Як знайти спільну мову з учнями, які вас не слухають?

Як часто у вашому класі виникають конфлікти, суперечки, непорозуміння? Усе це — частина здорових і живих стосунків між людьми. Тож конфліктів не варто уникати, з ними треба вчитися працювати.

Школа — це місце, де учні та вчителі проводять велику частину свого часу. Тож там відбувається не лише навчальний процес, а й формування стосунків. Класна кімната — це місце, де стосунки мають значення. Що кращі стосунки у класі, то легше працювати педагогам і навчатися учням, і то менше проблем та конфліктів. Проте клас — це також місце, де ми всі неминуче помиляємось, вчимося виправляти ситуацію та намагаємося наступного разу зробити краще. Для того щоб кожна помилка стала уроком і ресурсом, важливо правильно підійти до її аналізу та усвідомлення наслідків. У цьому допоможе 15-хвилинний інструмент побудови мирної атмосфери в класі. Його застосовують, коли треба проаналізувати та виправити поведінку, що виходить за межі поставлених завдань.

Що таке відновна бесіда?

Відновна бесіда — це форма спілкування, що ґрунтується на принципах розуміння, поваги, турботи, відповідальності та довіри. Вона розвиває відповідні цінності під час її проведення.

Як провести відновну бесіду?

Почніть із себе.

Якщо сталася прикра ситуація, в яку ви маєте втрутитися, спочатку підготуйте себе, перш ніж пірнати в роботу з іншими. Запитайте себе: «Що відбувається в моїй голові в цей момент? І що я відчуваю через це».

Проаналізувавши свій стан, подумайте про учасників ситуації: «Що зараз у голові в неї/нього? Що він/вона можуть відчувати з цього приводу?»

Після цього, перш ніж реагувати і говорити, розгляньте ситуацію з позиції випадкового спостерігача. Погляд з позиції третьої особи може допомогти вам дистанціюватися, вивести з напруги, дозволити поспівчувати собі та іншим.

Як реагувати на поведінку, що виходить за межі завдання, але не впливає на інших?

Крок 1. Спочатку подивіться на учня/ученицю, демонструючи мовою тіла інтерес і турботу, а не засудження.

Крок 2. Якщо це не допоможе залучити учня/ученицю до виконання завдання, повільно підійдіть і далі демонструйте мовою тіла інтерес і турботу.

Крок 3. Спокійно та обережно скажіть: «Бачу, що ти…» (точно опишіть поведінку, без оцінки або осуду). Тоді додайте: «Цікаво, що сталося?», або «Хотіла б я знати, про що ти зараз думаєш? Як ти себе сьогодні почуваєш?», або «Чи можу я щось зробити, щоб допомогти тобі виконати завдання?», або «Що б ти міг/могла зробити, щоб допомогти собі та почати працювати над цим завданням?»

Пам’ятайте про важливість ставлення з розумінням, повагою та підтримкою до того, з ким проходить бесіда. Лише тоді цей інструмент спрацює.

Як реагувати на поведінку, що виходить за рамки завдання та впливає на інших? Наприклад, розмови із сусідом по парті, сміх та жарти, недоречні вигуки, коли інші намагаються сконцентруватися на виконанні завдання).

Завжди починайте з діалогу із собою, а потім застосуйте три кроки, описані вище.

Завершуйте так: «Як гадаєш, на кого вплинула твоя поведінка?», «Що тобі потрібно, щоб повернутися в колію?», «Чого можуть потребувати від тебе ті, на кого вплинула твоя поведінка», «Що ти можеш зробити, щоб виправити ситуацію?»

Найчастіше ввічливий та шанобливий підхід допомагає учням знову включитися в роботу. Однак бувають випадки, коли дитина не бажає, не готова чи не може відповісти на таке ввічливе запитання. Їй може знадобитися певний час та простір. Подумайте, що ви можете зробити для того, щоб залишити відкритою можливість для більш тривалого спілкування пізніше? Куди учень/учениця може піти? Що їй/йому там може бути потрібно? Подумавши над цими питаннями, потурбуйтеся про те, щоб допомогти йому/їй знайти те, що допоможе повернутися в колію та працювати разом з класом.

Відновна бесіда та інші схожі інструменти можуть бути дієвими, навіть якщо їх застосовують час від часу, згадуючи про них, коли виникає потреба. Проте основа успіху та ефективності — систематичне запровадження таких практик по всій школі, а також постійне застосування відновних принципів мислення та навичок вчителями. Такі зміни варто починати з тривалого серйозного аналізу культури та стилю керівництва, притаманного шкільній адміністрації. Адже якщо підходи до керівництва в школі не відповідають принципам побудови мирної атмосфери в класі, то окремим вчителям буде складно викладатися на повну, працюючи в цьому напрямку. Важливо пам’ятати: новий досвід і використання нових інструментів завжди є ресурсом і працює краще, ніж відсутність змін. Шукайте, пробуйте, аналізуйте. Головне — мати бажання — тоді потрібні інструменти та влучний час знайдуться!

Дитина не хоче вчитися: як підвищити інтерес до навчання

Часто батьки скаржаться, що дитина не відчуває ніякого інтересу до шкільних занять. Щоб викорінити проблему, необхідно зрозуміти, що відбувається з дитиною і з чим пов’язана така нелюбов до навчання.

Діти від природи допитливі й готові до отримання нових знань. На жаль, система шкільної освіти здатна вбити ці якості раз і назавжди. Більшість дітей із задоволенням йдуть у перший клас. Вони хочуть стати учнями та виявляють похвальне завзяття. Але потім з’ясовується, що навчання в школі зовсім не таке цікаве заняття, яким уявлялося.

Є кілька факторів, що ведуть до втрати мотивації:

у дитини пропадає потреба до впізнавання нового, вона просто не бачить сенсу в навчанні;
відсутність спілкування з освідченими людьми перешкоджає розвитку пізнавального інтересу;
якщо свіжі спогади про цікаві ігри в дитячому саду, порівняння зі школою явно буде не на користь останньої.

