Тиждень безпеки дорожнього руху

Єдиний національний урок «Безпечна дорога додому», інформаційні матеріали  www.dopomogadtp.com та https://www.youtube.com/@bezpechna_kraina 

Презентація  квест- гра " Наша безпека в наших руках" , відеоматеріал "Техніка безпеки під час воєнного стану для учнів і батьків"

  З нагоди Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності фахівцями ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» підготовлено інформаційні матеріали

Правила поведінки при випадковому розливі ртуті (розбиття термометра) 

Профілактика отруєнь дикорослими грибами 

Профілактика харчових отруєнь продуктами рослинного походження, отруйними за певних умов 

Щорічний Європейський тиждень імунізації 

·                       Збираєтесь в подорож чи на роботу або ж навчання за кордон? Перевірте свої знання щодо безпечної міграції. Зіграйте в гру «Щось пішло не так» -
https://game.stoptrafficking.org/

·                       Ви дізнаєтесь найпоширеніші схеми обману шахраїв та торговців людьми. І найголовніше – як уникнути таких ситуацій. Безпечніше зіткнутися з викликами у віртуальному світі, щоб знати, як уникнути їх у реальному житті!

·                       Діяльність здійснюється у рамках Програми з питань захисту Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні (@IOMUkraine) за фінансування Державного департаменту США.

·                        Презентація гри за посиланням:

-         https://www.facebook.com/share/v/UbwefvhYWSX2SJkg

-         https://youtu.be/Ssx9Bwch25k

УВАГА! КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ!

ГС “Коаліція за вакцинацію” розробила онлайн сервіс - чат-бот з вакцинації https://vaccine.org.ua/chat/ Цей інструмент, яким зручно користуватися з мобільного телефону, інформує про:

· інфекційні ризики для українців та захист від інфекцій;

· відповіді на поширені запитання про вакцини та щеплення;

 · офіційні ресурси з інформацією про інфекції та вакцинацію.

Уже зараз чат-бот може розрахувати графік щеплень за датою народження людини. Надалі його функціонал планується розширити таким чином, щоб з його допомогою можна було записатись на вакцинацію, зв’язатись зі своїм лікарем. Нагадуємо, що 1 серпня в Україні, за рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, розпочався додатковий раунд з вакцинації дітей та ревакцинації дорослих проти дифтерії, правця та кашлюку, який триватиме до кінця 2024 р. Детальніше про кампанію на сайті МОЗ за посиланням: https://moz.gov.ua/uk/dodatkovij-raund-z-imunizaciyi-proti-difteriyi-ta-pravcyayak-pereviriti-svij-vakcinalnij-status-i-otrimati-sheplennya-bezoplatno

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Причини дифтерії

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.

Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.

Бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae є окремим типом інфекційного процесу і буває:

• реконвалесцентне (у осіб, що перехворіли на дифтерію);

• у здорових осіб (у яких на момент огляду клінічні симптоми були відсутні).

За тривалістю бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae поділяють на:

• короткочасне — збудник виділяється до 2 тижнів;

• середньої тривалості — від 2 тижнів до 1 місяця;

• затяжне — більше 1 місяця;

• хронічне — від 6 місяців до кількох років.

Шляхи передавання інфекції

Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми дифтерії

Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

• біль у горлі;

• підвищена температура, лихоманка;

• набряк слизової оболонки ротоглотки;

• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;

• набряк шиї;

• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання.

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми.

Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла.

Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.

Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

• блокування дихальних шляхів;

• інфекційно-токсичний шок;

• пошкодження серцевого м’яза (міокардит);

• ураження нервової системи;

• нефрозонефрит;

• легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Лікування дифтерії

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Профілактика дифтерії

Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років.

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених недуга матиме набагато легший перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.

Вакцинація відбувається у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). Також є мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватися власним коштом.

Вакцинація дітей

Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.

Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:

• нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;

• особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;

• особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.

ПРАВЕЦЬ – ХВОРОБА СЕЗОННА

Улітку, коли багато людей працює у полі, порається у садах і на городах, зростає небезпека заразитися збудником працю. Його спори у грунтах зберігаються протягом багатьох десятиліть. Епідеміологи застерігають: токсини збудника правцю є сильною біологічною отрутою, яка уражає людину, а також майже всіх теплокровних тварин – коня, корову, вівцю, козу, собаку, кроля, морську свинку, білу мишу та ін. Саме травоїдні тварини і людина є носіями збудника правцю. Їхній травний канал є природним середовищем існування та розмноження правцевого мікроба. Тварини виділяють правцеву паличку постійно.

У природі існує постійний колообіг збудника правцю. З випорожненнями тварин і людей паличка виділяється у довкілля, яка у ґрунті перетворюється на спори і забруднює його. За сприятливих умов спори палички правцю можуть проростати, розмножуватися і накопичуватися. Вони стійкі до високих температур, навіть до дії дезінфікуючих засобі. Ґрунт є постійним резервуаром збудника правцю.

Майже по всій Україні розвинене тваринництво і це сприяє забрудненню ґрунтів збудником правцю. Однак воно не скрізь однакове і залежить від складу ґрунтів.

На півдні України, де переважають чорноземи, створюють сприятливі умови для вегетації збудника. Навпаки, у північному регіоні, де великі поклади дерново-підзолистих і піщаних ґрунтів з невеликим вмістом гумусу, кислим рН, немає належних умов для вегетації збудника. Отож, тут забрудненість правцевою паличкою у зразках становить близько 14%, тоді як у чорноземах – 74%.

Чим небезпечна паличка правця?

У світі щороку гине від правцю близько 1 млн. людей. з них багато новонароджених.

Це одна із найнебезпечніших і важких гострих інфекційних хвороб, яка виникає внаслідок проникнення збудника до організму через ушкоджену шкіру або слизові оболонки. Токсином уражається центральна нервова системи, що зумовлює тонічне напруження скелетних м’язів з періодичними генеролізованими судомами.

Як уже зазначалося, вхідними воротами для збудника правцю є різні ушкодження шкіри – від масових поранень до ледь помітних подряпин. Рухома паличка, яка під мікроскопом має вигляд тенісної ракетки, або барабанної палички, у місці потрапляння за наявності анаеробних умов розмножується і виробляє екзотоксин, який руховими волокнами периферійних нервів і з кров’ю потрапляє до спинного і довгастого мозку, уражаючи рухові центри. Це призводить до тонічного напруження м’язів та судом. Хвороба має дуже важкий перебіг.

Причинами смерті від правцю є асфіксія (задушення) – унаслідок судомного синдрому, параліч серцевої діяльності або дихання.

Інкубаційний період триває від 3 до 30 днів (найчастіше – 5-14 днів).

Чим він коротший, тим важчий перебіг недуги. Здебільшого хвороба починається гостро. У частини хворих з’являються продромальні явища, такі як нездужання, неприємні відчуття у ділянці рани (тягнучий біль, незначні посмикування м’язів навколо неї), головний біль, пітливість підвищена, дратівливість. Ще наприкінці інкубації у хворого можна викликати рефлекс жувальних м’язів. Для цього хворому пропонують напіввідкрити рот і обережно постукують вказівним пальцем по його обличчю над жувальним м’язом. Виникають судомні скорочення жувальних м’язів і рот закривається.

Одним з перших характерних симптомів хвороби є тризм – напруження і судомне скорочення жувальних м’язів, що затруднює відкривання рота. Майже одночасно, внаслідок напруження мімічних м’язів, з’являється застигла “сардонічна посмішка ” – лоб хворого у зморшках, очні щілини звужені, рот, розтягнутий, як у посмішці.

Невдовзі виникає дисфагія – затруднене ковтання, внаслідок спазму м’язів глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою правця. Потім з’являється тонічне напруження м’язів потилиці (регідність), що поширюється на спину, живіт, кінцівки. Залежно від переважного напруження тих чи інших м’язів тіло хворого набуває різноманітних поз. Частіше тіло хворого вигинається, він лежить із закинутою назад головою і дещо піднятою над ліжком поперековою ділянкою.

Під поперек можна вільно просунути руку. Такий стан називається опістотонусом.

Якщо в процес втягуються міжреберні м’язи і діафрагма, дихальна ексудація обмежується і дихання стає поверхневим, прискореним. Самовільного, навіть тимчасового розслаблення м’язів не буває.

На тлі постійного гіпертонусу м’язів з’являються тетанічні (клонічні) судоми, що тривають від кількох секунд до 1-2 хв. свідомість хворого завжди зберігається, що посилює його страждання.

Розлади дихання, серцевої діяльності можуть призвести до їх зупинки і смерті хворого.

Тому правцю легше запобігти, ніж лікувати. Оскільки навіть найсучасніші методи не можуть убезпечити повне одужання, немало хворих залишаються інвалідами. З лікувальною метою використовують сироватку, яка нейтралізує токсин, що циркулює в крові. Анатоксичним засобом є специфічний протиправцевий імуноглобулін людини, виготовлений з крові донорів, імунізованих анатоксином. Хворим на правець уводять також антибіотики, які впливають на збудника правцю, що міститься в рані, а також іншу мікрофлору.

Профілактика правця

Сучасна медицина володіє надійними способами запобігання правцеві, серед яких розрізняють специфічні і неспецифічні. До неспецифічних належать засоби, спрямовані не проти отрути правцевої палички, а на запобігання травматизмові. До них треба зарахувати також недопущення забруднення рани, повноцінну хірургічну обробку пошкоджених тканин, а також загально-гігієнічні заходи.

Оскільки правцева паличка проникає в організм через рану, слід передусім дотримувати правил щодо профілактики травми, навіть дрібних. Під час весняно-літнього сезону слід ходити взутим особливо під час роботи на городі, у саду, користуватись рукавицями. За шкірою рук і ніг слід ретельно стежити – не допускати саден, тріщин. На заводях, різноманітних видах транспорту, при роботі з механізмами необхідно неухильно виконувати правила техніки безпеки.

Для профілактики правця велике значення мають загально-гігієнічні заходи. Над одяг, білизну шкіру разом з пилом можуть потрапляти спори правцевої палички. Тому при своєчасному пранні одягу, дотриманні в чистоті тіла можливість забруднення пошкоджених шкіри чи слизових оболонок зменшується.

