ДО УВАГИ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ !!! Міністерство освіти і науки України звертає увагу на випадки встановлення окупантами зв’язків із неповнолітніми громадянами України через соціальні мережі та месенджери, надходження пропозицій коштів за інформацію про позиції Збройних сил України.

З огляду на зазначене, просимо використати доступні форми комунікацій і провести просвітницьку роботу з учнями закладів загальної середньої і професійної (професійно-технічної) освіти щодо кримінальної відповідальності за подібні злочини та акцентувати увагу батьків на їх відповідальності за дії дітей.

 1.Як розпізнати ознаки вербування дитини? Рекомендації батькам і освітянам

https://mon.gov.ua/news/yak-rozpiznaty-oznaky-verbuvannia-dytyny-rekomendatsii-batkam-i-osvitianam

2.Як російські спецслужби вербують українських підлітків для диверсій

https://www.youtube.com/watch?v=snRPClvxIw0

3.Розслідування ВРАЖАЄ! Історії ЗАВЕРБОВАНИХ ПІДЛІТКІВ, яких ПОВЕРНУЛИ на шлях істини

https://www.youtube.com/watch?v=jvHA2lJ4i94

4.Як росія вербує підлітків для злочинів і як цьому протидіяти

https://nus.org.ua/2025/03/19/yak-rosiya-verbuye-pidlitkiv-dlya-zlochyniv-i-yak-tsomu-protydiyaty/

https://www.facebook.com/kidspoliceNPU/videos/2045244575942854?locale=uk_UA\

5.Лист МОНУ № 1/4068 від 12.04.2022 «Щодо недопущення участі неповнолітніх у наданні інформації ворогу про військові позицій Збройних сил України» https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/86357/

Пам’ятка для здобувачів щодо недопущення участі неповнолітніх у наданні інформації ворогу про військові позиції ЗСУ

https://www.kpkzt.kyiv.ua/pam-yatka-dlya-zdobuvachiv-shhodo-nedopushhennya-uchasti-nepovnolitnih-u-nadanni-informatsiyi-vorogu-pro-vijskovi-pozitsiyi-zsu/

6.Психологічна безпека освітнього середовища методи, технології, шляхи формування: практичний посібник

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/743724/

Гусак В.М.,

методист лабораторії

методичного забезпечення КЗ «Житомирський ОІППО» ЖОР

Програма виховання  – ключ до організації виховного процесу

Інтенсивна діяльність практиків з програмування педагогічного процесу почалася ще на початку 90-х років минулого століття, тоді  акцент був поставлений в основному на навчання. У зв’язку з посиленням уваги до проблем виховання та підвищенням його статусу, постає питання  пошуку нових підходів у  здійсненні освітніх послуг. Ефективність останніх залежить від уміння будь-якого педагога визначати  актуальні для кожного окремо взятого  навчального закладу, учнівського колективу, зокрема дитини завдань виховання, прогнозувати результати розвитку особистості, проектувати виховні ситуації, вибудовувати їх у тій послідовності, яка приведе до бажаного результату, розробляти зміст виховного процесу, орієнтуючись на пріоритетні виховні цінності та аналіз виховного потенціалу найближчого соціального оточення, відбирати педагогічні технології у відповідності до поставленої мети і завдань, змісту виховного процесу, формувати та створювати умови для реалізації виховних програм.

Як показують курси підвищення кваліфікації вчителів, семінари, конкурси педагогічної майстерності та інші форми науково-методичної роботи, сьогодні, на жаль, більшість класних керівників, керівників шкіл та їх заступників, недостатньо володіють вищезазначеними уміннями, застосування яких забезпечує високий рівень продуктивності педагогічної діяльності при розробці  та створенні програм виховання.

Програма виховання – це системне уявлення про умови досягнення виховних цілей, що виражається в послідовному викладі змісту виховного процесу, механізмах його реалізації і основних показниках духовно-морального становлення особистості в результаті його освоєння.

Створення програми виховання за своєю суттю є проектною діяльністю, яка як правило, викликає певні труднощі у педагогів, особливо коли відсутній практичний досвід і недостатній  рівень теоретичних знань.

 Пропонуємо розглядати розробку програми виховання як один із видів педагогічного проекту. Тоді змістом проекту стане зміст виховання, а алгоритмом роботи над проектом наступне: 

·  виявлення проблеми;

·  постановка завдань;

·  визначення умов їх вирішення;

·  прогнозування результату;

·  планування діяльності з досягнення  визначеної мети;  

·  її реалізація;

·  оцінка ефективності.

Приступаючи до створення програми виховання, необхідно дотримуватись наступних принципів: варіативності, співтворчості, динаміки, інтеграції, самовизначення, конструктивної творчої діяльності, гуманізму та  уявляти приблизну структуру майбутньої програми виховання, яка складатиметься з наступних розділів:

-          концептуальні основи програми (вступ);

-          аналіз соціально-педагогічної ситуації виховного процесу;

-          мета, завдання;

-          прогнозований результат, рівневий розвиток колективу та   учасників освітнього процесу;

-          зміст виховання (тематичні блоки);

-          механізми реалізації змісту виховання;

-          додатки (кадрове забезпечення, фінансування, календарний план реалізації тощо).

