Поточний (планово-попереджувальний) ремонт.
Завданням поточного ремонту доріг та інших дорожніх робіт полягає у підтриманні їх транспортно-експлуатаційних якостей шляхом усунення незначних пошкоджень, що виникли в процесі експлуатації, а також у постійному догляді за дорогою, шляховими спорудами та смугою відводу, утриманні їх у чистоті і порядку, виявленні перешкод дорожнього руху та забезпечення їх усунення.
Склад основних робіт з поточного ремонту і утримання наведено нижче.
По земляному полотну і водовідводу:
- усунення окремих пошкоджень ґрунтового насипу та виїмок;
- підсипка, зрізування і планування узбіч на окремих ділянках;
- полагодження водовідвідних споруд, захисних укріплень та регуляційних споруд, виправлення і планування резервів;
- у місцях руйнування, планування укосів насипів та виїмок із підсипкою грунту і засівом трав;
- попередження, усунення чи ослаблення впливу зливних та талих вод на грантовий насип шляхом забезпечення безперешкодного пропускання зливних та талих вод по поверхні грунтового насипу і водовідвідних канав;
- планування укосів, насипів та виїмок без підсипки грунту,розчистка обвалів, зсувів, селевих виносів, осипів та каменепадів;
- покіс трави, вирубка дерев, кущів на узбіччі, укосах, бермах та тих, які обмежують бокову видимість;
По смузі відводу:
- покіс газонних трав та проведення робіт по знищенню бур’янів;
- вирубка небажаних дерев та чагарників, що можуть спричинити снігові заноси та обмежити бокову видимість;
- засів багаторічними травами розділювальної смуги, біля майданчиків для зупинки та відпочинку;
- вирощування саджанців у лісорозсадниках та транспортування їх до місць висадження;
- посадка та догляд за декоративними, снігозахисними, протиерозійними насадженнями;
- прибирання бруду, ліквідування застою води в низинах.
По дорожньому одягу:
- ліквідація вибоїн, усунення осідань, напливів, зсувів та інших деформацій і руйнувань, відновлення шорсткості поверхні вдосконалених покриттів на невеликих площах, залив тріщин на асфальтобетонному покритті, ремонт і заповнення швів у цементобетонних покриттях;
- відновлення профілю гравійних покриттів, а також ґрунтових поліпшених доріг із додаванням кам’яних матеріалів;
- своєчасна очистка дорожнього покриття та узбіч від снігу, льоду, усунення слизькості покриття;
- виконання робіт по догляду за пучинними та слабо міцними ділянками доріг, відкриття і закриття повітряних воронок;
- доведення коефіцієнта зчеплення до нормативного.
По штучних спорудах:
- полагодження невеликих пошкоджень деяких споруд (настилів, стояків та підпірних стінок, дренажних систем, конусів, ремонт кам’яної кладки, штукатурки та ін..), руйнування захисних шарів, усунення деформацій, тріщин, розмивів;
- фарбування металевих елементів мостів;
- відбудова та заміна тимчасових і перехідних мостиків через канави;
- полагодження невеликих пошкоджень наплавних мостів;
- очистка мостів та труб підмостових русел від бруду;
Середній ремонт. Перелік необхідних робіт.
Завданням середнього ремонту є відновлення необхідних транспортно-експлуатаційних показників проїзної частини (рівності та шорсткості удосконалених капітальних та полегшених покриттів і доведення коефіцієнта зчеплення до встановлених нормативів для забезпечення безпечних умов руху автотранспорту).
Середній ремонт виконується на підставі проекту або кошторису робіт, що складений на підставі дефектного акта.
По земляному полотну та водовідводу:
- виправлення руйнувань земполотна;
- підсипка, зрізування і планування узбіч;
- усунення окремих пошкоджень на невеликих по протяжності спучених та перезволожених ділянках;
- засівання травою укосів ґрунтового насипу та резерву з проведенням необхідних агротехнічних заходів (по створенню стійкого дернового покриття).
По дорожньому одягу:
- улаштування шорстких поверхневих обробок та інших шарів зносу на всіх типах покриттів;
- відбудова, перебрукування окремих ділянок бруківок;
- заміна та вирівнювання окремих плит цементобетонних покритів;
- влаштування віражів на кривих, що небезпечні для руху автотранспорту.