Суттєве значення має санітарно-просвітницька робота. Люди повинні знати про необхідність звернення за медичною допомогою при отриманні травм, навіть незначних, особливо при забрудненні рани землею, а також при укусах тваринами.

Швидкому і ефективному знищенню хвороботворних мікробів (у разі проникнення їх у рану) сприяє своєчасна хірургічна обробка ран: рану широко розкривають (щоб збільшити проникнення атмосферного кисню), висікають змертвілі тканини, видаляють сторонні тіла, промивають розчином перекису водню.

А повноцінну обробку рани може здійснити лише медичний працівник. Тому постраждалому при будь-якій травмі необхідно звернутись у медпункт.

Ясна річ, не всі, хто отримав поранення. Уражаються правцем. На десятки тисяч можуть захворіти лише декілька осіб або й менше, але майже кожен з них ризикує життям. Разом з тим, як свідчать спостереження, за медичною допомогою з приводу дрібних травм звертається мізерна кількість потерпілих, особливо у сільській місцевості. І нерідко дехто не розуміє, що хірургічна обробка рани буде ефективною лише за умови своєчасного її проведення – не пізніше 4-6 годин після поранення.

Хірургічна обробка місця поранення і неспецифічна профілактика особливо важливі для людей. яким щеплення проти правця за можна проводити за станом здоров’я.

Хворий П., рубаючи дрова, поранив палець, руки. Проти правця щеплення не було, оскільки поранений хворів на цукровий діабет. Звернувся за медичною допомогою через 5 днів після травми, хоча рана нагноїлась, тобто занадто пізно. Незважаючи на хірургічну обробку рани, через 2 дні з’явились ознаки захворювання на правець. Хворого врятувати не змогли.

Особливо небезпечні поранення в ділянці голови, зокрема очей. При цьому правець розвивається дуже швидко і нерідко призводить до смерті. Для оточуючих хворі не становлять небезпеки.

Головна зброя - щеплення

Якщо, незважаючи на обережність, правцева паличка почала розвиватись у рані й виділяти свою смертоносну отруту, вдаються до методів специфічної профілактики. Нею передбачені заходи, спрямовані на боротьбу з правцевою отрутою.

Специфічна профілактика здійснюється двома шляхами — проведенням1 щеплення населення проти правця (активна імунізація правцевим анатоксином) і здійсненням екстреного щеплення при травмах.

Першим препаратом, який застосовували для профілактики правця, була протиправцева сироватка. В свій час вона зіграла важливу роль у боротьбі з цим захворюванням. Ще й зараз її застосовують для екстреної профілактики, але останнім часом цей препарат витісняється протиправцевим людським імуноглобуліном

Правцевий анатоксин вводять при активній імунізації і екстреній профілактиці. Це та ж сама правцева отрута, але вона в процесі обробки втратила свої отруйні якості, зберігши властивість формувати імунітет, тобто несприйнятливість до інфекції. Даний препарат довго перебував в організмі, заставляючи його тривалий час виділяти протиотруту — правцевий антитоксин.

Правцевий анатоксин застосовують як самостійний препарат, і він входить до складу вакцин АКДП, АДП, АДПМ та ін. Якщо їх ввести в організм людини чи тварини, то в крові з'явиться протиотрута — правцевий антитоксин, тобто виробиться імунітет проти правця. Це активний імунітет, оскільки організм сам активно виробляє протиотруту. При щепленні протиправцевою сироваткою створюється пасивний імунітет — адже людині вводять уже готові антитіла.

І активний, і пасивний імунітети називають набутими штучно, оскільки формують їх штучно, під впливом введених у організм препаратів. Природно набутий імунітет створюється після перенесеного інфекційного захворювання. Проте, як уже зазначалось, при захворюванні на правець імунітет не виробляється, а це ще раз підкреслює необхідність активної імунізації.

Створення комплексних препаратів, зокрема АКДП, принесло людям велике полегшення. Неважко собі уявити, яка величезна праця стоїть за ідеєю створення імунних препаратів, тим паче таких складних!

Ще І. І. Мечніков помітив, що при попаданні в організм чужорідного тіла в бік цих тіл починають спрямовуватись специфічні клітини, які обволікають, перетравлюють і знищують їх. Ці клітини вчений назвав фагоцитами, а саме явище — фагоцитозом. Йому він і надавав великого значення в захисті організму від мікробів.

Зараз добре відомо, що в імунітеті важливу роль відіграють захисні властивості шкіри, бактерицидні якості соків і рідин, що їх виробляє організм, дія фагоцитів, різноманітних антитіл та інше. Всі ці чинники разом обумовлюють загальну опірність організму, стан його імунітету.

Імунітет може бути ослабленим чи посиленим. Різні шкідливі впливи зовнішнього середовища можуть ослабити природжену чи набуту стійкість організму до дії інфекцій. Це створює сприятливі умови для розвитку хвороботворних мікробів, які потрапили в організм. Середовище може впливати й на мікробів, посилюючи чи ослаблюючи їхні властивості.

При попаданні в організм спор правцевої палички фагоцитоз є незавершеним, тому що фагоцити, захоплюючи спори, неспроможні їх перетравити. Збудник правця може тривалий час перебувати в цих клітинах, а також у шрамах, які утворились після поранень. Це так звана дрімаюча правцева інфекція. У сприятливих умовах спори можуть прорости й зумовити захворювання на правець.

Все це ще раз підкреслює необхідність проведення - активної імунізації проти правця. Поміркуйте самі. Щеплення анатоксином забезпечує надійний захист організму від захворювання на правець. Його проводять здоровим людям, тобто це щеплення запобіжне, профілактичне. Якщо правильно прищеплена людина одержала травму і в рану потрапив збудник, який почав виділяти токсин, на його шляху стане протиотрута, утворена в організмі завдяки щепленню. В таких випадках проводять лише неспецифічну профілактику правця —.хірургічну обробку рани. Лише в разі необхідності (коли після останнього щеплення минуло понад 2 роки) вводять правцевий анатоксин.

Інша річ, якщо людина не одержала щеплення проти правця, їй також проводять обробку рани, а до того ж ще й обов'язково вводять готові антитіла. У цьому разі постраждалий одержує подвійну дозу правцевого анатоксину. Проте ці заходи не завжди забезпечують захист проти правця, оскільки протиправцева сироватка швидко виводиться із організму, а -Д активні антитіла в потрібній кількості з'являються в організмі десь лише через місяць після введення анатоксину. Отже, між виведенням пасивних антитіл і появою в крові активного антитоксину утворюється так званий беззахисний інтервал, який може стати трагічним для людини. До того ж протиправцева сироватка може спричинити тяжку алергічну реакцію.

Таким чином, головною зброєю в боротьбі з правцем є запобіжні щеплення, тобто імунізація правцевим анатоксином.

Це необхідно зніти всім

Спочатку активній імунізації підлягали лише так звані декретовані шари населення, тобто люди, які в зв’язку з професійною діяльністю могли травмуватися. Це будівельники, землекопи, робітники, службовці залізниць, працівники водопровідних та очисних споруд та ін. При цьому було відзначено високу ефективність активної профілактики правця: захворюваність на цю тяжку недугу серед декретованих груп населення різко зменшилось.

Згодом було прийнято рішення про проведення масової імунізації проти правця.

Чому ж усе-таки хворобу не подолано й досі? Адже вакцинація проти правцю у нас здійснюється з 1960 року.

Причин кілька. У ті часи, коли планових щеплень не робили, здебільшого хворіли діти. Тепер діти та молодь майже не хворіють, оскільки внаслідок щеплень захищені від правцю на 75-90%. Натомість помітне “старіння ” хвороби: 85% хворих – це люди похилого віку. Вони або зовсім не були щеплені проти працю, або відтоді минуло більше як 10 років. Тобто через порушення як планової активної, так і активно-пасивної (після травми) вакцинації, у них відсутній захисний бар’єр.

Прикро, що через незнання або безпечність 80% тих, хто зазнав травм, не звертався вчасно по медичну допомогу.

Високі ризики зараження зберігають у регіонах, де рівень забруднення ґрунтів правцевою паличкою становить 95-98%.

Отже, запобігти захворюванню допомагає активна імунізація. Щеплення правцевим амотоксином не шкідливе для здоров’я людини. Правда інколи у відповідь на введення препаратів можуть спостерігатись місцеві реакції: незначне і короткочасне підвищення температури тіла, неприємне відчуття і невелике ущільнення у місці уколу. Вікових протипоказань для щеплення проти правця не існує.

Імунізацію не проводять, лише при ослабленні організму, зумовленому деякими хворобами. Є чітко окреслений список протипоказань, на який орієнтуються медичні працівники при проведенні імунізації населення.

Щеплення розпочинають з тримісячного віку, триразово з інтервалом 30 днів.

Першу ревакцинацію проводять у 18 міс. Інтервал між вакцинацією повинен становити не менш 12 міс і не більше 2 років.

Повторну ревакцинацію проводять в 6 років, а потім в 11 і 16 років, далі – через кожні 10 років.

Застосовують коклюшно-дифтерійно-правцеву (АКДП), а дифтерійно-правцеву (АДП) вакцини, які містять правцевий анатоксин.

Дітям понад 8 років і дорослим щеплення роблять АДП-М – препаратом із зменшеним вмістом дифтерійного анатоксину. Календар щеплень розроблено ВООЗ, але в кожній країні він може мати свої особливості, а також змінюватися залежно від епідемічної ситуації.

У країнах, де поширений правець новонароджених, імунізують проти правцю вагітних.

Дорослих, раніше не імунізованих препаратами, що містять правцевий анатоксин, щеплять двічі з інтервалом в 0-40 діб.

Потім виконують заключну ін’єкцію в строк від 6 місяців до 2 років з метою створення напруженого імунітету на декілька років. В майбутньому ревакцинацію проводять через кожні 10 років.

Треба знати, що ці заходи виявляються дійовими і надійними лише в тих випадках. Коли здійсненні в повному обсязі.

