Сьогодні в більшості шкіл України йде пошук шляхів розвитку учнівського самоврядування. Сучасна школа повинна виробити в кожного учня вміння, звичку активно діяти у розв’язанні найважливіших питань життя країни, свого колективу, навчити дітей формулювати, висловлювати та відстоювати власну думку. Вирішення цього завдання можливе тільки на шляху розвитку учнівського самоврядування. Коли в школі діє учнівське самоврядування і сам являєшся його керівником, лідером, учасником то розумієш, що:
на старому далеко не поїдеш, а тому ускладнюєш, збагачуєш, змінюєш діяльність самоврядування;
прямувати слід від ускладнення діяльності до ускладнення організаційної структури, а не навпаки;
треба вміло поєднати тимчасові та постійні групи, організаційні структури, ради, комітети, штаби;
власні особисті інтереси, захоплення слід поєднувати з прагненнями, інтересами дітей;
слід розвивати соціальну мотивацію дітей, соціальне звучання їхньої діяльності;
треба допомагати встановленню, розвитку контактів органів самоврядування з іншими школами, іншими об’єднаннями, організаціями. Порівняння, спілкування з іншими однолітками – потужна сила для розвитку;
слід обговорювати з дітьми проблеми учнівського самоврядування, обмірковувати спільно з ними перспективи;
обов’язково роз’яснювати педагогам, адміністрації, батькам діяльність органів самоврядування, обговорювати з компетентними людьми проблеми розвитку;
слід пам’ятати, що діяльність в органах самоврядування дітей і підлітків – це не педагогіка, а соціальна дія, соціальне життя;
також слід пам’ятати, що учнівське самоврядування – це педагогічна умова раціонального розвитку школярів.
Безперечно треба думати про те, як підтримати їх під час вирішення їхніх проблем, як допомогти їм зайняти сприятливу позицію в світі ровесників, слід підтримувати їх в успіхах та досягненнях.