" Дитина - це ніжний паросток, який стане могутнім деревом і вимагає до себе великої уваги."
(В.Сухомлинський)
Психологічні аспекти організації освітнього процесу в дитячому садку
Практичний психолог приймає безпосередню участь у створенні психологічно комфортного середовища для розвитку дитини дошкільного віку.
Основні напрями модернізації освітнього процесу
В основу модернізації системи дошкільної освіти, з урахуванням демократизації, гуманізації, індивідуалізації освітнього процесу, покладено пріоритетність дошкільної ланки в єдиній національній системі неперервної освіти, а основним завданням визначено становлення і повноцінний розвиток життєвокомпетентної творчої особистості.
Демократизація освітнього процесу полягає в спрямованості на становлення особистості дитини, яка має стати рівноправним учасником цього процесу. Гуманізація освітнього процесу є сукупністю настанов, цінностей, що втілюються в ньому, вона передбачає формування в дитини творчих здібностей. Індивідуалізація освітнього процесу означає, що педагог має не просто взяти до уваги індивідуальні особливості ставлення дитини, а й забезпечити умови для її повноцінного розвитку. Саме це сприятиме становленню цілісної всебічно розвиненої особистості дитини дошкільного віку.
Створення психологічно комфортного середовища
Відповідальність за створення психологічно комфортного середовища для дитини в дитячому садку беруть на себе працівники закладу. Від того, наскільки комфортним буде перебування дитини в дитячому садку, від тих позитивних вражень та емоцій, які вона отримає, залежатимуть:
- рівень розкриття її потенційних можливостей;
- комунікативні особливості;
- ступінь довіри до дорослих.
Передусім працівники дитячого садка мають налагодити доброзичливі та відверті взаємини з батьками.
Робота з батьками
Фундамент особистісного зростання закладається у межах родинного виховання. Часто молоді батьки не готові до своєї відповідальної місії - бути батьками. Зростає кількість розлучених матерів, які самі виховують дитину. У таких сім'ях рідко складаються емоційно сприятливі умови для повноцінного розвитку особистості дитини. Таким батькам притаманна одна спільна риса - страх за майбутнє дитини, який передається і негативно позначається на формуванні її особистості.
Отже, завдання практичного психолога - працювати не лише з дітьми (з мовленнєвими, психічними, емоційними, поведінковими вадами дитини), а й з батьками. Потрібно допомогти батькам усвідомити необхідність створення умов, за яких дитина мала б можливість повноцінно розвиватися.
Дитина дошкільного віку потребує соціальної, психологічної та педагогічної підтримки. Щоб дорослий міг надати адекватну підтримку дитині, необхідно спиратися на її сильні сторони. Потрібно не акцентувати увагу на невдачах, варто демонструвати задоволеність дитиною.
Насамперед батьки мають розуміти, що дитячий садок не є замінником сім'ї та її виховних впливів. Лише спільна робота батьків і педагогів може забезпечити високу ефективність виховання та розвитку дитини.
Часто дитина приходить до дитячого садка неготовою до нових змін, не має достатніх для свого віку гігієнічних та побутових навичок, не розуміє елементарних поведінкових норм.
Щоб полегшити адаптацію дитини до нових умов перебування та заздалегідь попередити батьків, які зміни очікують на їхню дитину, проводимо батьківські збори для батьків дітей-новачків та оглядові екскурсії до дитячого садка. Під час таких зустрічей завідувач, старша медична сестра, практичний психолог, вихователі та спеціалісти розповідають батькам про умови перебування, вимоги до вмінь, навичок дітей та психологічну підготовку до вступу в дитячий садок, відповідають на проблемні запитання батьків.
Робота з педагогами
В нашому дошкільному закладі постійно створюються сприятливі умови для підвищення професійного рівня педагогів, оскільки сьогодення ставить нові вимоги до освітнього процесу загалом і до кожного педагога зокрема.
Адміністрація та психологічна служба закладу надають педагогам методичну та психологічну підтримку. Від рівня розвитку емоційної сфери у дорослих насамперед залежить успішність взаємодії дитини з оточенням, ефективність її соціального розвитку, соціалізації.