За допомогою щеплень правцевим анатоксином можна знизити захворюваність на правець за умови створення імунітету в кожній людини, але ліквідувати його зовсім на земній кулі, мабуть, неможливо, оскільки для цього потрібно було б цілком знищити збудника в ґрунті, а це практично не здійснимо.

Отже, на сьогоднішній день щеплення є чи не єдиним засобом боротьби з правцем і найнадійнішим методом профілактики цієї страшної хвороби, і значення масової активної імунізації важко переоцінити.

Відмова від щеплень небезпечна для життя.

Якось так складається, що коли людині в даний момент не загрожує небезпека захворіти на ту чи іншу недугу, вона без ентузіазму чи навіть з деяким недовір'ям ставиться до її профілактики, не розуміючи, що цим самим ставить під загрозу своє здоров'я і навіть життя.

Медичні працівники готують людей до можливого зіткнення з правцевою

паличкою, створюють несприйнятливість до неї шляхом профілактичних щеплень. На прикладах із життя вони переконують населення, що правець хоч і рідко зустрічається, але часто призводить до смерті. А тому кожному необхідно подбати про те, як уберегти себе від цієї підступної хвороби. Тим паче, що існує ефективний засіб профілактики — імунізація правцевим анатоксином.

У офіційному документі ВООЗ, складеному в 1976 році на основі багаторічних спостережень вчених багатьох країн світу, зокрема тих, де правець дуже поширений, говориться:

"Надійний і тривалий імунітет проти правця може бути забезпечений лише активною імунізацією. Слід добре усвідомити, що надійний захист від правця гарантує лише активна імунізація". Ця серйозна заява ще раз підкреслює правильність і важливість проведення масового щеплення.

Стійка тенденція до зниження рівня захворюваності на правець свідчить про величезну роботу медичного персоналу в цій галузі.

Останнім часом велика увага приділяється стану імунітету населення проти так званих керованих інфекцій, тобто таких, яким можна запобігти шляхом проведення вакцинацій. До них належить і правець. Проводяться додаткові заходи щодо посилення імунітету у тих людей, в організмі яких недостатньо виробляються антитіла, які неспроможні надійно захистити їх від інфекції.

Щоб бути гарантованим від захворювання на правець, необхідно пам'ятати такі прості, але важливі правила щодо профілактики цієї хвороби.

1. Збудник правця дуже поширений у природі. Найбільш забруднені правцевими мікробами чорноземні ґрунти, а також добре угноєні землі зі сприятливою для збудника правця агрохімічною характеристикою. Особливо підвищений риск заразитись правцем у зонах з теплим і вологим кліматом.

2. Людина дуже сприйнятлива до правця. Ця хвороба може виникнути після будь-якого поранення, навіть найнезначнішого.

3. Захворюванню на правець легше запобігти, ніж його лікувати, оскільки навіть у наш час помирає в середньому кожен другий хворий на цю страшну недугу. А разом з тим щеплення створює надійний захист від захворювання на правець.

4. При будь-який травмах слід провести екстерну профілактику правця, незалежно від того, робилось раніше щеплення чи ні. Введення імунних препаратів залежить від наявності даних про попереднє щеплення.

При документальному підтвердженні повного курсу планових щеплень імунні препарати не вводять. Якщо було зроблено 3 щеплення понад 2 роки тому, вводять 0,5 мл. анатоксину, при наявності 2 щеплень, зроблених понад 5 років, - вводять 1 мл. анатоксину.

Малюкам, правильно прищепленим відповідно до віку, не вводять ніяких протиправцевих засобів.

Не щепленим і якщо немає деяких про щеплення проводять активно – пасивну імунізацію: вводять 0,5 мл анатоксину, 250 МО проти правцевого імуноглобуліну чи 300 МО проти правцевої сироватки за методом Безредки.

5. Самолікування ран (навіть незначних) може призвести до непоправних наслідків, оскільки не виключена можливість виникнення правця. Особливо це стосується мешканців сільської місцевості, які перебувають у тісному контакті з землею.

Отже, захворюваність на правець у нашій країні рік у рік знижується. Це є наслідком профілактичної роботи, спрямованої на запобігання цій страшній хворобі. У нас є всі умови для подолання такої грізної і небезпечної інфекційної хвороби, як правець. Від населення вимагається зовсім небагато — не відмовлятись від профілактичних щеплень і при пораненні своєчасно, без зволікань звертатись за медичною допомогою.

Імунізація

Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа, гепатит A, папіломавірусна інфекція та інші.

Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.

Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї.

Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше.

Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає.

Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.

Досягнення вакцинації

Щороку завдяки щепленням у світі вдається зберегти 2,5 млн дитячих життів. Ось кілька фактів про досягнення вакцинації:

• завдяки вакцинації людство перемогло натуральну віспу;

• захворюваність на поліомієліт знизилася на 99%, ще трохи й людство назавжди знищить цю страшну хворобу;

• знизився рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, краснуху, захворюваність менінгітами, раком печінки;

• глобальна смертність від кору знизилася на 75%;

• знизилася щорічна смертність від правця новонароджених більш ніж у 13 разів.

Колективний імунітет

Охоплення вакцинацією на рівні 95% населення країни дає можливість забезпечити повноцінний захист населення від спалахів та епідемій інфекційних хвороб, яким можна запобігти щепленнями, — це називається колективним імунітетом. У разі зниження популяційного імунітету рівень захворюваності на інфекції, проти яких здійснюють вакцинацію, зростає.

ВООЗ застерігає, що якщо рівень охоплення населення країни щепленнями падає на кілька % це створює сприятливі умови для поширення інфекційних хвороб, що нижчий колективний імунітет, то вище шанс виникнення спалахів та епідемій.

Календар щеплень

В різних країнах до Національного календаря щеплень включені різні інфекційні хвороби, для запобігання яких проводиться вакцинація. Перелік цих хвороб залежить від рівня інфекційної захворюваності в країні, фінансових можливостей, доведених наукою доказів, щодо доцільності та ефективності вакцин, рекомендацій фахівців тощо.

Вакцинація в Україні проводиться у відповідності до Календаря щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і на сьогодні, за умови його дотримання, він є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.

• вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну;

• первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб;

• ревакцинація — повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб.

Обов’язкові щеплення роблять з першого дня життя:

• щеплення проти гепатиту В роблять у пологовому будинку в першу добу після народження;

• щеплення проти туберкульозу роблять на 3–5 добу життя дитини;

• у 2 місяці дитина отримує друге щеплення проти гепатиту В;

• у 2 місяці роблять першу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;

• у 4 місяці роблять другу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;

• у 6 місяців роблять третю вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гепатиту В;

• у 12 місяців роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (1-ша доза) та ревакцинацію проти Хіб-інфекції;

• у 18 місяців роблять першу планова ревакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту;

• у 6 років роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (2-га доза) та ревакцинацію проти дифтерії, правця, поліомієліту;

• у 14 років роблять ревакцинацію проти поліомієліту;

• у 16 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця;

• надалі, з 26 років, кожні 10 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця.

2024-2025 навчальний рік

Інформація з Національного порталу імунізації vaccine.org.ua 

Інформаційні матеріали з теми Тютюнопаління

Епідемічний паротит. Профілактика

Епідемічний паротит – гостре вірусне захворювання, яке характеризується ураженням слинних залоз, іноді інших залоз (статевих, молочних, підшлункових) та  нервової системи.

Збудник – вірус сімейства параміксовірусів. Джерело інфекції – хвора людина (у т.ч. зі стертою та безсимптомною формами хвороби), яка є заразною з останніх   2-х днів інкубації до 9-го дня від початку клінічних проявів. Зараження відбувається через вдихання з повітря найдрібніших крапель (аерозолю) слизу, що містить віруси, які потрапляють у повітря при чханні, кашлі хворого. Сприйнятливість до інфекції висока. Переважно хворіють діти, хлопчики – у 2 рази частіше. Діти першого року життя, як правило, не хворіють, тому що мають пасивний імунітет від матері. Повторні захворювання спостерігаються рідко.

Інкубаційний період триває 11-23 доби. У більшості випадків хвороба починається гостро з підвищення температури до 39,5-40°С та супроводжується симптомами загальної інтоксикації: слабкістю, нездужанням, болями у м’язах, головним болем, ознобом, порушенням сну і апетиту. З’являєтья припухлість та біль в області слинних залоз. Частіше вражаються привушні, рідше – підщелепні та під’язичні залози. Шкіра над запаленою залозою напружена, блищить, припухлість може поширюватися на шию. Через це обличчя хворого стає набряклим та приймає своєрідні контури. Зазвичай набрякають привушні слинні залози з обох сторін, рідше – з одного боку.

Особливу увагу приділяють цій хворобі через тяжкі ускладнення: чоловіче безпліддя, панкреатит, запалення мозкових оболонок. У жінок на І триместрі вагітності захворювання може призвести до інфікування плоду та викидня.

Специфічного етіотропного лікування епідемічного паротиту не існує.

Єдиний ефективний засіб – вакцинація, яка в Україні входить до календаря щеплень. Вакцинацію для одночасної профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводять комбінованою вакциною у віці 12 місяців та 6 років. Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення.

У вогнищах епідемічного паротиту необхідно дотримуватись гігієнічного режиму (вологе прибирання, провітрювання), знезараження предметів побуту (посуду, іграшок і т.п.) та правил особистої гігієни. Для запобігання зараженню оточуючих осіб хворих на епідемічний паротит потрібно ізолювати на термін не менше 9 днів від початку хвороби. Для запобігання розповсюдження інфекції в організованому колективі дітей до 10 років, які спілкувалися з хворим та не хворіли на епідемічний паротит, рекомендовано відсторонити від відвідування  закладу з 11-го по 21-й день.

КРАСНУХА

Краснуха — це вірусне інфекційне захворювання. Назва походить від латинського rubella і означає «маленька червона».

У 2019 році в Україні захворюваність на краснуху зменшилася на 45%. Протягом року захворіло 138 людей. Інтенсивний показник на 100 000 населення склав 0,33. Для порівняння, 2018 року захворіло 235 людей, а інтенсивний показник становив 0,55.

У 2019 році понад 93% дітей першого року життя було вакциновано проти кору, епідемічного паротиту і краснухи. Серед дітей у віці 6 років цей показник становив майже 92%.