Необхідно з самого початку виробити підхід до навчання як до серйозної справи, до якої дорослі ставляться з великою повагою. Батьки на власному прикладі повинні показати, наскільки необхідні шкільні заняття для подальшого розвитку.

Нудьга

Ця проблема може бути пов’язана з двома причинами:

для дитини не має ніякого інтересу сама форма подачі матеріалу;
школяр з раннього дитинства показував хороші результати в освоєнні нових знань і тепер випереджає своїх однолітків.

У першому випадку батькам доведеться включити свій розум і уяву. Допоможуть спільні позашкільні заняття: екскурсії до музеїв, походи в театри, вивчення природних явищ в реальних умовах і т. д. Головне – зацікавити, показати, що навчання може бути захоплюючим.

Багато музеїв пропонують різні інтерактивні програми, така подача матеріалу близька сучасним школярам. Можна пов’язати все це з навчанням наступним чином: для того, щоб зрозуміти що-небудь цікаве, потрібно спочатку детально дізнатися про це на уроці.

Нудьга може бути викликана випередженням у розвитку, дитині просто нецікаво виконувати завдання, які він давно вже освоїв.

Успішність при цьому може впасти. Така проблема може бути вирішена переводом учня в школу чи клас з ускладненою програмою. Тоді він зможе отримувати нові знання відповідно до свого рівня.

Слід з’ясувати, до яких предметів у дитини є схильність. Можливо, школяру буде цікавіше в школі з поглибленим вивченням певних предметів. Однак не варто віддавати гуманітарія в фізматшколу, навіть якщо батьки – математики в четвертому поколінні. Так можна назавжди відбити бажання вчитися.

Контроль з боку батьків

Проблема досить поширена в сім’ях, де батьки звикли опікати малюка в будь-яких видах його діяльності та контролювати кожен крок свого чада. Коли дитина стає школярем, ситуація ускладнюється. З ним роблять уроки (а іноді й замість нього), йому збирають портфель, вони в курсі всіх шкільних питань. У підсумку, людину практично повністю позбавляють права голосу і відучують думати та робити що-небудь самостійно. Адже за неї все вже вирішили.

Інший варіант – тотальний контроль. Виконання уроків, збір рюкзака і т. д. школяр здійснює самостійно, але завжди це відбувається під пильним оком і з конкретними рекомендаціями.

Підсумок однаковий: у дитини повністю відсутня відповідальність стосовно навчання, а значить, зникає й інтерес. У підлітковому віці подібна поведінка батьків викличе бурю протестів, які виллються в сімейні конфлікти та скандали, прогули уроків, стійку неприязнь до шкільних занять.

Недостатній контроль

Зворотній бік медалі – недолік або повна відсутність батьківського контролю. Далеко не кожен школяр здатний до самоорганізації та планування власного часу. Дитина напевно не встоїть перед бажанням провести час, відведений на домашнє завдання, в іграх і на прогулянки з друзями.

Звичайно ж, батькам слід контролювати навчання школяра. Головне – не перегнути палицю. Адже і надлишок, і брак контролю можуть призвести до поганих результатів.

Бажано вибудувати м’яку, але дієву систему контролю, щоб не пустити ситуацію на самоплив, при цьому залишаючи місце для дитячої самостійності. Потрібно регулярно цікавитися шкільними справами, бути присутнім на батьківських зборах і спілкуватися з педагогами.

Одночасно школяра потрібно привчати до відповідальності, не кидаючи його при цьому на самоті з невирішеними проблемами. Він повинен розуміти, що в разі будь-яких складнощів, батьки завжди вислухають і підтримають.

Проблеми зі здоров’ям

Якщо дитину втомлюють навіть нескладні завдання, вона сильно втомлюється, навіть не докладаючи зусиль до їхнього виконання, батькам необхідно звернути на це особливу увагу. Ці симптоми можуть говорити про проблеми зі здоров’ям.

Замість того, щоб оголосити улюблене чадо симулянтом, слід провести повне медичне обстеження. Можливо, що після проведеного курсу необхідного лікування відновиться й інтерес до навчання.

Надмірне навантаження і відсутність відпочинку

Після повернення зі школи, учневі потрібен час, щоб відновити сили, відволіктися від занять. Замість цього, вдома його запитують про отримані оцінки та відправляють робити уроки. Не встигнувши повноцінно відпочити, дитина не в змозі сконцентрувати увагу. У неї погіршується пам’ять, з’являються неуважність і небажання займатися уроками.

Необхідно дати дитині час позайматися тим, що їй подобається, погуляти або навіть поспати. Це позитивно позначиться на швидкості і якості виконання домашнього завдання, а також на ставленні до навчання в цілому.

Багато дітей відвідують відразу кілька позашкільних секцій і гуртків. Дитина сама може бути ініціатором різних додаткових занять, які викликають у неї інтерес. Але графік не повинен бути дуже насиченим: це викличе втому і негативно позначиться на навчанні. Навантаження не повинне бути занадто великим, в цьому випадку необхідно скоротити кількість гуртків, щоб у дитини залишався час на відпочинок.

Складні взаємини з ровесниками

Буває так, що в учня раптом падає успішність, а іноді він просто відмовляється йти в школу. Батькам варто з’ясувати, чи не викликана така зміна складнощами у відносинах з однокласниками або з кимось з учителів.

В такій ситуації не йдеться про втрату інтересу до навчання. Вся енергія й увага дитини йдуть на проблеми, що виникають, в результаті на шкільні заняття просто не залишається сил.

Потрібно частіше розмовляти про шкільне життя, дізнаватися, як складаються стосунки з однокласниками та педагогами. Якщо є підозри, що в школі не все гладко, почати розмову допоможуть спогади про власне дитинство, про схожі ситуації, що виникали в шкільні роки. Якщо у малюка або підлітка є труднощі, швидше за все, він захоче поділитися з рідною людиною.

