Логопедія - наука про порушення розвитку мовлення, його подолання і запобігання йому засобами спеціального корекційного навчання і виховання.У перекладі з грецької воно означає "виховання мовлення" і є одним із розділів корекційної педагогіки. Предметом логопедії є вивчення закономірностей навчання і вихованяя осіб з порушеннями мовлення і пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Психологічною основою методик корекції порушення мовлення у дітей є теорія мовлення і мовленнєвої діяльності, що реалізується в її основних видах: слухання, говоріння, читання, письмо. Ці види мовленнєвої діяльності є основними для взаємодії людей у процесі вербального спілкування.Мовлення посідає центральне місце в процесі психічного розвитку дитини і внутрішньо пов'язане з розвитком мислення й усвідомленням загалом.У процесі мовленнєвого дослідження у дитини, що нормально розвивається, формується мовленнєва ( лінгвістична ) здатність.У разі відхилення мовленнєвого розвитку від норми монологічне мовлення порушується більшою мірою, ніж діалогічне. Нерозвинення усного мовлення зазвичай призводить до порушення писемного мовлення різної складності.У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи комунікативну, збагачувальну і регулювальну функції.Відхилення в розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони ускладнюють спілкування з оточенням, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу.Принцип аналізу мовленнєвих порушень застосовують для своєчасного виявлення ускладнень у формуванні тих або інших сторін мовлення.Раннє розпізнавання можливих відхилень як в усному, так і в подальшому писемному мовленні дає змогу запобігти їм за допомогою педагогічних ( логопедичних ) прийомів.

    До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання стають більш повними та точними. В мовленні з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл); дитина використовує синоніми та антоніми, порівняння, утворює споріднені слова.

В цьому віці діти самостійно:

• переказують казки, оповідання, легенди; вивчають тематичні вірші;

• послідовно і логічно складають розповіді – описи та творчі розповіді, сюжетні оповідання (10-15 речень) з опорою на малюнок та по пам’яті, що говорить про оволодіння одним із найважчих видів мовлення – монологічним мовленням;

• ведуть діалог невимушено і на запропоновані теми, використовуючи традиційні мовні репліки;

• відповідають на запитання, що починаються з “коли”; повторюють речення з одинадцяти-дванадцяти слів;

• висловлюються, використовуючи складні речення типу «Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу»; в мовленні правильно узгоджують іменники з іншими частинами мови та з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під);

• складають речення за вказівкою; виділяють послідовність слів у реченні, складів і звуків у словах; визначають наголос, голосні, м’які та тверді приголосні звуки;

• оволодівають різною складністю складової структури слів: не пропускають склади, не переставляють їх місцями.

У цьому віці покращується звуковимова – більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки [ш, ж, ч] та звуки [л, л’, р, р’]. Але у деяких дітей ще можуть спостерігатися заміни тих чи інших складних звуків або спотворення їх правильної вимови.

    Гімнастика для рук, ніг – справа нам звична і знайома. Адже зрозуміло, для чого ми тренуємо м’язи, щоб вони стали спритними, сильними, рухливими. А ось навіщо язик тренувати, адже він і так “без кісток”? Виявляється, язик – головний м’яз органів мови. І для нього гімнастика просто необхідна. Адже язик має бути досить добре розвинений, щоб виконувати тонкі цілеспрямовані рухи, іменовані звуковимовою. Недоліки вимови обтяжують емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникла у дитини надалі, варто почати займатися артикуляційною гімнастикою як можна раніше. Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе швидше “поставити” правильну звуковимову. Діти п’яти, шести років і далі зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики подолати вже сформовані порушення звуковимови.

    Спочатку артикуляційну гімнастику необхідно виконувати перед дзеркалом. Дитина повинна бачити, що язик робить. Ми, дорослі, не замислюємося, де знаходиться в даний момент язик (за верхніми зубами або за нижніми). У нас артикуляція – автоматизований навик, а дитині необхідно через зорове сприйняття знайти цей автоматизм, постійно вправляючись. Не засмучуйтеся, якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу навіть у вас. Спробуйте повторити їх разом з дитиною, признаючись йому: “Дивись, у мене теж не виходить, давай разом спробуємо”. Будьте терплячі, ласкаві і спокійні, і все вийде. Займайтеся з дитиною щодня по 5-7 хвилин.

