Рідна мова, якою мати розмовля Якби змінив її на іншу,
І гомонить в степу земля… Себе зневажив сам би я.
Я нею мислю і спілкуюсь, З усіх чужин, з усіх доріг,
Вона і вчить, і окриля, Який би світ не впав до ніг,
Я нею мрію, нею сню, Хто рідної не зрікся мови,
Вона чистіша від вогню. На рідний вернеться поріг.
А вдома й горе – не біда,
Бо мова, як жива вода, Вона багата, наша мова –
І древня, й вічно молода!