Опис досвіду роботи

Творчі пошуки нового, неординарний підхід до процесу навчання та виховання

Не чекай, що твоя дитина буде такою,

як ти, або такою, як ти хочеш.

Допоможи їй стати не тобою, а собою.

Януш Корчак

Вступ

Сучасна освіта розглядається в усьому світі як важливий чинник становлення й розвитку особистості, як невід’ємна частина соціокультурного середовища, в якому живе людина.

Закон України «Про освіту» від 8 липня 2010 року №2456-VI враховуючи зміни, внесені Законом України від 7 грудня 2017 року №2233-VIII дає можливості створити освіту, яка б відповідала викликам ХХI століття. Раніше всі наші освітні заклади стояли на засадах передачі знань. Нині ми говоримо ще й про вміння застосовувати їх у житті, про компетентності, цінності. Це ті речі, які конче потрібні і на ринку праці, і для розвитку держави [1].

Мета державної політики в галузі освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, які будуть ефективно працювати і навчатися впродовж життя, зберігати й примножувати цінності національної культури і громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати незалежну, демократичну та правову Державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти.

Мета початкової освіти, зазначається в Державному стандарті початкової освіти, є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [2].

За словами Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич: «Наше завдання все змінити. Ми повинні навчати нинішнє покоління відповідно до вимог часу і давати ті знання, формувати ті уміння і цінності, які потрібні у ХХI столітті. Лише так ми зможемо зробити необхідний внесок у розбудову модерної європейської України в сучасному глобалізованому світі».

Актуальність проблеми

«Сучасні діти потребують інших підходів та методик, які гарантують засвоєння Державного стандарту. Навчатись новому складно, часто ми покладаємося лише на опрацьований роками досвід. І справді, досвід ̶ це дуже важливо, проте його необхідно переосмислювати. Це дає можливість зберігати найкраще і бути відкритим до нового, це допомагає віднайти нові шляхи не лише для підвищення якості навчання дітей, але й для власного саморозвитку та самореалізації» (Лілія Гриневич).

Тому проблему творчі пошуки нового, неординарний підхід до процесу навчання та виховання вважаю актуальною та перспективною в сучасному освітньому просторі початкової школи, що власне, й слугувало вибором теми науково-практичної діяльності, над якою працюю протягом восьми років.

Провідною ідеєю досвіду є пошук і впровадження у процес навчання інноваційних педагогічних технологій, тобто принципово нових способів, методів взаємодії вчителів та учнів, що забезпечують ефективне досягнення результату педагогічної діяльності відповідно до сучасних потреб особистості і суспільства.

Інтерактивні технології навчання та їх застосування у педагогічній діяльності

Одними з основних методичних інновацій, які мене зацікавили , є інтерактивні технології. Слово «інтерактив» прийшло до нас із англійської мови «interact». « Inter» ̶ це «взаємний», «аct» ̶ діяти. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.

Особливості інтерактивного навчання досліджували педагоги, психологи, методисти та науковці, а саме Ш. Амонашвілі, О. Біда, Є. Ільїн, Г. Коберник, Я. Коменський, С. Личинкова, О. Пометун, Л. Пироженко, В. Сухомлинський, В. Шаталов [4].

Мета інтерактивного навчання – забезпечення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну досконалість, продуктивність навчання, виключення домінування однієї думки над іншою. Інколи, захоплюючись зовнішніми проявами інтерактивного навчання, вчителі дискредитують саму ідею діалогового навчання. Мета – діалог не заради взаємодії дітей, а взаємодія дітей заради вияву та реалізації їхніх індивідуальних можливостей [8].

Призначення інтерактивного навчання полягає у тому, щоб, по-перше, передати знання, по – друге, усвідомити цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв’язання навчальних поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Інтерактивні технології навчання включають в себе:

Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Конкретні прийоми і методи дозволяють зробити урок незвичайним, більше насиченим і цікавим. Хоча можна практикувати проведення й повністю інтерактивних уроків. Інтерактивна творчість учителя і учня безмежна .На основі цих методів можна будувати інші, придумувати щось нове, яке більш доцільне до певного класу. Важливо тільки, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів і був вміло направлений на досягнення поставлених навчальних цілей.

Для реалізації ідеї, в своїй роботі застосовую елементи таких інтерактивних методик:

1) у роботі задіяні всі діти класу;

2) учні вчаться працювати у групі(команді);

3) формується доброзичливе ставлення до опонента;

4) кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

5) створюється «ситуація успіху»;

6) за короткий час опановується багато нового матеріалу;

7) формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми тощо.

В процесі навчально-виховної роботи використовую метод групування- створення пар або підгруп для дискусій, мозкового штурму, рольових ігор, розв’язання проблем або іншої подібної діяльності. Групування має сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допомагає отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії [6].

Ось приклади деяких методів групування:

Привітання: пропоную кожному з учнів загадати цифру-один, два, три – яка кому подобається, не називаючи її іншим. Потім учні отримують завдання знайти своїх «нумерологічних духовних братів і сестер» нічого не кажучи, потиснувши один одному руки. Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз і т. д. Ті, у кого однакове число, об’єднуються і продовжують шукати інших учнів із таким самим числом.