Протягом січня–лютого цього року на краснуху в Україні захворіло 20 людей. За аналогічний період 2019 року таких було 49.

Збудником інфекції є РНК-геномний вірус родини Togaviridae. Краснуха — типовий антропоноз. Джерелом інфекції є хвора людина (навіть за відсутності клінічних проявів).

Інфікований починає виділяти вірус у довкілля із носоглотковим слизом ще в інкубаційному періоді, за 1-2 тижні до початку хвороби. Виділення вірусу припиняється через 2-3 тижні від початку висипки.

Збудник інфекції передається повітряно-краплинним шляхом. Виділення вірусу із сечею, калом, носоглотковим слизом не виключає можливості поширення інфекції контактно-побутовим шляхом, тобто через посуд, якісь предмети побуту. Особливо часто це трапляється у закритих дитячих колективах.

Здатність вірусу проникати через плаценту визначає вертикальний (трансплацентарний) механізм передавання.

Інкубаційний період під час краснухи триває від 12 до 24 днів. У більшості випадків переважає легка або середньої тяжкості форма захворювання. Проте у підлітків і дорослих нерідко присутні симптоми, які передують появі висипки: помірна гарячка, головний біль, слабкість, зниження апетиту, кон’юнктивіт, фарингіт, нежить.

Симптоми краснухи

Перші висипки виникають за вухами та на волосяній частині голови. Хворий їх не бачить і звертає увагу вже на висипку на обличчі: блідо-рожеві округлі макуло-папульні елементи, завбільшки від крапки або макової зернинки до просяної зернини.

Упродовж 15–20 годин висипка поширюється по всьому тілу. У підлітків і дорослих висипання рясніші, ніж у дітей. На обличчі висипка зазвичай густіша, ніж на тулубі, плями більші. Рясніша висипка і на згині ліктя, стегнах, сідницях. Місцями висипання можуть зливатися. Висипка не виникає на долонях та підошвах. Можлива легка шкірна сверблячка. Через 2-3 дні з моменту появи висип зникає.

Досить часто краснуха буває нетиповою: без висипу.

Разом із появою висипки потиличні лімфатичні вузли набувають щільноеластичної консистенції. Таке збільшення потиличних лімфовузлів, навіть за відсутності висипу, є основним симптомом краснухи.

Нерідко у дорослих, найчастіше у жінок і дівчат-підлітків, краснуха супроводжується артралгіями чи артритами, що проявляється болем, припуханням, збільшенням суглобів.

Найчастіше уражаються п’ястково-фалангові та міжфалангові суглоби, рідше — колінні й ліктьові. Зміни у суглобах з’являються наприкінці висипки і зникають протягом 1–2 тижнів.

Синдром вродженої краснухи (СВК) розвивається, якщо вагітна хворіє на гостру краснуху, що особливо небезпечна для плода. Є переконливі докази того, що під час реінфекції у матері ризик інфікування плода мінімальний, хоча й можливий навіть за субклінічного перебігу інфекції.

Під час внутрішньоутробного зараження механізм ушкодження плода має багатофакторний характер:

• занесення вірусів у плаценту під час вірусемії у матері та їхнє розмноження призводять до ушкодження тканини, кровоносних судин, формування дрібних зон некрозу, порушується трофіка плода, виникає гіпоксія;

• у випадку зараження на 4–6-му тижні найчастіше формуються патології очей, на 5–10-му — серця, на 3–11-му — мозку, на 7–10-му — органів слуху;

• якщо внутрішньоутробне зараження плода відбувається на останніх тижнях вагітності, то власні антитіла IgМ, що утворюються та виявляються під час народження дитини, циркулюють протягом перших 6–8 місяців її життя, а інколи й довше — тож наявність у немовляти антитіл класу IgМ до вірусу краснухи є показником перенесеної внутрішньоутробної краснухи.

Клінічні ознаки синдрому вродженої краснухи:

• очні аномалії — катаракта, інфантильна глаукома, пігментна ретинопатія розвиваються у майже 43% дітей з уродженою краснухою, у 80% пацієнтів відбувається ураження обох очей (ретинопатія є доброякісною, не прогресує і не порушує зір на відміну від катаракти);

• нейросенсорна втрата слуху є найбільш поширеним проявом уродженої краснухи — у 40% пацієнтів це може стати єдиним проявом хвороби, порушення слуху може бути дво- чи однобічним;

• вроджені вади серця фіксують у 50% інфікованих немовлят у перші 2 місяці життя.

Хворим на краснуху здійснюють вірусологічні дослідження сироватки крові на наявність антитіл IgM. Позитивні результати є підтвердженням діагнозу.

Хворих на краснуху ізолюють терміном на 5 днів від моменту появи висипки.

Дитину із СВК вважають заразною протягом 1 року. Якщо дослідження на вірус негативні, цей термін зменшується.

Вагітна жінка повинна уникати будь-якого контакту з хворим на нез’ясовану інфекційну хворобу з висипом.

Найкращий захист — імунізація живою комбінованою вакциною для профілактики кору, епідемічного паротиту і краснухи (КПК). Вона зумовлює надійний тривалий імунітет, а також попереджує розвиток тяжких форм та ускладнень.

Кір – причини захворювання, симптоми та профілактика

Кір – небезпечне вірусне захворювання, яке є однією з найпоширеніших причин дитячої смертності у світі. Переважно на кір хворіють саме діти, які не мають щеплень. Однак дорослі та підлітки, яких не вакцинували в дитинстві, також можуть захворіти. Це підтверджує ситуація в Україні: з початку 2019 року кір діагностували у понад 35 тисяч людей, 14 з них – померли.

Як передається кір. Спершу зауважимо, що на кір хворіють тільки люди, відповідно, і зараження відбувається тільки від людини до людини. Вірус кору передається повітряно-крапельним шляхом при тісному контакті з хворим від моменту появи перших симптомів хвороби до 5 дня від початку висипки. В інфікованого кір також проявляється не одразу: від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 21 днів. Це – прихований період хвороби.

Кір не передається через побутові предмети та третіх осіб, які контактували з інфікованими.

Важливо відзначити, що кір нестійкий до впливу зовнішнього середовища, відтак, вірус гине під час кип'ятіння чи дезінфекції. За кімнатної температури в приміщенні збудник залишається активним впродовж двох днів. Натомість оптимальною для вірусу є температура нижче за 15 градусів: тоді вірус довго зберігається.

Оскільки вірус кору дуже легкий, він здатний потрапляти на інші поверхи крізь вікна та вентиляцію та навіть в сусідні будівлі через потоки повітря. Людина може заразитися кором у випадку, коли перебуває в будинку з вірусом або ж контактує з хворим.

Симптоми кору в дітей і дорослих. Здебільшого, на кір хворіють один раз, а повторні випадки майже не трапляються. При цьому заразитися вірусом може будь-яка людина, яка не має імунітету.

Симптоми кору проявляються у кілька етапів. Спершу інфікована людина стає млявою, у неї виникають проблеми зі сном та знижується апетит. Пізніше з'являються нежить та кашель, а також підвищується температура. Ці ознаки легко сплутати із застудою, тому будьте обачні.

Уже через кілька днів температура падає, а от кашель та нежить навпаки посилюються. При цьому в хворого збільшуються лімфовузли, виникає запалення слизової оболонки очей, можуть бути гнійні виділення. Рожеві крапкові висипання з'являються на 2-3 день. Їх можна помітити на слизовій оболонці ясен, щік та губ ще до появи висипів на тілі.

На 4-5 день після перших симптомів кору температура хворого знову зростає до 39-40 градусів і він вкривається червоними цятками. Спершу висип з'являється на шкірі голови, на обличчі та за вухами, а пізніше розповсюджується на тіло, руки та ноги. На додачу, у хворого посилюється нежить, набрякають повіки та обличчя. Людей з кором також мучить головний біль, від якого вони інколи навіть непритомніють. До симптомів може додатися ще й пронос.

Якщо кір проходить без ускладнень, то вже на 4 день хворому стає краще. У людини нормалізується температура, минає кашель та нежить, а висип зникає у зворотному з появою порядку. Червоні цятки можуть зовсім минутися або ж змінитися на пігментацію.

Основні симптоми кору:

-       сильний головний біль,

-       слабкість,

-       підвищення температури тіла до 40 градусів,

-       втрата апетиту,

-       нежить,

-       сухий і сильний кашель,

-       почервоніння і набряк горла,

-       збільшення лімфовузлів,

-       запалення слизової оболонки очей,

-       висип по тілу.

Висип кору – це дрібні рожево-червоні цятки і пухирці, які поступово перетворюються на більші плями.

Ускладнення, які дає кір. Насправді – не все так просто. Якби кір минав без жодних наслідків всього за тиждень, він би не спричиняв смерть дітей по всьому світу. Цей вірус небезпечний тим, що ускладнення після хвороби можуть бути ще небезпечнішими за перебіг цієї недуги.

Кір послаблює імунітет і знижує здатність організму боротися з іншими хворобами, тому організм стає чутливим до будь-якої бактеріальної інфекції. Ускладнення можуть спричинити захворювання дихальних шляхів: пневмонію, бронхіт, у дітей часто виникає запалення середнього вуха. Кір впливає і на нервову систему, та в деяких випадків може призвести до енцефаліту (запалення головного мозку).

Лікування кору. Якщо кір проходить без ускладнень – його лікують в домашніх умовах під наглядом лікаря. Та якщо хвороба протікає важко і дає ускладнення, лікування кору проводять в лікарні. Дорослих переважно госпіталізують.

Ліків від кору немає – хворим призначають комплексну терапію, яка спрямована на боротьбу з симптомами кору і підвищення імунітету. Висип також не лікують. Спочатку тіло має покритись цятками повністю, і згодом висип зникне.

Важливо, щоб у приміщенні, де лежить хворий, щодня робили вологе прибирання та часто провітрювали його. Краще уникати зайвого світла в кімнаті, адже під час кору в людини дуже сльозяться очі. Варто частіше міняти постіль та одяг хворим. Харчування має бути легким та багатим на вітаміни.