Капітальний ремонт.
Завданням капітального ремонту є відновлення, а також підвищення транспортно-експлуатаційних якостей доріг і споруд, приведення їх геометричних параметрів, міцнісних та інших технічних характеристик згідно з вимогами діючих правил, норм і стандартів відповідно до категорії дороги, а також з урахуванням дорожніх умов і інтенсивності руху.
Капітальний ремонт проводиться комплексно по всіх елементах і спорудах дороги на ділянці, що ремонтується, і виконується у відповідності з проектно-кошторисною документацією, розроблено у встановленому порядку.
По земляному полотну та водовідводу:
- виправлення земляного полотна відповідно до категорії і значимості дороги, що ремонтується;
- ліквідування ділянок, що виникли внаслідок руйнувань та інші роботи, що забезпечать стійкість земляного полотна;
- відбудова, перебудова діючих, улаштування нових споруд із водовідводу, осушування, берегозахисну та протиерозійних споруд, «зливної» каналізації;
- улаштування земляного полотна та водовідводу на майданчиках для зупинки та стоянки автотранспорту, тротуарах, пішохідних, велосипедних доріжках, на в’їздах, під’їздах, розв’язках, при перехрещеннях автомобільних доріг;
- рекультивація ґрунту дорожніх резервів після закінчення виконання робіт.
По дорожньому одягу:
- підсилення і розширення дорожнього одягу у межах норм відповідно до категорії, що встановлена для дороги, яка ремонтується;
- відновлення зношених верхніх шарів покриттів чи улаштування нового покриття поверх старого дорожнього одягу;
- заміна всіх шарів покриття (із збереженням чи підсиленням основи);
- повна заміна всього дорожнього одягу.
По штучних спорудах:
- повна або часткова перебудова або будівництво нових водоперепускних труб, а також мостів і шляхопроводів довжиною до 60м;
- підсилення та розширення мостів і шляхопроводів;
- заміна, відбудова прогонів, опор;
- відновлення та улаштування підпірних стін, галерей, захисних укріплень і регуляційних споруд;
- відновлення, влаштування тунелів.
По дорожніх пристроях, обстановці, упорядкуванню та безпеці руху:
- архітектурне оформлення і благоустрій доріг чи окремих ділянок;
- влаштування постів ДАІ;
- влаштування та обладнання пунктів механізованого обліку руху, водомірних постів та інших пристроїв, що необхідні для вивчення стану доріг чи їх окремих елементів.
15.2 : Наплавні мости і паромні переправи.
Понто́нний міст — міст, що має плавучі опори-понтони. Різновидом понтонного моста є наплавний міст, який не має відокремлених понтонів — плавучими є самі прогонові будови.
Основне застосування понтонних мостів — організація тимчасових переправ через водні перешкоди при аварії або під час ремонту постійних мостів, у військовій справі, при ліквідації наслідків стихійних лих тощо. Однак зустрічаються і постійно функціонуючі понтонні і наплавні мости. Так, існують відомості, що перший наплавний міст у Києві (точніше, в його околицях) було закладено в XII столітті в районі давнього Вишгороду[1]. Він з'єднав береги Дніпра.
Перевагою понтонних мостів є їх мобільність (вони можуть транспортуватись як по воді, так і суходолом у розібраному стані), швидкість монтажу. До недоліків відносяться створення проблем для судноплавства, мала тримкість, залежність від вітру, хвиль і рівня води, неможливість експлуатації в період льодоходу та льодоставу.
При експлуатації наплавних мостів слід наглядати за:
- комплектністю рятувального та протипожежного устаткування;
- комплектністю експлуатаційного устаткування (човни, насоси, визначені запасні комплекти понтонів, сходи в понтони, ремонтні матеріали та інше);
- відповідністю навантаження встановленим чи визначеним технічним параметрам споруди та регулюванням його обслуговуючим персоналом за допомогою шлагбаумів, турникетів та дорожніх знаків, які встановлені на підходах до споруди;
- стабільністю повздовжнього отвору мосту та паромного ходу;
- за станом шарнірних з’єднань прогонової будови та вчасним підтягуванням;
- своєчасним прибиранням проїзної частини, наплавних опор, апарелів та причалів, чисткою водоскидних пристроїв;
- вчасною заміною рівня проїзної частини причалів, перехідних містках наплавних мостів не більш як 8‰;
- забезпеченням стабільності положення отвору споруди;
- стежити за тим, що найменша під понтоном чи наплавною опорою була більшою ніж 15 см від рівня максимальної осадки.
