Дитина, розвиток якої

ускладнений дефектом,

не просто менш розвинена,

ніж її однолітки,

а розвинена інакше»

(Л.В. Виготський)

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ - ЦЕ СИСТЕМА ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО (ДОШКІЛЬНОГО) ЗАКЛАДУ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ПРИНЦИПІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСНОВОПОЛОЖНОГО ПРАВА ДІТЕЙ НА ОСВІТУ ТА ПРАВА НАВЧАТИСЯ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ПЕРЕДБАЧАЄ СТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЯКЕ Б ВІДПОВІДАЛО ПОТРЕБАМ І МОЖЛИВОСТЯМ ДИТИНИ, НЕЗАЛЕЖНО ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ ЇЇ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ.

КОНЦЕПЦІЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ВІДОБРАЖАЄ ОДНУ З ГОЛОВНИХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ІДЕЙ - УСІ ДІТИ Є ЦІННИМИ Й АКТИВНИМИ ЧЛЕНАМИ СУСПІЛЬСТВА.

МЕТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:

СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ УСІМА ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ З УРАХУВАННЯМ ЇХНІХ ПСИХОФІЗИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ;

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА;

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ.

ОБОВ’ЯЗКИ ВИХОВАТЕЛЯ ТА ЙОГО АСИСТЕНТА

Основну відповідальність за навчання дитини з ООП в інклюзивній групі має вихователь. Асистент вихователя не повинен перебирати на себе всі обов’язки, а лише робити з вихователем те, що потрібно. Якщо дітей з ООП кілька, то, звісно, асистенту вихователя складно буде впоратися з усіма одночасно, тому в цьому можуть допомогти вихователь та інші фахівці команди супроводу.

Докладніше з функціями асистента вихователя можна ознайомитися в листі МОН від 25 вересня 2012 року №1/9-675.

ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ

Питання ІПР регулюють зміни до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (постанова Кабміну від 9 серпня 2017 року №588).

Структура ІПР:

-         інформація про період виконання;

-         відомості про особливості розвитку учнів;

-         наявний рівень знань і вмінь учня;

-         додаткові освітні та соціальні потреби учня;

-         психолого-педагогічна допомога;

-         характеристика учня;

-         навчальні предмети;

-         адаптація;

-         індивідуальний навчальний план;

-         джерела інформації під час розроблення ІПР;

-         узгодження ІПР;

-         план консультування батьків;

-         моніторинг стану розвитку учня та його навчальних досягнень.

Команда супроводу ухвалює рішення щодо адаптації або модифікації навчальної програми і прописує це в ІПР. За потреби цей документ можна змінювати, залежно від того, як буде просуватися робота з дитиною з ООП.

У розробленні цього документу мають брати участь батьки дитини, тому що їм треба розуміти, чому вона потребує ІПР, хто та які саме корекційно-розвиткові послуги буде надавати, яка тривалість цих занять.

Умови ефективності ІПР:

-          містяться всі необхідні складники, які допоможуть адаптувати освітнє середовище до потреб дитини з ООП;

-         довгострокові цілі й короткотермінові завдання чітко пов’язані між собою;

-         використані рекомендації ІРЦ.

-          

Для того щоб отримати - «відчути результат» в роботі з дітьми з особливими потребами, вихователь повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

-         ознайомитися з висновком ІРЦ, мати уяву про основні види порушень в розвитку дитини.

-         вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи дитини.

-         враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня.

-         навчитися спостерігати за дитиною та оцінити її можливості під час занять.

-         закінчувати заняття, коли дитина втомилася або увага суттєво йде на спад.

-         навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали до специфічних потреб учня.

-         формувати в дитини досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

-         освітній процес спрямовувати на вироблення в дитини життєвонеобхідних умінь і навичок, формування трудового досвіду, який потім можна застосовувати в самостійному житті.

-         на заняттях створювати атмосферу довіри, позитивного емоційного контакту між вчителем та учнем.

-         під час навчання обов’язково використовувати наочність, об’ємні предмети, муляжі, опорні схеми.

У РОБОТІ З ДІТЬМИ З ООП СЛІД ПАМ’ЯТАТИ:

1. Діти з ООП зазвичай мають слабку пам’ять, тому навчальний матеріал треба подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнювати прийоми, види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри, і лише після його засвоєння давати складніший або новий матеріал.

2. Постійно застосовувати наочний матеріал для активізації уваги, чергувати види діяльності (складніші завдання чергувати з легшими).

3. У дітей з ООП переважає конкретно-наочне мислення. На нього й треба спиратися у викладанні навчального матеріалу. Для цього слід застосовувати зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо).

4. Діти з ООП мають знижений темп роботи та працездатності, тому за потреби необхідно зменшити обсяг завдань та їх кількість. Складність має бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданням відповідної складності та перфокарти, у які треба лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь, і зовсім немає необхідності переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма.

5. Такі діти зазвичай не мають достатніх навичок самостійної роботи, тому потрібний постійний контроль за виконанням ними завдань, щоб вони не втрачали уваги та напрямку діяльності.

6. Діти з ООП потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тож вчитель має переконатися, як і наскільки точно учень зрозумів, чого від нього вимагають, і лише після цього дозволити виконання завдання. За потреби слід дати учневі додаткові пояснення щодо виконання завдання.

7. Учитель повинен вміти підтримувати в дитині впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності. Таким чином, педагог може зняти зайву тривожність у дитини, підтримати індивідуальність учня, створити атмосферу доброзичливості.

8. Педагог в роботі з дітьми з ООП має адекватно реагувати на зміни в поведінці. Часто ті чи інші ситуації в навчанні ускладнюються особливостями поведінки дитини - занадто голосна мова, не завжди контрольовані емоції, підвищена рухливість, неочікувані істерики тощо. Для попередження емоційних і поведінкових розладів дуже важливо, щоб вчитель ставився до дитини дбайливо, делікатно, з великим терпінням та індивідуальним підходом. При цьому у жодному випадку не можна пригнічувати або залякувати дитину.