Профілактика кору. Найбільш дієвим способом профілактики кору є вакцинація, яка і забезпечує захист від хвороби. Щеплення роблять дитині в 12 місяців та 6 років. Додаємо, що в Україні використовують комбіновану вакцину для профілактики одразу від трьох хвороб – кору, епідемічного паротиту та краснухи.

Після щеплення у дітей виробляється імунітет до хвороби вже на другому році життя через місяць після вакцинації. Стійкість до кору зберігається протягом 25 років і тільки в поодиноких випадках може зникнути з часом.

Не щепленим від цього вірусу дорослим потрібно пройти вакцинацію.

Вакцинація від кору вкрай необхідна майбутнім матерям, адже якщо вагітна жінка захворіє на кір, може статися викидень або передчасні пологи.

Пам’ятка щодо профілактики грипу та ГРВІ

Узв’язку з початком епідемічного сезону грипу та гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)   Держпродспоживслужба звертає увагу на здійснення заходів щодо профілактики цих захворювань.

Серед інфекційних захворювань, які офіційно реєструються в Україні, грип та ГРВІ в загальній сукупності становлять понад 90%. Щороку практично кожний шостий мешканець України залучається до епідемічного процесу з грипу та ГРВІ.

Щорічно епідемічний сезон з грипу триває орієнтовно з вересня - жовтня по березень - квітень. У цей період є найбільший ризик заразитися небезпечним недугом.

Грип – це висококонтагіозне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Джерелом інфекції при грипі є хвора людина. Особливо заразна інфікована людина при грипі в розпал хвороби, в гарячковому стані. Період зараження продовжується в середньому 4-7 днів. Передача інфекції відбувається головним чином повітряно-крапельним шляхом.

Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.

Враховуючи високу мінливість вірусів грипу з урахуванням оновленого складу вірусів, що вірогідно циркулюватимуть на території країни, погіршення соціально-економічної ситуації у новому сезоні можна очікувати збільшення кількості захворілих в Україні до 8 млн. осіб.

Довідково: Штам грипу типу А (Н1N1), який ще називають пандемічний, або свинячий грип вже кілька разів завдавав значної шкоди людству (пандемія Іспанки, Мексика 2009 рік). Вчені стверджують, що можливо він передався людині від свиней, а згодом поширився від хворої людини до здорової. У переважної більшості людей в усьому світі хвороба протікає у вигляді грипоподібного захворювання без ускладнень та закінчується  повним одужанням за тиждень навіть без медикаментозного лікування.

Проте важка форма перебігу хвороби характеризується швидко прогресуючою первинною вірусною пневмонією, яка, на відміну від бактеріальної пневмонії, не чутлива до антибіотиків і без правильного лікування може призвести до летального результату протягом 24 годин після появи перших ознак ускладнення.

Профілактика

Яким би не був штам вірусу, варто запам'ятати і дотримуватися  найголовніших простих правил. Адже грип, як і інші респіраторні віруси передається повітряно-крапельним шляхом і вражає органи дихання. Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ. Тож прості речі, які рятують життя:

Уникати контактів з хворими.

Джерело вірусу – хвора людина. Захворів - залишайся вдома. Нема нічого героїчного у відвідуванні роботи хворим - і сам як слід не працюєш і колег на лікарняне ліжко вкладеш. Лікарі вже кілька років повторюють, що жодних ліків із доведеною профілактичною ефективністю від вірусу грипу не існує. Вітаміни, імуностимулятори, чарівні пігулки - препарати із недоведеною ефективністю.

Чим менше людей, тим менше шансів захворіти.

Тому обмеження відвідувань натовпів, у тому числі і відвідування дитячих колективів іноді виправданий захід. Рішення про тимчасові карантинні заходи дозволяють розвести дитячі колективи і уповільнити поширення інфекції. Проте - це не означає, що дитина у цей час має ходити до розважальних центрів, відвідувати кінотеатри, спортивні зали тощо.

Щоб не контактувати із хворими у транспорті - не лінуйтеся пройти зупинку пішки по свіжому повітрю. Так само не варто зайвий раз навідуватися до супермаркетів та торгівельних центрів!

Маски

Використання маски виправдане лише за умови використання її хворою людиною, якщо поряд здорові. Звісно, вірус вона не затримає, але допоможе зупинити крапельки із вірусом. Міняти її необхідно, щойно стане вологою. Використовувати маски на вулиці - взагалі немає сенсу. Віруси не виживають у прохолодному, вологому  повітрі назовні, проте гарно себе почувають у теплих сухих приміщеннях - тому не забувайте їх провітрювати.

Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню та довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу — волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках — їх потрібно відразу викидати в смітник.

Уникайте висихання слизових оболонок носа, постійно закапуйте сольові розчини. Можна приготувати розчин самостійно (1 чайна ложка звичайної солі на 1 л кип’яченої води) або купити в аптеці фізіологічний розчин, або готові сольові розчини для введення в носові ходи.

Правила гігієни

Інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких Ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками Ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому, не торкайтеся без потреби свого обличчя. Часто мийте руки, у період загрози вірусної інфекції часто мийте руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим розчином із вмістом спирту (дезінфікуючі спреї, гелі та гігієнічні серветки).

Витирати носа при нежиті необхідно одноразовими серветками, які одразу викидати у смітник. Якщо не маєте хустинки, кашляти або чхати потрібно не в долоню, а в лікоть.  Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.

Пам'ятайте ці прості правила  самі  та дітей навчайте!

Регулярно провітрюйте  приміщення  та робіть вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж декількох годин після перебування у приміщенні хворої людини.

Дотримуйтесь здорового способу життя, що передбачає повноцінний сон (не менше 7-8 годин на добу). В сезон застуд слід обмежити важкі силові тренування, бо вони знижують імунітет; рекомендована зарядка з обов’язковими елементами дихальної гімнастики.

У харчовий раціон слід включати не менше 50% рослинної їжі в сирому вигляді (капуста кольорова, білокачанна, морква, буряк, часник, цибуля, шпинат, хрін, помідори, яблука, гарбуз, смородина). Необхідно звести до мінімуму споживання рафінованих та термічно оброблених продуктів. У раціоні повинні бути бобові, горіхи, які виконують роль природних імуномодуляторів.

Специфічна профілактика

Зустріч з вірусом без захисних антитіл призводить до хвороби. Антитіла з'являться, якщо раніше вже  перехворіли, або  після  щеплення. Ми неодноразово радили робити його заздалегідь, проте  щепитися не пізно протягом всього періоду епідсезону. Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби

Довідково: Незначна кількість проведених щеплень забезпечує індивідуальний захист щеплених, проте не створює загальний імунний прошарок серед населення.

Лікування

Боротьба організму з грипом та ГРВІ не вимагає пігулок.  Необхідно не заважати організму з вірусом впоратися. Запам’ятайте, що грип і вірусні інфекції не лікуються антибіотиками. Антибіотики не зменшують, а навіть збільшують ризик ускладнень.

Особи із груп ризику при нездужанні повинні одразу звернутися по допомогу лікаря.

Обов'язково зверніться до лікаря, якщо:

помітили виражену тяжкість стану при помірних симптомах ГРВІ;

не збивають високу температуру парацетамол та ібупрофен;

посилився кашель та знизилася його продуктивність;

глибокий вдих призводить до нападу кашлю;

відчули погіршення після покращення;

відсутнє покращення самопочуття на четвертий день хвороби;

тримається підвищена температура тіла на сьомий день хвороби.

Терміново потрібен лікар при:

втраті свідомості;

судомах;

утрудненому диханні, задишці, відчутті нестачі повітря;

інтенсивному болю де завгодно;

навіть помірному болю в горлі за відсутності нежиті;

коли болить голова і хворий блює;

набряклості шиї;

висипці, яка не зникає при натисканні на неї;

температура тіла вище 39° С, яка не починає знижуватися через 30 хвилин після застосування жарознижувальних засобів.

Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання  та здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами.

Безпека на дорозі: прості правила дорожнього руху для дітей

З настанням тепла, діти більше часу проводять на вулиці, тому не слід забувати про правила безпечного поводження на дорозі. Що треба знати та робити,щоб уникнути травматизму?

Безпека дітей іноді стає складним завданням, адже батьки не можуть завжди бути поряд. Батьки забезпечують безпеку своєї дитини вдома, а вчителі або вихователі несуть відповідальність за дитину в школі. Але хто подбає про їхню безпеку в дорозі? Незалежно від того, чи ходять діти в школу пішки, їздять на велосипеді, або користуються громадським транспортом, їх слід навчати правилам безпеки на дорогах.

З настанням літа, діти більше часу проводять на вулиці: більше грають, зустрічаються із друзями, катаються на велосипеді, і починають забувати про правила безпечного поводження на дорозі. Через це літо - один із найважчих періодів у транспортному житті міста, і щоб запобігти дитячому дорожньому травматизму, необхідно щоденно нагадувати дітям правила дорожнього руху.

«Діти в місті» зібрали найважливіші правила дорожнього руху для дітей, які стануть їм у пригоді.

Важливість правил дорожнього руху для дітей

На відміну від дорослих, малюки не достатньо уважні та сконцентровані, щоб завжди бути обачними під час прогулянок. Без нагляду з боку дорослих і належного знання правил дорожнього руху (ПДР) діти можуть наражатися на небезпеку.

Коли справа стосується безпеки дітей, батьки не повинні йти на компроміс. Необхідно навчити дітей ПДР, як тільки вони стануть достатньо дорослими, щоб почути вас. Переконайтеся, що вони розуміють, про що саме ви говорите.

5 правил, які має запам’ятати дитина

Хоча дітям важливо знати основи безпечного поводження на дорозі, не слід надавати їм більше інформації, ніж вони можуть засвоїти. Ось кілька основних правил для школярів, з яких можна почати.

1. Знай свій колір

Допоможіть дитині дізнатися про світлофори та основні дорожні знаки, а також про те, на що вони вказують

Іноді замість силуету людини на пішохідному переході використовується символ руки. Розкажіть своєму малюкові про це теж. Якщо для пішоходів є інші символи, ви повинні зробити так, щоби діти про них знали.

