Профілактика

СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ У ДІТЕЙ: ЯК ЇХ РОЗПІЗНАТИ ТА ОБГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ

Однією з найскладніших тем у сфері психічного здоров’я є самогубства, особливо коли йдеться про ризик дитячих суїцидів. Страх того, що розмова може підштовхнути до дії, нерозуміння, як спілкуватися на тему самогубства, і власне і переживання часто заганяють у глухий кут навіть найвідповідальніших дорослих. Через це дитина може залишитися наодинці з власними страхами та переживаннями.

Загальні ознаки того, що дитина може переживати суїцидальні думки

Відчуття безнадійності та безпорадності. Дитина може часто говорити про відчай, безнадійність або власну нікчемність. Їй може здаватися, що з її проблем немає виходу. Також вона може висловлюватися на теми смерті, самогубства чи безнадійності у своїх письмових роботах або творчому самовираженні. Доволі часто діти можуть говорити: «Без мене всім стане краще» тощо.

Прямі розмови про смерть або самогубство та романтизація суїциду. Дитина може говорити: «Я хотіла б померти» або «Я хочу зникнути». Також ідеться про пошук дитиною відповідної інформації в інтернеті.

Уникання попередніх захоплень, діяльності та стосунків. Дитина може віддалитися від друзів, сім’ї та занять, які їй колись подобалися. Вона може частіше усамітнюватися й уникати соціальної взаємодії, відштовхувати близьких раніше людей та псувати стосунки. Такі свої дії дитина часто може аргументувати твердженням «Щоби ніхто за мною не сумував».

Зміни настрою та поведінки. Дитина може стати більш дратівливою, тривожною або схвильованою, у неї можливі різкі зміни настрою. Також можуть виникати значні зміни в режимі сну, наприклад, безсоння або надмірний сон. Поширеним проявом є і різке зниження академічної успішності.

Віддавання своїх особистих речей та написання листів. Дитина може віддати важливі особисті речі або висловлювати бажання залагодити усі свої незавершені справи. Також дитина може писати листи й записки своїм близьким зі словами прощання чи з вибаченнями.

Ризикова поведінка, наприклад, зловживання психоактивними речовинами, необережне кермування чи само ушкодження, може свідчити про глибинний емоційний дистрес.

Одним із найважливіших маркерів високого ризику є попередні спроби самогубства. Історія попередніх суїцидальних спроб або самоушкоджень значно збільшує ризик майбутніх спроб, і до неї слід ставитися серйозно.

Таких ознак є чимало, і важливо серйозно ставитися до будь-яких змін у поведінці дитини та звертатися по допомогу до фахівця із психічного здоров’я.

Якщо ви помітили такі прояви у поведінці вашої дитини, її друзів чи інших дітей поруч, то важливо розуміти, що власний страх чи сором не повинен заважати вам поговорити про це з дитиною. Інакше вона залишиться наодинці зі своїми складними думками, та власно не потрібності.

Як обговорювати з дитиною тему суїциду

Такий діалог є дуже чутливим і делікатним, вимагає багато чуйності та розуміння. Важливо обрати вдалий час та обставини, за яких відбуватиметься ця розмова. Знайдіть тихе і відокремлене місце, де вас ніхто не відволікатиме. Намагайтеся створити умови, за яких дитина почуватиметься в безпеці.

Будьте чесними, використовуйте зрозумілу і просту мову, яка відповідає віку дитини. Поясніть, що самогубство — це коли людина відчуває себе настільки переповненою своїми проблемами чи емоціями, що бачить припинення життя єдиним способом уникнути болю.

Акцентуйте, що суїцидальні думки — не рідкість. Розкажіть, що вони можуть бути ознакою того, що хтось потребує допомоги. Діліться з дитиною тією інформацією, яка відповідає її рівню розвитку. Говоріть простими та зрозумілимиїй словами.

Спростуйте будь-які хибні уявлення дитини про самогубство. Наприклад, поясніть, що це не егоїстичний вчинок, а результат сильного емоційного стресу.

Активне слухання — ще одна складова успішного діалогу. Заохочуйте дитину ділитися своїми думками та почуттями. Слухайте уважно, не перебивайте і не засуджуйте. Схвалюйте її емоційні прояви і дайте їй зрозуміти, що це нормально — почуватися наляканою, сумною чи розгубленою.

