Уже стало аксіомою, що підлітковий період життя людини є найбільш бунтівним і ризикованим. Батьки, викладачі, сусіди стверджують, що дитина, яка ще вчора була слухняною й милою, ставши підлітком, поводить себе вкрай різко і навіть небезпечно. Десятки історій щомісяця на екранах телевізорів і в гаджетах демонструють випадки ризикованої поведінки підлітків, що іноді межують із загрозою для їхнього життя.
Деструктивна поведінка – це руйнівні дії підлітка (вербальні чи практичні), які можуть бути спрямовані на самого себе або зовнішній світ і проявлятися в нападах агресії, гніву чи ворожості.
Тобто головною ознакою деструктивної поведінки є її руйнівний характер, спрямований на будь-що: стосунки, злагоду, здоров’я, успіх, дружбу тощо, а також фізичні об’єкти.
Загалом можна виокремити два типи деструктивної поведінки, які різняться за своїми цілями.
Перший тип – зовнішньо деструктивна поведінка, цілі якої спрямовані на порушення соціальних норм (моральних, етичних, культурних), прийнятих у суспільстві.
Зазвичай такий тип поведінки класифікується як асоціальний. У цьому випадку прояви деструктивної поведінки підлітка можуть стати джерелом підвищеної небезпеки не лише для нього самого, а й для його оточення і суспільства в цілому.
Деструктивна поведінка може спричинити й антисоціальних форм вияву, які порушують правові норми і стосовно яких законодавством України передбачено конкретні випадки настання юридичної відповідальності неповнолітніх з 16 років.
Прояви зовнішньо деструктивної поведінки:
• умисне заподіяння фізичних збитків іншим людям (побої, хуліганство, крадіжки, вбивство);
• моральне приниження інших людей (участь у булінгу (цькуванні), провокування конфліктів);
• порушення соціальних норм (шкільні прогули або відмова від навчання, ухід із дому, бродяжництво, агресивна поведінка, обман);
• вандалізм (псування неживих предметів, пам’яток культури, історії, витворів мистецтва, графіті (настінні малюнки) непристойного характеру);
• жорстокість до тварин (знущання, тортури, омертвлення);
• екоцид (нанесення збитків об’єктам природи: підпали, забруднення природного середовища, знищення тварин);
• лихослів’я (вживання нецензурної лексики).
Другий тип – внутрішньо деструктивний, спрямований на саморуйнацію та дезінтеграцію власної особистості.
Такий тип поведінки надає підліткові у психологічному плані тимчасове короткочасне полегшення, проте заважає вести життя, яке забезпечує його благополуччя.
Прояви внутрішньо деструктивної поведінки:
• зловживання алкоголем/наркотиками, куріння;
• розлади харчової поведінки (переїдання, голодування, недоїдання);
• дії з ризиком для життя (зацепінг, паркур та ін.);
• надмірна видозміна власного тіла (татуювання, пірсинг, шрамування);
• патологічна пристрасть до комп’ютерних та азартних ігор;
• імпульсивна та ризикована сексуальна поведінка (безладні статеві стосунки, проституція та ін.);
• самоушкодження (різання, висмикування волосся, опіки);
• спроба самогубства (навмисне позбавлення себе життя).
Зрозуміло, що деструктивна поведінка загрожує в першу чергу благополуччю самого підлітка, негативно впливає на його психічне, фізичне, ментальне здоров’я, створює підґрунтя для появи значних психологічних і соціальних девіацій у дорослому житті.
Так само деструктивна поведінка особи є небезпечною для суспільства. До її соціальних наслідків відносять правопорушення, зростання захворювань, пов’язаних із тютюновою і наркотичною залежністю, смертність у результаті нещасних випадків, ДТП, вживання психоактивних речовин, суїцидів. Серед економічних наслідків – величезні витрати на лікування, реабілітацію, усунення правопорушень, утримання відповідних інституційних закладів та установ.
Як різновид деструктивної поведінки підлітка виділяють деструктивну поведінку в школі, що є проблемною як така, що не відповідає правилам освітнього середовища, відволікає вчителя від проведення навчальних занять та заважає навчанню інших дітей. Свідоме негативне втручання школяра в освітній процес є деструктивним.
Бунтарська (протестна) поведінка підлітка стає руйнівною. На які ознаки
варто звертати увагу тим, хто поруч, – батькам, братам/сестрам, вчителям,
сусідам?
Психологічні ознаки:
• підвищена збудливість, тривожність, яка переростає в грубість, відверту агресію;
• зацикленість на негативних емоціях;
• схильність до депресії і депресивний стан;
• прояв нав’язливих рухів (часте моргання, обкушування нігтів, пересмикування плечима, хмикання чи шмигання носом та ін.);
• нездатність співпереживати, співчувати іншим людям;
• втрата попереднього емоційного контакту з однокласниками і стремління показати свою «безстрашність» оточенню;
• прагнення бути в центрі уваги в будь-який спосіб;
• відлюдкуватість, відчуженість у шкільному середовищі;
• відсутність друзів, низькі комунікативні навички;
• уникнення зорового контакту (відводить погляд, намагається дивитись вниз, собі під ноги).
