Дослiдження вчених свiдчать, що можна допомогти малюку подолати труднощi звикання i навiть певною мiрою запобiгти їм, якщо заздалегiдь пiдготувати дитину до майбутнiх змiн. Головна роль тут належить батькам. 

У чому полягає пiдготовка дитини до ясел?

1

• Передусiм слiд органiзувати життя дитини в сiм"ї вiдповiдно до режиму дня, якого дотримуються в дошкiльному закладi. Цим ви значно полегшите малятi процес звикання до садочка.

2

• Добре, якщо зацiкавите сина чи доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього пiд час прогулянок з дитиною покажiть їй будiвлю дошкiльного закладу, iгровi майданчики; разом поспостерiгайте за грою дiтей, розкажiть про їхнє життя у яслах. Наприклад, так: "Коли малюки пiдростають, вони всi приходять до дитячого садочка. Тут багато красивих iграшок – дивись, як дiти граються. Скоро i ти ходитимеш сюди". Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: "Не слухатимешся – вiддам в дитячий садок". 

3

• Дитина легше пристосується до умов суспiльного виховання, якщо в сiм"ї вона оволодiє навичками самостiйностi. Допоможiть свому малюковi навчитись самостiйно сiдати на дитячий стiлець, пити з чашки, користуватися ложкою, їсти суп з хлiбом, рiзноманiтнi страви. Не шкодуйте часу – малятi це дуже знадобиться. На момент вступу до садка треба навчити дитину самостiйно мити руки, брати активну участь у роздяганнi, складаннi одягу. Досить складно буває малятi оволодiти правилами поведiнки в дитячому садку. Особливо погано почуваються дiти, яким у сiм"ї нiчого не забороняли. Першi вимоги вихователя (не бавитися пiд час занять, їжi, умивання, не хапати за волосся дiтей; не брати речi зi столу вихователя тощо) викликають у них образу, а iнодi плач. Треба, щоб iз перших мiсяцiв життя дитина чула i поступово починала розумiти зверненi до неї вимоги: "Не ламай iграшки, тримай у ручках, ось так", "Треба помити руки, не можна їсти брудними руками" тощо.

4

• Дуже важливо навчити маля гратися. Спостереження свiдчать, що дiти, якi тривало, не вiдволiкаючись, граються iграшками, захоплюються грою i рiдко згадують про розлуку з рiдними, легше звикають до нового оточення. Деякi батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вмiє гратися. Насправдi ж дiти раннього вiку просто манiпулюють iграшками, виконують одноманiтнi дiї, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цiкавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення iграшки i способи дiї з нею (з чашки слiд напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у лiжечку лялька спатиме тощо).

5

• Одна з головних причин труднощiв перших днiв дитини в садочку – недостатнiй досвiд спiлкування з iншими дорослими та дiтьми. Дитина, яка спiлкується лише з членами своєї родини, боїться стороннiх, не вмiє правильно реагувати на їхнi звертання. Звiсно, опинившись серед дiтей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокiйно. Iнодi батьки самi мимоволi формують у сина чи доньки негативне ставлення до стороннiх, говорячи: "Не слухатимешся оцей злий дядя тебе забере" тощо. Слiд, навпаки, виховувати в дитини привiтне ставлення до дорослих i дiтей. Щоб малюк смiливо ввiйшов у групу однолiткiв, не ховався за вихователя, вiдмовляючись гратися з дiтьми, треба привчати його до контактiв iз дiтьми заздалегiдь, виховувати доброзичливе ставлення до них.

6

• Значну увагу слiд придiляти розвитку мовлення. Це теж полегшить адаптацiю. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повiдомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слiв або вiдповiдаючи на запитання простим "так" чи "нi", i вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерiгати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розумiють; не вiдповiдає на лагiднi запитання, вiдкидаючи запропонованi iграшки. Починають нервувати i дорослi, утративши надiю заспокоїти малюка. Щоб такого не сталось, учiть дитину ще до року користуватися спрощеними, а потiм i повними словами (самi вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, вiдповiдати на запитання.

7

• Прагнiть оформити маля в дошкiльний заклад хоч за два-три тижнi до виходу матерi на роботу, щоб можна було поступово збiльшувати тривалiсть перебування дитини в яслах. Нiколи не виявляйте у присутностi дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться вiддавати її до ясел. Навпаки, висловте захоплення цiкавими iграшками: усiм своїм настроєм, ставленням до вихователя, iнших дiтей пiдкреслiть упевненiсть, що вашiй дитинi буде тут добре. 

      Вітряна віспа –контагіозне вірусне захворювання з групи герпесвірусних інфекцій, яке характеризується переважним ураженням дітей, помірною загальною інтоксикацією, поліморфною екзантемою з переважанням везикул.

Збудником захворювання є герпес-вірус 3 типу, що містить молекулу ДНК і ліпідну оболонку, яка забезпечує його довічне перебування в корінцях спинномозкових. Вірус здатний до реплікації тільки в організмі людини. Він швидко проникає в нервові клітини і руйнує їх, утворюючи внутрішньоклітинні включення.

Varicella Zoster — це досить великий мікроб, видимий у звичайний світловий мікроскоп. Вірус володіє слабкою стійкістю до зовнішніх факторів і швидко інактивується при нагріванні і охолодженні, дії ультрафіолетового випромінювання і дезінфектантів.

Механізм передачі інфекції аерозольний, що реалізується повітряно-крапельним шляхом. Вірус здатний долати великі відстані, переміщатися на сусідній поверх і поширюватися по вентиляції.  Пік захворюваності припадає на холодну пору року — осінь і зиму.

Найбільшою мірою вітряною віспою хворіють діти 5-9 років, які відвідують школи і дитячі сади. Новонароджені не хворіють на вітрянку завдяки наявності в крові материнських антитіл. Дорослі та діти старше 12 років заражаються вкрай рідко. Вони важко переносять патологію і довго відновлюються після неї. У колективах вітряна віспа набуває епідемічний характер і вимагає проведення цілого ряду профілактичних заходів.

            Симптоми.

Симптоми вітрянки настільки характерні, що дозволяють не просто запідозрити патологію, але й поставити правильний діагноз без проведення додаткових методів дослідження.

1. Перші ознаки вітрянки виникають не відразу. Інкубація – період з моменту проникнення збудника в організм до появи перших клінічних ознак, триває 15 днів. На ранній стадії в організмі хворого відбувається розмноження мікробів в клітинах епітелію органів дихання.

2. Після розвитку вірусемії захворювання переходить у стадію продроми і появи висипань. Продромальний період починається з моменту проникнення вірусу в кров. На тілі з’являється висип, яка самостійно зникає. У дорослих продрома проявляється болем у голові і попереку, лихоманкою.

3. Період появи висипу проявляється регіонарним лімфаденітом і лихоманкою, що супроводжує кожну нову хвилю висипань. Збільшення шийних і завушних лімфовузлів вказує, що відбувається в організмі дитини боротьба з Varicella Zoster. Патогномонічним ознакою вітряної віспи є висип, що з’являється одночасно з початком інтоксикації. Спочатку на тілі утворюються маленькі, червоні плями, які ущільнюються, набухають і перетворюються в папули. На місці папул з часом з’являються везикули, наповнені рідиною і оточені зоною гіперемії. Везикулезная рідина містить живі мікроби і є дуже заразною. Характерно хвилеподібний перебіг періоду висипань: одні елементи висипки зникають, а інші з’являються. У хворого на тілі присутній поліморфна висипка, яка нестерпно свербить. При цьому відсутня певна локалізація. Свербляча висип на тілі нагадує «крапельки роси». Серозний ексудат в бульбашках стає гнійним, він лопається і покривається скоринкою, яка зникає приблизно через тиждень. Якщо висипання розчісувати, не обробляти антисептиками і не дотримуватися елементарних правил особистої гігієни, відбудеться їх вторинне інфікування, і на місці пухирців утворюються пустули. Вони гояться, залишаючи після себе атрофічні шрами і рубці.

4. Після відпадання кірочок починається період одужання. Він триває 3 тижні і супроводжується формуванням довічного імунітету. На місці пухирців залишаються темні плями, які зникають через декілька тижнів.

 Лікування

Діти легко переносять вітрянку. Ускладнення у вигляді нагноєння висипу, абсцесів, гангрени, пневмонії або сепсису розвиваються у 5% хворих. Можливе ураження нирок, печінки та серця.

Легкі форми вітрянки лікують за допомогою жарознижуючих засобів і зеленки, якою змазують висип. У всіх інших випадках показано комплексне лікування захворювання, що включає етіотропну, патогенетичну і симптоматичну терапію.

1. Фахівці рекомендують хворим харчуватися часто, невеликими порціями, виключаючи з раціону жирні м’ясні продукти та збагачуючи його вітамінами. Показана рослинно-молочна дієта і часте перебування на свіжому повітрі.