При виникненні конфлікту з однолітками варто спробувати допомогти налагодити відносини. Але категорично не можна здійснювати активні дії, такі як розмови з однокласниками. Це принизить авторитет дитини в класі й погіршить ситуацію. Важливо з’ясувати причину, вона може бути пов’язана з психологічними проблемами, що потребують консультації фахівця.

Якщо труднощі пов’язані з одним з учителів, краще поговорити з педагогом особисто. Це допоможе виявити справжні причини та вибрати правильну стратегію нормалізації відносин. Вихід із ситуації легше шукати спільними зусиллями.

Щоб зрозуміти, з чим пов’язані зміни у ставленні до навчання сина або дочки, батькам насамперед треба стати другом для своєї дитини. Дітям дуже важливо відчувати підтримку близьких і рідних людей. Треба частіше хвалити, а не засуджувати, підбадьорювати, а не зациклювати на невдачах. Розуміння та схвалення з боку батьків можуть стати вирішальним фактором у вирішенні не тільки шкільних, але і складніших життєвих проблем.

Цінні поради від психолога Дейла Карнегі

Цінні поради від психолога Дейла Карнегі, який довів, що аби змінити ситуацію, потрібно в першу чергу змінити своє ставлення до неї.

Дейл Карнегі — американський психолог, педагог, письменник та оратор-мотиватор. Був одним із творців теорії спілкування, перевівши наукові розробки психологів того часу в практичну область, та розробив власну концепцію безконфліктного спілкування.

Досі доволі поширений міф про те, що тютюновий дим проходить через воду і тому стає безпечнішим. Тому кальян часто пропонують як менш шкідливу альтернативу цигаркам.

Чому це не так.

КАЛЬЯНИ БІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНІ, НІЖ СИГАРЕТИ

☝ Кальяни більш небезпечні, ніж прийнято вважати. Година паління кальяну завдає шкоди організму, як 100 викурених сигарет. Адже під час куріння однієї сигарети курець вдихає 0,6 л диму, в той час як курець кальяну за один сеанс куріння кальяну вдихає 74.1 л диму.

☝ Паління кальяну насправді завдає суттєвої шкоди здоров’ю курців, у тому числі пасивних. І точно не є безпечною альтернативою сигаретам.

☝ Дим кальяну містить канцерогенні речовини, важкі метали, чадний газ та інші небезпечні сполуки, які в тому числі притаманні диму цигарок. Це нітрозаміни, поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), формальдегід і бензол. Також внаслідок спалювання вугілля виділяється монооксид вуглецю. Люди, які вживають кальян протягом півгодини, отримують велику дозу чадного газу, який спричиняє нестачу кисню в організмі — гіпоксію.

☝ Дим кальянів містить токсичні речовини, які також можуть спричиняти рак легень та інші види раку, серцево-судинні та респіраторні захворювання.

☝ Куріння кальяну підвищує частоту серцебиття, середній артеріальний тиск та індекс збільшення аорти. Це призводить до артеріальної жорсткості. Навіть одна “сесія” куріння кальяну впливає на серцебиття та кров’яний тиск.

☝ Куріння кальяну також викликає залежність, адже в кальянній суміші присутній той же нікотин, як і в сигаретах.

☝ Діти, народжені в жінок, які під час вагітності часто курили кальян, мають вищий ризик розвитку респіраторних захворювань. А також можуть народжувати з меншою вагою, ніж діти некурців.

☝ Навіть якщо курити безтютюновий кальян, уникнути шкоди для здоров’я не вийде. Людині небезпечно вдихати будь-які продукти згоряння, навіть ароматизовані. Курці кальяну зазвичай затягуються глибше, ніж курці сигарет — токсичні речовини потрапляють у нижні частки легень, що підвищує ризик розвитку важких респіраторних захворювань.

☝ Куріння кальянів становить також іншу небезпеку: передаючи трубку між різними людьми, можна підчепити туберкульоз, гепатит А, грип, герпес та інші інфекції.

ЧИ ШКОДЯТЬ КАЛЬЯНИ ПАСИВНИМ КУРЦЯМ

☝Кальяни шкодять також пасивним курцям — людям, які його вдихають, перебуваючи в одному приміщенні. Адже вони дихають не лише тютюновим димом, а й продуктами згоряння.

☝ Крім того, що куріння кальяну в закладах харчування шкодить здоров’ю гостей, це також є порушенням законодавства. З 2012 року в Україні заборонено курити кальяни у громадських місцях, включно із закладами харчування. Проте за результатами громадського моніторингу, кальяни продовжують курити фактично у кожному п’ятому кафе, барі та ресторані!!

☝ Курити сигарети (звичайні та електронні) і кальяни також заборонено на зупинках громадського транспорту, на дитячих майданчиках, у підземних переходах та під’їздах будинків.

☺Обирайте здоровий відпочинок у колі друзів та рідних. Дружні розмови, сміх і танці — от гарна альтернатива сигаретам. А кальян — ні.

☺Дбайте про своє здоров’я, здоров'я дітей та не підставляйте людей, які відпочивають поруч із вами.

ОЗНАКИ ТОГО, ЩО ДИТИНА МАЄ НЕБЕЗПЕЧНУ ВЗАЄМОДIЮ ОНЛАЙН

Важливо розумiти ознаки, за якими можна виявити дитину, що потрапила в халепу, задля своєчасного надання "їй всебiчної" допомоги.

Деякi психiчнi, психологiчнi та соцiальнi стани сигналiзують про те, що дитина переживає певний травматичний досвiд та потребує допомоги. Це стосується, у тому числi, i небезпечної взаємодi як в онлайнi, так i в офлайнi.