Дайте дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно і що ви завжди готові її підтримати. Зробіть так, щоб дитина розуміла, що вона не самотня, що вам не байдуже і ви можете й хочете їй допомогти.

Заохочуйте дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших. Зокрема, дитина має розуміти, що може обговорити ці теми з дорослими, яким вона довіряє, наприклад, із батьками, вчителями або шкільними консультантами.

Поділіться з дитиною телефонами довіри або служби психічного здоров’я, до яких вона можуть звернутися по підтримку.

Моніторте ситуацію та регулярно спілкуйтеся з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається, і пропонуйте їй постійну підтримку. Заохочуйте дитину продовжувати говорити про свої почуття і проблеми.

Небезпека в інтернет-просторі

Ще однією зоною небезпеки є участь дитини в суїцидальних групах в інтернет-мережі, зокрема онлайн-форумах чи спільнотах у соціальних мережах, які пропагують або нормалізують суїцидальну поведінку.

Є кілька стратегій, що допоможуть захистити вашу дитину та обговорити з нею цю проблему.

Сприятливе та не упереджене середовище. Дайте дитині зрозуміти, що вона може прийти до вас із будь-якими проблемами чи питаннями без страху покарання.
Розкажіть дитині про небезпеку онлайн-спільнот, які пропагують самоушкодження чи суїцидальну поведінку. Поясніть, що ці групи можуть бути шкідливими і заохочувати до ризиковї поведінки, яка може мати серйозні наслідки.
Запровадьте чіткі та послідовні правила і настанови стосовно діяльності вашої дитини в інтернеті. Зокрема, визначте, які сайти їй дозволено відвідувати і з ким вона може спілкуватися онлайн.
Стежте за тим, як дитина користується інтернетом, і регулярно перевіряйте історію переглядів, аби переконатися, що вона не має доступу до неприйнятного контенту.
Також стежте за активністю в соціальних мережах. Орієнтуйтеся в наявних акаунтах вашої дитини в соцмережах, а також у групах і спільнотах, у яких вона бере участь. Підпишіться на них або додайте в друзі на платформах соціальних мереж і періодично переглядайте їхні пости, коментарі та взаємодію.
Важливими є навички критичного мислення у дитини, щоб критично оцінювати інформацію, з якою вона стикається в інтернеті. Навчіть її ставити під сумнів достовірність джерел, розпізнавати потенційні небезпеки.
Найнадійніша превенція — навчити дитину здоровим способам подолання стресу, тривоги і складних емоцій. Станьте прикладом застосування здорових стратегій подолання стресу. Це може бути розмова з близькими дорослими, яким дитина довіряє, заняття, хобі чи діяльність, які їй подобаються, або фізичні техніки розслаблення.
Говоріть з дитиною про психічне здоров’я, профілактику самогубств і потенційну небезпеку онлайн-спільнот. Заохочуйте її ставити запитання і відкрито висловлювати свої побоювання. Дайте дитині зрозуміти, що вона не самотня і що їй завжди можна допомогти, якщо вона бореться зі складними емоціями або думками про самогубство.

Якщо ви стурбовані тим, що ваша дитина може бути схильна до ризику само ушкодження або суїцидальної поведінки, запитайте поради у фахівця з психічного здоров’я.

Профілактика синдрому хронічної втоми

Сьогодні можна помітити, що підвищився ритм життя та посилився негативний інформаційний фон, що безперечно сприяє виникненню стресу та емоційної перевтоми. Особливо ситуація загострюється, коли втома накопичується, спочатку в кінці робочого дня або тижня, а потім вона починає супроводжувати ваше життя, тому необхідно звернути увагу на «сигнали допомоги», які надсилає ваш організм.

Синдром хронічної втоми — систематичне відчуття втоми та перевтоми, занепад сил, що супроводжує вас навіть після тривалого відпочинку. Про дані симптоми згадували вже у 30-ті роки минулого століття, але фактично діагноз синдрому хронічної втоми був вперше встановлений лише у 1988 році.

До синдрому хронічної втоми, як правило, схильні люди 25-45 років, у зв’язку з тим, що даний вік найбільш продуктивний, та відповідно задля досягнення успіху люди покладають на себе тривалі непосильні навантаження, що сприяє виникненню психоемоційного напруження, та як наслідок призводить до занепаду здоров’я. За статистикою до синдрому хронічної втоми схильні жителі мегаполісів, з прискореним ритмом життя, також до вразливої категорії відносяться фахівці, тип професії яких за Є.О. Клімовим є «людина-людина».