2. Постільний режим і рясне лужне питво показані хворим з важким перебігом патології.

3. Прищі при вітряній віспі необхідно мазати різними зовнішніми засобами — мазями, лосьйонами, розчинами. Елементи висипу зазвичай обробляють зеленкою. Зменшити свербіж допоможуть обтирання шкіри оцтом, розведеним 1 до 1 з кип’яченою водою, і присипання тальком. Обробка слизової рота полягає в полосканні фурацилліном.

Ультрафіолетове опромінення прискорює процес відпадання кірочок.

            Профілактика. Вакцинація.

Ймовірність заразитися вітрянкою після контакту з хворою людиною більше 90%. В даний час розроблені і активно застосовуються японські і бельгійські вакцини – «Варилрикс», «Окавакс», «Варивакс», «Превенар», «Пневмо-23». Вони виготовлені з живою ослабленою вірусної культури і діють протягом 10-20 років. Вводять препарати 2 рази з інтервалом у кілька місяців. Відразу після щеплення починає формуватися природний, тривалий імунітет. За кордоном вакцини від вітрянки входять в національний календар щеплень. У нашій країні дітей щеплять за бажанням батьків. Вакцинацію проводять 2 рази на рік.

Якщо контакт з хворим вітрянкою вже стався, вакцина захворювання не усуне, але полегшить його протікання. Ввести її необхідно протягом 3 днів після контакту з хворим або зараженим.

Специфічні імуноглобуліни використовують при проведенні пасивної імунопрофілактики вітрянки та герпесу. Їх вводять особам з імунодефіцитом; новонародженим дітям, чиї матері не хворіли на вітрянку; дітям з важкими декомпенсованими формами захворювань; особам, які не мають природного імунітету.

Якщо патологія була виявлена у дитини, яка відвідує організований колектив, необхідна його ізоляція на 7-10 днів. Він повинен залишатися вдома, щоб уникнути поширення інфекції. Діти, які перебували в контакті з хворим вітрянкою, ізолюються на три тижні. В установі оголошують карантин: не переводять вихованців в інші групи та не приймають нових дітей. Приміщення регулярно провітрюють, а дітей як можна частіше виводять на свіже повітря. Спеціальних дезінфекційних процедур не потрібно, достатньо проводити вологе прибирання. Контактних дітей постійно оглядають, проводять термометрію, персонал інструктують, встановлюють питний режим і розробляють графік кварцування.

Діти переносять вітрянку легко, тому педіатри та інфекціоністи не рекомендують ховати свою дитину від хвороби. Хворіють на вітрянку 1 раз в житті, і буде краще, якщо це трапиться в дитинстві. У дорослому віці патологія переноситься набагато важче і часто супроводжується розвитком ускладнень.

         Кір – це інфекційна хвороба, збудником якої є вірус. Найчастіше кором хворіють діти без щеплень, які відвідують дитсадки та школи. Дорослі та підлітки, яким не робили вакцинацію, також можуть захворіти.

Вірус кору дуже легкий і може розноситися потоком повітря, тому заразитися можна, перебуваючи в одному приміщенні з хворим. Але вірус швидко гине у зовнішньому середовищі і не передається через побутові предмети (постіль, одяг) та третіх осіб, які контактували з інфікованими.

Кором хворіють тільки люди, і зараження відбувається тільки від людини до людини.

Перші півроку після народження, дитина має материнський імунітет від кору, але ближче до року він слабшає і необхідна вакцинація. Якщо ж мати дитини не хворіла і не робила вакцинацію, дитина імунітету не має.

Основні симптоми

Зазвичай кором хворіють один раз. Повторні випадки трапляються вкрай рідко.

«Заразитися на кір може будь-яка людина, що не має імунітету. Симптомами кору є висока температура, нежить, кашель, висип, іноді блювання і пронос. Часто ускладнюється пневмонією та може викликати ураження головного мозку», — повідомляє МОЗ.

Вірус кору послаблює імунітет і знижує здатність організму боротися з іншими хворобами. Від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 21 днів. Це прихований період хвороби.

Далі період захворювання. Починається висока температура, сильний головний біль, нежить, відсутність апетиту та слабкість. Потім — нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, можуть бути гнійні виділення). Рожеві крапкові висипання з’являються на другий-третій день. На слизовій оболонці ясен, щік та губ – білуваті цятки. Це можна побачити ще до появи висипів на тілі.

