Поради вчителям 

ЯК ПЕРЕЖИТИ КРИЗУ ТА ЗБЕРЕГТИ СПОКІЙ

Психологічна допомога необхідна тим, хто відчуває стрес від щойно пережитої чи поточної важкої кризової події. Щоб бути готовим подолати будь-яку кризу самостійно, а також вміти надати психологічну підтримку іншим, необхідно керуватися такими правилами:

Будьте поруч із людиною, яка потребує допомоги. Залишаючись поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.

Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити подію, що травмує.

Поважайте та визнавайте почуття людини.

Виявіть турботу та надайте практичну допомогу. Наприклад, корисно буде зв'язатися з кимось, хто може побути з постраждалим.

Під час кризової ситуації людина може відчувати або переживати:

§   страх

§   ступор

§   плач

§   «істерику»

§   панічну атаку

§   нервове тремтіння

§   агресію

СТРАХ. Як допомогти

Покладіть руку постраждалого на зап'ястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.

Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі.

Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.

Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла.

СТУПОР. Як допомогти

Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик); застигання у певній позі, стан повної нерухомості.

Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть йти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.

Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні.

Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції.

ПЛАЧ. Як допомогти?

Не залишайте постраждалого одного.

Встановіть фізичний контакт із ним (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд.

Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого.

Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися.

«ІСТЕРИКА». Як допомогти

Ознаки істерики: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.

Видаліть глядачів, створіть спокійну атмосферу. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас.

Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати. (наприклад, гучно плесніть долонями).

Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном.

Після істерики настає втома, втрата сил. Укладіть постраждалого спати.

ПАНІЧНА АТАКА. Як допомогти

Попросіть людину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу.

Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно.

Переведіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить та чує.

НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ. Як допомогти

Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію).

Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії за напад.

Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його до себе; укривати чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він взяв себе в руки.

АГРЕСІЯ. Як допомогти

Зведіть до мінімуму кількість людей навколо (за можливості).

Дайте людині можливість випустити емоції.

Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.

Демонструйте доброзичливість.

Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

Варто розуміти, що ті реакції й емоції, які виникають у людей під час кризи — абсолютно природні. У таких ситуаціях надзвичайно важливо зберігати спокій та не панікувати.

Поради  учителям

МИ ГОТОВІ. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій / Керівництво від Світлани Ройз

Розмови про війну. Питання та відповіді для батьків та опікунів дітей та підлітків / Матеріали Orden Dos  Psicologos

Як допомогти дітям пережити травматичні події / Посібник від Child Mind Institute

ЯК САМОТУЖКИ ВПОРАТИСЯ ІЗ ТРИВОГОЮ

Учені одного з університетів США розробили методику, мета якої — допомогти кожній людині самотужки впоратися із тривогою.

Ця методика включає такі кроки:

Визнайте свою тривогу та визначте її причини. Скажіть собі: «Моя нервова система працює на граничній швидкості, тому що я хвилююся про (річ Х або явище Y)».

Не критикуйте себе за ці почуття, натомість скажіть собі: «Це нормальна, здорова реакція мого організму на нинішні обставини, які є складними, стресовими або важкими. Це нормально почуватися так».

Пам’ятайте, що ви можете відчувати сильну тривогу і все ще ефективно працювати: людина, яка почала відчувати підвищену тривожність, може ще протягом тривалого часу працювати цілком добре — так само, як вона робила це раніше.

Згадайте попередні моменти в мирний час, коли ви сильно хвилювалися, але все одно успішно робили те, що було потрібно.

Можливо, раніше у вашому житті були моменти, сповнені тривоги перед подією чи зустріччю, проте пізніше хтось (наприклад, ваш керівник на роботі) сказав, що ви чудово впоралися з роботою.

Правильно осмислюйте те, що відбувається. Напади паніки часто викликають у вас відчуття, ніби ви вмираєте або маєте серцевий напад.

Нагадайте собі: «У мене напад паніки, але він нешкідливий, тимчасовий, і мені нічого не потрібно робити».