Однак синдром хронічної втоми може з’явитися й у людей інших професій, адже погані санітарно-екологічні обставини, хронічні захворювання, вірусні інфекції та незбалансоване емоційно-інтелектуальне навантаження – сприяє ризику виникнення синдрому хронічної втоми навіть у молодому віці.

Причини виникнення хронічної втоми:

Однозначні причини, що провокують виникнення синдрому хронічної втоми, досі не встановлені. Однак існують певні фактори, які здатні спровокувати виникнення синдрому.

Хронічні захворювання — тривалі хвороби або часті рецидиви порушують злагоджену роботу імунної системи й організму в цілому, приводячи до перевантаження нервової системи, виснаження життєвих сил організму і виникнення почуття хронічної втоми;
Психологічні негаразди — постійний стрес, похмурі думки й почуття тривоги та страху є головними «шкідниками» для діяльності нервової системи, що приводять до постійної втоми;
Неправильний спосіб життя — до синдрому хронічної втоми можуть привести постійні недосипання, нераціональний розпорядок дня, тривале розумове або фізичне перенапруження, нестача сонячного світла, свіжого повітря або руху;
Порушення харчування — нестача або надлишок їжі, неякісні продукти, відсутність в їжі вітамінів, макро- і мікроелементів, що порушує метаболізм організму, приводячи до нестачі енергії та виникнення стійкого почуття втоми;
Фактори навколишнього середовища — несприятливі екологічні обставини змушують організм працювати до повного виснаження, захищаючись від впливу шкідливих факторів витрачаючи весь свій ресурс;
Також існують припущення, що причинами виникнення хронічної втоми є інфекції та віруси.

Ознаки та симптоми синдрому хронічної втоми.

На відміну від ситуативної перевтоми, хронічна перевтома зберігається при знижених навантаженнях та організм навіть після тривалого відпочинку.

Основними симптомами синдрому хронічної втоми є: безсоння, головні болі, порушення розумової діяльності, недолік енергії, психологічні розлади, порушення рухової активності, зниження імунітету.

Профілактика синдрому хронічної втоми:

Планування режиму дня — добре спланований день, чергування роботи та відпочинку, щоденні прогулянки на свіжому повітрі, достатній сон допоможуть уникнути виникнення синдрому хронічної втоми;
Відмова від шкідливих звичок — надмірне вживання алкоголю, куріння, зловживання кавою можуть стати причиною різних захворювань, включаючи синдром хронічної втоми;
Заняття спортом — регулярні заняття спортом зміцнюють організм, покращують кровообіг і живлення головного мозку, підвищують стресостійкість організму, відновлюють метаболізм;
Зміна оточення — подорожі на природу, часті прогулянки, відпочинок допоможуть уникнути перенапруження й дадуть нервовій системі змогу відпочити та відновитися;
Правильне харчування — відмова від швидкоїжі, вживання великої кількості свіжих овочів і фруктів, правильне приготування їжі, рясне пиття протягом дня сприятимуть відновленню запасів енергії, гарній роботі всіх органів і систем, а також зміцненню імунітету.

Отже, задля запобігання психологічного дискомфорту варто дотримуватися вище зазначених рекомендацій, адже це також необхідні умови для відновлення функціональності нервової системи при запобіганні синдрому хронічної втоми.

Рекомендації для проведення профілактичних заходів

серед дітей та інформування батьків щодо

компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі

Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять все більше часу в Інтернеті.

Зауважуємо, що право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не

кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища.

Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей, зокрема: контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі людьми); ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих); ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація); ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкода).

Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини.

Так, одними з розваг серед підлітків в соціальних мережах, що, зокрема за умови відсутності компетентностей безпечної поведінки в цифровому просторі, можуть призвести до непоправної шкоди здоров’ю та життю дитини, стали:

Інтернет-челенджі та «групи смерті».

Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».

Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:

«вогняний челендж» (Fire challenge);

«падіння в стрибку» (Tripping jump challenge);

«проломити-череп-челендж» (Skull-breaker challenge);

«отруєння капсулами для прання» (Tide pods challenge);

«суїцидальний челендж Момо»;

«удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out challenge);

«контрольована задуха» (Вlackout challenge);

«вибух розетки» (Outlet Challenge);

«вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);

«я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо.

Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій.

