Петра — стародавнє місто та найпопулярніша історична пам'ятка Йорданії. В минулому столиця Ідумеї та Набатейського царства, пізніше — важливе місто Римської імперії. 1985 року Петра була внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО, а в 2007 році була обрана одним з Семи нових чудес світу. Місто розташоване на території сучасної Йорданії, на висоті понад 900 метрів над рівнем моря і 660 метрів над навколишньою місцевістю, долиною Арави, у вузькому каньйоні Сік. Прохід в долину — через ущелини, розташовані на півночі і на півдні, тоді як зі сходу і заходу скелі прямовисно обриваються, утворюючи природні стіни до 60 метрів у висоту.
Тадж Махал — монумент, мавзолей, розташований за два кілометри від міста Аґра (Індія), на березі річки Джамна. Збудований імператором Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своєї перської дружини Мумтаз-Махал (до шлюбу Арумад Бану Бегум), також відомої як Мутмаз-Ул-Замані, племінниці впливового царедворця при дворі індійського правителя. Будівництво зайняло 22 роки (з 1630 по 1652 рік).
«Христос-Спаситель» — статуя Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Статуя має розмір 39,6 м заввишки (розмах рук 28 метрів), важить 1145 тонн, і знаходиться на вершині 200-метрової гори Корковаду в національному парку, в межах міста. Збудована як символ християнства, статуя стала символом Ріо-де-Жанейро і Бразилії
Великий китайський мур — низка кам'яних та земляних укріплень у північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен.
Найстаріша частина була збудована ще в 7 столітті до н. е. Пізніше будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найвідоміших частин муру збудована в 220—206 до н. е. першим імператором Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін.
Великий китайський мур простягається від Шаньхайгуань на сході до Лобнор на заході по дузі, що приблизно розмежовує південні околиці Внутрішньої Монголії. Археологічне дослідження 2008 року дійшло висновку, що Великий мур, побудований в епоху династії Мін (1368—1644), з усіма його секціями простягається на 8 851,8 км.
Ця довжина складається з 6259 км самого муру, 359,7 км траншей та 2 232,5 км природних захисних бар'єрів, таких як гори та річки.
Його загальна протяжність згідно з результатами 2012 року становить 21 196,18 кілометрів.
Уздовж усього Великого муру споруджені каземати для охорони та сторожові вежі, а в головних гірських проходах — фортеці.
Великий китайський мур зберігся до наших днів переважно у вигляді кам'яного захисного муру династії Мін (XVII століття).
Мачу-Пікчу (кеч. Machu Pikchu — «стара вершина») — доколумбове місто інків, розташоване в Андах на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки Урубамби в Перу, за 80 км на північний захід від міста Куско.
Оригінальна назва міста — Уайна-Пікчу («нова вершина»).
Мачу Пікчу також називають «місто в небесах», «місто серед хмар», «втраченим містом інків», є символом Імперії інків.
Колізе́й (лат. Colosseum; італ. Colosseo) або амфітеа́тр Фла́віїв (лат. Amphitheatrum Flavium; італ. Anfiteatro Flavio) — амфітеатр, пам'ятка давньоримської архітектури, одна з найграндіозніших та найвідоміших споруд античного світу. Будівництво амфітеатру було розпочато за наказом імператора Веспасіана у 72 році н. е. і завершено у 80 році н. е. вже за правління його сина, Тита. Головним архітектором імовірно був Квінітій Атерій. Розташований в Римі, в низині між Есквілінським, Палатинським та Целійським пагорбами. На момент завершення будівництва був наймісткішим амфітеатром у світі — вміщував до 50 тис. глядачів. Колізей діяв з 80 по 404 роки, переважно як місце гладіаторських боїв, видовищних битв із тваринами та публічних страт.
Піраміда Кукулькана або Ель Каситільо (El Castillo) — храм мая і тольтеків, що розташовується в центрі археологічної пам'ятки Чичен-Іца (півострів Юкатан, Мексика). Невідомо ким була створена. За деякими версіями тольтеками або мая, що зазнали впливу тольтекського мистецтва. Можливо, першу (внутрішню) піраміду збудували за часів іца, а зовнішню — тольтеки. За деякими відомостями її зведено в часи правителя Почекішцоя.
Присвячено богу Кецалькоатлю в уособленні Кукулькана (K'uk'ulkan). Деякі вчені розглядають як останнього Топільцина або його нащадка. Можливо, спочатку це була гробниця, де поховано засновника держави тольтеків на юкатані, якого звали Кукулькан. Вже потім його особистість поєдналася з божеством Кецалькоатлєм (жерцем якого він був) та перетворено самого Кукулькана на міфічного та божественного героя Кукумаца. У ньому відбувалися жертвоприношення, після проходження величних процесій та здійснення магічних ритуалів. Храм Кукулькана, вважається, виконував також функцію календаря.