 

Відповіді на поширені запитання: 

• Щеплення у ранньому віці роблять вакциною АКДП — полівалентною вакциною, до складу якої входять дифтерійний та правцевий анатоксини для профілактики дифтерії та правця і кашлюковий компонент для профілактики кашлюку. У цьому випадку можна використовувати вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Це трикомпонентне щеплення допоможе сформувати імунітет одразу до трьох захворювань!
   

• Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку роблять за віком чотири рази: у два місяці (перше), у чотири місяці (друге), у шість місяців (третє) та у 18 місяців (четверте).
   

• Зауважимо: кашлюк в анамнезі дитини не є протипоказанням до вакцинації проти цього захворювання, котру можна робити дітям до 6 років 11 місяців 29 днів.
   

• Наступне щеплення, вакциною АДП, роблять у шість років — це вже ревакцинація проти дифтерії та правця, оскільки така вакцина не містить кашлюкового компоненту.
   

• Шосте щеплення роблять у 16 років вакциною АДП-М (зі зменшеним вмістом дифтерійного та правцевого антигенів).
   

• Надалі кожні десять років дорослий має оновлювати свій захист від дифтерії та правця. Для цього треба звернутися до сімейного лікаря для ревакцинації АДП-М. Щеплення бажано робити своєчасно у визначені Календарем терміни для забезпечення гарантованої напруги 

Важливість імунізації як ефективного методу у боротьбі з поширенням інфекційних захворювань

Рекомендації для населення, як попередити захворювання на гарячку Західного Нілу

Що таке гарячка Західного Нілу? Як вона передається?

Гарячка Західного Нілу - це небезпечна вірусна хвороба, що передається через укуси комарів. Хвороба має літньо-осінню сезонність.

На сьогоднішній день гарячка Західного Нілу поширена в багатьох країнах Африки, Азії, Середземномор'я. Окремі спалахи реєструються в країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменія, Таджикистан), Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), США. Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки і Карибського басейну, Австралії. Зафіксовані випадки цієї хвороби й в Україні.

Інфікована людина не заразна. На сьогоднішній день немає зареєстрованих випадків передачі вірусу від людини до людини при безпечних контактах.

Головним джерелом гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, а також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани.

Переносники захворювання - численні види комарів, які заражаються вірусом під час харчування кров'ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби.
Інкубаційний період - від 2-3 днів до 3 тижнів з моменту укусу зараженим комаром.
Симптоми гарячки Західного Нілу. У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, проте у 20% хворих можуть виникати грипоподібні захворювання, що характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м'язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю. Можуть бути також висипи на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).

Профілактика гарячки Західного Нілу.

❖ Вакцини від гарячки Західного Нілу не розроблено.

❖ Щоб уберегтися від гарячки Західного Нілу необхідно:

• проводити комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів на водних об’єктах (осушення боліт, обробка ларвіцидами - засобами, що знищують комарів на стадії личинки тощо);

• обробку територій, заселених комарами дезінсектицидами - засобами призначеними для знищення комах;

• виявляти підтоплення підвальних приміщень будівель, погребів та здійснювати заходи щодо їх осушення та попередження розмноження комарів.

❖ Для індивідуальної профілактики слід застосовувати захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти - засоби, які відлякують комарів.

❖ У випадку виникнення будь-яких симптомів притаманних гарячці Західного Нілу не займатися самолікуванням та звертатися до сімейного лікаря.

ГРИП: що робити? Симптоми, Інфекційний контроль, Вакцинація

ГРИП: що робити?

Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.
Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.
Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4–5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.
Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.
Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.

Симптоми, що вимагають лікування вдома

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов’язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.
Такими симптомами є:
· підвищена температура тіла;
· біль у горлі;
· кашель;
· нежить;
· біль у м’язах.
З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря — його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.
Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації

Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя.
Викликайте «швидку» чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:
· сильна блідість або посиніння обличчя;
· затруднення дихання;
· висока температура тіла, що довго не знижується;
· багаторазове блювання та випорожнення;
· порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;
· болі у грудній клітці;
· домішки крові у мокроті;
· падіння артеріального тиску.
Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

Інфекційний контроль: прості речі рятують життя

Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.
Навіть якщо ознак хвороби немає:
• Уникати скупчень людей — аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.
• Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Так маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками.

Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам’ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу — волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках — їх потрібно одразу викидати у смітник.
• Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.
• Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.
· Мати чисті руки — інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.
• Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.
Якщо з’явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів:
• Залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких з них.
• Не бігати до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей, що може мати смертельні наслідки для деяких з них. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися. Якщо вас непокоїть стан вашого здоров’я — обов’язково звертайтеся до лікаря, але викликайте його додому.
• Ізолювати хвору людину — виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри від хворої людини.
• Прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання — аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.
Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами.

Вакцинація: найефективніший засіб захисту

Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.
Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.
Жінки, які годують груддю, можуть бути вакциновані. Крім того, будь-яке грипоподібне захворювання не є підставою для припинення грудного вигодовування.
Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби.

Групи ризику

Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя.
До груп ризику входять:
· діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);
· вагітні жінки;
· люди віком від 65 років;
· люди з надмірною вагою;
· хворі на діабет;
· хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;
· хворі на хронічні захворювання легенів;
· люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;
· люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.
Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто — вижити.
Крім того, існують професійні групи ризику:
· медичні працівники,
· вчителі й вихователі,
· продавці,
· водії громадського транспорту,
· усі, хто працює в багатолюдних місцях.
У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.

ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ, СИМПТОМИ ТА ЛІКУВАННЯ

Одним з найпоширеніших вірусних захворювань, що входять до групи ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції), є грип. Профілактика та лікування грипу особливо актуальні з настанням холодів, коли вірус стає активнішим та небезпечнішим.
Вірус грипу швидко мутує. Практично щорічно з'являються нові, відмінні від попереднього епідемічного сезону, віруси. Саме тому людина за своє життя може перехворіти багато разів. 

Передається повітряно-крапельним шляхом і вважається висококонтагіозним, тобто дуже заразним. Швидко поширюється в колективі в результаті виділення збудника під час кашлю, чхання, при користуванні загальними предметами вжитку — посуд, рушники, книги, і так далі. Перші симптоми грипу відомі кожному — це головний біль, температура, ломота в суглобах, м'язах, кашель.

ПЕРШІ СИМПТОМИ ГРИПУ У ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ

Основною групою ризику захворювання є діти, літні люди, люди, що мають хронічні хвороби. Часто хворіють діти, які відвідують організовані колективи (дошкільні та шкільні дитячі установи), студенти, військовослужбовці, дорослі,  як наслідок своєї діяльності, що пов'язана з великим скупченням людей, — вчителі, вихователі, лікарі, тренери, працівники громадського харчування, офісні співробітники. 

До перших симптомів захворювання додаються катаральні явища, такі як нежить, закладеність носа, почервоніння слизових оболонок ротової порожнини, очей. Як правило, хвороба супроводжується підвищеною втомлюваністю, дратівливістю, головними болями, порушенням сну. Частим ускладненням є приєднання різних запальних захворювань — бронхіти, кон'юнктивіти, пневмонія, отити, менінгіти.

ЛІКУВАННЯ ГРИПУ — ВАЖЛИВО СВОЄЧАСНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ФАХІВЦІВ

З появою перших симптомів грипу не займайтесь самолікуванням, зверніться до лікаря. 

Існує специфічне лікування грипу. Це противірусні препарати від грипу озельтамівір, занамівір. У нашій країні вони не розповсюджені, зважаючи на високий цінник та досить складну специфічну діагностику. 

Як лікувати грип? За допомогою симптоматичного лікування — це, в першу чергу, жарознижуючі, протизапальні, болезаспокійливі лікарські препарати.

ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ: ЯК НЕ ЗАРАЗИТИСЯ ВІРУСОМ

Єдиний правильний та дієвий захист — профілактика за допомогою вакцинації. Оскільки віруси постійно мутують, профілактичні вакцини, які призначені для того, щоб не захворіти, слід вводити щороку. Профілактика грипу серед дітей особливо актуальна. Деякі батьки відмовляються прищеплювати дитину, остерігаючись побічних ефектів. Але, як зауважують лікарі, хворобу легше попередити, ніж лікувати.
Вакцинацію краще всього проводити восени, починаючи з вересня. Вакцинація не гарантує, що ви точно не захворієте, але саме завдяки вакцині в 70-90% випадків вдається захистити організм. Якщо ж ви все-таки захворіли, хвороба протікатиме без ускладнень.

Вірусний гепатит А

Вірусний гепатит А – це гостре антропонозне захворювання печінки, що викликається РНК–вірусом. Також має назву хвороба Боткіна.

Гепатит А передається фекально–оральним шляхом, характеризується розвитком запальних змін в печінці і проявляється симптомами інтоксикації, гепатомегалією, клініко-лабораторними ознаками порушення функції печінки та жовтяницею.

Вірус гепатиту А (ВГА) – ентеровірус, досить стійкий до впливу зовнішнього середовища: при кімнатній температурі може зберігатися декілька тижнів або місяців, при 40С – декілька місяців або років. ВГА гине при кип’ятінні через 5 хв, чутливий до ультрафіолетового випромінювання.

Шляхи передачі: аліментарний (через їжу), водний, контактно–побутовий.

Фактори передачі: вода, термічно не оброблені харчові продукти, брудні руки.

Близько 80% людей, які захворіли на вірусний гепатит А, це діти. Після перенесеного захворювання залишається пожиттєвий імунітет.

Симптоматика

Інкубаційний період складає від 7 до 40 днів.

Переджовтяничний період: триває від 2 до 14 днів, починається гостро з підвищення температури до 38 – 390С. Проявляться слабкістю, ознобом, ломотою в тілі, болем в м’язах та суглобах, головним болем, відсутністю апетиту, нудотою, блюванням, гіркотою в роті, зміною характеру випорожнень. Через декілька днів вже може спостерігатися збільшення печінки та селезінки. З’являється потемніння сечі та ахолія.

Жовтяничний період триває 2 тижні. Наростання жовтяниці триває 2 – 5 днів, через 5 – 10 днів інтенсивність жовтяниці починає зменшуватись. З появою жовтяниці самопочуття хворого покращується, нормалізується температура тіла, поступово зменшується та зникають симптоми.

В більшості випадків одужання наступає через 4 – 6 тижнів від початку клінічних проявів захворювання. В цей період, наряду з швидким зворотнім розвитком ознак хвороби, нормалізуються розміри печінки, відновлюється пігментний обмін.

При безжовтяничних формах гепатиту А, зберігаються основні клінічні прояви захворювання, підвищується АЛТ, АСТ, тимолова проба. Захворювання в такому випадку продовжується легко та триває 1 -2 тижні.

Діагностика

• Епідеміологічні дані (анамнез)

• Клінічні дані

• Підвищення АЛТ, АСТ

• Підвищення білірубіну в крові переважно за рахунок непрямої фракції

• Підвищення тимолової проби та поява жовчних пігментів в сечі

• Поява антитіл класу IgM. Вони з’являються в крові ще в інкубаційному періоді та зберігаються 3 – 6 місяців. Дещо пізніше з’являються в крові IgG. Вони зберігаються тривалий час, створюючи противірусний імунітет. Наявність їх в крові при відсутності IgM свідчить про перенесену в минулому інфекцію.

• ПЛР. Завдяки полімеразній ланцюговій реакції можна визначити наявність вірусів в крові з максимальною точністю.

Лікування

Питання про госпіталізацію в інфекційний стаціонар вирішує лікар з урахуванням важкості захворювання, стану хворого, епідемічного стану. Призначається дієта з виключенням смажених та гострих страв.

Залежно від важкості захворювання хворим призначаються:

• ентеросорбенти

• ферментні препарати

• інфузійно – дезінтоксикаційна терапія

Лікування призначає лікар! Пам’ятайте, що самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я. Також згідно міжнародних рекомендацій на період хвороби слід втриматись від будь-яких довготривалих або тісних контактів з людьми — в тому числі, від спільного вживання їжі та від статевих стосунків.