В зимовий та повеневий період слід:
- до початку льодоставу чи повені виводити плавучу систему на призначене місце її зберігання;
- при появі на річці шуги чи слабкого льоду систематично відводити її від понтонів, запобігати появі полію під понтонами, а також їх бортах. Для цього необхідно сколювати слабкий лід смугами по 0,7-1,0 м.
При проведенні заходів по утриманню наплавної споруди чи її поточному ремонті передбачається:
- запобігати розсиханню дерев’яних конструкцій під час їх зберігання та поновлювати їх геометричність просмолюванням з конопаченням отворів та щілин. Якщо отвори з’явились під час експлуатації, їх забивають пробками з сухої деревини;
- в металевих плавучих засобах отвори чи прослаблені клепки забивають дерев’яними конічними пробками, які обрізуються за 10-20 мм від площини борту по можливості з зовнішнього боку, а в днищі з середини;
- запобігати прослабленню шарнірів прогонової будови;
- запобігати розвитку корозії шляхом нанесення бітумного лаку чи мастики по попередньо підготовленій поверхні металу.
15.1: Водопропускні труби.
15.1.1.Основні завдання утримання труб. Дефекти, які найбільш часто зустрічаються на водопропускних трубах.
До початку інтенсивних осінніх атмосферних опадів вся система дренажу і водовідводу повинна знаходитись у робочому стані, укоси і узбіччя повинні мати рівну поверхню і похили, які визначаються місцевими ґрунтовими і кліматичними умовами. Бокові нагірні водовідвідні канави і лотки поблизу пучино небезпечних ділянок до закінчення літнього періоду повинні бути ретельно очищені і при необхідності заглиблені.
В осінній період дорожньо-експлуатаційна служба повинна слідкувати за роботою дренажної і водовідвідної систем, своєчасно очищати їх від замулювання і засмічування. Перед замерзанням ґрунту незакріплені узбіччя треба спрофілювати, щоб у зимовий період була змога ефективно виконувати їх очистку від снігу, а у весняний період забезпечувати належний водовідвід.
Експлуатаційний стан штучних споруд визначається за спроможністю споруди пропускати рух транспорту відповідно до:
- технічного стану конструкції;
- вантажопідйомності;
- відповідності габариту споруди чи довжини труби умовам руху по дорозі;
- умов пропуску води трубою чи під мостом і оцінюється за числовим значенням відповідних показників, що наведені у таблиці 2.4. Ці показники необхідно використовувати для визначення необхідності введення обмеження руху для автотранспорту, встановлення режиму експлуатації споруди, її ремонту чи реконструкції.
Основними завданнями утримання і поточного ремонту труб є: підтримання нормального водотоку через трубу і запобігання утворенню дефектів в насипу і проїзній частині над трубою і в конструкції труби, усунення дрібних пошкоджень.
При чергових оглядах труб відмічають і фіксують дефекти, які найбільш часто зустрічаються:
- нерівномірні просідання ланок труб по її довжині, які спостерігаються на торфяних, глинистих або слабких ґрунтах, або спричиняються підмиванням фундаментів при розладі швів;
- тріщини, деформації і сплющування ланок труб і оголовків, спричинені дією навантажень;
- мокрі плями і вилуговування солей бетону внаслідок пошкодження гідроізоляції і фільтрації води через насип;
- відривання оголовків від труби і значні тріщини в оголовках, які виникають в результаті підмивання фундаментів, нерівномірних осідань, збільшення тиску зволоженого ґрунту на відкрилки оголовків;
- незадовільний стан стиків ланок (фільтрація води, наявність тріщин). Крім того, перевіряють стан бетону і кам'яного мурування усіх конструктивних елементів труб і стін укріплення укосів насипу.
Водопропускні труби очищають літом від сміття і мулу, а зимою від снігу і льоду. Роботи виконують за допомогою скребків, механізованим способом або з допомогою гідромонітора.
На зимовий період усі труби треба закривати на вході і виході щитами з хмизу для запобігання проникнення снігу в середину труби. На водотоках в щитах залишають отвори на випадок відлиги.