Крім того, майте на увазі, що те, що ви відчуваєте під час панічного нападу, насправді є протилежним реальним ознакам неминучої смерті. У даному випадку ваше тіло активує реакцію «борись або тікай», тобто систему, що виникла в людей у процесі еволюції, систему, яка сприяє виживанню.

Перевіряйте свої думки. Люди із тривожністю часто зосереджуються на найгірших сценаріях. Щоб подолати ці тривоги, подумайте, наскільки вони реальні.

Скажімо, ви нервуєте через складну ситуацію, яка виникла на роботі. Замість того, щоб думати про якісь вчинки, зумовлені відчаєм, скажіть собі: «Я нервую, але я готовий. Деякі речі підуть добре, а деякі — ні».

Переосмислення ваших страхів допомагає навчити ваш мозок знаходити раціональний спосіб справлятися зі своїми тривожними думками.

Про правильне дихання. Глибоке дихання допомагає заспокоїтися.

Ви, можливо, раніше чули про спеціальні дихальні вправи, проте зараз вам не потрібно турбуватися про підрахунок певної кількості вдихів і видихів.

Замість цього просто зосередьтеся на рівномірному вдиху та видиху. Це допоможе сповільнити та перенаправити ваші думки.

Просто змініть вид діяльності на якийсь час. Встаньте, прогуляйтеся, приберіть зайві речі зі свого столу або винесіть сміття з кухні — будь-яка дія, яка перериває ваш хід думок, допомагає вам відновити відчуття контролю.

Станьте прямо. Коли ми хвилюємося, ми сутулимося, тим самим підсвідомо захищаючи верхню частину тіла, де розташовані наше серце та легені.

Для застосування негайної фізичної «протиотрути» від цієї природної реакції відведіть плечі назад, встаньте або сядьте, розставивши ноги, і відкрийте груди. Це допомагає вашому тілу почати відчувати, що воно знову контролює ситуацію.

Тримайтеся подалі від цукру. Під час стресу може виникнути спокуса з’їсти щось солодке. Але в цьому випадку плитка шоколаду чи пара тістечок можуть принести більше шкоди, ніж користі, оскільки дослідження засвідчують, що споживання занадто великої кількості цукру може погіршити відчуття тривоги.

Замість того, щоб тягнутися до солодкого, випийте склянку води або з’їжте страву, збагачену білком (найпростіший приклад — шматочок вареного пісного м’яса), який забезпечить повільне засвоєння енергії.

Таку енергію ваше тіло зможе використовувати для відновлення нормального психічного стану.

Подивіться кінокомедію чи гумористичну передачу. Ця тактика може здатися занадто простою, але вона є цілком ефективною.

Учені стверджують, що сміх є хорошими ліками для стривоженої психіки. Дослідження засвідчують, що сміх має багато переваг для нашого психічного здоров’я та добробуту. Деякі автори навіть впевнені в тому, що гумор може допомогти зменшити тривожність так само, як фізичні вправи (або навіть краще).

Якщо тривога не дає вам спати, не лежіть у ліжку в марному очікуванні сну. Якщо ви прокинулися, лежите в ліжку більше ніж 5 хвилин і відчуваєте «атаку» тривожних думок, негайно встаньте, підіть в іншу кімнату та запишіть свої тривоги. Поверніться до ліжка, коли відчуєте втому, але негайно встаньте знову, якщо почнете відчувати тривогу.

Може знадобитися кілька ночей, сповнених ходіння туди-сюди, але ця вправа здатна привчити ваш мозок до того, що ліжко призначене лише для сну, а не для тривожних думок.

Минуло вже достатньо часу, і начебто ми повинні вже адаптуватися та звикнути до вимушеного способу життя, але все одно відчувається наростання напруги в суспільстві. Виникає відчуття, що немає звичності, але є втома і роздратування. Для того, щоб максимально комфортно себе почувати, не хвилюючись від відчуття марної втрати часу в своєму житті, дуже важливо в цей період зберігати свій баланс і навчитися його відновлювати.