На 4-5 день хвороби на шкірі голови, на обличчі, за вухами з’являється висип, пізніше висип розповсюджується на тіло, руки та ноги. Висип кору зазвичай виглядає, як дрібні рожево-червоні цятки і пухирці, які поступово перетворюються на більші плями. У період висипу стан хворого може погіршуватися. Висип зникає у зворотному з появою порядку. І стан хворого починає покращуватися.

Профілактика, лікування та вакцинація.

Основним способом профілактики є вакцинація, яка і забезпечує захист від кору. В Україні застосовується комбінована вакцина для профілактики одразу від трьох хвороб – кору, епідемічного паротиту та краснухи. Вакцину закуповує Міністерство охорони здоров’я через міжнародні закупівлі ЮНІСЕФ за бюджетні кошти. Останнім часом спостерігається тенденція до відмови батьків від вакцинації.

Якщо ж дитина чи доросла людина захворіла, хворого обов’язково ізолюють, а також роблять дезінфекцію приміщення. Якщо дитина хворіє без ускладнення, лікування може проходити вдома, дорослих же зазвичай госпіталізують.

Висипи не лікують. Спочатку тіло має покритись висипаннями повністю, стати червоною плямою, і згодом висип зникне. Розчісувати не можна, адже можуть утворитися рани. Лікарі радять також не мочити і не розтирати висип. Поки висип не зійде, варто залишатися у ліжку.

На сайті МОЗ України розміщено інформацію щодо наявності вакцин у регіонах та календар профілактичних щеплень.​

          Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції та ін. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами.

   Ознаки гострих кишкових захворювань Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії - 2-7 днів, при холері - від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях - декілька годин, при черевному тифі - 7-25 днів, при гепатиті А - від 15-50 днів.

   Наприкінці прихованого періоду може з‘явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтяничність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т.

   Щоб запобігти появі гострих кишкових захворювань, насамперед необхідно ізолювати хворого, а також виключити можливі шляхи передачі інфекції. В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування. Кожне захворювання вимагає спеціального, науково обгрунтованого лікування. Тепер розроблено ефективні, інколи дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. Лікування кишкових інфекцій (а втім, і всіх інших інфекційних хвороб) має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсюдження збудників.

     Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує - госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування. В іншому випадку мають бути неухильно додержані правила догляду за хворим, приписані медиками. 

   Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, - запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їжею, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити. Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою. Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі, бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! 

Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями  

            Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіоло­гічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

Загартуван­ня підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє фор­муванню позитивних  психофізіологічних  реакцій.

Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, на­приклад, повітря і води), індивідуальний режим (характер, інтен­сивність і режим загартування повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан здоров'я тощо.

Холодна вода не даремно називається “королевою здоров’я”. Загартовувальна дія її на організм найсильніша.

Починають водні процедури поступово після ранкової зарядки. Температура води має бути 28-30 градусів. Кожні наступні два-три дні роби її холоднішою на один градус, поки не доведеш до 12 градусів, а то й нижче – в залежності від індивідуальних особливостей організму. Температура в приміщенні, де загартовуєшся, не повинна перевищувати 17-20 градусів.

Обтирання роблять губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, плечей, шиї, тулуба. Відтак швидко витираються досуха і надягають білизну.

Ще сильніше діє обливання холодною водою. Тому температура води спочатку має бути не нижче 30 градусів. Її, також поступово знижуючи, доводять до 20-15 градусів і нижче.

Холодну воду використовують і як засіб проти зайвої ваги. У ній можна “спалювати” надлишки жирів завдяки високій теплопровідності води. Відомо, приміром, що за 15 хвилин купання у двадцятиградусній воді додатково виділяється 100 кілокалорій. Але вдаватися до цього сильнодіючого засобу, щоб схуднути, можна лише тоді, коли порадишся з лікарем.

Відомий німецький гігієніст Еріх Дойзер вважає, що звичайний душ кра­ще закінчувати 10—15-секундним перебуванням під абсолютно холодним струменем.

При контрастному душі, на його думку, повинна бути така черговість: 2 хвилини — гаряча вода (не тепла, а гаряча), 5—10 секунд — холодна (гарячий кран закручується зовсім). Знову 2 хвилини гарячої води і т. д. Всього від 4 до 6 циклів. Закінчувати обов'язково холодною водою.

Дітям і підліткам “моржування” категорично протипоказане!

Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний настрій. Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему - сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.

Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш організм пристосовується до холоду.

Режим дня - це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхід­не передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров'я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.

Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей .

Цікаве для малят