Інклюзивна освіта

Нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання в умовах ЗДО

• Конвенція про права дитини;

• Конвенція про права осіб з інвалідністю;

• Закон України «Про освіту»;

• Закон України «Про дошкільну освіту»;

• Концепція розвитку інклюзивної освіти  (Наказ Міністерства освіти і науки України №912 від 01.10.2010);

• Про створення робочої групи з питань дошкільної освіти дітей з особливими потребами в Україні Наказ МОН  (№ 512 від 15.05.13 року);

• Указ Президента України Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року  (від 25 червня 2013 року №344/2013);

• Наказ МОН Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах  (№ 104/ 52 від 06.02.2015р.);

• Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг»  ( Відомості Верховної ради, 2017, № 30, ст.322)

• Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації діяльності інклюзивних груп в закладах дошкільної освіти  (Листа МОН від 13.11.2018р. № 1/9 - 691)

• Наказ МОН України від 23.04.2018 № 414 (зізмінами), зареєстрованого в МіністерствіюстиціїУкраїни 11.05.2018 за № 582/32034.  «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах (групах) закладів освіти»

• Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитину з особливими освітніми потребами з закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти у науки України від 08.06.2018р. № 609.

• Порядок організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти , затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019р. № 530

• Організація інклюзивного навчання у закладах освіти у 2019/2020 н.р.  (Лист МОН України від 26.06.2019 № 1/9-409)

• «Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти»  (Лист МОН України від 25.06.2020 № 1/9-348)

• Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами  (Лист Міністерства освіти і науки України від 30.08.2021 р. № 1/9-436)

З метою забезпечення цілісного входження дитини з особливими потребами в загальноосвітній простір, що відповідатиме її потребам і загальною метою дошкільного навчального закладу з інклюзивною освітою є забезпечення умов для спільного виховання і навчання дітей з різними психофізичними особливостями розвитку.

ЗАВДАННЯМИ НАШОГО ЗАКЛАДУ Є:

• Створення комфортного простору для всіх дітей;

• Створення інклюзивного розвивального середовища, яке сприяє гармонійному розвитку особистості особливої дитини;

• Формування толерантного товариства дітей, батьків, персоналу дошкільного навчального закладу;

• Створення у навчальному закладі педагогічної системи, центрованої на потребах дитини.

ПРИНЦИПИ організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в групах з інклюзивною формою навчання:

• Індивідуалізації та диференціації;

• Єдності сенсорного мовленнєвого, лінгвістичного , комунікативного ;

•  Підтримки самостійної активності дитини;

• Активного включення в освітній процес всіх його учасників: дітей, батьків і фахівців;

•  Партнерської взаємодії з родиною, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами (організація такої взаємодії передбачає зустрічі з батьками, бесіди, консультації, інформаційну підтримку, складання індивідуальної програми розвитку, залучення батьків до корекційно- розвивальної роботи, організацію зустрічей з фахівцями тощо)

 ХТО ТАКІ ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Діти з особливими потребами, серед яких виокремлюють помірні, середні та значні, а також талановиті та обдаровані діти потребують спеціальних умов навчання для отримання освіти, яка відповідає їхнім освітнім запитам. Керівництво має створити програми навчання для всіх дітей дошкільного віку, включаючи й дітей з особливими потребами, які проживають у їх районі.

Характеристики

Щоб визначити, чи необхідна дитині спеціальна освітня програма, слід врахувати такі характеристики:

•  навчання - як дитина обробляє інформацію, сприймає нову інформацію та утворює зв'язки між поняттями;

• інтелект - здатність аргументувати та розуміти інформацію й поняття;

• комунікація - як дитина використовує мову для спілкування та розуміння світу;

• фізичні характеристики - загальна і тонка координація рухів, стан здоров'я чи будь-які інші обмеження, як то проблеми зору чи слуху;

• навчальна поведінка - як дитина реагує на довкілля та інших людей, відповідна вікова поведінка й ознаки самостійності, здатність пристосовуватись до нових ситуацій.

 ДИТИНА ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Причини затримки психічного розвитку у дітей.

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути:

•  несприятливі умови виховання;

• спадкова схильність;

• довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;

• порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;

• ускладнені пологи.

Отже, затримку психічного розвитку можуть спричиняти різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час є визначальним для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

Як спілкуватися з дитиною?

Правильно організоване спілкування має надзвичайно великий навчальний і виховний потенціал. Спілкування - безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам'ятати, що:

1.  Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушенням слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.

2. Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності: під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

 Говорити з малюком потрібно:

•  однією літературною словесною мовою (не змішувати українську і російську, діалектну);

• у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати, не розтягувати мовлення штучно;

• при достатньому освітленні;

• голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше); 

• чітко промовляти, не „ковтати" закінчення;

• дотримуватися правильних інтонацій;

• не відвертатися;

• не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу;

• емоційно заохочувати дитину до спілкування.