Однак кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.

З огляду на сказане, необхідно формувати компетентності дітей, батьків та педагогічних працівників щодо безпечної поведінки в цифровому просторі та потенційної небезпеки безвідповідального ставлення до використання мережі Інтернет, суспільну культуру нетерпимого ставлення до порушення прав, свобод, безпеки дитини взагалі та в цифровому середовищі зокрема, критичне мислення під час сприйняття інформації та вчити правилам інформаційної гігієни, щоб запобігти впливу подібних ризиків та потраплянню дітей в небезпечні ситуації.

Найбільшої уваги щодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак, несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі та бажання втекти від реальних проблем, вимушена ізоляція під час карантину знижують критичність підлітків до обраних ними способів поведінки. Підлітки в силу вікових особливостей намагаються відокремитись від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають втрачати інтерес до життя, не даючи собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання проблеми. Такі підлітки є найбільш вразливою групою для небезпечних челенджів та «груп смерті». Безпечна поведінка в цифровому середовищі включає в себе сукупність знань, умінь та цінностей щодо:

1) прав людей (зокрема права в цифровому середовищі);

2) електронної участі (участь у прийнятті рішень);

3)збереження здоров’я під час роботи з цифровими пристроями;

Позитивне спілкування між родиною та закладом освіти сприяє попередженню потрапляння дітей в небезпечні ситуації, в тому числі в цифровому середовищі, та вчасному виявленню таких ситуацій і реагуванню. Для комунікації з батьками щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі важливо зосередити увагу на таких порадах: говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті; будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти; разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті; формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість; підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті; заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через ьтелефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету; встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та флайн; контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини; вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування; перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів; використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки); бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово) (див.: Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами

телефонів:

1) Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитин (Пн – Пт з 12:00 до 16:00):

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);

16 111 (безкоштовно з мобільних).

2) Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer.

3) Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;

3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого;

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для

підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський

контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Android можна за такою послідовністю дій:

1) відкрийте програму «Play Маркет»;

2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть

«Установки» – «Батьківський контроль».

3) увімкніть означену функцію.

4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши PIN-код.

5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих». Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його

налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкції.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».

2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження».

3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням.

БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ

З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти?

Для підвищення знань про використання безпечного Інтернету учні нашої школи стали активними учасниками тренінгу: "Безпечний інтернет".

10 корисних звичок, до яких обов’язково необхідно привчати дітей

Пропонуємо вашій увазі десять основних корисних звичок, яких потрібно навчати своїх дітей задля того, аби виховати гарну людину.

Діти миттєво набувають поганих звичок. Малюка не потрібно їх навчати. Варто дитині щось десь побачити чи почути, вона відразу навчається негативного, швидко повторює та запам’ятовує. Натомість корисних звичок дітей потрібно навчати змалечку. І робити це необхідно батькам, адже в дитячому садочку та школі вихователі й викладачі самостійно не впораються. До того ж, деяких звичок неможливо навчити в навчальних закладах, для цього потрібні особливі умови — щаслива родина.

Бути чемним.

Фрази: «Дякую», «Спасибі», «Будь ласка», «Будьте ласкаві», «Перепрошую», «Будьте здорові» та ін. дитина повинна знати й розуміти, коли їх використовувати.

2. Бути пунктуальним.

Ця звичка знадобиться будь-де: спочатку в школі, на гуртках, на зустрічах у друзів, а потім — на роботі, на фітнес-заняттях та на іменинах рідних. Тому чим раніше ви навчите дитину визначати час за годинником, тим швидше вона засвоїть, що бути пунктуальним — це корисна звичка

3. Займатися спортом.

Заняття спортом допомагають бути стрункою й спортивною людиною. Займайтеся спортом самі та навчайте цього дитину. Це привчить дітей стежити за своєю вагою в майбутньому. Запишіть дітей старшого віку до спортивної секції.

4. Привчатися до порядку та охайності.

Чим швидше дитина привчиться до порядку, тим легше їй буде жити потім у компанії з іншою людиною (на навчанні в гуртожитку, у сімейному спільному проживанні з коханою людиною).

5. Дарувати подарунки.

Дитина повинна відчувати задоволення не лише від того, коли їй дарують подарунки, але й від того, коли вона дарує їх сама. Розкажіть, що подарунки можна дарувати не лише на свято.