Профілактика

• дотримання гігієни для розриву фекально – орального шляху передачі захворювання

• забезпечення доброякісною водою, безпечними в епідемічному плані продуктів харчування

• дотримання санітарних норм і правил, що пред’являються до приготування їжі

• транспортування та зберігання продуктів харчування відповідно до міжнародних стандартів

• вакцинація – рекомендується туристам, волонтерам, військовим, турагентам

Коли потрібно здавати аналіз на гепатит А?

Якщо ви помітили кілька з перерахованих симптомів, ви можете самостійно записатись на лабораторну діагностику. Звичайно, в більшості випадків гепатит А перебігає в легкій формі і не призводить до ускладнень. Але у дітей малого віку, у дорослих з ослабленим імунітетом або великою кількістю супутніх патологій хвороба може мати важкий перебіг. Тому краще точно знати свій діагноз, щоб при необхідності госпіталізуватись для інтенсивного лікування в стаціонарі. Для прикладу приведемо кейс, задокументований в 2016 році чотирма лікарями з University of Florida College of Medicine:

• Хворий, 50 років, поступив в клініку з блюванням, болями в животі, жовтухою, у стані фізичного виснаження

• В анамнезі у хворого був гепатит С, який підтвердився лабораторно

• При біопсії печінки виявилось, що у хворого розвинувся гострий гепатит з некрозами та холестазом

• Лабораторні показники при поступленні: АСТ = 1802 U/L (при нормі до 37), АЛТ = 1203 при нормі до 41, загальний білірубін = 10,3 мг/дл при нормі до 1, непрямий білірубін = 7,7 при нормі до 0,2

• Серологічне дослідження показало високий титр антитіл до гепатиту А, що було цікавою знахідкою, адже хворий був хворів на гепатит С і лікувався від нього

• Була проведена інтенсивна симптоматична терапія, після чого хворий видужав і був виписаний в задовільному стані.

Як бачите, нашарування двох агресивних до печінки вірусів дало виражену клініку і пацієнт поступив у важкому стані. Без лікування він міг померти навіть від такої незначної патології, як хвороба Боткіна. Саме тому важливо вчасно обстежуватись, не займатись самолікуванням.

Профілактика вірусного гепатиту А у дітей

ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ. Джерелом інфекції при вірусному гепатиті А є хвора людина як з жовтушними (типовими) так і безжовтушними (атиповими) формами захворювання. Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається через воду та харчові продукти, забруднені випорожненнями хворого, предмети побуту та брудні руки. Для цієї хвороби характерна сезонність (весняно-осіння). Найбільш чутливі до вірусу гепатиту А – діти. Інкубаційний період (період від моменту потрапляння вірусу в організм до появи перших клінічних проявів) складає – 7-50 днів (в середньому 15-45 днів).

Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це гостре інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі та переважним ураженням печінки і шлунково-кишкового тракту.

Симптоми

Гепатит А характеризується циклічним перебігом, помірними симптомами інтоксикації, швидкоминучими порушеннями функції печінки та доброякісним перебігом. У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищенням температури до 38,5° С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, загальне нездужання (по типу грипоподібного стану). Характерна поява наступних клінічних симптомів: погіршення апетиту, нудота, іноді блювота, біль та відчуття важкості у правому підребер`ї. цей період захворювання називається переджовтушним та триває від 4 до 7 днів. Жовтяничний період проявляється жовтушнiстю склер, слизових оболонок та шкіри. Можливе свербіння шкіри. Колір сечi стає усе більше темним (кольору міцного чаю, пива), випорожнення – безбарвними. З появою жовтяниці ряд симптомів переджовтяничного періоду слабшає й у значної частини хворих зникає, а загальний стан та самопочуття покращуються. Температура тіла нормалізується. Через 10-21 день (залежно від тяжкості захворювання) дитина одужує.

Загострення та рецидиви спостерігаються у 2-5% хворих. Затяжний перебіг хвороби зазвичай пов`язаний із супутніми захворюваннями, порушенням режиму та впливом інших шкідливих чинників. Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.

