ВИСНОВКИ у кінці науково-дослідницької роботи – її обов’язкова структурна частина, в якій даються відповіді на проблеми і завдання, поставлені у ВСТУПІ. Висновки – це не коротка анотація роботи. Це її найважливіші положення, достовірність яких авторові потрібно буде захистити на наступному етапі конкурсу. Тому вони повинні бути повністю аргументованими і доведеними.

На початку висновків повинно бути резюме про сучасний стан вирішення проблеми, над якою працював дослідник. Потім автор розкриває методи вирішення поставленої у роботі проблеми. Кожному сформульованому у ВСТУПІ завданню повинен відповідати чіткий висновок, який ґрунтується на результатах самостійного дослідження автора. Тому іноді кожен висновок виділяють так, як завдання у вступній частині роботи (дефісом, цифровою нумерацією).

Крім відповідей на завдання у висновках вміщують основні практичні результати, одержані в роботі, формулюють рекомендації щодо їх використання.

Отже вступ і висновки – дуже відповідальні структурні частини дослідження, які слід узгоджувати між собою наприкінці виконання роботи.

За рекомендаціями Вищої атестаційної комісії (ВАК) України, є два основних способи складання списку використаних джерел:

• в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

• у порядку черговості появи посилань у тексті (цей спосіб рекомендований для написання дисертацій).

До списку джерел включають тільки ті з них, на які є посилання в тексті роботи.