Історична довідка Хутори

Загальна історія села Хутори

Безземельні жителі села Худяків Черкаського повіту почали заселяти ці території, починаючи з 1909 року, так поступово серед поля виник невеликий хутір, який одержав назву Тернівка. Біля ставу Штахурського в 1921 році виник хутір Данилівка. з 1922 року почалося масове переселення в ці місця жителів сіл: Леськи, Червоноа Слобода, Худяки, Талдик, так виник третій хутір який став називатися Кирилівка. поступово ці три хутори з’єдналися і утворили село Хутори. Жителі села вели одноосібне господарство. Були навіть сім’ї, які не мали робочої худоби. Знаряддя сільськогосподарського виробництва в цей час були дуже примітивними: рало, серп, ціп, лопата, сапа - ось незначний перелік знарядь праці, якими доводилось обробляти одноосібним господарствам свої ділянки землі, тому урожайність полів була дуже низькою, а це відбивалось на матеріальному становищі жителів села. До 1923 року діти в селі не навчалися, на селі було три чоловіки, які вміли читати і писати, решта жителів села були неграмотні.

Школа в селі Хутори організована в 1923 році. В першому навчальному році в ній навчалося 45 учнів. Першим учителем цієї школи був син бідняка села Леськи - Федоренко Кирило Григорович. Школа працювала в пристосованому приміщенні, купленому на кошти жителів села, приміщення складалося з двох кімнат з земляною долівкою. Не зважаючи на те, що умови в школі були дуже погані, жителі села з великою радістю посилали своїх дітей до неї навчатися. В 1924 році в школі була організована піонерська організація, яка складалася з 12 піонерів. Першими піонерами початкової школи були Папуща Анастасія Свиридівна, Погрібний Яків Йосипович, Костенко Яків Йосипович, Сторчоус Степан Трохимович та інші. Невеличка піонерська організація допомагала школі виховувати молоде підростаюче покоління в комуністичному дусі. В 1934 році на державні кошти в Хуторах була збудована велика і красива школа, в якій було 4 класні кімнати, учительська, допоміжні кімнати. В цей час в школі навчалося 110 учнів. Щасливо і радісно проходили шкільні роки невеликого учнівського колективуі, в школі вже працювало 4 вчителі, завідуючим школи продовжував працювати Федоренко Кирило Григорович. Минули роки, у кожного піонера була своя заповітна мрія, вони хотіли водити трактори по рідних полях, стати учителями, лікарями, будівельниками, здобути інші професії. В 1929 році в селі була організована комсомольська організація, перші комсомольці села Смертюк Демян Кузьмович, Короп Петро Васильович, Олійник Прокіп Лукович, Нека Михайло Іванович, Марштупа Артем Калінович допомагали будувати нове життя на селі, вони брали активну участь в організації колгоспу в 1929-30 роках, добивалися виконання постанов і рішень КПРС і радянського уряду. В ці роки в селі створюється перша сільськогосподарська артіль, очолив цей невеликий колгосп Воробкало Степан Степанович. Активними організаторами колгоспу були Медведенко Іван Миколайович, Олексенко Яків Іванович, Олексенко Сергій Федорович, Смертюк Демян Кузьмович, Олексенко Федір Максимович, Байда Іван Омельянович, Хабло Антін та ін. В адміністративному поділі всі три хутори відносились до Степанківської сільради. Очевидно вже була і партійна організація про роботу якої відомостей немає. Важкими видалися для всієї України роки геноциду (1932-1933 ), під час яких народ гинув по всій країні. Наше село Хутори втратило 22 жителя, з яких 12 дітей. Їхні імена занесені в Національну книгу памяті жертв голодомору.