Русло на підході до труби рекомендується випрямляти, закріплювати його дно і береги кам'яним накидом. У зоні розтікання потоку за трубою при наявності розмивання берегів закріплення їх обов'язкове. Підводні русла, водобійні колодязі і гамівник на виході із труби регулярно очищають від наносів і від сторонніх предметів. Треба також вживати заходи по застеріганню яроутворення, а у випадку їх утворення - робити закріплення.
При виникненні невеликих затухаючих деформацій, осідання або зсуву ланок труб дефектні шви зашпаровують, а лоток труби вирівнюють бетоном.
Тріщини і раковини в бетоні ланок і оголовків розчищають і штукатурять цементним розчином, попередньо очистивши арматуру від корозії.
При просочуванні води через шви між ланками залізобетонної труби (а в кам'яній кладці через склепіння і стіни) треба відремонтувати гідроізоляцію. Для цього розкривають насип над дефектною ділянкою труби і заповнюють дефектні шви клаптям, яке просочене бітумною мастикою. Зовні труби шви перекривають на ширину 25 см декількома шарами рулонного матеріалу з прошарками бітумної мастики. Інші частини поверхні труби обмазують двома шарами бітумної мастики. Потім відновлюють насип над трубою шарами ущільненого ґрунту по 10-15 см.
Порожнини за трубами, які утворилися внаслідок вимивання ґрунту через дефектні шви, при невеликих висотах насипу заповнюють ґрунтом, розкриваючи зверху дефектну ділянку, а при високих насипах або недоцільності розкриття насипу - піском або цементною сумішшю під тиском. Після заповнення порожнин дефектні шви зашпаровують.
При частих замулюваннях труби треба передбачити засоби, які зменшують каламутність потоку: при можливості улаштувати відстійні басейни перед спорудами, вимагати від господарств виконання агротехнічних засобів, які підвищують антиерозійну стійкість ґрунту.
При імовірності закупорювання вхідного отвору труби треба ставити перед нею захисні огорожі.
При ремонті укріплення на виході із труби видаляють рослинність (якщо вона є), відновлюють суцільність ґрунтової основи, у необхідних випадках улаштовують підготовку основи під плити кріплення, укладають плити, жорстко з'єднують (зв'язують або зварюють) випуски арматури із плити і покривають бітумним лаком, шви заповнюють бетоном.
Виконати Практичну роботу №6! (22.03)
13.3 : Поточний огляд мостів.
Поточний та середній ремонт комплексу проїзної частини. Ремонт елементів проїзної частини проводять по групах, пов’язаних між собою конструкцій, зважаючи на їх стан та взаємоположення. Так бажано комплексно проводити:
- ремонт мостового полотна – покриття, шарів гідроізоляції, засобів водовідведення та ушкоджень плити проїзної частини (біля водовідвідних трубок, деформаційних швів, кріплення огорож, тротуарів тощо);
- ремонт тротуарів, огорож проїзної частини, перил та суміжних зон дорожнього одягу та гідроізоляції, каналів комунікацій та їх деформаційних швів;
- ремонт деформаційних швів проїзної частини, в’їздів, суміжних зон дорожнього одягу та водовідведення з укосів підходів.
Призначення типу ремонту дорожнього одягу має залежати від стану гідроізоляції споруди. Якщо протікання гідроізоляції значні, то необхідно ремонтувати всі шари, включаючи й слабко ушкоджене покриття. Забороняється поновлення покриття додатковим шаром асфальтобетону без спеціального проектного рішення, узгодженого згідно з діючими правилами.
Ямковий ремонт дорожнього одягу ( до 30% ушкодженої поверхні) слід провадити розбиранням ушкоджених місць прямокутниками та зрізкою напливів. Поновлення розібраних шарів на ділянках ремонту проводять із застосуванням руберойду, асфальтобетонних сумішей, а для захисного шару – можливе використання цементобетонних сумішей.
Після часткового ремонту покриття слід провести поверхневу обробку всієї проїзної частини мосту.
Для ремонту гідроізоляції слід використовувати бітумну мастику, фарбові покриття, полімерні матеріали, але тільки з чітко перевіреними необхідними якостями.
