ПІД КРИЛАМИ ЗАХИСТУ

ПІДТРИМКА ДОШКІЛЬНЯТ  ПІД ЧАС ВІЙНИ

Страшні події в нашій державі зіштовхують батьків з новою реальністю – не такою до якої ми хотіли б готувати себе та наших дітей. Слово «війна» лунає в кожній домівці.  І між всім цим знаходяться діти. Українським сім'ям доводиться пристосовуватися до нової жахливої реальності.

Як пояснити те, що відбувається, маленьким дітям?

Як говорити з дітьми про війну?

Найперше дітям потрібно розповідати правду, але без жодної паніки й надмірних емоцій.

Діти як і дорослі схильні емоційно сприймати інформацію про надзвичайні, катастрофічні події. Однак вони не завжди можуть зрозуміти, що саме відбувається. Тож телеграм-канал «Психологічна підтримка» опублікував поради фахівців, як правильного говорити з дітьми різного віку про війну.

За їх інформацією, найголовніше правило — дитині завжди потрібно розповідати правду. Однак говорити слід без паніки й надмірних емоцій. Якщо проявляти спокій в очах дитини, вона відчує себе у безпеці. Найкраще, щоб про війну розповідали батьки. Однак, якщо ви не можете опанувати власні емоції, попросіть когось з родичів або близьких друзів поговорити з дитиною.

«Не забувайте, що попри вік дитини, варто знайти спосіб пояснити їй чіткі правила поведінки. Зокрема, що під час війни ми маємо бути обережнішими, ніж зазвичай. Обов’язково нагадуйте, що не можна підіймати нічого на вулиці, особливо — незнайомі речі. І будьте поряд з дітьми: нині вони як ніколи потребують уваги й любові дорослих», — зазначають у «Психологічній підтримці».

Як говорити про війну з дошкільнятами

Для маленьких дітей добре подавати таку інформацію за допомогою казок. Їх насправді — вдосталь. Йдеться не лише казок, які стосуються безпосередньо війни, а й теми безпеки. Наприклад, за допомогою казки «Коза-дереза» можна пояснити, що у свою домівку небезпечно пускати чужих.

Крім того, батьки можуть самостійно вигадати такі історії: різноманітні сюжети й алегорії, які зображуватимуть нинішню ситуацію в країні.

І, варто пам’ятати ,– коли виникає загроза, то діти орієнтуються на нас, батьків.

Як допомогти дитині під час війни, щоб вберегти її емоційний стан

Діти в усі часи і за будь-яких обставин залишаються дітьми . І їхня потреба у грі нікуди не зникає. Та головне — гра дає малятам можливість відновити внутрішній спокій, хоч на деякий час забути про тяжкі обставини життя і залишитися дітьми. Аби допомогти їм у цьому, маємо не шкодувати сил і часу, вигадуючи для них найрізноманітніші ігри. При цьому важливо враховувати індивідуальні особливості саме ваших дітей.

Пам’ятка для батьків

Що варто робити під час війни, коли у вас діти:

• Мінімізуйте перегляд новин з дитиною

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

• Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

• Діти потребують тактильності.

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.

Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.

Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.

І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

• Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх — це нормально.

• Прислухайтеся до дітей.

Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

• Спостерігайте за грою дитини.

Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

• Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

• Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку.

Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме — нагадайте про неї. Якщо загубить — дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.