Для цієї мети можна використовувати різні варіанти психологічних технік:

«Енергія дня»

Візьміть блокнот або зошит і запишіть в нього відповіді на три питання:

1. Що сьогодні мені давало енергію?

Тут можна мати на увазі все, що завгодно: людей, речі, слова, думки, плани, будь-які хороші події і новини. Важливо відстежити момент, коли енергії стало більше, коли вам було добре і зрозуміти, що до цього призвело. Чому ці хороші новини або події підвищили настрій.

2. Що сьогодні забирало мою енергію?

Діємо так само, як в попередньому варіанті, але з точністю до навпаки. Потрібно відстежити момент, коли енергії стало менше і зрозуміти, що призвело до цього. Що вам зіпсувало настрій.

3. Який був заряд батарейки зранку, яким він став ввечері?

Намалюйте дві батарейки будь-якого формату і відзначайте в процентах показники - ранкові та вечірні.

Таким чином, можна навчитися протягом дня відслідковувати, які дії забирають енергію, а які додають. Які з дій бажано збільшити, а які - зменшити.

«Енергія поточного дня»

Розпишіть свій вчорашній день, перераховуючи всі дії в стовпчик. Що ви робили протягом дня і скільки часу на це витратили? Починаючи від сніданку і закінчуючи сном.

Потім оцініть кожну дію за п'ятибальною системою.

Зверніть увагу на те, що з цих дій надає вам силу та енергію, а що забирає. Дайте собі відповідь на питання:

Що це означає для вас?

Наприклад, ви стали більше часу витрачати на їжу. Що це для вас? Хвилювання, тривожність, нудьга, заповнення часу або щось інше? Що можна зробити в даному випадку? Чим замінити, щоб ця дія приносила користь і почуття задоволення? Можливо поміняти раціон, можливо просто відрегулювати режим і напрацювати навик перемикання з бажання заїсти на будь яку іншу дію (стакан води, будь-яка фізична вправа)

Якщо ви не встигаєте зі своїми проектами, це може означати, що в цей період буде саме так і ніяк по іншому. І це не страшно, якщо ви розумієте, що зайве хвилювання з цього приводу тільки забирає енергію, але не вирішує проблему.

Як можна змінити або чим замінити ту дію, яка забирає енергію?

Подумайте, чим можна замінити дії, що забирають у вас сили. Можливо варто визначити цим діям певний час (соцмережі, моніторування новин, літаків, карантину тощо) Що можна зробити, щоб збільшити за часом ті дії, які вам приносять задоволення?

Подивіться на свій день. Один день - це маленьке життя. Зверніть увагу, на що йде більше часу, на що - менше.

Якщо можна щось змінити - зробіть це. Якщо не можна - прийміть даність, що під час карантину буде саме так.

Це не назавжди.

Рекомендації для вчителя

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

Техніка "Звільнення від небажаних емоцій"

або 10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ

1️.Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)

2️.Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.

3️.Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися. Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправд іхочете відпустити емоцію? Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне? Якщо готові попрощатися з емоцією, переходьте до наступних кроків.

4️.Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, задерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (уголові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах...)?

Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у шлунку, клубок у горлі тощо.

5️.Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак тощо).

6️.Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.

7️.Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе спосіб:

Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на видиху образ поступово покидає вас і ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агресивні кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким, теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змінений вами образ в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання.

Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєтьсятіло. Переживіть свої почуття тае моції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як змінюються ваші переживання.

Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику).

Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності.

8️. Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне і емоційне полегшення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно. Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.

9️.Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку дотих пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.

10. Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла!», «Я – молодець!».

Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді

Педагогічним працівникам  рекомендуємо у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки в учнів здійснювати наступні види допомоги:

- Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Попередження суїцидів полягає не тільки у піклуванні та підтримці, а і у здатності розпізнавати ознаки можливої небезпеки. До числа останніх відносять суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства, депресію, значні зміни у поведінці людини тощо. Зауважте своєчасно прояви безпорадності та безнадії і з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

- Приймайте суїцидента як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не може наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання.