Причинами порушень розвитку особистості вважаємо:
- реакція на несприятливу соціальну ситуацію розвитку;
- розлад у системі сімейних взаємин тощо.
Педагоги мають уміти відрізняти порушення розвитку дитини, що виникають як реакція на дефекти у сфері функціонування центральної нервової системи, від порушень, детермінованих соціумом. Не всі прояви дезадаптивної поведінки дитини пов'язані з порушеннями в її психічному розвитку. Деякі форми відхилень - результат неправильного виховання або реакції на психотравмувальну ситуацію.
Тому педагоги мають бути готовими до роботи з дітьми, які мають різний рівень розвитку, вади мовлення, порушення психологічного розвитку тощо. З-поміж форм психологічної просвітницької роботи практичного психолога з педагогами чільне місце посідають психолого-педагогічні читання, проблемні семінари, круглі столи, тренінгові заняття. Такі форми психологічної просвітницької роботи збагачують інтереси фахівців, їхні професійні потреби, дають змогу педагогам сформувати власне бачення важливих психологічних проблем.
Завдання педагогів - створити умови для реалізації закладених у певному віці можливостей дитини, її емоційного світу та становлення як особистості, зокрема:
- забезпечити умови для розкриття природних механізмів розвитку дитини;
- запобігти виникненню вад у розвитку дитини, мінімізувати їхні наслідки, якщо певні вади вже наявні;
- пробуджувати самостійність у дитини, намагаючись не керувати нею, не обмежувати чи пригнічувати.
Педагогам варто так організовувати свою роботу, щоб, не відступаючи від мети заняття, вони мали можливість варіювати матеріал, завдання, час, місце проведення організованої навчальної діяльності з дітьми.
Робота з дітьми
Основне завдання нашого дитячого садка - створити умови для максимального розкриття індивідуального потенціалу кожної дитини. Дитина має стати суб'єктом своєї життєдіяльності, повірити у власні сили, навчитися бути успішною. Це значно полегшить її перехід із дитячого садка до школи, збереже інтерес до пізнання та розвине його в умовах шкільного навчання.
Розвивальна робота з дітьми дошкільного віку проводиться індивідуально або з малими підгрупами (6-10 дітей). Розвивальна робота з дітьми дошкільного віку спрямована на:
- розвиток пізнавальних, емоційно-вольових процесів та мовлення;
- формування соціальних норм поведінки;
- стимулювання пізнавального інтересу та опанування навичок дослідження, експериментування.
Розвивальна робота щодо пізнавальної сфери розширює понятійний апарат дитини, навчає її розв'язувати різні завдання на рівні уявлень, образів, стимулює становлення творчої уяви, формує розумові операції - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
Робота з підгрупами дає можливість нам використовувати індивідуальний підхід до кожної дитини. Урахування індивідуальних особливостей - це пристосування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних особливостей дитини задля забезпечення достатнього рівня розвитку особистості. Це дає нам змогу визначити доцільний спосіб організації виховної діяльності щодо кожної дитини.
Отже, діяльність практичного психолога щодо створення психологічно комфортного середовища передбачає як розвивальну роботу з дітьми, так і психологічну просвітницьку роботу з батьками та педагогами задля забезпечення всебічної підтримки дитини дошкільного віку під час її адаптації до умов дитячого садка.
Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка
1.Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
2.Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
3.Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
4.Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
5.Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
6.Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
7.Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
8. Дорогою до дитячого садка обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
9. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.
Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання
1.Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
2. Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
3.Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
4. Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
5. Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
6.Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.
ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?
Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!
Дитячі страхи та їх попередження
Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху. Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу. Емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу та передбачає переживання якої-небудь реальної чи уявної небезпеки. В свою чергу, розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних стосунків, коли деякі індиферентні для дитини стимули поступово набувають характеру загрожуючи впливів. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:
· Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;
· Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.
Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.
Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф. Найпоширенішим страхом після 7 років дослідники вважають страх смерті: діти самі бояться померти чи втратити батьків.
Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.
В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:
· Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.
· Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.
· Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.
Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:
1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.
2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.
3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.
4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.
5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.
6. Лялько терапія ( у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).