Список загиблих жителів с.Хутори в роки голодомору (1932-1932 років)

Науменко Василь Мусійович, 5 міс., утриманець, 22.01.1932, причина смерті - невідома.
Черниш Яків [нерозбірливо], 4 р., утриманець, 05.02.1932 р., причина смерті - невідома.
Поштаренко Параска Оврамівна, 4 міс., утриманка, 29.02.1932 р., причина смерті - невідома.
Буша Іван Степанович, 9 міс., утриманець, 04.05.1932 р., причина смерті - невідома.
Шапошник Василь Григорович, 2 міс., утриманець, 14.06.1932 р., причина смерті - невідома.
Харченко Іван Григорович,6 міс., утриманець, 15.06.1932 р., приина смерті - від головної болі.
Дубина Ольга Степанівна, 27 р., хліборобка, 28.07.1932р., причина смерті - від пологів, запалення [нерозбірливо].
Дубина Іван Іванович,1 міс., утриманець, 06.08.1932 р., причина смерті - невідома.
Зганяйко Михайло Степанович, 11 міс., утриманець, 03.08.1932 р., причина смерті - запалення легені.
Нестеренко Ніна Артемівна, 11 міс., утриманка, 10.08.1932 р., причина смерті запалення легені.
Калашник Степан Денисович, 76 р., член артілі, 09.10.1932 р.,причина смерті - від старості літ.
Мигаленко Макар Тимофійович, 18 р., утриманець, 21.11.1932 р., причина смерті - порок серця.
Калашник Іван Федорович, 19 р., утриманець, 04.03. 1933 р., причина смерті - від туберкульозу легенів.
Марштупа Марія Мусіївна, 41 р., хлібороб, 05.04.1933 р., причина смерті - від гострого малокрів’я.
Магльований Іван Никифорович, 60 р., хлібороб, 22.04.1933 р., причина смерті- від малокрів’я.
Гордієнко Андрій Денисович, 25 р., хлібороб, 27.05.1933 р., причина смерті - від голоду.
Горстка Настя Лаврановна, 87 р., хлібороб, 11.07.1933 р., причина смерті - старість.
Скринський Сидір Трохимович, [вік не вказано], хлібороб, 14.07.1933 р., від старості літ.
Горвенко Ладимир Петрович, 1 міс., утриманець, 29.07.1933 р., причина смерті невідома.
Нестеренко Грицько Артемович, 2 міс.,утриманець,01.08.1933р.,причина смерті невідома.
Брик Титяна Грицькова, 11 міс. утриманка, 23.08.1933р., причина смерті не зазначена.
Сторчоус Ганна Іванівна, 51 р., хлібороб, 05.09.1933 р., причина смерті -туберкульоз.

Мале і неміцне колективне господарство часто змінювало своїх керівників. так в 1933 році колгосп очолив Байда Ю, а в 1935 - Хабло А.Л. в 1936 році починається переселення жителів з малих хуторів і утворюється одне село, яке одержало назву - Хутори. господарство в цей час очолила Гладишева Анастасія Іванівна і створюється сільська рада, головою якої було обрано Семененка Дем’яна Даниловича. Населений пункт в том час нараховував біля 150 дворів. На звітних зборах колгоспу 1939 року головою було обрано Олексенка Якова Івановича, а сільську раду в цьому році, очолив Олексенко Сергій Якович. Вже в передвоєнні роки (особливо в 1938 р.) господарство показало значну перевагу колективного господарства перед одноосібним, та на жаль показники економічних досягнень не збереглися.В 30-40 роках в селі велася боротьба за ліквідацію неграмотності, в цій справі велику роль відіграв педагогічний колектив Хутірської початкової школи, а також її випускники. Завдяки наполегливій роботі педколективу, з 1930 по 1941 рік в селі було ліквідовано неграмотність, всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Вчителі школи вели широку агітаційно-масову роботу серед жителів села. Колишні вихованці нашої школи стали трактористами, комбайнерами, учителями, бухгалтерами, будівельниками, кращими працівниками колгоспу та підприємств нашої країни, але мирну працю радянських людей порушила Друга світова війна.