Зміни у зовнішньому вигляді:
• використання деструктивної символіки у зовнішньому вигляді (одяг з агресивними написами і зображеннями, зміна взуття на більш грубе або воєнізоване);
• наявність (поява) синців, ран, подряпин на тілі або голові;
• небажання стежити за своїм зовнішнім виглядом;
• сліди фарби на одязі, руках (результат використання аерозольних балонів для поширення адрес/реклами місць збуту наркотиків);
• поява у неповнолітнього дорогого взуття, одягу, інших речей, власних коштів, джерело отримання яких він не може пояснити (даний факт може свідчити про отримання доходу від торгівлі наркотиками).
Поведінкові зміни (зовнішні ознаки):
• пасивний протест (втечі з дому, бродяжництво, відмова від прийомів їжі та від спілкування);
• конфліктна поведінка – часті конфлікти з вчителями й однолітками, участь у цькуванні слабших (булінг);
• різкі і несподівані зміни у поведінці (відмова від навчання, участі в шкільних заходах, секціях, пропуски занять з неповажних причин, втрата інтересу до улюбленого навчального предмету);
• прояв інтересу до огидних видовищ, сцен насильства;
• участь у підпалах, розвагах з використанням легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин;
• ведення зошита/записної книжки для записує імен інших людей та агресивних висловлювань на їхню адресу або негативних малюнків (може бути ознакою загроз конкретним людям);
• трансляція деструктивного контенту в соціальних мережах (викладання особистих фото, пересилання вподобаних фото, «лайки» подібного контенту);
• нав’язливе малювання страшних/загрозливих картини, монотонне заштриховування паперу;
• участь в утворенні неформальних асоціальних груп однолітків (педагогічно занедбані діти, бездоглядні підлітки, схильні до протиправної поведінки);
• жорстоке поводження з тваринами, бійки з однолітками, іншими людьми;
• наслідування асоціальних форм поведінки «авторитетного» оточення (сліпе копіювання негативних дій, мови, манери одягатися, ін.);
• поява у неповнолітнього (або придбання ним) предметів і речовин, які можуть бути використані для закладки наркотиків (складані складні ножі, що застосовуються для створення отворів в стінах будинків, порожнин в ґрунті (зазвичай на лезі залишаються сліди землі, вапна, бетону або фарби); пластикові пакети малого розміру; аерозольні балони з фарбою, трафарети для поширення інформації/адрес про місця продажу наркотиків);
• використання у розмові нових, невластивих для конкретного неповнолітнього слів, у т.ч. термінів, виразів, кримінального сленгу, вияви незвичної манери говоріння, яка справляє враження «заїждженої платівки» через повторювання ніби завчених текстів.
Поряд з цим, для розуміння дорослими орієнтирів у прийнятті рішень щодо запобігання деструктивній поведінці підлітків, важливо розрізняти рівні (глибину) деструктивної поведінки:
• початковий – поодинокі ознаки деструктивної поведінки;
• ускладнений – збільшена кількість, частота, тривалість прояву ознак деструктивної поведінки;
• екстремальний – це небезпечні дії, які є реальною загрозою життю та здоров’ю підлітка або оточенню.
ВАЖЛИВО! Початкові деструктивні ознаки також мають стурбувати батьків і викладачів, спонукати їх приділити увагу підлітку, з’ясувати причини.
Проведення діагностики рівня тривожності, агресії, ризику девіацій.
Регулярна роботапрактичного психолога: індивідуальні консультації, групова терапія.
Програми ментального здоров’я: "Як впоратись зі злістю", "Коли емоції керують нами", "Я — не мій гнів".
Тренінги на розвиток:
комунікації без конфліктів;
навичок вирішення проблем;
емоційної саморегуляції;
асертивної поведінки (вміння сказати «ні»).
Рольові ігри, вправи з реальних ситуацій (конфлікт з викладачем, булінг, спокуса вжити алкоголь тощо).
Обговорення впливу соціальних мереж, YouTube-контенту, "тікток-псевдоавторитетів".
Навчання аналізувати інформацію, протистояти тиску групи.
Зустрічі з реальними історіями "після деструктивного вибору" (екскурсії в реабілітаційні центри, зустрічі з колишніми залежними).
Створення гуртків за інтересами (відео, музика, авто, кулінарія, спорт).
Проведення творчих конкурсів, проєктів, соціальних акцій.
Впровадження наставництва: старші учні чи випускники — як позитивні приклади.
Тематичні інтерактивні заняття: "Алкоголь і реальність", "Ціна однієї затяжки", "Онлайн-залежність — чи є вихід?".
Зустрічі з фахівцями: нарколог, психолог, ювенальний інспектор.
Альтернативи: спорт, самозайнятість, волонтерство.
Тренінги для викладачів: як виявити тривожні сигнали, реагувати на провокації, зберігати авторитет без агресії.
Батьківські збори в новому форматі: практичні поради, неформальні зустрічі.
Залучення батьків до заходів: спільні проєкти, підтримка індивідуальних здобувачів освіти.