 Пропонуємо Вам артикуляційні вправи, якими ви будете з дитиною регулярно займатися.

 1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

 2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

 3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

 4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

 5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

 6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

 7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

 8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

 9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

 10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

 11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

 12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

 13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Жабки

  (Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд)

Жабка їсти захотіла,

 враз взялась вона за діло — 

наловила аж сім мух, 

тому й рада: рот — до вух!

Віслючок

(Рот трохи відкритий. Губи у посмішці. Кінчик язика за нижніми зубами. Протяжно вимовляти звук І-і-і)

Віслючки малі: — І-і-і…

Паслися в траві: — І-і-і

Бублик

(Витягнути губи вперед, округлити, як привимовлянні звука О)

Як навколо об´їси, серединки не проси.

Ми такі гостинці: дірка в серединці.

Хоботок

(Витягнути губи сильно вперед, напружити,як при вимовлянні звука У)

В зоопарку ми були, там великі є слони.

А маленький Раві привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!» — немов казав.

Щоб йому відповісти, хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Мавпочки

  (Широкий кінчик язика вставити між верхньою губою та зубами, потім між нижньою губою та зубами. Слідкувати, щоб губи та нижня щелепа не рухались, язик не звужувався)

В зоопарк пішли малята —

там веселі мавпенята.

Мавпенят тих залюбки

вам покажуть малюки.

Гребінець

(Посміхнутись, закусити кінчик язика зубами. Рухати язиком вперед-назад, наче «причісуючи» його зубами)

Язичок я зубками прикушу,

язичок я зубками причешу.

Ну, а щоб волоссячко розчесати,

справжній гребінець треба мати.

Трактори

  (3 силою і протяжно видувати повітря через зімкнені губи так, щоб вони вібрували (чутно звук, схожий на «бр-р-р»)

Якщо повітря виходить,не спричиняючи вібрації губ, можна злегенька підштовхнути нижню губу пальцем.

Цю саму вправу можна виконувати з просунутим між губами язиком)

Дружно у поле ідуть трактори,

землю орати будуть вони.

«Бр-р-р!» — співають веселі пісні,

раді роботі і раді весні.

Слухняний язичок

Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія.

Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Основними причинами виникнення дислалії є :

• порушення у будові артикуляційного апарату ( неправильний прикус,порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів ) ;

• наслідування ( діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних ) ;

• недоліки слухового сприймання звуків (це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю);

• негативні біологічні та соціальні чинники ( до них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність).

Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої , системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату,зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини : дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

Успішне навчання та розвиток дітей, безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи-картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах ?

1. Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2. Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3. Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов’язково перед дзеркалом.

4. Кожне заняття для дитини має бути цікавим. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи,головне, щоб вона була виконана правильно, якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5. Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.

6. Для дітей потрібна зорова опора, тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7. Позитивно налаштуйте дитину на роботу, наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку, зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ.

Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабки» ( на символ-картці зображені жабки). Запитання: «Про яку артикуляційну вправу ти подумав (ла)?». Відповідь дитини. Дитина уважно слухає віршик, пригадує правильне виконання вправи та виконує її. Аналогічна робота проводиться із наступними вправами.

Жабка їсти захотіла,

Враз взялась вона за діло -

Наловила аж сім мух,

Тому й рада : рот - до вух!

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були,там великі є слони.

А маленький Раві привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю,на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка не скопає грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

4. Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити, з глини її не потрібно ліпити.

Вгору широкий язик підіймаю, старанно в нього краї загинаю.

Соком наповню її чи водою - чашка чарівна завжди зі мною.

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти вгору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати язик у такому положенні 10-15 секунд.

5. Артикуляційна вправа «Коник»

Я на конику скачу :

- Цок-цок-цок!

Хочеш, тебе підвезу?

-Цок-цок-цок!

З вітерцем мій коник мчиться :

-Цок-цок-цок!

Дзвінко стукають копитця:

-Цок-цок-цок!

В’ється коникова грива :

-Цок-цок-цок!

Ой,який же я щасливий!

-Цок-цок-цок!

Присмоктати язик до піднебіння,клацати язиком. Клацати повільно,сильно, тягнучи під’язичну вуздечку. Виконати 10-15 разів