 - Налагодьте турботливі стосунки. Необхідно турбуватися про людину, яка перебуває у відчаї. У цій ситуації не має часу для моралізування, а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом.

 - Будьте уважним слухачем. Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити, аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Не засуджуйте таку людину, вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, - її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, і це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

- Не сперечайтеся. Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, оточуючі часто відповідають: «Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі» тощо. Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають ще більшу пригніченість. Ні в якому разі не висловлюйте обурення, якщо ви присутні при розмові про самогубство. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

- Не пропонуйте невиправданих утіх. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з’явитися бажання сказати: « Ні, ви насправді так не думаєте», «Це швидко пройде». Не слід цього робити, адже причина, з якої людина посвячує у свої думки, полягає у її бажанні занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то людина у стані депресії може розцінити ваші висловлювання, як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її відчуття недовіри.

 - Пропонуйте конструктивні підходи. Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти людині визначити джерело психічного дискомфорту. Необхідно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що вона може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про негативні емоції. Доцільно сказати: «Ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас». Якщо кризова ситуація і емоції названі, то слід вияснити, як людина вирішувала схожі ситуації в минулому. Це називається «оцінкою засобів вирішення проблем». Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. З’ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про «найкращій» час у житті. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з’явилася надія?

 - Вселяйте надію. Надія допомагає вийти з полону думок про самогубство. Але надія повинна випливати із реальності. Немає сенсу говорити: «Не хвилюйтеся, все буде добре», - коли все добре бути не може. Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а із здатності людини хотіти і досягати поставленої мети. Надія має бути обґрунтована. Коли людина повністю втрачає надію на гідне майбутнє, їй потрібно запропонувати альтернативу: «До кого ви могли б звернутися за допомогою?», «Як можна було б змінити ситуацію?». Важливо допомогти людині зрозуміти, що не потрібно зосереджуватися лише на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Основи для реалістичної надії мають бути подані чесно, переконливо і м’яко. Дуже важливо при цьому підкреслити людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, за звичай минають, а самогубство є безповоротнім.

- Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різними, - від скороминучих, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко розробленого плану самогубства певним способом. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадійності і безпомічності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

- Не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику.

- Зверніться за допомогою до спеціалістів.

- Важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволяти собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності. Вони кидаються у вир діяльності, просять вибачення у тих, кого образили. Оточуючі відчувають полегшення і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов’язаннями, після чого можна покінчити із собою. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи. Допоможіть учню адаптуватися в соціумі.

- Використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

Цікаві вправи для розвитку емоційного інтелекту школярів.

Чи просто це – зчитувати соціальні сигнали? Можливо, це закладено в нас з дитинства? Це так, але лише частково. Соціальні сигнали складніші за правила дорожнього руху чи сигнали світлофору, то чому ж їх не вивчають у школі? Якщо ми вміємо їх розшифровувати, то можемо знаходити спільну мову з людьми, діяти раціонально, коректно виражати і сприймати емоції. А все це має колосальний вплив на соціальну адаптацію та успішність.

Значна частина людей володіє цими навичками дуже обмежено. Утім, на відміну від звичайного інтелекту (IQ), емоційний інтелект (EQ) не є константою, його можна розвивати за допомогою вправ.

Комплекс вправ: «Приховані мотиви»

Як відомо, за злістю і гнівом ховається страх, який є природною реакцією на напад. Напод може бути не лише фізичним, мова йде також про напад на репутацію, моральні цінності, інтереси тощо. Навіть більше – інколи напад може бути уявним.

Попросіть дітей пригадати випадки, коли вони відчували злість або гнів. Суперечка з батьками, бійка з однокласником, знущання тощо. Які емоції або бажання приховує гнів (відчуття несправедливості, утиск інтересів, приниження, розгубленість, утрата ґрунту з-під ніг)?

Проаналізуйте ситуацію «Булінг».

Учень «А» чіпляється до іншої дитини, до учня «Б». У відповідь на образу «Б» дає здачі (словесно чи фізично). «А» відчуває гнів та починає штовхатися.