Фiзичнi змiни:

☝ дитина виглядає невиспаною та на уроках чи перервах може засинати; скарги на головну бiль чи бiль у шлунку;

☝ швидка втрата ваги чи її набирання;

☝ помiтнi самоушкодження (порiзи, глибокi подряпини, синцi) на тiлi;

Психiчнi змiни:

☝ розсiяна увага дитини;

☝ тимчасова "втрата" пам'ятi, коли дитина забуває свої дiї чи слова;

☝ втрата вiдчуття часу;

☝ регресія поведінки - коли дитина поводить себе, так ніби вона молодша за свій вік;

Психологічні зміни:

☝ помітний страх чи нервовість дитини, коли вона перебуває у школі;

☝ також спостерігається нервовість чи злість під час використання гаджету;

☝ можуть бути агресивні прояви без явної на те причини;

☝ знижується якість навчальної діяльності, дитина може відмовитись від усних відповідей;

Соцiальнi змiни:

☝ дитина вiддаляється вiд однокласникiв та тих, з ким бiльше часу проводила разом пiд час перерв;

☝ дитина виглядає депресивною - не комунiкує з оточуючими, проявляє пасивнiсть та не приймає участi у спiльних обговореннях;

☝ може прогуляти школу посилаючись на погане самопочуття;

☝ спостерігається замкнутість та однотипові відповіді на питання від дорослих;

☝ батьки можуть скаржитись на те, що дитина зникає з дому;

☝ дитина різко видалила всі свої профілі у соціальних мережах;

☝ у комунікації з'являються нові сленгові слова, які раніше дитина не використовувала;

☝ педагогічний працівник може помітити, що дитину зустрічають зі школи незнайомі йому люди.

Для того, щоб впевнитись, чи дійсно дитина переживає важкий життєвий етап та потребує допомоги від дорослих, слід поговорити з нею.

НУШ. Безпечний інтернет. Казка про черепашку.

Черепашка Хаппі

Кожен день черепашки на ім'я Хаппі проходив однаково щасливо. Зранку вона снідала й спілкувалася з батьками, а далі йшла до школи. Ой ні! Ще вона обов'язково знімала піжаму й одягала свій зелений панцир (справжні черепашки панцир не знімають і існувати без нього не можуть, але ж Хаппі казковий герой). Ніхто не має бачити черепашок без панцира!

У школі Хаппі вчилася й гралася з друзями, а потім знову поверталася додому. За вечерею розповідала батькам про свій день, потім робила домашні завдання і трохи теревенила з друзями в зообуці.

Майже в кожного звірятка була сторінка в зообуці. Це такий сайт, де можна виставляти свої фотографії, вітати друзів з Днем народження й питати про домашнє завдання, якщо раптом забув, у якому саме зошиті його записав. А ще важливо слідкувати, щоб в інтернеті з'явилися тільки ті світлини, які тобі подобаються.

Пам'ятайте, друзі, що Хаппі - персонаж казки. Справжні черепашки панцир не знімають і існувати без нього не можуть!

☝ Хто спілкується в Інтернеті з друзями?

Одного разу черепашка Хаппі отримала в зообуці повідомлення від тритона Тритона: "Привіт! Давай дружити!"

Це було досить несподівано, бо раніше на її сторінку заходили тільки ті звірята, з ким вона спілкувалася в школі. Але Хаппі здалося, що це гарна нагода збільшити коло друзів. Тому, ретельно дослідивши сторінку незнайомця, вона відповіла одним словом: "Oк".

☝ Чи варто відповідати незнайомцю в інтернеті?

Відтоді черепашка Хаппі почала дружити з Тритоном і проводити в зообуці більше часу. Вони спілкувалися про вчителів, про друзів, про нудні завдання й цікавезні пригоди у школі. Обмінювалися різними кумедними картинками й улюбленою музикою. Листування в мережі було ще й досить особистим. Розповідали про хвилювання, несправедливість і страхи. Тому тритон попросив черепашку тримати їхнє спілкування в таємниці. І Хаппі погодилася. Їй здавалося, що новий друг знає її краще за всіх.

☝Чи правильно робила черепашка, що розповідала про свої хвилювання другу в інтернеті?

☝ Чи правильно, що вона тримала їхню дружбу у секреті?

Одного дня у школі сталася халепа. Через нескінченні розмови з тритоном Хаппі стала неуважною на заняттях. Ще б пак! Тепер вона засинала пізніше, ніж зазвичай, не висипалася й не могла зібратися з думками. От і цього разу черепашка переплутала дні й забула виконати одне дуже важливе завдання. Через це в класі з неї усі глузували. Засмучена Хаппі повернулася додому. Батьки ще були на роботі. Тож вона одразу пішла до своєї кімнати, увімкнула зообук і написала:

- Привіт, Тритоне! У мене був дуже поганий день.

І черепашка розповіла другові про свою халепу. Тритон всіляко її підтримував, а потім сказав, що вона йому дуже подобається. Через ці слова Хаппі забула про всі негаразди!

- Хаппі, а зроби для мене зараз фото? Хочу побачити, що ти не сумна, а вже всміхаєшся! - попросив тритон.

Черепашка швидко сфотографувала себе в дзеркалі й надіслала те фото, яке їй найбільше сподобалося.

☝ Чи варто було Хаппі надсилати своє фото?

- Хаппі ти особлива! Я ніколи ще не бачив такої гарної черепашки! - написав тритон.

- А можна подивитися, які ви, черепашки, без панцира? Надішли фото.

Такого Хаппі не очікувала. Усмішка щезла вмить. Вона перечитала це повідомлення тричі, перш ніж відпровіла:

- Але черепашкам не можна показуватися іншим звіряткам без панцира. Це мій одяг, мій захист...

- Захист потрібен від тих кого ти не знаєш, - заперечив тритон. - А ми з тобою друзі! Хіба ти мені не довіряєш?

- Довіряю! Звичайно, довіряю! - написала Хаппі, але їй не подобалося прохання тритона.

- Якщо довіряєш, доведи! Знімай панцир і роби фото! Або я тобі більше не друг! І не думай про це комусь розповісти, ти обіцяла. У тебе є п'ять хвилин!