Для покриття слід використовувати зсувостійкі, жорсткі щебенисті асфальтобетони із вмістом щебеню 55-65%. Як виняток дозволяється використовувати суміші з меншою жорсткістю, наприклад, литий асфальт але його використовують тільки при частковому ремонті, який проводять картами площею не більш як 4-6 м².
При ремонті гідроізоляції на сполученні з тротуарами, в зонах деформаційних швів, водовідвідних трубок та стояків огорожі рулонний матеріал зводиться на ці конструкції з наклеюванням гарячим в’язким бітумом чи бітумною мастикою. При необхідності він розрізається на пелюстки.
При неможливості проведення повного ремонту дорожнього одягу разом із зруйнованою гідроізоляцією допустимим є тимчасове поновлення водонепроникності проїзної частини поверхневим обробленням асфальтобетонного покриття, з ретельним поновленням дорожнього одягу біля кромок (поруч із тротуарами, деформаційними швами та водоскидами).
Лущіння поверхні залізобетонної огорожі чи бордюрів зупиняють розчисткою сколів, промивкою засолень, проведенням ізоляційних робіт на оголеній арматурі (бітумною чи бітумноепоксидною мастикою або стійкими лакофарбовими сполуками) та наступним поновленням захисного шару бетону. Відновлену поверхню необхідно обробити рідиною ПКЖ-2.
При стикуванні нової та старої гідроізоляції слід перекривати новою стару на 10-15 см з урахуванням напрямку стоку води.
Покриття на прогоновій будові, які мають мережу тріщин, здиблення або вибоїни, замінюють новими.
Місце просідання на в’їздах на міст ліквідують перекладанням перехідних плит з обов’язковою заміною ґрунту під ними на дренуючу суміш.
Написати конспект (він вже скороченний, потрібно переписати Усе!)
12.2 : Ремонт та захист дерев’яних мостів.
Як розчинний антисептик можуть бути використані препарати ХМ-5; МХХ-15;МХХ-44 і інші. Хромат міді ХМ-5 складається із 10-12% рідкого розчину суміші мідного купоросу і біхромату натрію технічного, які використовують в співвідношенні 1:1 за масою. Розчин готують при температурі навколишнього повітря 15-20ºС.
З маслянистих антисептиків рекомендується кам’яно-вугільне мастило, змішане з зеленим мастилом або гасом. Антисептична паста складається із фтористого натрію, бітуму, гасу і торф’яного борошна.
Просочення деревини рекомендується робити за методом глибокого просочення під тиском з допомогою спеціальних установок, укомплектованих порожнистими свердлами (ін`єкторами), які загвинчують в елемент, який антисептують. Ін`єктори закріплюють вздовж елемента на відстані 60-100 см, по колу чотири ін`єктори на однакових відстанях. Робочий тиск складає 0,2-0,8 МПа.
Дошки верхнього настилу, який має знос більш 3 см, замінюють на нові. Не дозволяється ставити латки у вигляді обрізків (коротких) дощок. Дошки в місцях їх відставання від нижнього настилу або поперечин щільно пришивають, а цвяхи, які виступають, забивають або замінюють.
Дошки тротуарного настилу, на консолях поперечин кладуть з зазором 2 см для вентиляції. Щоб уникнути розладу настилу, колесовідбійні бруси щільно приганяють до настилу і затягують болтами.
Поламані та гнилі елементи прольотних будов повинні відновлюватися у первісному вигляді. Металеві елементи кріплення повинні підтягуватися і обслуговуватися не рідше одного разу на рік.
Опори і льодорізи після проходу льодоходу і повені очищають від мулу і сміття, а всі пошкодження лагодять. Стерту обшивку льодорізу і опори замінюють, а нову (із пластин або брусів) ставлять з щілинами до 1 см для провітрювання. На річках з великим льодоходом обшивку льодорізів і опор виконують із листової сталі товщиною 2-3 мм на висоту зони коливання рівня льодоходу плюс 0,5 м. У льодорізах задня стінка не захищається.
На річках, де зимою можливе підняття рівня води, для запобігання висмикуванню паль, роблять обколювання криги. Зроблені прорізи захищають від замерзання, закриваючи їх зверху утеплювальними матеріалами ( сіном, соломою, снігом та інші).
Заміну та відновлення несучих елементів мостів треба здійснювати тільки за спеціальним проектом.