Запитайте у дітей:

Чому той, хто ображає, відчуває гнів? Нападник є агресором і намагається принизити гідність іншого, тоді як «Б» лише захищається і не претендує на те, аби відібрати щось у «А».

Вислухайте варіанти учнів і у разі необхідності доповніть їх відповіді. Люди нерідко відчувають гнів, якщо хибно оцінюють своє положення у суспільстві. Якщо «А» сприймає свої положення у класі як досить високе, а місце «Б» як низьке, то самозахист «Б» сприймається як спроба стати «на рівних», тобто вкрасти частину впливу «А», чи навіть принизити його.

Проаналізуйте ситуацію «Зустріч із інтернет-тролем».

Уявіть, що ви вболіваєте за якогось співака (співачку або гурт) на Євробаченні та є їхнім фаном. Зайшовши на Ютуб, аби переглянути виступ, ви коментар людини, яка говорить погані речі про гурт – їхні роботи банальні, вони погано співають, «попса», таке можуть слухати лише люди низького розумового рівня.

1.      Що ви відчуєте з цього приводу? Чи зачепили вас слова хейтера/троля?

2.      Чому коментарі тролів/хейтерів ображають?

3.      Які ваші дії?

4.      Чи вважає троль, що має право давати оцінку вам як слухачу співака, чи тільки прикидається?

5.      Чим троль відрізняється від звичайного хейтера? Яку має ціль? (Робить усе, щоб ви втратили емоційну рівновагу, надовго зациклилися на емоції, почали писати образи) Яка ціль хейтера? (Довести своє вище положення, інтелект, унікальність).

6.      Чому для вас важливо розвінчати думку хейтера?

Фізкультхвилинки: «Fake it 'til you make it»

Інколи мова тіла не лише говорить про наш емоційний стан, але здатна створити його! Давайте дізнаємося, як пози і рухи надають нам упевненості. Цю вправу зручно використовувати для самоаналізу і у якості фізкультхвилинки.

·         Понуро опустіть голову та плечі. Дивлячись у підлогу, сумним голосом проговоріть: «Я успішний, у мене все виходить».

·         Розведіть руки у сторони, а потім підніміть їх догори. Підніміть підборіддя, подивіться у небо, розправте спину та скажіть гучно і впевнено: «Я лузер, я нічого не можу, у мене нічого не виходить!».

·         Нехай учні спробують сжатися у «комок» та сказати: «Зараз я тебе переможу, в тебе немає жодних шансів».

·         Ноги на ширині плечей, руки у боки. Осанка рівна. Гучно і впевнено скажіть: «Я нічого не можу зробити, він мене переможе!».

Чи помітили учні різницю між вербальним посланням та реальним самопочуттям?

Так звана «Power pose», що демонструє відкритість, опору на себе та готовність до дій.

Міміка і жести надсилають сигнали до лімбічної системи, завдяки чому ми і починаємо відчувати те, що транслює наше тіло. Тобто така імітація запускає програму, що з часом здатна перетворити імітацію на дійсність.

Вправа: «Про що сигналізують негативні емоції?».

Оберіть емоцію, яку вважаєте негативною, не любите і намагаєтеся приховати. Пригадайте ситуації, у яких вона виникала.

·         Як вам здається, чому емоція з’являється саме у ці моменти? Із чим це пов’язано?

·         Про що вона мала вам сигналізувати? На що важливе варто звернути увагу? Що зміниться, якщо ви почнете дослухатися до цієї інформації?

·         Чим вам допомогла ця емоція? Чи було  ній щось позитивне?

·         Що станеться, якщо ви дозволите собі відчувати чи проявляти цю емоцію?

Емоції – сигнали нашого тіла. Коли ми невизнаємо їх, або намагаємося придушити, що імпульс залишається всередині у вигляді м’язових зажимів або психологічних травм.