Хаппі подивилася на годинник. За п'ять хвилин мала повернутися з роботи мама. Але порадитися з нею вона не встигала... Що ж робити?...

☝ А що б ви порадили зробити Хаппі в такій ситуації?

Хаппі дуже розхвилювалася. Вона не хотіла втрачати друга, але й не знала, що буде, якщо надіслати фотографії. Раптом у кімнаті з'явилась мушка Мо. Вона показала черепашці різне майбутнє, яке може трапитися.

- Пам'ятай, Хаппі, надсилати можна тільки ті фотографії, які ти готова побачити на дубі біля школи! - сказала мушка. - Крім того справжні друзі не повинні змушувати робити неприємні тобі речі!

Після мандрів майбутнім черепашка остаточно вирішила, що вона зробить. Хаппі відповіла тритону своє впевнене "Ні", зробила фотографії їхнього листування й заблокувала шахрая. Черепашка розповіла про нього батькам і попередила друзів у школі.

☝ Про що потрібно пам'ятати, щоб не потрапити у таку ситауцію, як Хаппі?

Ігри для зняття тривоги і стресу у дитини

1. Рослина.

Використовуємо метафору рослини, яка пускає коріння в новому місці. Творимо казку (малюємо картинку, ліпимо з пластиліна - глини, використовуємо природні матеріали і «пожвавлюємо» їх наліпками) про зернятко (Квітку або Деревце), яке пересаджують в інший горщик (його переносить вітер, перевозять рідні за собою),

щоб доглядати і дбати. Або насіннячко саме вирушило подорожувати.

Казка про те, як деревце придивляється до нового «грунту», розглядає, хто поруч росте, пускає коріння. Приживається. І з часом починає цвісти, до нього прилітають друзі-птахи, прибігають звірі... Якщо дерево, за словами дитини, відчуває себе незатишно і небезпечно, запитуємо - що б йому допомогло, можливо, паркан, можливо, ангел або фея дерев, можливо, дорослий друг. (Можна після практики підійти до реального дерева, пов'язати стрічку, обійняти його, погладити)

2. Ігри з обличчям.

На обличчі людини будь-якого віку, яка перенесла травматизацію, може застигати маска. (Постійно байдужий або застиглий в одній складній емоції вираз обличчя). В такому випадку будуть корисні будь-які «пластичні» ігри.

Можна почати з розминки справжнього шматочка пластиліну. Потім, «перетворюємо» дитину в пластилін. З його обличчя «виліплюємо» різні форми (смикати щічки, просимо надути щоку...)

Граємо в конкурс «кривлялок». Корчимо разом з дитиною всілякі пантоміми.

Маски. Використовуємо готові, вирізаємо, розфарбовуємо. Дитина вибирає маску своєї «сили» - ходить, говорить, жестикулює з цією роллю. Потім, одягає маску «слабкості» (наприклад, страху). Розмовляє від імені цієї маски. Потім, знімає маску. В кінці роботи ми запитуємо, а коли б тобі була в нагоді перша маска? як вона може допомогти другій масці?

Стаємо акторами і робимо маленьку постановку будь-якої казки. Найпростіша - ріпка, рукавичка...

Крапелька фарби.

Для зняття напруги, розслаблення, трансформації фіксації на одному переживанні, стані, події. Капаємо акварельною фарбою в воду, розглядаємо візерунки на воді, спостерігаємо за тим, як розчиняється фарба. Буде здорово, якщо потім з дитиною протанцювати, прожити пластикою тіла рух фарби у воді. Нехай дитина своїм тілом покаже рух хвиль акварельки.

Стрибки.

Тривожні діти інтуїтивно вибирають для себе ігри зі стрибками. Їм важливо стрибати на батуті (замість батута вони все одно виберуть ліжко. Стрибки знімають напругу, дають можливість відчути опору на стопу, «невагомість» при стрибанні впливає на стовбурові структури мозку. Замість заборони стрибати, можна створити «спеціальні місця для стрибання». Наприклад - «тут можна стрибати на одній нозі, тут на двох ..»...

Потрібно враховувати, що дитина буде просити грати або читати те, що для неї важливе і цілюще, по кілька разів. Дорослий терпляче і радісно грає і читає. Дитина не буде грати в гру, що викликає у неї емоції, з якими вона не готова впоратися. Ставимося до цього з повагою і не наполягаємо.

ЛІНІЇ З ХАРАКТЕРОМ

Дуже цікава арт-терапевтична вправа, яка дозволяє говорити з дітьми про почуття.

Мета: формування уяви і фантазії, творчих здібностей, розвиток емоційної сфери дитини.

Матеріал: Кольорові олівці, фломастери, аркуш чистого паперу. Можна підібрати музичні фрагменти на різний настрій: спокійний, веселий, сумний, енергійний, плавний, і вмикати їх, коли діти налаштовуються і малюють ту чи іншу лінію.

Педагог: Ми знаємо, що лінії бувають прямими і хвилястими. Але, виявляється, лінії можуть бути непростими, а з характером. Саме такі лінії ми і будемо сьогодні малювати. Який же характер може бути у ліній? Такий же, як і у людей. У когось спокійний, у когось веселий, у когось похмурий. Спокійній лінії довподоби тихо полежати, поспати. Забіякувата лінія так і хоче кого-небудь зачепити. А вертка лінія любить покрутитися. Щоб у нас вийшло намалювати лінії з характером, ми повинні зосередиться на тому характері, який малюємо. Відчути його. І тоді наші руки зможуть намалювати те, що ми відчуваємо. Приготуйте аркуш. На ньому сьогодні з’являться 6 ліній.

Перша лінія – спокійна-спокійна. (Педагог уповільнює мову, говорить повільно, плавно). Вона повільно рухається по аркушу паперу. Уявіть це, відчуйте, дайте руці це намалювати. Цікаво, який колір підійде для спокійної лінії? (Зелений, синій). Діти підбирають колір і малюють спокійну лінію.