Для того, щоб чітко визначитись в основних характеристиках створюваної програми та  окреслити простір для програмування. пропонуємо дати відповідь на перший блок запитань:

1. На який часовий період розрахована програма (навчальний рік, чверть, тиждень, тематичний період, табірну зміну тощо).

2. Які вікові групи будуть охоплено програмою? (зверніть увагу, що називаючи вікові групи ми тим самим проектуємо етапи програми (рівні).

3. Де буде реалізуватися дана програма? (загальноосвітній навчальний заклад, позашкільний заклад;паралель класів, вікова група, окремий учень тощо).

4. На яку категорію дітей розрахована програма? (учасниками програми є всі учні ЗНЗ, обдаровані діти, діти які потребують підвищеної педагогічної уваги).

Наступний блок питань допоможе визначитися в якісних характеристиках програми (уявлення про цінності, виявлення проблем у розвитку дітей).  Пропонуємо відповісти на такі запитання:

1.  Які актуальні проблеми сьогодення покликана вирішувати дана програма?

2. Які найбільш гострі протиріччя між вимогами соціокультурного розвитку суспільства та рівнем розвитку майбутніх учасників програми Ви знайшли?

 3. Яке місце займе дана програма в системі виховної роботи колективу Вашого закладу?

4. Які аспекти актуальних проблем  виховного процесу вашого закладу піднімаються в програмі ?

5. Які специфічні характеристики соціокультурного середовища, в якому знаходиться заклад та освітнього простору, де здійснюється  виховний процес, обумовлюють особливості створюваної програми?

6. У чому  особливості виховного потенціалу вашого закладу, дитячого та педагогічного колективів, навколишнього середовища, на реалізацію якого буде націлена дана програма? 

 Після виявлення проблем логічно перейти до визначення концептуальних (теоретичних) основ і мети програми. У викладенні концепції можна спиратися на філософські та педагогічні теорії, але їх вибір має бути обумовлений власною точкою зору педагогів на виявлену проблему. Пропонуємо скористатися наступним блоком запитань:

1. Чи є виявлена проблема частиною більш масштабних соціокультурних проблем?

2. У чому вбачають суть цієї глобальної проблеми науковці, практики ?

3. Як співвідносяться наукові бачення шляхів вирішення глобальних проблем з проблемами педагогічними, з розвитком кожної окремо взятої особистості.

При розробці програми потрібно чітко визначати для себе, що таке   виховання .    

Важливим компонентом у створенні програми є формулювання виховної мети та завдань, орієнтованих на реалізацію загальнолюдських цінностей з урахуванням соціокультурного оточення, системоутворюючого напрямку діяльності навчального закладу.

Мета має бути виписана ясно, чітко і конкретно, щоб в ній прослідковувалася суть програми, її особливість і передбачуваний кінцевий результат. Мета програми виховання конкретизується завданнями, за допомогою яких одночасно прогнозуємо результати її реалізації. Задачі потрібно формулювати так, щоб  їх виконання можна було зафіксувати по завершенні. Вони повинні  охоплювати  конкретний часовий період, бути реальними,  але разом з тим орієнтованими на максимально позитивний результат діяльності у досягненні визначеної мети.

Головний компонент програми виховання – зміст виховного процесу. Зміст програми і механізми її  реалізації вибудовують відповідно до мети і завдань. Визначаючи мету і конкретизуючи її завдання, педагоги  разом з тим проектують тематичні блоки змісту програми.

Ключовою категорією у визначенні змісту виховання необхідно розглядати соціокультурний  досвід дитини.

Під соціокультурним досвідом розуміємо апробовані дитиною  на власному досвіді норми і способи взаємодії, отримані імперичним шляхом і підтверджені практикою знання і ціннісні установки у порівнянні з суб’єктами соціокультурного простору.

Виходячи з цього, завдання педагога полягає у необхідності формування позитивного досвіду дитини, тобто забезпечення педагогічно організованої взаємодії дитини з навколишнім світом, яка приведе до самостійного пошуку ідеалів та втілення їх у практику життя. Саме опосередкований педагогічний вплив дозволить створити умови для розвитку особистості, педагогізувати  середовище, а також здійснити педагогічний супровід дитини в освоєнні навколишнього соціального простору. Результатом освоєння стане набутий соціокультурний досвід і готовність дитини до саморозвитку, фундаментом якого  є новий досвід,  набутий з урахуванням досвіду минулих поколінь. Логічно, що тоді під поняттям виховання розуміємо процес створення умов для засвоєння дитиною ретрансльованого досвіду, набутого людством, та продукування нею нових ідеалів та ефективних способів гармонійного соціального розвитку.