Вправа: «Установки на емоції»

Наступна вправа дозволяє проаналізувати, які установки на емоції мають ваші учні. Попросіть їх згадати: що казали батьки, вчителі, що діти читали у книжках, бачили у кіно, які прислів’я і приказки про емоції пам’ятають? Проаналізуйте, як ці установки впливають на їхню поведінку та емоційний стан? Чи в усіх випадках вони корисні? Які емоції та тип поведінки вони заохочують, а які ні?

Наприклад:

«Гніватися – не красиво». (Блокує – гнів; заохочує – покору, придушення гніву, сором, тривожність через свій вигляд, уявлення про «негідні» емоції)

«Плакати – соромно», (Блокує – страх, образу, природній спосіб зниження стресу; заохочує – сором, тривожність через негідні емоції, витіснення страху, перетворення його на емоцію гніву, самостійність)

«Горе, як і рваний одяг, варто лишати вдома». (Блокує – злість, образу, бажання пожалітися, показовий сум, опору на інших; заохочує – сором, імітацію доброго настрою, приховування домашніх проблем, вирішення проблем самотужки)

Емоційний інтелект не лише сприяє життєвому успіху. Розвинений EQ підвищує задоволення від життя. Зрештою, молодому поколінню набридло бути виключно ефективними, вони хочуть бути щасливим, а емоційний інтелект – одна з можливостей віднайти внутрішню гармонію.

Програма з трьох кроків, яка допоможе вам навчитися контролювати свій стан і уникати стресів

Як навчитися контролювати свій настрій, щоб стати щасливішими.

Для того, щоб навчитися керувати емоціями, психологи радять ознайомитися з так званою концепцією управління станом. Знаючи про цю концепцію ви зможете зрозуміти, як завжди залишатися на позитивній хвилі і уникати стресів.

Навіщо потрібно проконтролювати себе

Тіло і розум — єдине ціле. Вони працюють разом, тому проблеми з тілом відображаються на розумі і навпаки, психологічні проблеми призводять до поганого самопочуття. Якщо ви виснажені в фізичному плані, то немає нічого дивного в тому, що у вас можуть з'явитися тривожні і депресивні думки. Згадайте, як часто вам було весело після виснажливого робочого дня або важкого трудового тижня.

Багато хто ставить важливі питання про те, чому важливо контролювати саме настрій, а не фізичний стан. Відповідь проста, адже ми часто не можемо взяти і видалити фізичне нездужання. Але зате це можна зробити з думками. Думки першорядні завжди і в будь-якій ситуації.

Крок перший: вибір цільового стану

Тільки ви можете вибирати те, в якому стані знаходитися. Саме це вам і потрібно робити, але робити правильно. Типовим для будь-якої людини є вибір стану, який допомагає в подоланні певних перешкод на своєму життєвому шляху.

Хороший приклад — коли нас дуже сильно щось турбує, ми намагаємося змінити стан тривожності на стан задоволеності, впевненості в собі і щастя. Психологи й експерти в галузі нейролінгвістичного програмування стверджують, що абсолютно не обов'язково вашим цільовим станом повинне бути щось одне. Ви можете хотіти бути щасливими, радісними, а також злегка натхненими. Ключовий момент у цій методиці — ведення записів.

Записуйте той стан, який вам необхідний зараз. Тут дуже важливо «вести звітність», записуючи все на папір, а не просто запам'ятовуючи. Це значною мірою покращує методику.

Крок другий: список речей, які вам допомагають

Управління активами — це постійний перехід з одного стану в інший. Ми кожен день, кожну хвилину можемо робити щось для того, щоб покращувати свій стан. Вам необхідно записувати, що ви робите, а також відзначати, що з цього вам допомагає.

Наприклад, ви заходите в соціальну мережу, щоб відчувати себе не такими відчуженими, або ви йдете в магазин, щоб купити собі щось, щоб підвищити самооцінку і так далі. У вас вже є набір інструментів, які відмінно працюють. Може ви гуляєте чи п'єте чай, або виходите на балкон, йдете в спортзал. Постійно поповнюйте цей список чимось новим, відзначаючи, що конкретно це вам допомагає.

