Булінг у дитячих садках залишається недостатньо вивченою проблемою, однак його вплив на дітей у цьому віці може бути надзвичайно шкідливим. У дошкільному періоді закладаються основи емоційного інтелекту, соціальної взаємодії та здатності будувати стосунки. Тому цькування в дитячому колективі — це виклик, на який необхідно реагувати своєчасно.
Булінг починається раніше, ніж здається.
Навіть діти 3–4 років можуть проявляти агресивну поведінку. Хоча в цьому віці вона частіше пов’язана з браком навичок спілкування, наслідки такої поведінки можуть бути схожими на булінг.
Діти-агресори часто наслідують дорослих.
Булінг у дитячому середовищі нерідко є відображенням моделей поведінки, які дитина бачить вдома або серед вихователів.
Жертви булінгу часто мовчать.
Малюки не завжди можуть висловити свої почуття словами. Ознаками цькування можуть бути сльози, небажання йти до садка або проблеми зі сном.
Свідки цькування також страждають.
Діти, які бачать, як кривдять їхніх однолітків, можуть переживати почуття страху, провини або навіть брати участь у цькуванні, щоб не стати наступними жертвами.
Брак соціальних навичок. Діти ще не розуміють, як правильно вирішувати конфлікти або висловлювати свої потреби.
Потреба в домінуванні. Дитина може прагнути привернути увагу чи затвердити свою "владу" над іншими.
Нестача уваги вдома. У таких випадках агресивна поведінка стає способом самоствердження.
Різниця між дітьми. Діти можуть цькувати однолітків через зовнішні відмінності, мову, поведінку чи інші фактори.
Формування культури взаємоповаги.
Регулярні бесіди з дітьми про дружбу, допомогу та емпатію допомагають запобігти виникненню цькування.
Ігрові вправи на взаємодію.
Використовуйте кооперативні ігри, де діти працюють разом для досягнення спільної мети.
Спостереження за груповою динамікою.
Вихователь має звертати увагу на дітей, які залишаються осторонь, або тих, хто демонструє агресію.
Робота з батьками.
Інформування батьків про поведінку дітей, організація тренінгів з ефективного виховання.
Швидке втручання.
Якщо вихователь помічає агресивну поведінку, необхідно відразу її зупинити та обговорити з дітьми, чому це неправильно.
Використання казкотерапії.
Через казки діти легше розуміють, що таке добре, а що — погано. Наприклад, історії про дружбу чи героїв, які долають труднощі разом.
Індивідуальна робота з дитиною-агресором.
Допомога у висловленні емоцій, навчання альтернативним способам вирішення конфліктів.
Підтримка жертв.
Допомога дітям, які стали об’єктом цькування, відновити впевненість у собі через позитивне підкріплення та ігрову терапію.
Для вихователів:
Звертати увагу на невербальні сигнали дітей (страх, тривожність, ізоляція).
Обговорювати ситуації конфлікту в групі та разом шукати рішення.
Регулярно проводити тренінги для себе та колег про управління груповою динамікою.
Для батьків:
Розмовляти з дитиною про її почуття та досвід у садочку.
Показувати приклад доброзичливого ставлення до інших.
Співпрацювати з вихователем, щоб разом вирішити проблему.
Булінг у ЗДО — це виклик, який потребує уваги з боку вихователів, батьків і всього освітнього середовища. Запобігання та протидія цькуванню починається з побудови культури довіри, відкритості та взаємоповаги. Раннє втручання допоможе уникнути серйозних наслідків і створити безпечне середовище для кожної дитини.