 Якщо дотримуватися цих правил, буде простіше залучити малюка до спілкування, а йому легше зрозуміти співрозмовника. Зрозуміло, що дитина не одразу, а лише з часом почне розуміти сказані дорослим слова.

 ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Увага! Небезпечно:

• при короткозорості високого ступеня - важкі фізичні навантаження, віджимання, стрибки, підйом важких предметів; різкі струси організму, навіть легкі удари в очі; тривале перебування з опущеною донизу головою;

• при короткозорості середнього ступеня - травми очей, піднімання важких предметів, нахили тулуба;

• при короткозорості слабкого ступеня - читання і письмо з низько нахиленою головою, травми очей; неприпустимо, щоб волосся з лоба спадало на очі.

ДИТИНА ІЗ ПОРУШЕННЯМ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

Що потрібно знати про вплив розумової відсталості на загальний розвиток дитини? Розумова відсталість виникає внаслідок органічного ушкодження центральної нервової системи, яка є необхідною основою для розвитку мислення дитини, пам'яті, уявлення, сприймання предметів та явищ навколишнього світу (тобто, основою психічного розвитку). Саме психологічний розвиток забезпечує формування умінь спілкуватися, цілеспрямованих дій, активності та інших якостей, які визначають можливості до адекватного існування дитини в оточуючому середовищі. Особливий характер перебігу психічного розвитку дитини призводить і до специфічного психологічного розвитку, зокрема: особливостей в інтелектуальній, емоційній, поведінковій, ціннісній та мотиваційній сферах її особистості.

 Основними показниками психічного розвитку дитини є:

• розвиток пізнавальної сфери (сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення);

• формування системи особистісних відносин (емоції, потреби, мотиви, установки, ціннісні орієнтації, спрямованість та ін.);

• оволодіння системою різноманітних практичних та розумових дій, які забезпечують розвиток здібностей до продуктивної та творчої діяльності.

ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

Що потрібно для повноцінного розвитку мовлення малюка?

Оволодіння мовленням - складний, багатосторонній психічний процес. Його поява і подальший розвиток залежать від багатьох чинників. Мовлення починає формуватись лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це значною мірою залежить від оточуючого середовища. Якщо дитина не отримує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, що сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізичний і психічний розвиток. Малюкові потрібні регулярна мовленнєва комунікація, турбота та любов. Якщо дитину позбавити повноцінного спілкування з дорослими або звузити його тільки до одноманітних побутових ситуацій (годування, прогулянок та сну), у неї може виникнути затримка мовленнєвого розвитку.

Що таке затримка мовленнєвого розвитку та які її наслідки?

Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) - це повна відсутність мовлення або значне його відставання у дітей раннього віку. Якщо вчасно не помітити відставання у мовленнєвому розвитку малюка, ЗМР може перерости у складний системний розлад - загальний недорозвиток мовлення, який важко подолати.

Які можливі причини затримок мовленнєвого розвитку у дітей?

Причини затримки мовленнєвого розвитку численні, серед них: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з малюком, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері.

Які є види затримок мовленнєвого розвитку?

У дітей можуть виникати такі затримки у мовленнєвому розвитку:

І. Затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим замінює у дитини вербальну комунікацію, тобто вона усміхається, лащиться і цих емоцій у спілкуванні з дорослим їй достатньо.

ІI. Затримка на стадії називання. Дитина намагається сказати те чи інше слово лише після того, як його промовив дорослий. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте, у реальній взаємодії з людьми своє мовлення замінює вказівними жестами, вимогливими вигуками тощо. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють ні дорослі, ні однолітки.

III. Відсутність інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних і вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв'язків з людьми виявляється у прагненні робити усе самій; дорослий, як партнер по спільній діяльності, співрозмовник, їй не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати з предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

IV. Затримка на стадії "дитячих слів". Дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму мовленні "дитячі слова" на зразок "ам-ам" (їсти), "ту-ту" (поїхали), "ня-ка" (шапочка) та ін., що гальмує оволодіння правильним мовленням.

 ДІТИ З АУТИЗМОМ

Аутизм - це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з'являються у віці до 3 років.

 Як розпізнати аутизм?

Деякі діти, яким пізніше ставлять діагноз "аутизм" з'являються на світ з витонченим, інтелігентним виразом обличчя (за висловом одного з перших дослідників аутизму - Л.Каннера, це "обличчям принца"). Симптоми аутизму можуть почати виявлятися від 1,5 до 3 років у дитини, яка до цього розвивалася начебто нормально.

 УВАГА: втрата дитиною певних навичок чи функцій, які вона раніше мала, - суттєвий показник, що може сигналізувати про органічні порушення, зокрема такі, що притаманні аутизму.

