Зародження опозиційного руху. Шістдесятництво.

“Відлига” в українській літературі. “Шістдесятники”

“Шістдесятники” — це люди нового політичного, творчого та естетичного мислення, борці за гуманізм, за свободу самовираження, носії нових думок, поглядів і почуттів, відмінних від офіційних.

Їм були притаманні:

• самоаналіз,

• неординарність мислення,

• щирість почуттів,

• намагання зламати літературні шаблони,

• новизна,

• гуманізм,

• звернення до внутрішнього світу людини,

• пошук нових форм у мистецтві,

• культ свободи самовираження,

• віра в оновлення суспільства,

• намагання відобразити головні проблеми сучасності.

1. В їхніх творах звучав протест проти тоталітаризму.

2. Виступали за національно-культурне відродження України.

3. Прагнули поглиблення реформ і подальшої демократизації суспільства.

4. Критично ставилися до існуючої влади.

5. Вони внесли свіжий струмінь в українську культуру, відкинувши її ідеологічні штампи.

6. Висували вимоги забезпечення українцям свободи вільного духовного розвитку.

7. Зверталися до історії свого народу, його героїчного минулого.

8. Прагнули аналізувати душу сучасника, його інтелектуальний та емоційний розвиток.

9. У центр своєї творчості поставили людину з її. ідеалами та духовним світом.

10. Вірили в оновлення суспільства.

11. На повний голос говорили про реальні проблеми життя, про болючі питання, які замовчувалися в часи сталінщини.

12. Обстоювали загальнолюдські цінності та ідеали, -заперечували аморальність.

13. Впливали на суспільно-політичну думку.

14. Віщували відродження національної свідомості.

15. Вірили в торжество свободи і демократії.

16. Внесли новий струмінь у зміст і форми української культури.

17. Розбудили народ, примусили його думати.

18. Сприяли консолідації передових сил суспільства.

Ідеологічний наступ на “шістдесятників”

1. 1959 р. — за вказівкою ЦК КПУ було заборонено і знищено поетичну збірку Д. Павличка “Правда кличе”, в якій автор викривав бюрократизм, перекручення сталінської доби.

2. Широкий наступ на “шістдесятників” наприкінці 1962 р. після зустрічі партійного та урядового керівництва України з представниками творчої інтелігенції. (Атаки на І. Дзюбу, І. Світличного, Є. Сверстюка).

3. 8 квітня 1963 р. — республіканська нарада активу творчої інтелігенції та ідеологічних працівників. Від імені ЦК КПУ різко критикувалися твори М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко.

4. Зазнали переслідувань М. Вінграновський, Л. Костенко, В. Стус, І. Драч.

5. У 1963 р. помер “лицар українського відродження” Василь Симоненко після жорстокого побиття на вокзалі у Черкасах (винуватців побиття так і не було знайдено).

6. Почалося обмеження публікацій “шістдесятників” у літературних журналах (“Жовтень”, “Прапор”, “Вітчизна”, “Дніпро” та ін.).

7. Стали забороняти і розганяти літературно-мистецькі вечори.

8. Було закрито клуби творчої молоді.