Нумерація: пропоную дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп хочу утворити. Це найшвидший спосіб об’єднання в групи.

Групування за ярликами: роздаю дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок і т. д. ), пропоную знайти товариша або підгрупу з такими ж самими, як у нього, (у неї) ярликами.

Роботу в групах використовую і для розв’язання завдань різного виду складності, що потребує колективного розуму. На уроці математики й мови пропоную дітям працювати в диференційованих групах (у кожного учня на парті лежить кружечок червоного, синього або жовтого кольору. Відповідно кольору кружечків формуються групи учнів).

В своїй практичній діяльності керуюсь такими інтерактивними принципами:

– одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);

– однакова участь (для виконання завдання кожному учневі видається однаковий час);

– позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

– індивідуальна відповідальність (при роботі у групі у кожного учня – своє завдання)

Застосовую різноманітні інтерактивні форми, наприклад: «Велике коло», «Дебати», «Вузлики», дидактичні ігри, перифрази тощо. При цьому навчально – виховний процес організовую так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву і врешті – решт засвоюють саме ті знання, які мають засвоїти, але роблять це з інтересом. Тобто прокручують ті самі навички ХХI століття.

Інформаційно–комунікаційні технології навчання та їх застосування у педагогічній діяльності.

Сучасний навчально – виховний процес важко уявити без застосування інформаційно – комунікаційних технологій навчання (ІКТ), яка розуміється як сукупність педагогічних методів і технічних засобів, спрямованих на реалізацію навчальної мети шляхом використання інформаційних технологій на основі комп’ютерних мереж, що максимально забезпечує ефективність навчального процесу [9].

Теоретичні питання використання ІКТ висвітлено в працях І. Булах, А. Гуржія, М. Жалдака, Ю Жука, О. Ляшенка, Ю. Машбиця, Н. Морзе, І Роберта та ін.

Використання ІКТ у навчальному процесі початкової освіти має чисельні переваги [3]:

– на уроках підсилюється позитивна мотивація навчання, активізується пізнавальна діяльність учнів;

– використання ІКТ дозволяє проводити уроки на високому естетичному та емоційному рівні, забезпечує наочність, залучення величезної кількості дидактичного матеріалу;

– підвищується обсяг виконуваної роботи на уроці в 1,5-2 рази; забезпечується високий ступінь диференціації навчання;

– розширюється можливість самостійної діяльності;

– забезпечується доступ до різних довідкових схем, електронних бібліотек, інших електронних ресурсів.

Застосування ІКТ в початковій школі – це не просто нове віяння часу, а необхідність і пошук нового сенсу уроку [6]. Але комп’ютеризація, на мою думку, повинна стосуватися лише тієї частини навчального процесу, де вона справді необхідна. Вважаю, не варто забувати, що ніхто і ніщо не замінить живого спілкування.

Для реалізації ідеї були поставлені такі завдання:

1) пройти курс 4 у Віртуальній школі ІКТ Сервіси Web 2.0-інструмент для творчості з метою опанування нових інформаційних технологій на рівні, необхідному для створення інтерактивних мультимедійних продуктів, залучення інтернет – ресурсів до викладання шкільних предметів;

2) піклуватися про створення інтерактивного освітнього середовища, яке б включало в себе навчальний кабінет з наявністю в ньому комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет, мультимедійного проектора, мультимедійного екрана.

3) познайомити зі своїм досвідом колег, провести майстер-класи по створенню інтерактивних мультимедійних презентацій.

Результативністю пропонованих технологій є:

– зацікавленість до навчання в більшості учнів класу;

– засвоєння учнями навчального матеріалу переважно на високому та достатньому рівнях;

– досягнення в конкурсах предметного та художньо-естетичного спрямування.

З вище сказаного, хочу зазначити, що впровадження в роботу інтерактивних та інформаційно-комунікаційних технологій є значимим у розв’язанні основних навчально-виховних завдань, які зазначені в Державному стандарті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про освіту: Закон України від 5 вересня 2017 р. №2145–VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2017. – № 38/39. – Ст. 390.

2. Державний стандарт початкової освіти: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87 // Офіційний вісник України. – 2018. – № 19. – С. 32.

3. Екштейн А. В. Використання ІКТ в роботі вчителя початкових класів / А. В. Екштейн. – С.-Петербург, 2009.

4. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / Ред. В. М. Мадзігон та Ю. О. Дорошенко. – К.: Педагогічна думка, 2003. – 276 с.

5. Пшенична Н. Подорож у Країну Прав Дитини : досвід правового виховання / Н. Пшенична, О. Панчук // Позакласний час. – 2008. – № 9. – С. 75-78.

6. Січкарук О. Інтерактивні методи навчання у вищій школі / О. Січкарук. – К., 2006. – 86 с.

7. Софій Н. Новий крок до захисту прав дітей з особливими потребами / Н. Софій // Освіта України. – 2008. – 20 черв. – С. 7.

8. Стебна О. В., Соценко А. О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / О. В. Стебна, А. О. Соценко. – Харків: «Видавнича група «Основа», 2009. – 174 с.

9. Таргоній О., Чабанюк Т. Використання інформаційних технологій на уроках у початкових класах/ О. Таргоній, Т. Чабанюк //Сучасна школа України. – 2011. – № 2. – С. 42–44.