Консультації для батьків
Шість секретів для батьків, як зацікавити дитину навчанням
Ви ніколи не замислювались, чому деяким вчителям так легко вдається знайти спільну мову з учнями та зацікавити їх до навчання? А все завдяки кільком педагогічним хитрощам, за допомогою яких і батьки зможуть зробити процес навчання ефективним і приємним для малюка.
1.Використання преміальних діаграм. Провідні педагоги світового рівня стверджують, що використання так званих преміальних чи попереджувальних діаграм, дасть змогу дитині зрозуміти свій статус ще до початку навчання, а після виконання завдання гарантує винагороду. Досить часто саме матеріальні чи емоційні винагороди стають найкращим стимулом для дітей.
2.Навчіться хвалити та заохочувати свою дитину. Це краще діє, ніж довгі сварки та бурчання. З часом малюк вчиться розуміти приємні відчуття, отримані від похвали,і робитиме усе, щоб знову відчути ці емоції.
3.Вчителі завжди вимагають від дітей більшого. Така методика дає результат і стимулює дітей розвиватися. Не варто і вдома сварити за погану поведінку по факту. Встановіть конкретні вимоги та правила для дитини щодо хатніх умов, і будьте готові залучати систему покарань за їх недотримання.
4.Пориньте у світ дитини. Нехай завдання та вправи стануть ближчими та більш зрозумілими для юного дослідника. Для цього достатньо рахувати не просто цифри, а, наприклад, голи улюбленої футбольної команди, чи перетворити перше знайомство із хімічними елементами на казкову історію. Для вчителів чи батьків це не так уже й важко, а от дітям – значно зрозуміліше.
5.Не забувайте, що ви – найближча людина для своєї дитини, і повинні підтримувати її в навчанні. Приділіть трохи часу, поцікавтесь, що вивчають діти зараз у школі, які вправи задають вчителі та з чим виникли проблеми. Ваші знання у зацікавленнях дитини, її сильних та слабких сторонах, допоможуть швидше знайти відповіді та показати, як впоратись з тим чи іншим завданням, навіть якщо ви і не знаєте усього на світі.
6. Зробіть навчання задоволенням. Нехай під час спільного виконання домашніх завдань з дитиною, у вас з’явиться маленька традиція – робити собі приємності. Це може бути перерва на короткий мультфільм, розважальна хвилинка або час для смакування улюбленими солодощами. Тоді дитина знатиме, що навіть при роботі над нудними задачами можна отримати задоволення.
Як оцінити батькам успіхи своїх дітей
Правило 1: заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два… десять… Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам`ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, що нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як ставитися до невдач?.. вони вас засмучують… та й годі.
Правило 3: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 4: головне : хваліть – виконавця, критикуйте – виконавця. Дитина схильна будь – яку оцінку сприймати глобально, вважати ,що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.
Правило 5: найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана.
Правило 6: визначте в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіхи навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху,ні відчуття повної невдачі.
Поради батькам дітей з особливими потребами
- Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.
- Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.
- Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
- Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.
- Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
- Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
- Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
- Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
-Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
- Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
- Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
- Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива.
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в шкільному закладі.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для дитини.
Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в шкільному закладі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
Що робити з агресивними дітьми?
-Замисліться над причинами такої поведінки.
-Якщо причина агресивності - дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
-Не карайте малюка фізично.
-Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
-Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
-Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
-Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині спрямовувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще - плаванням.
Підтримка батьками дитини з особливими освітніми потребами
Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:
• «Ти дуже добре зробив …»
• «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли …»
• «Я помітив покращення в …»
• «Хочеш, попрацюємо разом над …»
• «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на …»
• «Чим я можу тобі допомогти…»
• «Я бачу, ти добре попрацював над …»
• «Дякую, що ти ретельно виконав завдання…»