Часто у дітей, які мають порушення за аутичним типом, з раннього віку:

• важко інтерпретувати плач; гуління обмежене чи нагадує вигуки, дитина може верещати; відсутня імітація звуків;

• відсутній комплекс пожвавлення, коли дитина демонструє різноманітні позитивні емоційно-рухові реакції на появу дорослого (особливо - на голос мами, її обличчя, дотики) чи на яскраві іграшки, приємні звуки тощо. При цьому, зазвичай, дитина спочатку завмирає і зосереджується на об'єкті сприймання, усмішці, звуках, а потім і в неї виникає усмішка, вокалізація і рухове пожвавлення. Такі прояви характерні для дітей у кінці 1- на початку 2 місяців життя;

• відсутня вокалізація різними тембрами, різноманітні інтонації у гулінні, включаючи інтонації питання як у "діалогах" (що типово для 6- місячних дітей з типовим розвитком);

• не формується характерна для дитини 8 місяців здатність до повторення складів ("ба-ба-ба, ма-ма-ма");

• не з'являються вказівні та інші соціальні жести (якими звичайна дитина оволодіває вже у 9-10 місяців);

• на звернення дитина може менше реагувати, аніж на інші зовнішні шуми; не вказує на предмет, який намагається дістати, не наслідує дорослих, не хоче спілкуватися з ними (що характерно для дітей у віці близько року).

Типовими для аутичних розладів можуть бути прояви, коли дитина:

•  не утримує тривало контакту "очі в очі";

• не відгукується на ім'я за збереженого слуху;

• виявляє дефіцит спільної уваги (наприклад, не намагається привернути словом або жестом уваги інших людей до предмету, що зацікавив її);

• не просить допомоги;

• не намагається чимось поділитися;

• виконує постійно одноманітні дії;

• не терпить втручання у свої заняття іншої людини;

• використовує іншу людину для власних потреб (лізе по ній вгору, веде за руку до потрібного предмета тощо), при цьому не виявляє ніякого емоційного контакту.

Важливо знати: успіх у навчанні дитини значною мірою залежить від батьків, від сформованості їхньої позиції, від уміння допомагати їй виконувати домашні завдання, позитивно взаємодіяти з учителем, підтримувати успішність дитини, вірити у неї.

10 обов'язкових правил для батьків дитини з аутизмом.

Варто знати і завжди пам'ятати певні правила взаємодії з аутичною дитиною:

1.   Приймати дитину такою, яка вона є.

2. Виходити з інтересів дитини.

3. Послідовно дотримуватися певного режиму і ритму життя.

4. Виконувати повсякденні ритуали.

5. Навчитися схоплювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини.

6. Частіше бути присутнім у мікрогрупі (класі), де займається дитина.

7. Якомога частіше розмовляти з дитиною, відповідати за неї, допомагати їй давати найпростіші відповіді (так/ні; хто зробив - я! тощо).

8. Забезпечити комфортне середовище для спілкування і навчання.

9. Терпляче пояснювати дитині суть її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо).

10. Уникати перевтомлення дитини.

Корисні поради щодо можливих небажаних проявів дитини.

Що робити, коли дитина б'ється?

 Це коментується як вияв агресії. А від матері такої дитини можна почути: "За що він мене б'є"? Але, на нашу думку, це не є агресивним проявом. Зазвичай, аутична дитина, яка б'є, не виявляє злості і характерної для дитини у стані агресії напруги. Такі дії спостерігаються тоді, коли дитині погано, і цим вона вимагає певних змін. З іншого боку, вона не вміє спілкуватися інакше і не розуміє, що робить боляче (при цьому, власний поріг чутливості у артистів, зазвичай, завищений, і тому вони самі не настільки чутливі до болю, як інші люди). Що робити матері? Коли дитина підходить, треба завжди бути у стані мобілізації. Дорослий можете начебто на крок випереджати дитину: передбачати її удар і перехоплювати його, притримувати, підхоплювати її руку і далі обігравати цю ситуацію. Наприклад: зловивши руку, якою дитина замахнулася для удару, обійняти себе нею (зробити вигляд, що це вона хотіла обійняти дорослого) притиснути до себе і сказати щось добре: «Я тебе люблю, який ти у мене хороший (хороша), який ласкавий (ласкава)...» Або, обкрутити дитину її ж рукою, ніби зв'язати, а потім розкрутити, залишаючись при цьому у веселому настрої, щось приспівувати, розповідати вірші. Або, зловивши її руку, сказати: бити не можна, а ось гладити можна! І погладити її рукою, похвалити її за це.

На істеричні прояви взагалі не слід звертати увагу. Краще сказати, що вам не подобається, коли вона так робить. І коли вона захоче бути з вами, хай приходить в іншу кімнату, де ви на неї чекатимете, і піти.

