Вступна частина науково-дослідницької роботи повинна мати кілька обов’язкових складових частин, які можна виділити у тексті.

Актуальність теми – це коротке обґрунтування необхідності й своєчасності проведеного дослідження, виконання якого зумовлено недостатньою висвітленню в науковій літературі даної проблеми чи її аспекту, а також необхідністю його виконання для вирішення певних практичних потреб суспільства. Автор повинен шляхом критичного аналізу наявної літератури з даної проблематики показати, який саме аспект проблеми недостатньо вирішений; окремим абзацом чітко сформулювати основну суть наукової чи практичної проблеми, яка буде вирішуватися.

Огляд виконаних раніше досліджень не означає простого переліку джерел. Огляд повинен бути саме критичним аналізом (хто із попередників і в яких працях раніше розглядав цю проблему; на які аспекти звернув увагу, а на які – ні; з якими положеннями й висновками цих робіт можна погодитися, а з якими – ні). Після згадки автора чи праці у квадратних дужках слід роботи посилання на його номер у списку джерел. Наприклад: «Проблемою загальнонаукового кліматичного районування території України займалися Б. П. Алісов [2], та М. І. Щербань [41]. Емоційно-естетичні аспекти при обґрунтуванні актуальності теми суперечать формальним ознакам науково-дослідницької роботи.

Мета дослідження – це те, чого прагне досягти дослідник у своїй науково-дослідницькій праці. Як правило, її формулюють одним реченням. У цьому формулюванні вказують наукову проблему, яка вирішується і шляхи її вирішення. Приклади формулювання мети дослідження: «Виявити закономірності формування територіальної структури господарства … району впродовж ХХ століття»; «Проаналізувати чинники формування та закономірності поширення природних та антропогенних ландшафтів території …»; «обґрунтувати доцільність виділення … ландшафтного заказника, як території …» тощо. Мета дослідження знаходить відображення у назві науково-дослідницької роботи.

Завдання дослідження – це його складові частини (окремі кроки), виконання яких обумовлює досягнення поставленої мети. Зазвичай завдання формулюють у формі їх перерахування через дефіс (або цифровою нумерацією), із застосуванням слів і словосполучень: ─ вивчити …; ─ проаналізувати …; ─ виявити …; ─ обґрунтувати …; ─ розробити; ─ показати роль … . Як правило, кількість завдань відповідає кількості підрозділів дослідження; кожному завданню повинен відповідати певний висновок у кінці роботи.

Кожна наука має певний об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження – це предмет матеріального світу, явище, певні властивості, а також зв’язки між явищами та властивостями дійсності. Об’єктами фізико-географічних досліджень є природні компоненти, фізико-географічні явища, природні комплекси певної території. Об’єктами суспільно-географічних досліджень є різні складові частини територіальної організації суспільства (країни, регіони, адміністративно-територіальні одиниці, територіально-виробничі комплекси, галузі господарства, системи розселення тощо).

Предмет дослідження – це визначення найбільш значущих властивостей і зв’язків об’єкта, важливих для проведення даного дослідження. Предмет і об’єкт дослідження співвідносяться між собою як часткове і ціле (загальне). Виділяється саме та його частина властивостей об’єкта, на який спрямовується основна увага дослідника. Наприклад, якщо об’єктом дослідження є територія … району … області, то предметами досліджень можуть бути: закономірності територіальної організації його господарства; географічні аспекти екологічної мережі; особливості прояву чинників кліматоутворення тощо. Предмет дослідження відображається у формулюванні його мети і в назві науково-дослідницької роботи.

У вступі також слід коротко зупинитися на науковій новизні дослідження (якщо вона є). Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано …, удосконалено …, дістало подальший розвиток …). Наукова новизна має теоретичний, методичний і регіональний аспекти.

Якщо в роботі є практичне значення, то його теж слід підкреслити (як використовуються чи можуть використовуватися результати дослідження або розроблені в ньому рекомендації).

Необхідно звернути увагу на викладення особистого внеску автора у досягнення результатів дослідження. Слід підкреслити, що саме зроблено автором особисто, а що і в кого було запозичене.

Запозичення – це нормальне явище для науково-дослідницької роботи учня, якщо воно зроблено коректно (є посилання на опубліковані й неопубліковані джерела інформації, у тому числі – на звіти наукових організацій і сайти з мережі Інтернет). Прийнято виражати вдячність організаціям і окремим особам, які надали джерела інформації, що були необхідні дослідникові для досягнення мети.

У кінці вступної частини коротко обґрунтовують структуру науково-дослідницької роботи (її поділ на розділи й підрозділи), указують назву й анотують зміст розділів, називають загальний обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел.