Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. 2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. 4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей; - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів; - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей; - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ
Розділ X. УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ.
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: - вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; - приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів; - звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; - захищати законні інтереси дітей. 2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані: - забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв; - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України. 3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.
Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України. 2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України. 3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.
Підготовка майбутнього першокласника
«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим всьому цьому навчитися», - писав відомий дитячий психолог Л. А. Венгер.
Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука, дерева і пташок. Це означає, що такі навички, як не дивно, — не головне у готовності дитини до школи.
В інтелектуальному плані у дитини повинні бути певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідне уміння долати труднощі, доводити почату справу до кінця. Важливі для успішного навчання і аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення.
Першокласнику буде легко вчитися, якщо він допитливий, уважний, посидючий, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухатися та виконувати тривалий час не дуже привабливе завдання. Всі ці навички можна напрацьовувати щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх і протягом навчального року. Вашій дитині доведеться постійно перебувати у колективі, тому вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися до школи. Батьки, у яких дитина не відвідувала дитячий садок, мають бути особливо уважними до цієї поради. Адже у такого малюка вміння спілкуватися в дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з'являтися сльози без причини, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете першокласникові відчути себе комфортно.
Дитина повинна бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав'язувати шнурки, справлятися з ґудзиками і блискавками на одязі, уміти користуватися загальним туалетом.
Не зайвим буде перед школою звернутися до педіатра. Навіть якщо дитина повністю здорова, отримайте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування. Можливо, варто пройти курс вітамінотерапії і курс по зміцненню імунної системи, щоб стресове навантаження, пов'язане з першим класом, було меншим.
НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА 1 ВЕРЕСНЯ
Незадовго до 1 вересня познайомте дитину з її вчителем. Відвідайте майбутню класну кімнату, дайте посидіти за партою і все розглянути, прогуляйтеся разом приміщенням школи і шкільним подвір'ям. Постарайтеся заздалегідь познайомити дитину з деякими її однокласниками. Розкажіть про розклад уроків і час, відведений на заняття, перерви, обід. А головне — скажіть, що при виникненні проблем ви завжди допоможете їх вирішити.
У ДЕНЬ СВЯТА 1 ВЕРЕСНЯ
Безпосередньо першого вересня створіть удома атмосферу свята. Поки дитина ще спить, прикрасьте помешкання повітряними кульками; почепіть сімейну газету, присвячену винуватцю урочистої події, підготуйте «Путівку в доросле життя». Сьогодні — свято, тож не псуйте дитині настрій доріканнями та смиканням: «Не чіпай бант!» або «Витягни руки з кишень!» Звільніть цей день для родини і після школи сходіть, наприклад, у кіно або влаштуйте урочистий обід удома. Проте не переобтяжуйте цей день заходами. Велика кількість нових людей, вражень збуджує нервову систему дитини. Особливо доречним буде подарунок. Це може бути нова чашка, дитячий журнал або іграшка - діти ще залюбки граються. В будь-якому разі, подарунок підкреслить важливість нового етапу в житті дитини.
ЗАВЖДИ
Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням. Після школи дитині потрібно спочатку обідати, відпочивати, гуляти і тільки потім сідати за уроки.
Не проґавте труднощі, що можуть виникнути у дитини на початковому етапі оволодіння учбовими навичками. Важливо: не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми — наприклад, із сусідськими Іванком або Марійкою. Кожна дитина розвивається по-своєму. І якщо палички в прописі ще далекі до ідеалу, то знайдіть одну вдалу — і похваліть за це. Порівнюйте свою дитину сьогодні зі своєю дитиною вчора. Не скупіться на похвалу!
Зі вступом до школи в житті вашої дитини з'явиться людина не менш авторитетна, ніж ви. Це її шкільний учитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога. Створюйте позитивний образ школи, не дозволяйте собі фраз типу «у школі з тобою ніхто панькатися не буде». Адже зі школою будуть пов'язані найближчі 12 років життя вашої дитини!
Навчання — це нелегка і відповідальна праця. Але вступ до школи не повинен позбавляти життя дитини різноманітності, радості, ігор. У першокласника повинно залишатися достатньо часу для відпочинку. В першій половині навчального року не завантажуйте дитину різноманітними секціями, гуртками, нехай вона звикне до нового життя.
ПЕРШОКЛАСНИКИ І ПЕРШОКЛАСНИЦІ
Хлопчики і дівчатка по-різному відчувають, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне — по-різному осмислюють все, з чим стикаються. Отже, і сприйняття школи у них різне.
Дівчатка більш товариські, контактні. Вони, як правило, краще підготовлені до школи (дівчатка і говорити починають раніше), тому їх успішність у початкових класах часто вища.
Як не дивно, але важче адаптуються до нових умов хлопчики. До кінця першого навчального року вони у 6 разів більше втомлені, ніж дівчатка. Тому й потребують особливої підтримки.
Дівчаток треба поступово учити діяти самостійно, підштовхувати до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань. І не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності й ретельності у виконанні вашого завдання.
Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком — дівчатка зазвичай старші за ровесників-хлопчиків.
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і
«не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки на кшталт:
- Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
- Не плямкай!
- Як ти їси, дивитись гидко!
- А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов'язку». А слова видатного педагога К. Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.
Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».
Порада 8
Обов'язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.
У своєму «Повчанні...» Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: «Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте…»