Змістом програми виховання має стати те, що забезпечить розвиток моральної сфери особистості – це діяльність усіх видів соціокультурного досвіду особистостості, а саме:

1.  Досвід прийняття рішень в ситуації морального вибору.

2.  Виявлення позитивних зразків самореалізації особистості особистісній та соціально і особистісно значимій діяльності.

3. Успішна самореалізація в пізнавальній, творчій, ігровій діяльності.

4. Досвід реалізації  різноманітних  позицій: активного учасника, організатора, консультанта та ін.

5. Застосування отриманих в процесі навчання знань, умінь, навичок в соціально значимій діяльності.

6. Аналіз оцінки поведінки людей в різних життєвих ситуаціях, що відображають їх особистісні якості та досвід самооцінки у порівнянні з оцінками дорослих, та однолітків.

7.  Співпраця з дорослими та однолітками.

8.  Проектування власної діяльності, прогнозування та послідовний аналіз її результатів.

Визначені учасниками освітнього процесу  цінності та мета  виховання знайдуть відображення в розроблених та затверджених ними внутрішньо шкільних нормативних актах (Статут, Конституція Дитячої республіки, Кодекс поведінки   інших  документах) навчального закладу. При цьому акцентується увага на традиціях, ритуалах, системі стимулювання колективного та особистісного розвитку суб’єктів навчально-виховного процесу.

Визначення мети педагогічної програми визначається у конкретних спрогнозованих результатах розвитку особистості, досягнення яких відбувається  в процесі реалізації  змісту виховання.

Опис прогнозованого результату, рівень росту колективу та особистості є п’ятим компонентом програми виховання, який можна виписати тільки після викладення змісту. Прогнозований результат є наслідком поставлених завдань, але розкрити його необхідно максимально конкретно, відповідно до кожного із основних етапів реалізації програми. В основі визначення результатів реалізації програми виховання полягає динаміка морально-етичного розвитку особистості, зокрема формування у дітей певних особистісних якостей. Звертаємо увагу, що створюючи програму виховання необхідно моделювати виховну діяльність, а не особистість дитини (модель випускника). Бо саме модель випускника веде до стандартизації, а не до вільного розвитку дитини. Ми проектуємо умови розвитку особистості, а не саму особистість.

Кінцевий результат – це високий рівень розвитку духовної культури, що виражається у постійному намаганні до саморозвитку, наявності ідеалів та впровадження духовних цінностей у практичну діяльність. Ціннісні орієнтації, які пропонуємо у програмі – це усього лише орієнтир сьогоднішнього дня, але головне щоб дитина мала потребу к самовдосконаленні, щоб пошук вищих духовних цінностей рухав її до особистісного розвитку, що виражатиметься в конструктивній діяльності, творенні добра, досягненні гармонії з оточуючим світом.

Створення програми закінчується розробкою механізмів  її реалізації, що передбачає наявність опису виховного процесу, структури дитячого самоуправління, ключових форм виховної роботи, законів життя колективу освітнього закладу,, виховних технологій. Механізми мають відповідати логічній схемі програми-її концептуальним основам і завданням, змісту, а також врахувати специфіку програми і можливість досягнення прогнозованого результату. Так, наприклад, однією з ефективних форм реалізації програми виховання в молодшому шкільному віці є довготривала сюжетно-рольова гра у формі ігор, де за основу взято сюжети відомих казок, ігор-подорожей з казковими стежками, країнами, материками, океанами тощо. Така форма стимулює дітей до творчості, відповідає віковим особливостям, тут  кожному учаснику програми надається можливість спробувати себе у ролі того чи іншого героя, що наповнює шкільне життя романтикою та веде до реалізації принципу зміни подій в дитячому житті, створюється приваблива для дітей система стимулювання особистісного та колективного розвитку за рахунок змінності доручень, що супроводжується яскравою символікою та ритуалами. У механізмах реалізації слід дати короткий опис її сюжету та етапів розвитку.

Для школярів старшого віку поряд з основним сюжетом довготривалої гри доречна розробка циклів індивідуальних та колективних соціальних і особистісно значимих проектів. Проектна діяльність сприяє актуалізації знань, умінь, навичок школярів, їх практичного застосування у взаємодії з навколишнім світом, стимулює потребу дитини у самореалізації, самовираженні в творчій особистісно і суспільно значимій діяльності.

Підводячи підсумки створення програми виховання, важливо щоб не було втрачено принцип варіативності, не обмежувався б простір самореалізації дітей і підлітків, програмування виховного процесу було б спрямовано на створення умов для морально-етичного розвитку особистості дитини, становлення її активної соціальної позиції, формування позитивного соціокультурного досвіду.

У процесі розробки будь-якої програми виховної роботи та поетапного планування її реалізації можна  керуватися Програмою МОН України «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»; «Нова українська школа» у поступі до цінностей»; Програма Лінди Ландрет «Виховання характеру» тощо.

Пропонуємо класним керівникам ознайомитися з матеріалами статті, які є актуальними в умовах сучасної школи

Сила думки: як долати стрес та впливати на емоції через мислення