Понад 200 чоловік - односельчан взяли зброю і пішли на захист вітчизни, однак вже 2 серпня 1941 року німецькі фашисти захопили село, перед цим довелось евакуювати все громадське господарство, евакуацію організували Олексенко Я. Л. та Олексенко С. Ф. при загарбанні села фашисти спалили всі громадські приміщення, пограбували все, що не було евакуйоване. Село, в якому бурхливо кипіло життя, стало пустим, глухим, непривітним. Багато жителів села було забрано в Німецьку неволю. Та не довго господарювали в селі фашисти, вже в грудні 1943 року під натиском Радянської армії вони залишили село, при відступі спалили майже всі будівлі, розстріляли багато мирних жителів. Від рук ворога загинув перший вчитель Хутірської школи Федоренко к.г. він разом з іншими жителями села був спалений в приміщенні школи. Колишні вихованці школи і жителі с. Хутори: Хмільківський іван Мусійович. Гаркуша Гаврило Данилович(Фото).

Гаркуша Гаврило Данилович

Погрібний Я.Й., Волочай О.А. - всього біля 200 чоловік, хоробро боролися на фронтах з Німецькими загарбниками. Хмільківський І.М. і Гаркуша Гаврило Данилович(Фото) закінчили службу в рядах радянської армії з званням підполковника. Біографія підполковника Хмільківського І.М. типова для багатьох людей нашої держави, коли наша країна вирішувала справу ліквідації неграмотності на селі, він був першим учнем лікнепу (лікнеп почав свою роботу 1926 року), після закінчення лікнепу поступив до Степанківської школи колгоспної молоді. Після закінчення школи колгоспної молоді Хмільківський І.М. був зачислений на підготовчі курси при Черкаському педінституті, які давали право для вступу в педінститут. В 1933 році Хмільківський і.М. стає студентом Київського педінституту історичного факультету ім. Горького, після закінчення інституту працює на різних посадах у відділі народної освіти Київської області. З перших днів Другої світової війни Хмільківський І.М. в рядах Радянської армії. Працюючи на посаді політпрацівника Радянських військово-повітряних сил, гартував мужність, сміливість, патріотизм в Радянських бійців. Хмільківський І.М. брав участь в обороні Москви в 1941 році, за бойову доблесть був нагороджений орденом Червоної зірки, прикривав підступ до Ленінграду, служив в першому Польському змішаному корпусі, приймав участь у штурмі Берліну, після закінчення війни працював лектором на кафедрі марксизму-ленінізму при Черкаському педінституті ім. 300-річчя возз’єднання україни з росією, потім знову повернувся в ряди Радянської армії, в якій служив до 1960 року, з виходом у відставку продовжує працювати на педагогічній роботі.

Віддав своє молоде життя за щастя нашого народу учитель с. Хуторів Кожемяка А.О. Всього 94 наших односельчан не повернулись з поля бою, їх імена навіки викарбувані на обеліску слави. Із родини Марштупи К.О. віддало своє життя 4 брати: Микола, Яків, Маргін, Іван. Чотири брати загинули з родини Гуріненко М.Д.: Мусій, Михайло, Петро, Іван. Смертю хоробрих на полях битви пали три брати Величко: Степан, Григорій, Іван - їх імена навічно занесені на стелі біля пам’ятника воїнам, що встановлена в центрі с.Хутори.

Стела з іменами загиблих односельчан

Суріков Олексій Павлович

Гордієнко Іван Денисович

За звільнення м. Черкаси і с. Хутори віддав своє молоде життя Росіянин Cуріков Олексій Павлович за хоробрість проявлену в боротьбі з фашистами, він посмертно удостоєний звання героя радянського союзу, його ім’я першим викарбувано на стеллі.

Радянська армія відбила ворога, територія села була звільнена від фашистів 14 грудня 1943 року. Оскаженілий ворог при відступі спалив майже всі будівлі в селі, залишилося тільки 10 будинків. Колгоспникам довелося прикласти багато зусиль, щоб відновити колгоспне господарство. Господарство колгоспу очолив Мигаленко Андрій Тимофійович, а сільську раду Гуманенко Андрій Прокопович. З великими зусиллями будували приміщення для громадського тваринництва, майстерні, зерносховища. Після завершення війни з фронту повернулися ветерани. В 1946 році колгосп очолив Олексенко Яків Іванович, а сільську раду - Олексенко Сергій Федорович. В цьому ж році створюється партійна організація, секретарем якої було обрано Погрібного Якова Йосиповича. До 1950 року головою правління колгоспу працювали Олексенко С.Я. та Доброцький П.П. В 1950 році господарство об’єднується із Степанківським колгоспом. Сільська рада, яку в цей час очолював Олексенко С.Ф., а з 1953 року - Гордієнко Іван Денисович , в 1954 році також вливається в Степанківську сільську раду, так самостійне існування колгоспу с. Хутори було припинене його об’єднанням із колгоспом с. Степанки в 1950 році.

