Розділ 6. Розчарування

У активізмі буває важко. Ми розчаровуємося не у природі чи у тваринах, а в собі. У тому, що не можемо врятувати всіх, змінити все одразу, допомогти кожн_ій. Це відчуття тихе, але глибоке: воно нагадує, що ти людина, що твої сили та час обмежені.

Іноді ти просто втомлен_а. Часу не вистачає, грошей на проєкти немає, а знань не досить. Страх критики, невпевненість у собі, складнощі у пошуку однодум_иць — усе це тисне. Ти можеш відчувати, що твоя робота нічого не змінює, що твої зусилля марні. 

Але розчарування не означає поразку. Воно говорить про твою відданість і про те, що тобі важливо. Воно запрошує зробити паузу, подивитися на себе і зрозуміти: що допоможе подолати ці перешкоди? Може, трохи відпочинку, підтримка друзів та подруг, додаткові знання, планування часу, ресурси або простий жест допомоги від інших.

Практичне завдання:

 1. Склади список із 10 причин, чому зараз ти не хочеш бути активісткою. Дай собі чесні відповіді, без осуду. Можливо, це втома, страх, брак грошей чи часу, невпевненість у знаннях, відчуття безсилля.

2. Тепер перечитай лист зі свого щоденника з розділу 2 — той, який ти писа_ла собі в майбутнє. Уяви себе натхненн_ою, смілив_ою, тим/тією, яка змогла все подолати. Що вона скаже тобі зараз? Як заспокоїть, підтримає, покаже вихід зі складної ситуації?

3. Під кожну причину подумай, що допомогло б подолати її: трохи часу для себе, підтримка друзів, додаткові знання або навички, ресурс або допомога від інших. Навіть маленькі кроки роблять ситуацію контрольованішою і повертають віру у себе.

Розчарування не зупиняє твою силу. Воно допомагає усвідомити свої межі, подбати про себе і рухатися вперед свідомо.