Друга лінія – весела і радісна! (Бадьорий голос). Відчуйте цей настрій! Ця лінія хоче співати, веселитися, танцювати! Яким кольором намалюємо цю лінію? (Червоним, помаранчевим, жовтим). Діти малюють радісну лінію, хто хоче, коментує свої малюнки.

Третя лінія – хвилююча. Що вона вам нагадує. Який колір для неї підходить? Який у неї настрій?

Четверта лінія – сумна. Вона погано себе почуває. Напевно, захворіла. Яким кольором її зобразити? Який у неї вигляд?

П’ята лінія – зубаста! Характер у неї сильний, рішучий, небезпечний! Це – лінія забіяка! Від неї краще триматися подалі! Яким кольором ми її покажемо?

Шоста лінія – стрибуча! Вона не стоїть на місці, весь час стрибає, як ніби в неї вставлена пружина або моторчик! Якого вона кольору?

Коли всі лінії намальовані, педагог може обговорити з дітьми їхні малюнки, а потім задати питання на розвиток уяви:

1. Що радісна лінія говорить спокійній?

2. Які лінії дружать, а які – не дружать?

3. Давайте запитаємо хвилясту лінію, чи була вона на морі і з ким там познайомилася.

4. Чим любить займатися зубаста лінія?

5. Де любить гуляти радісна лінія?

22 СПОСІБ ПОХИТНУТИ СВІЙ АВТОРИТЕТ У ОЧАХ ДИТИНИ

Питання батьківського авторитету, мабуть, старе, як світ. Поширена думка (особливо у старшого покоління), що занадто багато дозволяючи своїм дітям або намагаючись бути з ними м'якими, дуже легко цей самий авторитет втратити. Однак, причини втрати впливу на дитину не завжди прості та очевидні. У моделі Ньюфелда провідної ролі батька надається першорядне значення, тому так важливо спробувати зрозуміти, які вчинки позбавляють батьків в очах дитини статусу турботливої альфи.

1. Фізичні покарання

Керівництво – відмінний спосіб викликати у дитини почуття страху і приниження (причому чим старша дитина, тим більший внутрішній протест у неї викликають такі методи). Виховні формули "боїться - значить поважає" і не піддається ніякій логіці "ВІДПЕРІЩИТИ, щоб не ревів" підійдуть, якщо гармонійні стосунки з дитиною не входять до планів батьків.

2. Призначення дитини відповідальною за власне виховання

Найкращий спосіб показати дитині, хто приймає рішення, – класичні питання: “Ну що з тобою робити?”, “Коли ти почнеш слухатися?”, “Тебе що, віддубасити?”. Батькам не варто дивуватися, якщо дитина вважатиме себе відповідальною за інші сфери їхнього життя.

3. Підлабузництво перед дитиною

Щоб дитина зрозуміла, наскільки батькам важко вибрати лінію поведінки з нею, слід вибирати в розмовах з спірних питань тон вибачення - це точно дасть йому зрозуміти, хто тут головний.

4. Скарги на життя

Якщо мета батьків полягає в тому, щоб викликати у дитини почуття невпевненості або навіть бажання захистити їх (батьків) від життєвих негараздів, їм потрібно частіше скаржитися їй на життя та численні проблеми. Питання на кшталт "Як жити далі?" дадуть дитині зрозуміти, що позиція альфи у ній вільна.

5. Звинувачення дитини у своїх проблемах

Можна піти далі, оголосивши дитині, що в проблемах та труднощах винна саме вона, адже це для нього мама пожертвувала кар'єрою, а тато не зміг назбирати на машину. Щоб "добити" напевно, можна сказати дитині, що краще б її зовсім на світі не було.

6. Шантаж

Шантажувати дитину можна скромно: "Не засмучуй маму, у неї голова заболить", а можна і з розмахом, не шкодуючи витончених погроз: "Ось нап'юся таблеток та помру, а ви, невдячні діти, на поминки не приходьте!". Головне, правильно вибрати слабке місце, яке потрібно тиснути.

7. Знецінювання почуттів дитини

Чергові фрази для засмучення дитини, на кшталт: "Не засмучуйся через нісенітницю", "Комусь у 100 разів гірше, ніж тобі", а також неприйняття її поганого настрою - відмінний спосіб дати їй зрозуміти, що її почуття не мають значення і нікому не цікаві. На одкровення дитини в інших ситуаціях у такому разі батькам не варто розраховувати.

8. Обман, лицемірство, невиконання обіцянок

Чесність з дитиною – як у дрібницях (наприклад, скільки ще потрібно почекати, поки мама чи тато звільняться від справ), так і у життєвих питаннях (начебто – “Звідки діти беруться?”) – допоможе створити довірчі стосунки з дитиною. Якщо батьки не ставлять перед собою такого завдання, то про власний моральний образ в очах дитини можна особливо не дбати.

9. Невміння визнавати власні помилки

Невміння вибачитися чи бажання завжди виправдовувати свої найнепристойніші вчинки показують, що людина і сама ще недостатньо подорослішала і не сформувалася як особистість. Батьки повинні взяти цей спосіб на озброєння, якщо хочуть показати дитині свою незрілість у цьому питанні.

10. Вторгнення у приватне життя дитини

Бажаючи показати дитині свою турботу про неї, деякі батьки вважають за необхідне читати її особисте листування та щоденники, прослуховувати телефон, а потім дорікати прочитаним і почутим, виносячи це на сімейну раду. Таку "турботу" дитина точно не забуде, навіть подорослішавши.

11. Зацикленість на зовнішніх успіхах

Якщо батьки не хочуть приймати і любити дитину такою, якою вона є, вони з упевненістю можуть ставити зовнішні успіхи (наприклад, оцінки в школі або досягнення у спортивній секції) вище за її почуття. Це вірний шлях до того, щоб виростити у кращому разі цілеспрямовану особистість, у гіршому – опортуніста. Щаслива людина? Це як пощастить.

