4. Найкрасивіші місця Закарпаття

«Синевир» - це казковий куточок прекрасної природи. Це місце сили і найзагадковіша визначна пам'ятка Західної України. Саме тут, захована в густих хвойних лісах Карпат, знаходиться справжня природна перлина і одна з візитівок смарагдових Карпат – озеро Синевир, яке вражає своїми кришталево чистими і глибокими водами. Щороку тисячі туристів приїжджають сюди помилуватись найбільшим гірським озером в Україні та насолодитись чудовими мальовничими краєвидами навколо.

Завдяки високогірному положенню та порівняній глибоководності Синевиру, вода в озері навіть найспекотнішим літом прогрівається лише на пару метрів. Посередині озерних вод, немов справжня зіниця, влаштувався маленький острів, і, якщо дивитись на Синевир згори, здається, що і озеро дивиться на тебе своїм єдиним блакитним оком. Звідси і пішла його друга назва – Морське Око Карпат.

Географічний центр Європи — гіпотетична точка на земній поверхні, що визначає географічний центр Європи. Розміщення центру головним чином залежить від обраної методики обчислень, від способу визначення кордонів Європи та також від того, чи належать віддалені острови до переліку крайніх територій Європи, чи ні. 

Місто Хуст зібрало навколо себе багато історичних та просто цікавих пам’яток. Серед них є і дійсно особливе природне диво, справжня туристична родзинка Закарпаття – Долина нарцисів в урочищі Кіреші. Ця ботанічна пам’ятка офіційно охороняється ще з часів, коли ці землі були власністю Австро-Угорщини, тепер же Долина належить Карпатському біосферному заповіднику, який зберігає цю цінну екосистему на території понад 250 га лук і боліт.

Долина нарцисів – унікальна і за розміром, і за розташуванням. Зазвичай ця тендітна квітка царює на висоті від  тисячі метрів над рівнем моря. Подібні природні осередки нарцисів є в Альпах, Румунії та трохи на Балканах. Закарпатська ж Долина - це найбільша у Середній Європі популяція нарцису вузьколистого на висоті всього 180-200 метрів над рівнем моря. З 1992 року Долина нарцисів входить до міжнародної мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО.

Кожного року в травні Долина накривається пречудовим килимом з білих нарцисів, помилуватись якими щодня приїздить понад 4000 тисячі туристів. Нарцис вузьколистий занесений до Червоної книги України, тож відвідуючи заповідник, треба зважати, що насолоджуватись квітучими краєвидами можна винятково зі спеціальних оглядових майданчиків, збирати квіти – суворо заборонено. 

Липова алея — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташована в межах міста Ужгорода, на набережній Незалежності та Студентській набережній.

Площа 1 га. Створена у 1928 році чеськими ботаніками. Перебуває у віданні Ужгородського міськвиконкому.

Алея розташована на правому березі річки Уж і має довжину 2,2 км. Нараховує близько 300 екземплярів лип, висаджених у два ряди. Поруч із західною частиною алеї розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Партерний сквер», а поруч зі східною частиною — пам'ятка природи «Ясен Масарика».

Алея є улюбленим місцем відпочинку мешканців та гостей міста.

Сакура – це дерево підродини Сливових. Вишня дрібнопильчата (Prunus serrulata) – найпоширеніший різновид сакури. 

Палітра квіт варіюється від білосніжної до багряної і червоної. У природі сакура – це дерево, висота якого може сягати до 25 метрів.

Ще з радянських часів була традиція – на першотравневі свята їхати на Закарпаття, в Ужгород, милуватися японською вишнею. І це зрозуміло. Адже Ужгород був головним адміністративним містом нашого краю ще з часів Австро-Угорщини, Чехословаччини (коли на Закарпатті почали висаджувати сакури),  за часів незалежної України. Тобто традиція Ханамі – милування цвітом сакури – в нашому краї є давньою.

Але щороку період цвітіння зміщується до середини квітня.

 Останні кілька років пишне цвітіння сакури в регіоні починається близько 20 квітня і триває 7-10 днів. В області є дві хвилі цвітіння: на рівнині (Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградів, Хуст, Іршава) і в гірській місцевості (Лумшори, Карпати, Свалява, Воловець, Міжгір’я, Тячів, Рахів).

На Закарпатті є одна сакура, яка квітне тоді, коли їй заманеться! У народі її називають “шалена” або “скажена” сакура. Вона може “викинути” небагато квітів посеред січня, пишно відбуяти в лютому, а бувають роки, коли квітне тричі за рік! Знаходиться ця знаменита сакура в місті Мукачеві, на площі Федорова.

А також найстаріша сакура Закарпаття, якій  - 100 років. Поважний вік! Сакура зростає в Мукачеві по вулиці Олега Куцини (колишня Сеченова), за будівлею Мукачівського Державного Університету. Дерево старе і вже хворе, але щороку милує око прекрасними рожевими квітами!

Говерла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, її висота становить 2 061 м над рівнем моря. Розташована в гірському масиві Чорногора на межі Надвірнянського району Івано-Франківської області та Рахівського району Закарпатської області, за 17 кілометрів від кордону з Румунією. Гора має конусоподібну форму. На схилах — форми плейстоценового зледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Укрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди — кам'яні оси́пища. Зі східного боку від вершини — один із витоків річки Прут, Прутський водоспад, загальна висота якого становить близько 80 метрів. Гора розміщена у межах природоохоронних територій: Карпатського біосферного заповідника (Закарпаття) і Карпатського національного природного парку (Івано-Франківська область). 