Та в 1952 році знову утворене самостійне багатогалузеве господарство «1 Травня», правління колгоспу очолив Волочай О.А., він керував господарством до 1958 року - до повторного об’єднання з Степанками. У лютому 1963 року господарства знову роз’єднані. у Хуторах створюється спецгосп по виробництву яєць, очолив його ветеран Другої світової війни - Кульпін Олексій Михайлович.

Економіка господарства швидко зростала, вже в 1965 році колгосп одержав 3,5 млн. шт. яєць, 3 тис. ц. зерна, виробив 150,3 ц. м’яса, 407,7 ц. молока на 100 га с/г угідь. Чистий прибуток становив 161,4 тис. карбованців, прибутки господарства дали можливість розгорнути будівництво господарських і культурних об’єктів.

Кульпін Олексій Михайлович

Табличка з фасаду школи

Поряд з економікою села в післявоєнні роки докорінно змінюється культура і освіта в населеному пункті, відразу після звільнення від загарбників було відновлено роботу школи (в перші післявоєнні роки вона була початковою). Завідуючою школи працювала Руденко В.М., яку згодом прийняв Жирний І. в 1949 році школу було реорганізовано в семирічну. Директором школи було призначено Поповіченка Д.Г., якого згодом замінив Усіченко В.І., а пізніше на цю посаду було призначено Попова С.В.
В 1961 навчальному році школу було перетворено у восьмирічну.

В 1966 році колгосп приступив до будівництва нового приміщення школи на 320 місць, на кошти колгоспу була збудована дорога з твердим покриттям, (яка стала частиною магістралі Черкаси - Степанки), під’їзну дорогу, до колгоспного господарства і школи, інкубатор, медпункт, магазин. На будівництво школи за два роки було витрачено 198 тис. карбованців. За ці роки в селі побудовано 104 колгоспних будинки, будинок культури па 400 місць (про зростання матеріально-культурного рівня свідчить те, що в особистому користуванні було вже 6 легкових автомашин, 200 телевізорів, 270 газових плит). В 1964 році закінчено електрифікацію і радіофікацію населеною пункту, в господарстві на той час працювало 4 спеціалісти з вищою освітою і 17 із середньою. Колгосп мав 16 автомашин, 10 тракторів та інший с/г інвентар. 4 грудня 1968 року правління колгоспу в урочистій обстановці вручило ключ від нової школи дітям колгоспників, і побажало великих успіхів у навчанні та вихованні працівникам школи. Просторе, зручне приміщення залите сонячним світом привітно прийняло своїх юних мешканців. В новій школі було обладнано 8 класних кімнат, фізичний та хімічний кабінети, майстерня по дереву та металу на 25 місць, їдальня та спортзал. Біля школи створено шкільний стадіон площею 0,75 га, шкільний метеорологічний майданчик та 0,50 га пришкільних ділянок. З 1972 року в школі починається створення класів на 17 кабінетів, при школі вперше створено групи продовженого дня. З 1960 року при школі працюють класи вечірньої молоді, з яких в 1968 році було створено вечірню школу працюючої молоді. Школа зробила 4 випуски. атестати про середню освіту одержало 87 чоловік. В 1971-72 навальному році цю школу реорганізовано у консультпункт Черкаської районної заочної школи, який існував до 1985 року. У 60-70 роки в школі працює 11 учителів з вищою освітою, 3 з незакінченою вищою, 3 із середньою.