12. Вказування дитині на її розбещеність

Батьки повинні частіше говорити дитині, що її занадто розпестили зайвою увагою, подарунками, якщо хочуть викликати почуття провини. Навіть якщо з грошима в сім'ї все гаразд, ніколи не буде зайвим нагадати дитині: "Ми тебе забезпечуємо, у інших і такого немає", щоб, напевно, викликати почуття роздратування.

13. Суперечливі вимоги до дитини

Змусити дитину засумніватися в тому, чи можна довірити батькам своє виховання, допоможуть суперечливі вимоги до її поведінки та непослідовність у заборонах та покаранні. Найкраще, якщо вимоги мами та тата суперечитимуть один одному.

14. Надмірна демократичність у спілкуванні з дитиною

Для створення парадоксальної ситуації, коли у дитини виникає враження, що подружка є, а мами немає, потрібно частіше обговорювати з нею дорослі проблеми, пліткувати про інших дорослих, обговорювати свої стосунки з чоловіком.

15. Втрата контролю над собою

Підвищувати голос, зривати свій гнів на домочадцях, впадати в істерику – ось вірні шляхи показати дитині свою слабкість та ненадійність. Так, батьки теж люди, які мають право на негативні емоції, але якщо у них немає мети навчити дитину керувати своїм гнівом, самим теж врівноважувати емоції ні до чого.

16. Вживання алкоголю та куріння

Непоганий спосіб показати себе перед дитиною у невигідному світлі – алкоголь. Пити до білої гарячки не обов'язково, дитині вистачить і того, що батько підійде до нього нетвердою ходою і скаже язиком, як його любить. Якщо при цьому суперечити самим собі, говорячи дитині: “Дізнаюся, що п'єш/палиш – уб'ю”, недовіра до батьків забезпечена.

17. Ставлення батьків до фінансів

Скарги на брак коштів, невміння розумно розпоряджатися ними, дадуть дитині зрозуміти, що батьки – це не такий вже надійний тил, як йому хотілося б думати. Якщо батьки поставили перед собою завдання викликати у дитини почуття страху та безпорадності, не слід забувати про питання “На що ми житимемо?” і “Що ми їстимемо?”.

18. Невміння побудувати стосунки з чоловіком

Діти нелегко переживають складні стосунки у сім'ї. Сварки між батьками спричиняють страх, почуття беззахисності. Щоб остаточно позбавити дитину уявлення про сім'ю як про тиху надійну гавань, слід активно залучати її до конфліктів, розповідати про зраду чоловіка і змушувати приймати чийсь бік.

19. Перекладання відповідальності на іншого батька

Щоб показати дитині, хто у сім'ї нічого не вирішує, потрібно частіше відсилати його до іншого батька зі словами: "Запитай у мами/тата".

20. Невміння говорити людям “ні”

Невміння говорити "ні" оточуючим або самій дитині, а також ситуації, в яких батьки не хочуть або не можуть протистояти обставинам (ненависна робота, яку немає сміливості поміняти; життя з нелюбимим/п'ючим/б'ючим чоловіком; пасування перед труднощами; невміння дати відсіч хаму ), - це непогана зброя для батьків, які не хочуть дати дитині почуття надійної опори.

21. Перехід у конфлікті на бік іншого

Щоб вказати дитині, що авторитет вчителів, лікарів, чиновників та інших сусідів завжди важливіший за його думку та почуття, батькам слід у будь-якому конфлікті автоматично приймати бік іншого дорослого. Для вірності потрібно змусити дитину вибачитися, коли вона себе винною не відчуває.

22. Залучення оточуючих до виховання дитини

Скарги на дитину оточуючим або інше обговорення дитини в її присутності, висміювання, нехай і жартома, - відмінний спосіб принизити не тільки дитину, а й себе в її очах.

9 вправ для дорослих і дітей, які змусять мозок працювати на повну потужність

Ці вправи можна виконувати і дорослим і дітям, вони бадьорять, тонізують, знімають втому, тяжкість в голові, допомагають впоратися з небажаною в даний момент сонливістю, загострюють увагу і пам'ять, а також значно підвищують здатність концентруватися на виконуваній роботі.

Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і досягнення фізичного здоров'я через рухові вправи. Вона включає в себе комбінацію теоретичних і практичних знань з натуропатії, фізіотерапії, акупунктури, хіропрактики, східної медицини, гомеопатії і т. д.

За допомогою прийомів кінезіології зміцнюється здоров'я, оптимізуються основні психічні процеси (пам'ять, увагу, мислення, мова, слух, уяву, сприйняття), підвищується розумова працездатність, психоемоційний стан.

Топ-9 кінезіологічних вправ

Вправа»Гаки»

Щоб зняти напругу, заспокоїти нервову систему, зосередитися і швидко відновити психоемоційний рівновагу — необхідно сісти на стілець, схрестити ноги, поклавши кісточку лівої ноги на гомілку правої ноги.

Потім схрестити руки, поклавши зап'ясті правої руки на зап'ясті лівої руки, після чого з'єднати пальці в замок, так, щоб великий палець правої руки виявився поверх великого пальця лівої руки.

Вивернути з'єднані в замок руки перед грудьми «навиворіт», щоб зчеплені пальці були спрямовані догори. Дивитися прямо, погляд вгору, кінчик язика притиснутий до верхнього піднебіння (можна на вдиху притискати до твердого піднебіння кінчик язика, розслаблюючи його на видиху).

Посидіти в цій позі 1-5 хвилин до появи позіхання або до відчуття достатності.

Даний прийом (його можна виконувати також стоячи або лежачи) тільки на перший погляд здається простим. Кинезиологи стверджують, що при такому перехрещенні рук, ніг і пальців відбуваються складні процеси, що призводять до збалансованої роботі моторних і сенсорних центрів як кожного півкулі мозку, так і середнього мозку, який знаходиться прямо над твердим небом. При цьому досягається об'єднання емоцій і процесів мислення (посилення міжпівкульної інтеграції), приводячи до найбільш ефективної роботи (навчання) і реагування на події.