Для вірусного гепатиту А характерні спалахи які найчастіше реєструються в дитячих дошкільних закладах та школах. Саме тому правильно проведена профілактики даного захворювання дозволить попередити розвиток ВГА в організованих колективах.

Профілактика гепатиту А

Профілактика гепатиту а поділяється на два типи: специфічна та неспецифічна.

Специфічна. До специфічної профілактики відноситься вакцинація дітей у вогнищі інфекції. При проведенні даної профілактики слід враховувати той факт, що вироблення імунітету після вакцинації займає як мінімум 2 тижні (як максимум – 4 тижні), тому в деяких випадках, які потребують негайної захисту, може бути використана імунізація нормальним людським імуноглобуліном, тобто пасивно набутими антитілами до вірусу гепатиту А, тривалість дії яких становить не більше 2 місяців. Якщо потрібна швидка захист, але передбачається тривале знаходження в регіоні з високою захворюваністю, рекомендується одночасне введення імуноглобуліну і вакцини. Імуноглобулін може бути використаний і в разі необхідності профілактики гепатиту А у дітей молодше 2 років. Вакцинація проти вірусного гепатиту А дозволена дітям старше 3-ьох років.

Вакцинація

Сьогодні створені досить ефективні вакцини, що захищають від гепатиту А. Ці вакцини являють собою вбиті віруси гепатиту А. Вакцина вводиться двократно з інтервалом 6-12 місяців. Використовуються наступні вакцинні препарати: Хаврікс 720 (дитяча), виробництва Бельгії; Авакс (Франція), ГЕП-А-ін-ВАК (Росія), Вакта, США. Введення вакцини стимулює вироблення антитіл у високому титрі, що надійно захищає від інфікування гепатитом А як дітей, так і дорослих. Тривалість захисту за допомогою вакцинації не менше 6-10 років.

Щеплення від гепатиту А показані: дітям, які раніше не хворіли на гепатит А, та відносяться до групи осіб з підвищеним ризиком інфікування; особам, які прямують у райони з високим рівнем передачі гепатиту А (туристи, контрактники, військовослужбовці); вихователі і персонал дитячих дошкільних установ;

Неспецифічна профілактика вірусного гепатиту А, зводиться до раннього виявлення та ізоляції хворих, заключної дезинфекції в осередку інфекції. Так, особи, які контактували з хворими, підлягають медичному обстеженню протягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів хвороби. У дитячих закладах установлюють карантин на 35 днів, протягом 2-х місяців після останнього випадку захворювання на гепатит А не проводять планових щеплень.

Прості правила, які убезпечать вашу дитину

Враховуючи, що основним механізмом передачі захворювання є фекально-оральний, то і заходи профілактики спрямовані перш за все на його розрив. Вони передбачають:

1. Використовувати для пиття та миття посуду лише перекип`ячену воду (воду кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися).

2. Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання.

3. Перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом.

4. Строго дотримуватись правил особистої гігієни – обов`язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.

5. Не займатись самолікуванням. При появі перших ознак захворювання терміново звернутись до лікаря!

Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування алкогольної залежності, а далі патологічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду. У травній системі алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься до клітин головного мозку. Це проявляється збудженням, радісним настроєм (ейфорією, балакучістю, тощо). Людина втрачає почуття самоконтролю, сорому, стає брутальною і може здійснити такі вчинки, які, перебуваючи у тверезому стані, ніколи не зробила б. Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому що алкоголь ослаблює опірність організму. Поширена думка про корисність алкоголю як засобу, який підвищує апетит. Дійсно після вживання спиртних напоїв збільшується виділення шлункового соку і в більшості випадків покращується апетит.

Проте, це може спостерігатися тільки спочатку, поки організм не перевантажений алкогольною отрутою. Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту. Зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.

Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим порушенням фахового і професійного рівнів, спотворенням життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті-решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи. Близько 5% підлітків, які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань, вашого світогляду. 

Проблема наркоманії