В 1972 році спецгосп «1 травня» було реорганізовано у птахофабрику «1 травня». Нова організація праці швидкими темпами рухала уперед господар- ство. Якщо в 1970 році господарство одержало 7,2 млн. шт. яєць і 361 тис. крб. прибутку, то вже в 1975 році - 16,2 млн. шт. яєць і 905 тис. крб. прибутку, в 1980 році виробництво яєць зросло до 70 млн. шт., а прибутки до 3,5 млн. крб. На кінець 1985 року основна продукція зросла до 106,9 млн. шт. яєць і 4,1 млн. крб. прибутку. Відрадні показники і в інших галузях господарства, успіхи господарства 9-10-ї п’ятирічки були відмічені урядом нашої країни.

Багато членів птахофабрики одержали урядові нагороди. Другим орденом Леніна було нагороджено Кульпіна, другим орденом трудового Червоного прапора Гаврюшенко Р.О., таким же орденом було нагороджено Орла С.С. Багато працівників одержали нагороди в 1973 році: орден трудового Червоного прапора - Литвиненко М.К., Мисан Н.С., Орел Т.А., Кожемяка О.П., а орденом знак пошани -Магльований М.Г., Крижанівський В.Г, Серебрянікова Є.І., Надточій В.Т. Високою нагородою в 1975 році було нагороджено Лихограй К.П. - орденом трудового Червоного прапора. Багато працівників в господарстві нагороджено медалями, а Короп Г.О., Крутінь М.С., Надточій В.Т. -нагороджені медалями вДнг. Економічні досягнення 70-х років дали можливість далі розвивати соціальний сектор села.

В ці роки споруджено дитячий садок на 140 місць, 2 дванадцятиквартирні будинки, 2 будинки-гуртожитки, багато виробничих об’єктів. Протягом 1980-83 років в селі проведено газифікацію всіх індивідуальних будинків та переведено громадські котельні на газове опалення. Директором школи в цей час працює ветеран Другої світової війни - Юхимчук Микола Євменович , який змінив на цій посаді в 1979 році Попова С.В. В червні 1982 року було знову відновлено Хутірську сільську раду, головою сільської ради обрано комуніста Кононенко Марію.Андріївну, а секретарем - Кривко Віру .Петрівну. У 1987 році побудовано баню-сауну, у будинку культури обладнано зал для проведення громадських обрядів, заасфальтовано вул. Щорса (2,7 км.), закладено будівництво медичної установи, розпочато будівництво жилого будинку та адмінустанови. За трудові успіхи в 80-их роках трудівники птахофабрики нагороджені урядовими орденами і медалями. В 1986 році орденом трудового Червоного прапора - Короп Г.О., троє працівників нагороджено медалями.

Юхимчук Микола Євменович

Певний вклад в розвиток села внесла школа, велику допомогу в обладнанні школи надає птахофабрика (лише в 1980 році було виділено 25000 карбованців. не обмежувалась допомога і в наступні роки), це дало можливість переобладнати школу новими меблями, зробити внутрішню радіофікацію, побудувати теплицю, завезти нове обладнання в майстерню, закінчити спортмайданчик, заново зробити географічний майданчик, огородити школу, провести художнє оформлення, на значну суму коштів закупити навчальних посібників і техніічне забезпечення навчання. В 1984-85 роках у школі проходить ряд змін викликаних реформою школи. Вже з 1985-86 н. року до школи прийшли діти-шестирічки, в цей час у школі стало 17 класів-комплектів, в яких навчалося понад 400 учнів, однак приміщення школи не відповідало такій кількості учнів, тому школа була вимушена працювати у дві зміни, використовуючи при цьому кімнати дитячого садка. У 80-ті роки докорінно змінився склад педагогічного колективу. у школі працює понад 20 учителів з вищою освітою, серед них учителі: Денесенко К.П., Нестерко О.С, Масленко Л.Є, Охрямкіна Л.І., Попов С.В., Пахар Н.І. Четверта наукова краєзнавча конференція 18 Юхимчук М.Є. та Черниш М.Н. були нагороджені значком «відмінник народної освіти УРСР», крім того учителі: Охрямкіна Л.І., Пахар Н.І. і Юхимчук М.Є. нагороджені медаллю «за доблесний труд», а Нестерко О.С. в 1981 році нагороджена медаллю «за трудову доблесть». У 1986 році по атестації Пахар Надії Іванівні присвоєно знання „старший учитель”.