Вправа «Дзеркальне малювання»

Покласти на стіл чистий аркуш паперу. Взяти в обидві руки по олівцю. Почати малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери, цифри. При виконанні цієї вправи розслабляються очі і руки. Коли діяльність обох півкуль мозку синхронізується, помітно збільшиться ефективність роботи всього мозку.

До речі, в кінезіології є такий цікавий прийом, не тільки корисний, але і захоплюючий. Більшість з нас виконують рутинні щоденні фізичні дії правою рукою (лівші — лівої). А що, якщо поекспериментувати, пробуючи чистити зуби, зачісуватися, брати в руки ті або інші предмети і так далі, іншою рукою? Дослідження показують, що виконання звичайного дії «незручною» рукою активізує нові ділянки мозку і допомагає розвивати нові контакти між клітинами мозку. Такі вправи дуже подобаються дітям.

Вправа «Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою через ліве вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, потім поміняти положення рук «з точністю до навпаки».

Вправа «Кочерга»

Підняту стопу вивернути всередину і по 8 разів качнути нею вперед і назад. Те ж іншою ногою.

Вправа «Святоша»

Ця поза підійде для розслаблення після роботи. Сидячи (можна стоячи або лежачи), ноги тримати паралельно, не схрещуючи. З'єднати попарно кінчики пальців обох рук, наче тримаючи невеликий куля, і розташувати кисті перед грудьми. Погляд спрямований вниз, кінчик язика затиснутий між зубами. Перебувати в цьому положенні 1-2 хвилини, до появи позіхання або до відчуття достатності.

Вправа заспокоює, знімає нервово-м'язове напруження, гармонізує психічні процеси.

Кинезиологи стверджують, що воно покращує роздільну роботу правого і лівого півкуль головного мозку.

Вправа «Лобно-потиличний корекція»

При виникненні почуття тривоги, невпевненості, хвилювання (або навіть стресу) допомагає так званий лобно-потиличний охоплення. Одну долоню покласти на чоло, іншу — на потилицю. Сконцентруватися. Зробивши кілька глибоких рівних вдихів і видихів, спокійно озвучити свою проблему. Якщо говорити вголос не виходить, досить просто думати про це. Посидіти так кілька хвилин. Якщо виник позіхання, то це означає, що тіло вже позбавляється від напруги.

Коли рука торкається до чола, відбувається приплив крові, вона починає краще циркулювати по лобним часток мозку. В цій ділянці мозку відбуваються аналіз, усвідомлення і оцінка проблеми, і визначаються шляхи виходу з такої ситуації. На потилиці розташована зона, яка сприймає візуально ті образи, які потім зберігаються в нашій пам'яті. Прикладання до цієї області долоні стимулює кровообіг. Людина як би стирає подібним чином проблеми, образи, негативні ситуації. Завдяки глибокому диханню, в кров надходить кисень, повітря вентилюється — і з організму випаровується негатив. Вправа дає бажаний результат.

Вправа «Энергетизатор»

Покласти схрещені руки на стіл перед собою. Притиснути підборіддя до грудей. Відчути розтягування м'язів спини і розслаблення плечового пояса. З глибоким вдихом закинути голову назад, прогнути спину і розкрити грудну клітину. Потім на видиху знову розслабити спину і опустити підборіддя до грудей.

В результаті цих дій розслаблюються м'язи шиї і плечового пояса, підвищується рівень кисню в крові, активізується вестибулярний апарат, посилюється приплив спинномозковій рідині, в центральній нервовій системі.

До цього простого, але ефективного вправі я в основному вдаюся під час роботи за комп'ютером. Якщо виконувати його 5-10 хвилин, то зменшується, а то й зовсім проходить відчуття втоми, помітно краще починає «працювати голова», підвищується концентрація уваги.

Вправа «Кнопки мозку»

Це міні-серія з трьох вправ, як би включають «електричну систему організму. В результаті активізується кровопостачання головного мозку і робота обох його півкуль, підвищується концентрація уваги, поліпшується сприйняття сенсорної інформації.

Вправи знімають розумову втому, допомагають зосередитися на запам'ятовуванні нової інформації і навіть покращують координацію рухів. Крім того, вони сприяють розслабленню, знімають нервове напруження (і дуже корисні, до речі, гіперактивним, легкозбудливим людям, як дорослим, так і дітям).

Кожне вправу виконувати кожною рукою по 20-30 секунд.

Вказівним і середнім пальцями однієї руки масажувати крапки над верхньою губою (середина носогубної складки) і посередині під нижньою губою. Долоню іншої руки в цей час лежить на пупку. Одночасно з цим потрібно переводити погляд в різних напрямках: ліворуч-вгору і вправо чи вниз і т. д. Потім поміняти положення рук і повторити вправу.

Вказівний і середній пальці однієї руки помістити, трохи натискаючи, під нижню губу. Пальцями іншої руки в цей же час масажувати область куприка. Повторити вправу, помінявши положення рук

Долоню однієї руки покласти на пупок. Пальцями іншої руки масажувати область куприка. Через 20-30 секунд поміняти положення рук.

Вправа «Слон»

Це одне з найбільш інтегруючих вправ «Гімнастики мозку» Підлоги Деннисона. Воно активізує і балансує всю цілісну систему організму «інтелект—тіло», покращує концентрацію уваги.

Отже, вухо щільно притиснути до плеча. Одночасно витягнути одну руку, як хобот слона, і почати малювати нею горизонтальну вісімку, починаючи від центру зорового поля і йдучи вгору проти годинникової стрілки. Очі стежать за рухами кінчиків пальців. Потім поміняти руки. Вправу виконувати повільно, по 3-5 разів кожною рукою.

Page updated

Google Sites

Report abuse