6. Співчувати іншим.

Якась дівчинка або хлопчик плачуть, чи кошеня нявчить за кішкою-мамою. Співчувайте самі іншим — дитина повинна бачити гарний приклад.

7. Піклуватися про близьких.

Заохочуйте свого первістка з малих років доглядати молодшого братика чи сестричку. Нехай брязкає брязкальцем чи поміняє підгузок. Заведіть кімнатного улюбленця — це найкраще привчає дитину до піклування за іншими.

8. Думати позитивно.

У дітей швидко змінюється настрій. Розповідайте їм, що свій настрій можна легко змінити. Грайтеся з дітьми, уявляйте разом, як добрі думки перемагають сумні.

9. Любити людей.

Частіше проводьте бесіди про почуття любові до інших. Розповідайте, що таке любов, говоріть дитині, чоловікові (дружині) та іншим рідним: «Я тебе люблю!». Розповідайте про те, як слід ставитися до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Але згадайте про те, що, на жаль, не завжди так роблять усі люди, трапляється й навпаки. Але необхідно вміти вибачати таких людей.

10. Радіти життю.

У сучасному світі, занурившись у комп’ютерні ігри, багато дітей не вміють бути просто щасливими, вони розучилися радіти сонцю, снігу та дощу, не помічають, яке гарне небо та захід сонця. Привчайте дітей до того, що світ незважаючи ні на що прекрасний, що потрібно радіти щодня і бути просто щасливим. Посміхайтеся разом без приводу та частіше самі даруйте посмішку своїм дітям, покажіть, якою має бути щаслива людина.

Якщо мити руки перед їжею та складати речі до шафи дитина зможе навчитися в дитячому садочку, а витирати дошку — у школі, то думати позитивно та піклуватися про близьких, любити та радіти життю зможуть навчити її лише батьки в щасливій сім’ї.

Безпека дітей в Інтернеті. Поради для батьків.

Онлайн уроки, спілкування з друзями і фільми — це все невіддільна частина інтернет життя сучасних дітей. Давайте не соромитись, а разом поговоримо з дітьми про безпеку в мережі».

Типи небезпеки, яка загрожує дітям в інтернеті:

загроза особистій безпеці: порнографія, спілкування зі збоченими людьми або залучення до протиправних дій;
безпека інших: кібербулінг, вчинення злочинів, посягання на безпеку оточення;
витік персональної інформації — розголошення номерів кредитних карток, номерів телефонів та небезпека завантаження шкідливих програм.

Правила використання всесвітньої мережі Інтернет такі:

нікому не розголошувати особисті паролі та для кожного сервісу використовувати новий пароль;
не давати нікому особистої інформації, не виставляти фото з приватного життя:
відмовлятися від зустрічі з людьми, з якими познайомились online;
не викладати фото квитків зі штрих-кодами;
не встановлювати невідомі програми та не переглядати інформацію за підозрілими посиланнями;
не реагувати на непристойні коментарі, які вам адресують, але обов’язково повідомити про це батькам;
не вся інформація, яку публікують в мережі, правдива;
те, що ти публікуєш, лишається там назавжди — потаємні думки чи секрети краще лишити при собі;
створіть безпечну зону та контролюйте дотримання дитиною меж цієї зони.

ПАМ’ЯТАЙТЕ

законів потрібно дотримуватися навіть в інтернеті;
дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування;
при роботі в Інтернеті не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе.

Постарайтеся разом з дитиною знайти корисні, цікаві й безпечні сайти, які вона переважно буде відвідувати надалі. Періодично відвідуйте їх разом. Ви можете заблокувати для дитини доступ до сайтів, які містять матеріали, визначені як небезпечні (порнографія, насильство, суїцид тощо).

Сподіваємось, що на карантині ви проведете багато часу зі своїми дітьми. Якщо ж такої можливості немає, то обов’язково обговоріть всі безпекові питання.

Домашнє насильство – це проблема, яка особливо загострилася під час введення карантину внаслідок пандемії COVID-19. За даними департаменту Національних «гарячих ліній» громадської організації «Ла Страда-Україна», за перші тижні карантину в Україні кількість звернень, які стосуються саме домашнього насильства, збільшилася майже вдвічі.

Особливо важливим є НЕ МОВЧАТИ!!!

Shparhalka_Domashne_nasyl_stvo.pdf

Page updated

Google Sites

Report abuse