Схили гори вкриті буковими та смерековими лісами. На висоті 1 500 м починається субальпійський пояс пасовищ, відомий як полонини.

Фермерське господарство «Лавандова гора» у Перечині – це 8 га фіолетової краси, яка п’янить своїм виглядом та ароматом. Відкрилась ця локація тільки в 2020 році, досвід вирощування такого поля переймали в Болгарії, Словенії, Хорватії та Італії, довго вирішувалося, який саме вид цієї квітки (а їх є більше 20) вирощувати. Тепер Лавандова гора – це прихисток для 7 га лаванди вузьколистої та 1 га троянди даманської. Фото цієї локації потроху завойовує соціальні мережі, зокрема завдяки тому, що знаходиться вона в Перечині – місці, через яке проходить не один маршрут для подорожі Карпатами. 

Озірце́ (інша назва — Дике озеро) — гідрологічний заказник місцевого значення в Україні; високогірне озеро. Розташоване в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району Закарпатської області.

Озеро лежить на північно-східному схилі гори Гропи, що в західній частині хребта Пишконі, на висоті бл. 1000 м над р. м, серед ялинового лісу. Площа 1,2 га, максимальна глибина 9,5 м. Озеро завального походження. Береги круті, за винятком північно-східної частини. Живлення переважно ґрунтове. Вода темно-коричнева, слабомінералізована. Температура її влітку не перевищує +15°. Узимку замерзає. З озера випливає невеликий струмок (ліва притока Озерянки).

Донні відклади утворені сапропелем та слаборозкладеними рештками мохового, трав'яного і деревного походження. Відбувається заболочування водойми (сфагнові та осоко-сфагнові болотні ценози). На поверхні води є угруповання рдесника.

В озері водиться форель.

Озірце лежить у межах природного національного парку Синевир. Підйом до озера починається від Музею лісу і сплаву (північно-східна околиця села Синевир) і проходить маркованою туристичною стежкою.

Колочавський музей - скасен «Старе село» щороку потопає в фіолетових квітах. Кожної весни тут спостерігається унікальне природне явище - масово зацвітає рідкісна рослина – Шафран Гейфелів. Зазвичай перші квіти з’являються на початку березня і масово цвітуть десь до початку квітня.

     Шафран (Крокус) Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb) — зникаюча декоративна ранньовесняна рослина. У народі їх називають брандушками, маслянками або серенками.

Наукова назва «Крокус» пов'язана з древньою грецькою міфологією. Греки вважали рослину символом щастя, квіткою Аврори - міфічної богині ранкової зорі.   Шафран Гейфелів перебуває на межі зникнення. Його занесено до Червоної книги України. У Колочаві квітка знаходиться під пильним наглядом і бережно охороняється. 

Соляні шахти у Солотвині, ще з давніх часів відома своїми покладами солі. Її промисловий видобуток почався тут у ХІХ столітті. А з 1968 року це місце здобуло популярності завдяки розвитку спелеотерапії — унікальному методу лікування із застосуванням соляних печер. Сюди стали приїжджати люди, хворі на астму, туберкульоз, різні типи алергій.

Базою для нового напрямку лікування стала шахта №8. Пізніше для вказаного методу переобладнали й шахту №9. Метод подолання хвороб був унікальним і полягав у тому, що хворих просили просто проводити ніч у підземних печерах.

На жаль, 2021 року керівництво лікувального закладу було вимушене закрити вхід до печер. Такий захід пов’язаний із обвалом частини шахт та їх аварійним станом. Це сталося із-за підтоплення шахт грунтовими водами. Тому наразі вони не працюють. 

Шипот, Шопіт— водоспад на північних схилах гірського масиву Полонина Боржава при підніжжі гори Ґемба в Українських Карпатах; на потоці Пилипець, притоки Рипинки (басейн Тиси. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Місце привабливе для туризму. Розташований у неглибокій ущелині річки Пилипець у межах Міжгірського району Закарпатської області, приблизно за 10 км від залізничної станції Воловець, за 6 км від села Пилипець.

Водоспад утворився на місці виходу стійких пісковиків палеогену й гравелітів з тонкими прошарками сланців[1]. Особливо багатоводний водоспад навесні, коли на схилах Ґемби тануть сніги. Сюди організують спеціальні автобусні екскурсії із санаторіїв і пансіонатів Закарпаття і Прикарпаття. За 300 м від водоспаду розташований гірськолижний витяг, що слугує орієнтиром для охочих відвідати водоспад.

На відстані 1,1 км від Шипота розташований менш відомий водоспад Верхній Шипіт.

У квітня 2011 року на території НПП "Синевир" вперше запрацював Реабілітаційний центр для бурих ведмедів, що займає площу 12 га. Під захист сюди потрапляють тварини, які зазнали жорстокого поводження чи утримувалися у неволі без відповідних умов. Ведеться також робота по відтворенню природної популяції (в Україні нараховано близько 300 особин) та поглибленню досліджень найбільшого хижака України.

Національний природний парк "Синевир" не випадково став місцем для будівництва такого центру. Природа і кліматичні умови повністю відповідають тим умовам проживання, в яких мають потребу бурі ведмеді.

Тварини, які потрапляють до центру, проходять карантин, відповідні щеплення, а відтак здійснюється їх адаптація до напіввільних умов перебування. Отже, значні зусилля центру спрямовані на санітарне, ветеринарне, харчове забезпечення звірів.