Самоорганізація дошкільника

Як батькам провести тривалий час удома з дитиною так, аби ніхто не нудьгував і не дратувався? Це залежить зокрема від того, чи вміє дитина організовувати власну діяльність. Дитині дошкільного віку це набагато складніше, ніж школяру. Як батьки можуть допомогти дошкільнику? Як організувати свій день?

«Стартовим майданчиком» для становлення самоорганізації є самостійність дитини. Самостійність зароджується на межі першого і другого років життя, коли у малюків з’являється потужне бажання пізнавати навколишній світ. Перші самостійні дії поступово удосконалюються і ускладнюються під час ігор, занять, спілкування. Показником розвитку самостійності дитини є результативність дій. При цьому постійний контроль з боку дорослого не бажаний — він може призвести до розвитку у дитини безвольності, безвідповідальності, лінощів, інфантилізму. Що можуть зробити дорослі?

Насамперед дорослі мають пам’ятати, що обсяг самостійних дій дитини поступово збільшується. Відтак допомогу потрібно зменшувати. Навіть якщо дитині потрібно набагато більше часу на виконання дії власноруч, ніж це зробили би дорослі — необхідно стримати власну нетерплячку і дати їй цей час. Тим паче, що під час «карантинного» перебування вдома це можна собі дозволити. У деяких сім’ях дитину довго вважають маленькою і цим блокують розвиток її самостійності. Такі діти звикають до надмірної опіки, у дитячому садку і початковій школі почуваються безпорадними та самотніми. Проте у підлітковому віці батьки починають вимагати від цих дітей прояву самостійності. Але ж ця якість не може сформуватися сама собою!

Якщо допомагати дитині й схвалювати проявлену нею ініціативу, то у її діях скоро проявиться важливий компонент самостійності — цілеспрямованість. Її ознаками є захоплення справою, прагнення отримати не будь-який, а саме бажаний результат. Цілеспрямованість проявляється і у прагненні копіювати дії дорослих (прати білизну, як мама, забивати цвях, як тато, тощо). Не всі батьки охоче підтримують прояви дитячої самостійності, вважаючи їх обтяжливими, або й небезпечними. Утім не варто припиняти самостійну діяльність дитини чи перемикати її увагу. Лише якщо дитина вдалася до дій, небезпечних для себе чи оточення, її треба зупинити.

Якщо ви підтримуєте ініціативу малюка, у нього формуватимуться такі риси: посидючість,  наполегливість, організованість. Важливо, що невдача для дитини, яку підтримують, не стає приводом відмовитися від задуманого. Навпаки, це підштовхує подвоїти зусилля і за необхідності звернутися по допомогу до дорослого. При цьому дитина може одразу відмовитися від допомоги, щойно відчує, що може впоратися сама.

Батькам варто дотримуватися декількох правил: дати змогу дитині переживати власний досвід успішних самостійних дій і досягнення бажаного результату. Для цього організуйте сприятливе середовище, пропонуйте дитині різні варіанти дій у межах дозволеного; визначити ліміт дозволеного: що, коли і де можна робити; оцінювати позитивно діяльність дитини, її результати, а головне — зусилля, які доклала дитина до досягнення бажаного результату. Це заохочуватиме дитину повторювати досвід у подальшій діяльності.

 Яку діяльність запропонувати дошкільнику? Гра завжди бажана для дитини. Вона створює позитивне емоційне тло, на якому всі психічні процеси протікають активно. Ігрова діяльність сприяє і розвитку в дитини навичок, необхідних для самообслуговування, й надання допомоги дорослим. Наприклад, у різних сюжетно-рольових іграх дитина має змогу багаторазово моделювати й закріплювати послідовність прибирання, прання, одягання, прийому їжі, одягання й роздягання (ляльки) тощо.

Обов’язково запропонуйте дитині художньо-продуктивну діяльність.У різних видах цієї діяльності формується незалежність дитини від дорослого, прагнення до пошуку адекватних засобів самовираження. Дошкільники мають змогу втілити свої задуми та реалізувати творчі здібності

Не слід нехтувати трудовою діяльністю. У дошкільників є бажання самостійно діяти з предметами зі «світу дорослих» — мити посуд, накривати на стіл, підмітати тощо. Тож малюкам неодмінно слід давати посильні трудові доручення. Для дітей це спосіб самоствердження, втілення своїх бажань і можливостей. У старшому дошкільному віці у дітей з’являється почуття відповідальності за свою роботу, а також новий мотив діяльності — зробити для інших. Дитина проявляє ініціативу, у неї з’являється об’єктивна самооцінка. У цей період діти навчаються працювати разом, розподіляти між собою обов’язки, домовлятися, здійснювати дії так, щоб інший міг їх успішно продовжувати. Залучати дітей до побутової праці важливо, бо під час такої діяльності між дитиною і дорослим встановлюються стосунки реальної взаємодопомоги, координації дій, розподілу обов’язків. Зароджуючись у дошкільному віці, ці стосунки розвиваються й надалі.