2. Зупинись. Подивись. Переходь

Дітям доведеться самостійно ходити в школу або на автобусну зупинку. Можливо, їм знадобитися тільки перетнути вулицю після того, як вони вийдуть зі шкільного автобуса. У будь-якому випадку, батьки повинні навчити своїх дітей безпечно переходити дорогу.

Малюки зазвичай неуважні, тому привчайте їх завжди зупинятися біля проїжджої частини. Доведіть до автоматизму звичку оглядати дорогу в усіх напрямах, перш ніж переходити.

Переходити дорогу можна тільки по зебрі, на пішохідному переході, на зелене світло, а біля перехрестя — не навскіс, а перпендикулярно дорозі.

Дорослі повинні завжди супроводжувати дітей у віці до шести років і тримати їх за руку, переходячи вулицю.

3. Будь уважним — слухай

Поясніть дітям, що вони не завжди можуть побачити автомобіль, адже він може бути за поворотом. Тому вони повинні прислухатися та бути уважними, щоб завчасно зреагувати на наближення транспортного засобу.

4. Не бігай через дорогу

Здебільшого діти нетерплячі, вони можуть перебігати через вулицю, щоб дістатися до іншої сторони. Вони також можуть бігати дорогою під час гри. Поясніть дитині, що бігати на проїжджій частині неприпустимо, і, залежно від її віку, розкажіть про можливі наслідки порушення цього правила.

5. Завжди ходи по тротуарах

Навчіть своїх дітей рухатися лише по тротуарах, тримаючись правого боку, щоб не заважати зустрічним пішоходам. Будьте прикладом для них.

Безпека руху для велосипедистів

Шолом може знизити ризик серйозних травм голови на 70 %.

Усі діти люблять кататися на велосипеді. Контролювати їх дуже важко, тим паче, коли вони катаються околицями.

Ось правила, яких повинна дотримуватися кожна сім’я, щоб уникнути небезпечних ситуацій:

1. Шолом є обов’язковим: іноді батьки пропускають цю деталь. Статистика показує, що цей простий аксесуар може знизити ризик серйозних травм голови на 70 %. Переконайтеся, що ваша дитина завжди носить високоякісний шолом, коли їздить на велосипеді.

2. Слідкуйте за станом велосипеда: пусті шини та несправні гальма можуть призвести до втрати контролю. Важливо стежити за станом велосипеда для уникнення несправностей.

3. Велосипедний ліхтар: дитині буде краще видно дорогу, і, крім того, вона буде більш помітною для інших учасників дорожнього руху.

4. Діти повинні їздити на велосипедах у безпечних зонах: дітям слід уникати великих основних доріг.

5. Їхати на велосипеді дитина повинна по велосипедній доріжці, де це можливо, або триматися правого краю дороги.

Громадський транспорт

Необхідно дотримуватися правил поведінки на автобусній зупинці.

Чекати автобус слід на зупинці, подалі від дороги. Необхідно дотримуватися правил поведінки: не бігати, не стрибати, не штовхатися та не стояти на краю тротуару.

Виходячи з автобуса на потрібній зупинці, слід обходити його ззаду, перед цим переконавшись, що за ним не їде інший транспорт.

Виходячи з трамвая, треба дочекатися, поки він від’їде від зупинки. Якщо немає часу, можна обійти його спереду, попередньо подивившись, чи немає іншого трамваю, який би рухався назустріч першому.

5 методів, які допоможуть привчити дитину до правильного поводження на дорозі

1. Власний приклад

Маленькі діти завжди повторюють за дорослими, то використайте це на користь, нехай діти вчаться у вас тільки хорошим манерам.

2. Розмови

Звичайна прогулянка може з легкістю перетворитись у захопливий урок про безпечне поводження на дорозі. Розкажіть малюку, що тротуар - для пішоходів, а дорога - для машин, про світлофор і його роль у дорожньому русі.

3. Творчість

Повчальні мультики, книжки, мобільні додатки — усе підходить для вивчення правил дорожнього руху. Намалюйте та розфарбуйте дорожні знаки або плакати, щоб допомогти дітям краще їх запам’ятати.

Запропонуйте малюкові подивитися мультик «Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови». Перегляд допоможе малюкові дізнатися про важливі правила поводження на дорозі.

4. Гра

Ніхто не любить зубрити нудні правила, а от гратися подобається всім. Гра — це один із найкращих способів навчити дітей тому, що важливо. Ось кілька ідей, на які ви можете покластися, щоби допомогти вашій дитині дізнатися про безпеку дорожнього руху.

Побудуйте з малюком іграшкове місто, використовуючи машинки, ляльки, конструктор тощо. Пазл-головоломка «Дорога» — прекрасний ігровий посібник для вивчення правил дорожнього руху. Дитина може збирати дорогу в різних напрямах та одночасно вчитися правильному поводженню на вулиці.

Пропонуйте дитині погратися із друзями в рухливі ігри на дорожню тематику, наприклад, «Перехрестя». У грі беруть участь четверо й більше дітей. Діти діляться на дві групи — пішоходи й автомобілі. Лунає свисток ведучого. Перехрестя оживає: йдуть пішоходи, рухається транспорт. Якщо виникають порушення правил дорожнього руху, ведучий свистить, називає ім’я порушника, і той вибуває з гри.

5. Перевірка

Проведіть дискусію — дайте вашій дитині сценарій і запитайте її, що треба робити. Наприклад: «Ви граєте, і ваш м’яч котиться на середину дороги. Що б ти зробила?» Або ви можете запитати: «Ти спізнюєшся до школи, тому тобі слід бігти за шкільним автобусом, правильно?» І подивіться, що вони говорять. Обов’язково розкажіть, якими мають бути правильні дії, та якщо відповідь малюка була хибною, дайте обґрунтовані роз’яснення.

Знання та дотримання правил дорожнього руху для дітей так само важливі, як і оволодіння грамотою. Рухливі ігри для дітей допоможуть дошкільнятам і молодшим школярам засвоїти необхідні знання в цікавій формі. Дитячі ігри на дорожню тематику стануть у пригоді батькам, вихователям і вчителям, щоб пояснити дорожні правила, а також розвинути у юних пішоходів уважність і спостережливість.

Завжди зберігайте зоровий контакт, коли пояснюєте що-небудь дитині.

Якщо дитина неуважна або розсіяна, використовуйте «правило п’яти»:

1. Зоровий контакт — дивіться в очі, пояснюючи правила.

2. Позитивне мислення — робіть акцент на тому, що дозволяєте.

3. Стислість — використовуйте менше слів.

4. Наочність — показуйте на прикладі.

5. Схвалення — завжди хваліть за уважність.

Поки діти маленькі, розповідайте їм правила безпечної поведінки на дорозі й самі демонструйте правильний приклад, тоді ви будете спокійні, відпускаючи малюка самого в школу або на прогулянку.

Спосіб життя – здоров’я

    Здоров’я — це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає його здібність до праці і забезпечує гармонійний розвиток особистості. Воно є найважливішою передумовою до пізнання оточуючого світу, до самоутвердження та щастя людини. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), «Здоров’я — це стан фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів». Здоровий спосіб життя — це спосіб життя, заснований на принципах моральності, раціонально організований, активний, трудовий, що загартовує і, в той же час, захищає від несприятливого впливу оточуючого середовища, що дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне та фізичне здоров’я.

    Здоровий спосіб життя можна охарактеризувати, як активну діяльність людей, що направлена передусім, на збереження та покращення здоров’я. При цьому необхідно врахувати, що здоровий спосіб життя людини та сім’ї не складається сам по собі в залежності від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано та постійно.

        Основні елементи здорового способу життя .

  Здоровий спосіб життя як форма активної фізичної життєвої діяльності людини включає в себе наступні основні елементи: розпорядок дня (раціонально складений), раціональний режим праці та відпочинку, гігієна харчування, правильне дихання, повноцінний режим сну, викорінення шкідливих звичок, оптимальний руховий режим, масаж, фізичне загартування.

Особливе місце в режимі здорового способу життя належить розпорядку дня, який задає певний ритм життя та діяльності людини. Режим кожної людини повинен передбачати певний час для роботи, відпочинку, прийому їжі, сну. Розподіл часу повинен бути оптимальний для всіх складових. Безлад в режимі дня руйнує умовні рефлекси   людини. Розпорядок дня є своєрідним стержнем, на якому повинно базуватися проведення як буденних, так і вихідних днів. Перерви між прийомами їжі не повинні перебільшувати 5- 6 годин.

    Раціональний режим праці та відпочинку — необхідний елемент здорового способу життя. При правильному режимі, що суворо дотримується, виробляється чіткий і необхідний ритм функціонування організму, що створює оптимальні умови для роботи та відпочинку, і тим самим сприяє зміцненню здоров’я, покращанню працездатності та підвищенню продуктивності праці.

 Праця як фізична, так і розума не тільки не шкідлива, але, навпаки, систематична, помірна, і добре організована  надзвичайно благодатно впливає на нервову систему, серце та судини, кістково-м’язовий апарат — на весь організм людини.

 Навпаки, безділля веде до  атрофії м'язів, порушення обміну речовин, ожиріння та передчасного одряхління. Необхідною умовою збереження міцного здоров’я  є чергування роботи та відпочинку.

12 травня відзначають  Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми. Однак це втома не від тяжкої фізичної чи розумової праці, синдром хронічної втоми це дуже реальна хвороба.  Відомо, що вона є аутоімунним захворюванням і може передаватися повітряно-крапельним шляхом, як вірус. 

Головна проблема синдрому хронічної втоми полягає в тому, що люди, у яких є цей стан, іноді помічають, що їм ніхто не вірить. Їм часто кажуть, що це все просто в їх головах, а це дуже реальна і болісна хвороба, яку, як і всі інші, не можна ігнорувати.  Варто відрізняти втому (нормальне і нетривале (!) явище) від перевтоми (сукупність різних втом, негативні функціональні зрушення в організмі), і якщо за собою або за кимсь із близьких ви помічаєте такі симптоми, як:

• раптове виникнення виснажливої слабкості;

• прогресуючу втому, що не проходить після відпочинку;

• серйозне зниження працездатності;

• відсутність інших видимих причин або виснажуючих хвороб, які можуть спричинити неминущу втому, то варто звернутися по професіональну допомогу, а також внести зміни до  розпорядку життя і вимог до себе.