Крок третій: список того, що вам допоможе

Наприклад, у вас вже є цільовий стан, який ви записали:

• хочу бути радісним;

• хочу бути цілеспрямованим;

• хочу бути енергійним.

Тепер необхідно написати, що конкретно вам потрібно зробити для того, щоб ви досягли такого стану. Почати варто з першого пункту — «хочу бути радісним». Наприклад, вам приносить радість чашка кави вранці, пробіжка, ранній підйом, спілкування з близькою людиною, комп'ютерні ігри і так далі.

Бути цілеспрямованими, приміром, багатьом допомагає банальне складання списку справ на день. Комусь допомагає наведення порядку в будинку з ранку, тому що це допомагає налаштовуватися на потрібний лад. У кожного свої методи.

Бути енергійними допомагає, наприклад, дотримання режиму дня. Лягти раніше спати, не переїдати перед сном. Вранці можна прийняти контрастний душ, випити кілька склянок води. Хтось слухає свою улюблену музику перед виходом з дому, займається йогою або медитує. Варіантів може бути мільйон.

Ця система — основа захисту психічного стану. Ця програма з трьох кроків потрібна для того, щоб ви більше покладалися не на експертів в інтернеті, не на когось іншого, а на самих себе. Почніть записувати цільовий стан, обдумувати те, що вам допомагає досягати цього стану і складати список того, що вам допоможе в конкретній ситуації. Ця методика допоможе вам усвідомити, що ваш психічний стан у ваших руках. Тепер ви є вашим власним тренером. Щодня повторюйте собі як можна частіше, що якщо ви хочете чогось домогтися, щоб щось сталося, то ви повинні докласти зусилля.

ТРИ ШВИДКІ СПОСОБИ ЗНЯТИ СТРЕС.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Щодня ми попадаємо у різні стресові ситуації. Комусь вдається швидко з них виходити, іншим потрібно для цього більше часу та зусиль. До вашої уваги три швидкі способи як швидко самостійно вийти із стресового стану та заспокоїтись.

«Перш за все варто розуміти, що стрес досить корисна річ для нашого організму. Він допомагає мобілізувати сили, ресурси, які в своєму щоденному житті не задіюємо. Тому час від часу знаходитись у стресовому стані корисно», –наголошують психологи. Якщо ж стресів забагато і подолати їх стає складно, пропонуємо три найпростіших методи, як заспокоїтись.

1. "Дихання по квадрату – це одна з найпростіших методик швидкого заспокоєння. За цією методикою потрібно пальцем однієї руки водити по долоні іншої, утворюючи квадрат. На вертикальних гранях уявного квадрату треба робити вдих/видих, а на горизонтальних паузи. Вдих – пауза – видих – пауза. Так треба повторювати хвилин з п’ять або поки не заспокоїшся. Таким чином людина починає контролювати своє дихання. Також це і тактильні відчуття – людина починає відчувати своє тіло.

2. Адреналіновий барометр. Коли ми знаходимось в стані стресу, то емоції нас захлинають. У цей час важливо відволіктись, перефокусуватись із негативних емоцій на позитивні. Можна згадати якийсь веселий чи приємний випадок, подумати про щось добре. Наприклад, можна уявити, що тримаєш на руках кошеня. Тоді градус нервового напруження спаде.

3. Ще один з найпростіших і швидких методів – позитивне мислення. У всього є свої плюси і мінуси. Важливо пошукати плюси у стресі. Наприклад, когось відчитав вчитель чи керівник, треба собі подумати «це добре, що керівник вимагає від мене більшого, отже в мені бачать більший потенціал». Важливо у будь-якій ситуації шукати позитив.

Ці методи можна використовувати як окремо один від одного, так і послідовно – дихання, відволікання та налаштовування на позитивні думки. Пам’ятайте: ми притягуємо те, про що думаємо".

Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.

Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну

Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій.

То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо

2. Працювати

Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.

3. Проводити час із родиною

Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.

4. Почати стежити за своїм здоров'ям

Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!

А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету.

5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному

Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!

Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Поради вчителям для поліпшення настрою

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "добрий день”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

Ви  вважаєте, що недостатньо невпевнена в собі людина?

Ось деякі орієнтири впевненості:

1. Я маю право оцінювати свою поведінку, думки та емоції і приймати відповідальність за їхнє ініціювання і наслідки для себе.

2. Я маю право вирішувати, чи відповідальний я за вирішення проблем інших людей.

3. Я маю право змінювати свою думку.

4. Я маю право робити помилки і бути відповідальним за них.

5. Я маю право бути нелогічним у прийнятті рішень.

6. Я маю право говорити, що я чогось не знаю.

7. Я маю право говорити, що я чогось не розумію.

8. Я маю право говорити, що я не маю до цього ніякої справи.

9. Я маю право встановити особисті пріоритети.

У вас проблеми у спілкуванні?

Дотримуйтесь наступних принципів!

Пам'ятай!

1. Найважливішим є саме перший крок. Тому, якщо ти хочеш познайомитися чи помиритися, йди першим назустріч людині, не чекай і не думай, що це повинна зробити вона.

2. Посміхайся! Твоя посмішка свідчить про добрі наміри.

3. Частіше називай ім'я співрозмовника. Для кожного звук власного імені найсолодший і найважливіший звук людської мови.

4. Проявляй щиру зацікавленість.

5. Інтонацією, виразом обличчя, позою покажи зацікавленість.

6. Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Розмова «ні про що», про футбол, погоду, фільм теж може дати хороший результат. Важливо те, що контакт уже відбувся.

7. Налаштовуйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато важче, аніж говорити самому. Уважно спостерігай за іншими, намагайся якомога глибше зрозуміти повідомлення (те, про що говорить інший), запам'ятовуй почуте, перед тим як дати відповідь.

8. Слова не обов 'язково найважливіші елементи повідомлень. Ми спілкуємося навіть тоді, коли мовчимо.

9. Будь відкритим, випромінюй тепло, і воно повернеться до тебе.

Поради психолога учителю

з метою створення умов успішної адаптації першокласників

до школи

• Уникайте авторитарного стилю педагогічної діяльності.

• На уроці вчитель обов’язково повинен використовувати слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери.

• Кожного учня оцінюйте об’єктивно, а не з власної позиції

• Оцінюйте ситуацію, вчинок, а не саму дитину.

• Порівнюйте результати роботи учня тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.

• Важливо чесно і терпляче відповідати на всі запитання дитини.

• У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність, індивідуальність.

• По можливості забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

• Підтримуйте в дитині почуття власної гідності й позитивного образу «Я».

• Не використовуйте негативних оціночних суджень, негативного програмування, не навішуйте «ярликів».

• Розвивайте уміння слухати.

• Розвивайте довільні зусилля у школяра, оскільки навчальна діяльність вимагає саме довільної уваги та пам’яті.

• Будьте зразком для дитини, слідкуйте за своєю поведінкою.

• Ставте конкретні вимоги, даючи при цьому конкретні пояснення.

• Обговорюйте з учнями не лише те, що не можна робити в школі, а й обов’язково, що можна. Це допоможе дитині усвідомити свої права та обов’язки.

• Створюйте сприятливі умови , для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.

• Формуйте адекватну самооцінку.

• Формуйте навички пошуку соціальної підтримки ( уміння просити про допомогу та виражати вдячність).

• Пам’ятайте: крик, суворе покарання в адаптаційний період є негативним методом.

• Заохочуйте гарну поведінку якнайчастіше та по можливості ігноруйте провокаційні вчинки дитини.

• Під час уроків до мінімуму обмежуйте відволікаючі чинники.

• Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності.

Поради класному керівнику 5 класу щодо  успішної адаптації учнів

• проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

• реалізовувати демократичний стиль керівництва;

• не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

• намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;

• орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

• допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

• проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

• на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

• звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5 КЛАСІ

— Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

— Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.

— Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

— Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

— Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

— Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

— Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

— Забезпечуйте систематичне повторення.

— Уникайте перевантаження дітей.