Коли дитина все кидає і руйнує.

Як і у випадку з руховими стереотипіями, тут варто словесно озвучувати прояви дитини і випереджати її рухи. Коли дитина, яка черговий раз узяла кубика і підняла руку, щоб його кинути, треба голосно та емоційно виразно сказати: "Кидай кубик, давай, кидай". Зазвичай, дитина, яка робила це автоматично і не змінювала свої рухи, коли їй забороняли, зупиняється, перестає це робити, розтискає пальці і випускає кубик.

Якщо дитина занурена в ігри-маніпуляції з предметами, треба прагнути надати їм сенс: викладання ланцюгів з кубиків - "будуємо потяг", розкидання шматочків паперу - "влаштуємо салют", трясіння руками - "махання крильцями, як пташки" тощо.

Поради вихователям, в групах яких виховується дитина з особливими  освітніми потребами:

Ø Навчіться толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.

Ø Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятою.

Ø Сприяйте створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.

Ø Надавайте індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

Ø Намагайтеся наблизити виховні, навчальні та розвиткові завдання до потреб і можливостей такої дитини.

Ø Співпрацюйте з іншими педагогами (вчителем - логопедом, вчителем - дефектологом, практичним психологом, асистентом вихователя), лікарями та батьками в одній команді.

Рекомендації педагогам для успішної взаємодії з сім'ями, в яких виховуються діти з особливими освітніми потребами:

Ø Наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін;

Ø Намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію;

Ø Умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку;

Ø Домовляйтеся з батьками про обмін інформацією, про розвиток дитини вдома і в ЗДО;

Ø Боріться зі стереотипами;

Ø Не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії;

Ø Спільно вирішуйте проблеми;

Ø Плануйте свою діяльність спільно з батьками.

Рекомендації батькам, в сім'ях яких виховується
дитина з особливими освітніми потребами:

Ø Поважайте свою дитину;

Ø Сприймайте її такою, яка вона є;

Ø Дозволяти їй бути собою;

Ø Хваліть і заохочуйте до пізнання нового;

Ø Стимулюйте до дії через гру;

Ø Розмовляйте з дитиною, слухайте її, спостерігайте за нею;

Ø Підкреслюйте її сильні сторони;

Ø Впливайте на дитину проханням - це найефективніший спосіб дати їй інструкції.

ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ГРУПІ?

1.  Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.

2.  Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку дитини.

3.  Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.

4.  Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.

5.  Заклад дошкільної освіти обов’язково має створити інклюзиву групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.

6. Наказом директора в закладі освіти створюється команда психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН

№ 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, вихователі, практичний психолог, батьки, асистент вихователя та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.

7.  Батьки в обов'язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.

8.  В інклюзивній групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей вихованця.

9.  До роботи інклюзивної групи долучають асистента вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вихователю проводити освітній процес.

10.  Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.

Подати заявку на відвідування інклюзивно-ресурсного центру та отримати запрошення на консультацію можна онлайн за допомогою порталу (зайдіть за посиланням https://ircenter.gov.ua/). На цьому порталі можна обрати найближчий ІРЦ, зареєструватись та прийти на прийом у призначений час без черг та очікування.

Корисні посилання

М’який перехід дитини з ООП із раннього втручання в садок: чому це важливо і як проводити

https://nus.org.ua/articles/m-yakyj-perehid-dytyny-z-oop-iz-rannogo-vtruchannya-v-sadok-chomu-tse-vazhlyvo-i-yak-provodyty/

Як допомогти дитині з ООП м’яко перейти із садка в школу

https://nus.org.ua/articles/yak-dopomogty-dytyni-z-oop-m-yako-perejty-iz-sadka-v-shkolu/ 

Як підтримати дітей з ООП під час канікул: практичні рекомендації

https://nus.org.ua/articles/yak-pidtrymaty-ditej-z-oop-pid-chas-kanikul-praktychni-rekomendatsiyi/

9 безплатних додатків для навчання і спілкування дітей з інвалідністю

https://nus.org.ua/articles/9-bezplatnyh-dodatkiv-dlya-navchannya-i-spilkuvannya-ditej-z-invalidnistyu/

Різноманіття, а не інакшість. Як і коли говорити з дітьми про те, що всі люди – різні

https://nus.org.ua/articles/riznomanittia-a-ne-inakshist-yak-i-koly-govoryty-z-ditmy-pro-te-shco-vsi-luydy-rizni/

Інвалід чи з інвалідністю? Пройдіть тест на знання інклюзивної мови

https://nus.org.ua/articles/invalid-chy-z-invalidnistyu-projdit-test-na-znannya-inklyuzyvnoyi-movy/