Пам’ятайте, найцінніше в житті – це  здоров’я. Позитивні зміни у способі життя допомагають, особливо, якщо завчасно думати про це і здійснювати їх як профілактику – адже  на сьогодні медикаментозне лікування синдрому хронічної втоми обмежується переважно вітамінами, біологічними добавками та антидепресантами. Тож саме якісні зміни поведінки неодмінно допоможуть полегшити симптоми і перемогти хворобу. 

У їх числі, по-перше, хороший нічний сон – від восьми до дев’яти годин на добу. Другий, але не менш важливий аспект – вживання  продуктів в контексті збалансованої дієти і активність у межах ваших можливостей .

       Наступною складовою здорового способу життя є правильне харчування При правильному, раціональному харчуванні людина менше піддається  захворюванням і легше з ними справляється.   Коли  мова йде про нього, слід пам’ятати про два основних закони, порушення яких небезпечно для здоров’я.

  Перший закон — рівновага енергії, що отримується та витрачається. Якщо організм отримує енергії більше, ніж витрачає, тобто якщо ми отримуємо їжі більше, ніж це необхідно для нормального роз­витку людини, для роботи та хорошого самопочуття, — ми набираємо зайву вагу. Зараз більше третьої частини нашої країни, включаючи дітей, має надмірну вагу. Причина одна — надмірне харчування, що в результаті призводить до ожиріння, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонії, цукрового діабету та цілого ряду інших недугів.

       Другий закон — харчування повинно бути різноманітним і забезпечувати потреби в білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах, харчових волокнах. Багато з цих речовин незамінні, оскільки не утворюються в організмі, а надходять тільки з їжею.

Таким чином, Раціональне харчування забезпечує правильне зростання й формування організму, сприяє збереженню здоров’я, високій працездатності та тривалості життя.

 6 травня, майже в усьому світі відзначають Міжнародний день без дієт. Його заснувала директорка британської групи «Diet Breakers» Мері Еванс Янг у 1992 році. Сьогодні Мері Янг – відома пропагандистка здорового способу життя без дієт. Вона впевнена: людина може бути красивою, здоровою та чудово почуватися незалежно від того, яку цифру показують ваги.

Основними  причинами відмови від дієт є: 

Дієти викликають обезофобію - це страх набрати зайву вагу. Коли ви на дієті, стати заручником цього страху – надзвичайно просто. Адже, як тільки вам вдалося скинути хоча б кілька зайвих кілограмів – ви починаєте боятись втратити досягнуте. А отже – постійно рахуєте калорії, боїтеся з’їсти щось зайве і від того постійно знаходитесь у стані стресу.

Дієти провокують переїдання - ви помічали, що коли нам забороняють їсти якусь страву, вона одразу стає омріяним «забороненим плодом». І як тільки ми піддаємося спокусі – виникає почуття провини і викликаний нею стрес, який знову викликає голод.

Дієти не дають стійкого результату - навіть якщо вдалося скинути 5-10 килограмів, після повернення до звичайного харчування більшість із нас швидко набирає їх знову. Лише 20% людей можуть підтримувати зниження ваги протягом року після дієти.

Чудовою альтернативою дієтам буде правильне харчування, фізична активність і здоровий спосіб життя. Тож любіть своє тіло і насолоджуйтесь життям!                                                                                                                         

           Для збереження нормальної діяльності нервової системи та всього організму велике значення має повноцінний сон. Сон — це свого роду гальмування, яке захищає нервову систему від надмірної напруги та втоми. Сон повинен бути достатньо тривалим і глибоким. Потреба в сні в різних людей різна. В середньому ця норма складає близько 8 годин. Спати слід в добре провітреному приміщенні, непогано привчити себе спати при відкритій кватирці, а в теплу пору року з відкритим вікном. Систематичне недосипання призводить до порушення нервової діяльності, зниження праце­здатності, підвищення втомлюваності, роздратування.

       Правильне дихання є однією з найважливіших функцій організму. Воно знаходиться в тісному взаємозв’язку з кровообігом, обміном речовин, м’язовою діяльністю та здійснюється при безпосередній участі центральної нервової системи. Акт дихання виконується автоматично, але поряд з цим має місце довільне управління диханням. Дихати обов’язково треба через ніс. Проходячи через носову порожнину, атмосферне повітря зволожу­ється та очищається від пилу. До того ж струмінь повітря подразнює нервові закінчення слизової оболонки, в результаті чого виникає так званий носо-легеневий рефлекс, який грає важливу роль у регуляції дихання. При диханні через рот повітря не очищується, не зво­ложу­ється, не зігрівається. В результаті частіше виникають гострі запалювальні процеси. В тих, хто систематично дихає ротом, зменшується кількість еритроцитів у крові, порушується діяльність нирок, шлунку та кишечника.

     Наступною ланкою здорового способу життя є неприйняття шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю та наркотиків). Ці порушники здоров’я є причиною багатьох захворювань, різко вкорочують тривалість життя, знижують працездатність, згубно відбиваються на здоров’ї підростаючого покоління та майбутніх дітей.

     Дуже багато людей починають своє оздоровлення з відмови від куріння, яке вважається одною із самих небезпечних звичок і є по суті ворогом номер один для сучасної людини. Курець вдихає не всі шкідливі речовини, що знаходяться в тютюновому димі — близько половини дістається тим, хто знаходиться поруч з ним (пасивні курці). Невипадково, що в сім’ях курців діти хворіють респіраторними захворюваннями набагато частіше, ніж в сім’ях, де ніхто не курить. Куріння є частою причиною виникнення пухлин порожнини рота, гортані, бронхів та легенів. Постійне та тривале куріння приводить до передчасного старіння. Тривалість життя при цьому скорочується в середньому на 5—10 років. Поширенність щоденного куріння в Україні складає 20%, в Хорватії, Грузії – 25-27%, тоді як в Скандинавських країнаї – 8-12%.  Наступна непроста задача — подолання пияцтва, як способу життя та алкоголізму як хвороби. Встановлено, що алкоголізм діє руйнівно на всі системи та органи людини. В результаті систематичного вживання алкоголю розвивається комплекс симптомів хворобливої пристрасті до нього — втрата почуття міри та контролю над кількістю алкоголю, що вживається; порушення діяльності центральної та периферійної нервової систем (психози, неврити тощо) і функцій внутрішніх органів.

     Оптимальний руховий режим — важлива умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами й спортом, що ефективно вирішують задачі зміцнення здоров’я та розвитку фізичних здібностей, а також збереження здоров’я й рухових навиків, посилення профілактики неблагополучних вікових змін. При цьому фізична культура та спорт виступають, як найважливіший засіб виховання.

Щоденна ранкова гімнастика — обов’язковий мінімум фізичного навантаження. Вона повинна стати для всіх такою ж звичкою, як вмивання вранці. Для людей, що ведуть «сидячий» спосіб життя, особливо важливі фізичні вправи на повітрі (ходьба, прогулянка).  Систематична ходьба благотворно впливає на людину, покращує самопочуття, підвищує працездатність.

        Масаж — це система механічної та рефлекторної дії, що здійснюється на тканини та органи людини в загальнозміцнюючих та лікувальних цілях.  Масаж сприяє збільшенню кровопостачання ділянок тіла, що масажуються, покращує відтік венозної крові, активізує дихання шкіри, процеси обміну речовин, посилює функції потових і сальних залоз, видаляє клітини шкіри, що відмерли, при цьому шкіра стає пружною, а зв’язки та м’язи зберігають еластичність. Масаж здійснює благотворний, заспокійливий вплив на нервову систему, сприяє відновленню працездатності організму після втоми.

     Загартування здавна було масовим. Користь загартування з раннього віку доведена величезним практичним досвідом і спирається на солідне наукове обґрунтування. Широко відомі різноманітні способи загартування. Корисність цих процедур не викликає сумніву.

Ефективність загартовування зростає при використанні спеціальних температурних дій і процедур. Основні принципи їх правильного застосування повинні знати всі: поступовість, систематичність і послідовність; врахування індивідуальних особливостей, стану здоров’я та емоційні реакції на процедуру. Ще одним діючим засобом, що загартовує, може й повинен бути до і після занять фізичними вправами контрастний душ. Контрастні душі тренують нервово-судинний апарат шкіри та підшкірної клітчатки, вдосконалюючи фізичну терморегуляцію, а також здійснюють стимулюючу дію на центральні нервові механізми.

        Невід’ємною частиною здорового способу життя є високі моральні та етичні цінності людини. Велику увагу треба приділяти формуванню свідомості особистості. Адже, якщо кожна особистість буде вести здоровий спосіб життя, то тоді все наше суспільство буде здоровим.

Основні поради батькам для збереження здоров’я дитини:

Створити сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми.

Відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного. Для того, щоб навчити дитину принципам здорового способу життя батьки повинні подавати приклад та самі дотримуватися тих же принципів.

Створити сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини. Спільні активні заняття спортом захоплюють дітей, дозволять покращити фізичний та нервово-психічний розвиток дитини. Запишіть Вашу дитину в спортивну секцію. Запропонуйте дитині вибрати ту спортивну секцію, яка їй найбільше подобається. Це дозволить не тільки зміцнити здоров’я але й розширити коло спілкування з новими друзями.

Дотримання принципів раціонального збалансованого харчування особливо актуальним є в ранньому віці, коли відбувається активне формування систем і організму дитини. Намагайтеся, щоб на Вашому столі були тільки корисні продукти і здорова їжа. Виключіть з раціону сім’ї шкідливі продукти, наприклад, газовані напої, чіпси, фаст-фуд, шоколадні батончики, а також обмежте жирне, смажене і копчене. Слідкуйте за об’ємом їжі, який їсть малюк, і не допускайте переїдання.

Дотримуйтесь вдома режиму дня для дитини – повноцінний міцний сон, прогулянки на свіжому повітрі. Слідкуйте за тим, щоб дитина не проводила багато часу біля телевізора або комп’ютера. Дотримання режиму дня дисциплінує дитину та допомагає встигнути виконати всі завдання в школі та є корисним в подальшому кар’єрному рості вже дорослої людини.

Негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління є прикладом для дитини. Розуміння шкідливих наслідків тютюнопаління та вживання алкоголю певною мірою застереже Вашу дитини від цих кроків.

Достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці. Спільна праця батьків та дітей згуртовує родину, дозволяє виробити стереотипи поведінки в майбутній родині Вашої дитини.

Утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення.

Розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, на ковзанку, лижні прогулянки, спільне читання, малювання тощо).

Займайтесь всією сім’єю загартовуванням. Загартовування зміцнює імунітет дитини і дорослих, піднімає настрій і поліпшує самопочуття.

Формування навичок здорового способу життя в дитини є важкою спільною працею батьків та дітей, допоможуть зміцнити здоров’я дитини, покращити її самопочуття та запобігти розвитку різноманітних захворювань у дітей.

Дітям про здоровий спосіб життя

Всі діти знають, що здоров’я – основна складова успішного майбутнього. Здоров’я  закладається при народженні дитини та укріплюється протягом усього життя. Здоровий організм у тієї людини, яка веде здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя – це система поведінки людей, яка направлена на постійне фізичне вдосконалення, культуру харчування і взаємних стосунків, повноцінного сімейного життя, високу творчу активність, високоморальне відношення до навколишнього середовища, людей і самих себе.

Для досягнення здорового способу життя необхідно дотримуватися певних правил.

Правила здорового способу життя:

1. Саме головне – запрограмувати себе на ведення здорового способу життя, виявити бажання бути здоровим.

2. Відмовитися від шкідливих звичок (алкоголю, паління, наркотиків, зловживання статевим життям).

3. Дотримуватися правил особистої і суспільної гігієни; прагнути до чистоти та охайності.

4. Навчитися правильно та ефективно поєднувати працю та відпочинок, використовувати скарби Природи – сонце, повітря і воду.

5. Навчитися раціонально харчуватися, виходячи з умов нашого життя та особливостей української національної кухні.

6. З повагою та любов’ю відноситись до засобів фізичної культури – правильне регулювання необхідного обсягу фізичного навантаження.

Харчування повинно бути збалансованим за вмістом білків, жирів та вуглеводів. Їх вміст у щоденному  раціоні-1:1:4. Також харчування повинно бути регулярним. Доросла людина повинна приймати їжу 3 рази на добу, дитина та підліток-4-5 разів.

Правильне харчування —основа здорового способу життя . Воно сприяє зниженню  захворюваності, поліпшенню психологічного стану, а саме  головне –підвищенню працездатності та цікавості до навчання.

Що ми п’ємо?  Газовані напої:

Кока-кола з успіхом замінює побутову хімію.

Історія кока -коли стверджує, що  у багатьох  штатах США поліція завжди має у патрульній машині 2 галони коли, щоб змивати  кров з шосе після аварії.

Дистриб’ютори кока-коли вже 20 років використовують її  для очистки моторів своїх вантажівок.

Щоб зменшити  шкоду від  будь-якого газованого напою необхідно дотримуватися  простих правил:

1. Пийте його охолодженим. Руйнування емалі зубів залежить  від температури напою. Пийте через соломинку, щоб запобігти контакту з банкою.

2. Обмежтесь однією склянкою 1-2 рази на тиждень

3. Не давайте газовані напої дітям до 3 років.

Що ми їмо?

Смакові якості чипсів та сухариків досягаються шляхом додавання до них ароматизаторів (хоча їх  називають спеціями ), тому існує велика кількість різноманітних сухариків та чипсів.

Існують чипси та сухарики з натуральним смаком, але за статистикою діти вживають чипси та сухарики  з наповнювачами: сиром, ікрою, сметаною.  Чи варто казати, що ніякої ікри, сиру та сметани там не має, їм смак та аромат додали за допомогою ароматизаторів. Теж саме можна сказати й про сухарики.

Пропоную вживати продукти, які принесуть користь нашому організму.

Регулярне , збалансоване харчування та вживання овочів, фруктів, зелені буде сприяти здоров’ю.

За своє здоров’я та життя треба боротися! Бажаєм Вам здоров’я та довголіття!!!

ПАМ’ЯТКА З БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ДЛЯ УЧНІВ ПІД ЧАС ТРАВНЕВИХ СВЯТ

Невдовзі травневі свята. Не буде домашніх завдань. З’явиться багато вільного часу. Кожен планує по-різному провести весняний вікенд. Екскурсії, відпочинок, веселі і радісні друзі...

Бажаю усім учням гарного відпочинку, яскравих вражень, незабутніх зустрічей, захоплюючих мандрівок!

Закликаємо учнів та батьків завжди пам`ятати елементарні правила безпеки під час травневих свят, щоб приємний відпочинок не був зіпсований.

1. Пам’ятайте і виконуйте правила дорожнього руху.

2. Не грайтесь поблизу доріг.

3. На зупинці не стійте близько біля дороги.

4. Дотримуйтесь правил посадки в транспортні засоби.

5. Дотримуйтесь відповідних правил поведінки в громадських місцях.

6. Перебуваючи на відпочинку в лісі або парковій зоні, пам'ятайте про правила безпечної поведінки.

7. Будьте особливо уважні біля водоймищ. Знайте: з водою не жартують!

8. Не беріть у руки вибухонебезпечні предмети, у випадку їх виявлення, повідомте дорослих.

9. Не використовуй піротехнічні засоби – це небезпечно!

10. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, повідомте дорослих.

11. Не розпалюйте вогнища.

12. Не влаштовуйте ігри біля залізничного полотна, на будівельних майданчиках та біля них.

13. Обережно користуйтесь побутовими газовими та електричними приладами.

14. Не відходьте далеко від будинку.

15. Не впускайте в квартиру незнайомих людей.

16. Не грайтеся з бродячими тваринами.

17. Мийте руки після ігор перед їжею.

18. Для прогулянки вдягайся зручно і тепло, щоб не застудитися.

Вплив алкоголю на організм підлітка

Проблема алкоголізму серед підлітків існує в абсолютній більшості країн, при цьому в Росії і в Україні вона становить серйозну загрозу майбутньому країни. Спиртне завдає шкоди організму при його вживанні в будь-яких кількостях, а регулярні узливання у молодості наносять організму просто непоправної шкоди.

Будь-яку проблему простіше попередити, ніж вирішувати, тому від того, як поговорити з дитиною на рахунок алкоголю, в значній мірі буде залежати його подальше життя.

Єдиної пам’ятки про шкоду алкоголю для підлітків, за допомогою якої можна буде переконати кого завгодно відмовитися від шкідливої звички, зі зрозумілих причин не існує. Але володіючи знаннями щодо негативного впливу етанолу, вміючи визначити факт сп’яніння, а також знаючи, як поговорити з підлітком, можна значно зменшити ймовірність розвитку такої проблеми, як алкоголізм.

Вплив алкоголю на організм підлітка

Особливості дії алкоголю на розвиток підлітка полягають у тому, що у молодому віці швидкість обмінних процесів в організмі є досить високою, що істотно збільшує деструктивний вплив етанолу на органи і тканини. Тому шкоду алкоголю для підлітків багаторазово перевищує негативний вплив на організм дорослої людини.

З цієї причини одна і та ж доза алкоголю викличе значно більшу втрату м’язової тканини у молоді, ніж у дорослої людини, так як завдяки швидкості обмінних процесів засвоєння етанолу відбудеться у більш повному обсязі.

Крім того, шкоду алкоголю для підлітків полягає у втраті періоду, протягом якого спостерігається найбільш інтенсивне комплексне розвиток людини у фізичному та інтелектуальному плані.

Перманентне перебування в стані алкогольного сп’яніння робить неможливим нормальне навчання, не кажучи вже про заняття спортом. При цьому, саме у підлітковому віці закладаються основи для подальшого розвитку інтелекту, так і общефизических показників. Якщо це час згаяно, надолужити його надалі буде неможливо.

Детально вплив алкоголю на дітей і підлітків можна представити у видеуказанных нижче пунктів.

1. Негативний вплив на мозок

Особливості структури тканин головного мозку в молодому віці стають причиною їх підвищеної чутливості до етанолу. Підсумком є уповільнення інтелектуального розвитку аж до дебілізації, погіршення здатності до навчання, зниження якості пам’яті та інші негативні ефекти.

2. Вплив на психіку

Інтенсивний вплив алкоголю на гормональний фон організму, що росте, стає причиною різних змін в поведінці і психіці. В першу чергу при систематичному вживанні спиртного відзначається підвищення агресивності, зниження концентрації уваги і підвищення самооцінки підлітка. Відзначається також зниження емоційної стійкості і різкі перепади настрою, від захвату до апатії.

3. Вплив на травну систему

Значна кількість етанолу, систематично надходить в незміцнілий організм, що може призвести до появи серйозних розладів.

У першу чергу страждає печінка. Крім того, що цей орган здійснює нейтралізацію потрапили в організм токсинів, у підлітковому віці його формування ще не завершене, тому при регулярному вживанні алкоголю значно більш висока ймовірність розвитку цирозу. Неминучим наслідком підліткового алкоголізму є порушення засвоєння вуглеводів і білків і загальне зниження якості перваривания їжі.

Також страждає сам травний тракт: відбувається подразнення етанолом слизової оболонки шлунка, порушується робота підшлункової залози, що може стати причиною розвитку виразки шлунка або панкреатиту.

Гра '' Подорож стежинками здоров'я"

Головне - здоровим бути -

Це потрібно всім збагнути!

Бо як є здоров'я й сила.

То весь світ людині милий.

02 квітня 2021 року для учнів 5 класу Ярівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (кл. керівник Мартиненко Тетяна Володимирівна) була проведена гра '' Подорож стежинками здоров'я' '. Мета - сприяти отриманню школярами знань про поняття' 'здоров'я '', '' здоровий спосіб життя'', ''особисту гігієну'', визначення та усвідомлення фактів, що впливають на здоров'я, створення умов для формування в учнів позитивного ставлення  до життя та власного здоров'я.