Пахар Н.І

Масленко Л.Є

Охрямкіна Л.І

Нестеренко О.С

В 1987 році відбулися зміни адміністративні керівництва сільської ради та школи. на виборах до місцевих рад в червні місяці 1987 року головою сільської ради обрано Семенюк Раїсу Филимонівну, а в серпні місяці - директором Хутірської школи обрано (до цього часу директори призначалися) учителя історії Берестового Івана Федоровича

Берестовий І.Ф

Далі Хутірську сільську раду очолювали: Попов Станіслав Варламович, Панько Віктор Семенович, Харченко Василь Антонови, Гуріненко Андрій Оксентійович ( він помер будучи ще на посаді голови сільської ради), а після нього Хуторяни обрали Литвиненка Олександра Петровича. В 2018 році жителі села Хутори підтримали пропозицію Червонослобідської сільської ради і обєдналися в одну громаду з с.Червона слобода, с.Вергуни,с.Нечаївка.

Заслужені та знамениті Хуторяни

Ганницький Костянтин Кирилович старший лейтенант. з перших днів війни приймав участь у боях. за мужність і героїзм старший лейтенант ганницький к.к. нагороджений орденами: "великої вітчизняної війни" I і II ступенів, "Червоної зірки", медалями "за відвагу", "за бойові заслуги", "за оборону Москви".

2. Голінко Олександр Федорович - старший лейтенант. з 1941 по 1945 роки служив у діючій армії і, II та ііі українських фронтів, у складі військ визволяв Румунію, Угорщину та Чехословаччину, перемогу зустрів у Берліні. старший лейтенант Голінко О.Ф. нагороджений орденом "Червоної зірки", орденами Великої вітчизняної війни та медалями.

3. Коломієць Володимир Нестерович - старший лейтенант. Брав участь на північному кавказі, в боях за крим, в обороні севастополя.

4. Семененко Григорій Якимович - старший лейтенант. у боях приймав участь у складі військ центрального і південно-західного фронту. війну закінчив командиром лінійного взводу. нагороджений орденом "Червоної зірки", медаллю "за перемогу над німеччиною", орденом "великої вітчизняної війни" іі ступеня, та всіма ювілейними медалями.

5. Крутінь Михайло Семенович - нагороджений медаллю "за трудову доблесть".

6. Гаврюшенко Раїса Олександрівна - нагороджена орденом "трудового Червоного прапора", медаллю "за трудову доблесть".

7. Орел Степан Савович - нагороджений орденом "трудового Червоного прапора", медаллю "за трудову доблесть".

8. Манько Євдокія Іванівна - нагороджена орденом "знак пошани".

9. Волочай Василь Федорович - нагороджений орденом "знак пошани", медаллю "за трудову доблесть".

10. Орел Тетяна Анатоліївна - нагороджена орденом "трудового Червоного прапора".

11. Кожем'яка Ольга Пилипівна - нагороджена орденом "трудового Червоного прапора".

12. Лихограй Катерина Павлівна - нагороджена орденом "трудового Червоного прапора".

13. Короп Ганна Остапівна - нагороджена медаллю "за трудову доблесть".

14. Короп Іван Петрович - нагороджений медаллю "слави" ііі ступеня.

15. Крижанівський Володимир Григорович - нагороджений орденом "знак пошани", медаллю "за трудову доблесть".

16. Надточій Володимир Трохимович - нагороджений орденом "знак пошани", медаллю "за трудову доблесть". ветерани місцевого самоврядування:

17. Попов Станіслав Варламович - депутат районної ради, член спілки журналістів україни, голова ветеранської організації

18. Берестовий іван федорович - депутат районної ради, директор загальноосвітньої школи і-іп ступенів

19. Байда василь федосійович - депутат сільської ради, кранівник

20. Семенуха павло андрійович - депутат сільської ради, електрик ват "пта хофабрика "перше травня"

21. Шакун Борис федорович - депутат сільської ради, вчитель фізики та трудового навчання загальноосвітньої школи і-Ш ступенів

Євгеній Зарудний

Page updated

Google Sites

Report abuse