новітні герої україни

Цмоць Костянтин (Модест)     Цмоць Дмитро (Улас)

             10.02.1914 - 22.12.1944                          20.03.1921 - 22.04.1947                                                                             

Євстахій струк    

                                                    1908 - 1941

Увіковічнення подвигу

Людське життя - це лише мить вічності, маленька іскра, що може спалахнути і погаснути. Але від неї може розгорітися великий вогонь - вогонь людської памʼяті. Такі думки навіяла подія, що відбулася 22 вересня 2004 року у Львівському національному медичному університеті. Цього дня в адміністративному корпусі було відкрито і посвячено меморіальну таблицю на честь подвигу Євстахія Струка, який саме у цьому будинку працював помічником директора у передвоєнний час.

...Війна 1941 року, як знаємо, розпочалася неочікувано для більшості населення. Ще напередодні кращих студентів-спортсменів Львівського медичного інституту зібрали для поїздки на змагання до Києва. Пʼятдесят хлопців і дівчат зібрались у ті червневі дні 1941 року в гуртожитку медичного інституту (тепер вулиця Винниченка, 30). Там же знаходилась і кафедра фізичного виховання.

У той час Львівський медичний інститут вважався у відповідних органах "найгіршою шайкою націоналістичних бандитів". І, очевидно, тому, коли під Львовом загуркотіла канонада, було вирішено ліквідувати і цих п'ятдесятьох студентів-медиків. Приводом стале те, що хтось ніби-то стріляв поблизу в радянських військовиків, і цього вже було достатньо. Студентів вивели "під стіну". На них вже дивилися дула скорострілів, аж тут пролунала команда: "Отставить!".

Яке ж чудо врятувало ці молоді життя, майже приречені на загибель? З'ясувалося, шо був телефонний дзвінок до гуртожитку з повідомленням про те, що приміщення слід терміново приготувати до прийому поранених червоноармійців (як виявилось потім, цей дзвінок організував тодішній адміністративний директор медінституту Євстахій Струк).

Звичайно, що розстріл півсотні людей зашкодив би терміновій підготовці приміщення до прийому поранених.

"Студентів закрили у підвалах будинку, - розповідає одна із вже небагатьох свідків цих далеких подій - колишній провізор, а нині пенсіонерка Марія Ситницька. - "Струк мав ключі від підвальних дверей, йому вдалося їх відчинити, і він наказав студентам тікати через високий мур в бік вулиці Кривоноса, Я особисто не була серед врятованих, бо напередодні захворіла і пішла додому. Але про всі ці події розповіли мені їх безпосередні учасники, зокрема, Ірина Стефанівська. Памʼятають про це і Олена Корвацька-Стефанівська, Марія Стебельська, Тетяна Левицька, Віра Поташник".

Зустрілися всі врятовані через декілька тижнів. Проте їхні обличчя не світилися радістю. Вони зібралися на заупокійну Службу Божу в церкві Св. Петра і Павла, що правилась за того, хто їх врятував ціною власного життя. Бо одразу ж після втечі приречених студентів Євстахія Струка кинули звʼязаним у машину і кудись повезли. Вже після приходу німців понівечене тіло героя з обдертою на плечах шкірою знайшли серед безлічі трупів мучеників тюрми на Лонцького. Дружина Євстахія Дарія посивіла у 22 роки, виношуючи під своїм серцем їхнього сина... Разом із ним найшли тіло його племінника Степана Масного, із забитими в голову цвяхами.

Меморіальну таблицю відкрили проректор з гуманітарної освіти і виховання університету, професор Анатолій Мальований та племінниця Євстахія Струка - колишня працівниця університету Ярослава Матійчин-Масна. Таблицю освятив отець Орест, який виголосив проповідь, наголосивши на високому покликанні людського життя до самопожертви.

Професор Анатолій Мальований розповів про подвиг Євстахія Струка, відзначивши ту величну роль, яку матиме достойне вшанування його памʼяті для виховання майбутніх медиків. Зі спогадами і роздумами під час урочистості виступили пані Ярослава Матійчин-Масна; відомий громадський діяч, поет, лауреат Національної премії їм. Т. Шевченка Ігор Калинець та інші. Було висловлено подяку всім, хто доклав зусиль, щоб повернута з небуття подвиг Євстахія Струка та увіковічнити його імʼя меморіальною дошкою, що відтепер нагадуватиме про нього новим поколінням студентів.